Постанова

від 13.08.2020 по справі 925/292/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2020 р. Справа№ 925/292/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича

на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 (повний текст складено 07.05.2020)

у справі №925/292/20 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Державного підприємства Акваресурси

до Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича

про стягнення 92 779,06 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Державне підприємство Акваресурси (далі, позивач або ДП Акваресурси ) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича (далі - відповідач або ФОП Чередніченко Б.П.) про стягнення заборгованості за Договором зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 у сумі 92 779 грн. 06 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати платежів за Договором зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 за період з березня 2018 року по січень 2020 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича на користь Державного підприємства Акваресурси 92 779,06 грн боргу та 2 102,00 грн судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач, порушуючи норми Цивільного кодексу України та умови Договору, не здійснив оплату за користування майном - гідротехнічними спорудами рибницьких ставів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, 20.05.2020 (про що свідчить відбиток вхідного штемпеля Господарського суду Черкаської області) Фізична особа-підприємець Чередніченко Борис Петрович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Державного підприємства Акваресурси до Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича про стягнення боргу за Договором зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного:

- виходячи із юридичного аналізу Договору зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009, керуючись визначенням договору оренди та умовами договору, визначеними частиною 1 статті 2 та статтею 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна , можливо зробити висновок, що даний договір є саме договором оренди гідроспоруд рибацьких ставків №13, №14, які знаходяться в межах села Чичиркозівка та ставків №10, №10А, що знаходяться в межах Чичиркозівської сільської ради. Таким чином, при перевірці умов дотримання законодавства за цим договором варто користуватися нормами, які регулюють відносини у сфері оренди нерухомого майна;

- ДП Акваресурси не надало жодного доказу того, що воно має підтверджене речове право на гідротехнічні споруди рибницьких ставів, а тому у позивача відсутня правова підстава для витребування коштів за користування цим майном;

- Договір зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 є нікчемним, оскільки сторонами не дотримано вимог статей 793, 794 Цивільного кодексу України щодо його нотаріального посвідчення та державної реєстрації;

- у постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі №925/343/19 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Договір зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 є нікчемним, оскільки об`єкти, які є предметом договору зберігання з правом користування від 01.07.2009 №17/09 від 01.07.2009 (з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2012 №21) відносяться до захисних гідротехнічних споруд та мають загальнодержавне значення, а передача їх в оренду заборонена згідно вимог п. 2 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , а умови щодо передання державного майна, яке підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, в оренду та користування, порушують публічний порядок.

Відповідач в апеляційній скарзі наголосив також на тому, що був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, оскільки не отримував її, більш того, Господарський суд Черкаської області розглянув справу під час дії карантину, встановленого державою, що призвело до неможливості ознайомитися із матеріалами справи, а також звернутись за кваліфікованою правовою допомогою.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу Чередніченка Бориса Петровича у справі №925/292/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі №925/292/20 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 залишено без руху. Роз`яснено Фізичній особі-підприємцю Чередніченку Борису Петровичу, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути її недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 3 153,00 грн.

12.06.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду апелянт подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано чек №1012946667 від 19.05.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 у розмірі 3 153, 00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення 92 779,06 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України; встановлено сторонам строк на подачу відзиву, відповіді на відзив, заяв, клопотань.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2009 між Державним підприємством Укрриба , як замовником, та Фізичною особою-підприємцем Чередніченком Борисом Петровичем, як зберігачем, укладено Договір зберігання з правом користування №17/09 (далі, Договір), за умовами пункту 1.1. якого замовник передає, а зберігач приймає на зберігання з правом користування згідно акта приймання-передачі нерухоме державне майно (гідротехнічні споруди рибницьких ставів), яке знаходиться на балансі ДП Укрриба , та розташоване за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Чичиркозівка.

У Договорі сторони погодили наступне:

- майно використовується з метою риборозведення згідно виробничої програми, погодженої з замовником, та для здійснення інших видів рибогосподарської діяльності, які не суперечать цільовому використанню зазначеного майна (пункт 1.3.);

- за користування майном (згідно з Додатком №1 Акт приймання-передачі державного майна ) розмір щомісячної плати складає 1483,10 грн., в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 10 числа, наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір (пункт 2.2.);

- зберігач зобов`язаний вжити всіх заходів, встановлених договором і актами цивільного законодавства, для збереження майна та зберігати його протягом строку дії договору (пункт 2.4.);

- зберігач має право порушувати питання про дострокове розірвання договору зберігання у відповідності з чинним законодавством (пункт 3.2.);

- цей договір діє з 01.07.2009 по 01.07.2014 і набуває чинності з дня його підписання. Дія цього договору може бути припинена: за згодою сторін; за рішенням господарського суду; у зв`язку з прийняттям законодавчих актів, які змінюють статус майна. Реорганізація замовника чи зберігача не може бути підставою для зміни умов договору чи припинення його дії. У такому випадку права та обов`язки сторін за договором переходять до правонаступників. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (пункти 6.1., 6.4., 6.5., 6.7.).

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, на виконання Договору за Актом приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди) від 01.07.2009 Державне підприємство Укрриба передало, а ФОП Чередніченко Б.П. прийняв на зберігання з правом користування державне нерухоме майно (гідротехнічні споруди) згідно Переліку, яке розташоване за адресою: Черкаська обл., Звенигородський р-н, с. Чичиркозівка, балансовою вартістю - 850 352,00 грн. Із Переліку вбачається, що до складу переданого в користування майна входять гідроспоруди в кількості 11 найменувань під назвами: стави №16, №13, №12, №11, ставок Козачанський, ставки №10, №10а, №12а, №14, №15, №10в.

Акт приймання-передачі є додатком до Договору зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 27.09.2011 №194 Про створення юридичної особи державного підприємства Черкасириба 2011 створено державне підприємство Черкасириба 2011 з правом юридичної особи, затверджено Статут новоствореного підприємства 03.10.2011 проведено державну реєстрацію юридичної особи державного підприємства Черкасириба 2011 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 05.03.2012 №114 Про приймання-передачу державного майна , за погодженням з ФДМ України і Мінекономрозвитку, передано з балансу державного підприємства Укрриба на баланс Державного підприємства Черкасириба 2011 державне майно згідно з Додатком 1 разом з усіма договірними зобов`язаннями по ньому. Додатком 1 до наказу є Перелік державного майна , що передається. На виконання наказу Державного агентства рибного господарства України від 05.03.2012 №114 по Акту приймання-передачі від 30.03.2012 передано з балансу державного підприємства Укрриба на баланс державного підприємства Черкасириба 2011 гідротехнічні споруди згідно з Додатком №1. Додатком №1 до Акту приймання-передачі від 30.03.2012 є Перелік гідротехнічних споруд рибницьких ставів, які передавались станом на 31.03.2012, а саме гідротехнічні споруди - стави № 16, № 13, № 12, № 11, ставок Козачанський , стави № 10, № 10а, № 12а, № 14, № 15, № 10б.

11.05.2012, у зв`язку з набранням чинності наказу Державного агентства рибного господарства України №114 від 05 березня 2012 року, ДП Черкасириба 2011 , як замовник, і ФОП Чередніченко Б.П., як зберігач, уклали Додаткову угоду №21 до договору зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009, у якій домовились вступну частину договору викласти у новій редакцій, а саме замовником визначили Державне підприємство Черкасириба 2011 замість Державного підприємства Укрриба . Крім того, у зв`язку зі зміною балансоутримувача, сторони у новій редакції виклали акт приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди), який є Додатком 1 до Договору №17/09 від 01.07.2009). Акт приймання-передачі у новій редакції став Додатком до даної Додаткової угоди і невід`ємною частиною договору.

Того ж дня, 11.05.2012 Державне підприємство Черкасириба 2011 , як замовник, та відповідач, як зберігач, підписали Протокол про договірну ціну за відповідальне зберігання державного нерухомого майна, зазначену у договорі №17/09 від 01.07.2009, в якому домовилися, що місячна ціна за договором зберігання з правом користування за користування гідротехнічними спорудами складає без ПДВ - 1483,10 грн., із врахуванням щомісячного індексу інфляції.

Наказом Державного агентства рибного господарства України від 14.07.2016 №227 Про затвердження нової редакції статуту ДП Акваресурси змінено найменування державного підприємства Черкасириба 2011 на Державне підприємство Акваресурси , затверджено нову редакцію статуту перейменованого підприємства, зобов`язано його провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу підприємства. 20.07.2016 проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу Державного підприємства Акваресурси в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна суб`єктом управління державним майном, яке є предметом Договору, станом на 26.05.2015 було Державне агентство рибного господарства України, а балансоутримувачем цього державного майна - Державне підприємство Черкасириба 2011 .

Відповідно до листа Фонду державного майна України від 19.08.2019 №10-15-15027 Щодо внесення змін про майно ДП Акваресурси і Інформації про нерухоме державне майно, яке перебуває на балансі Державного підприємства Акваресурси , яка є додатком до цього листа, за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності майно, яке є предметом спірного Договору, належить до державної власності, станом на дату надання інформації передане в управління Державного агентства рибного господарства України і перебуває на балансі позивача - ДП Акваресурси , код за ЄДРПОУ 37853178.

Отже, об`єкти, які є предметом Договору від 01.07.2009 №17/09, відносяться до захисних гідротехнічних споруд та є державним майном.

ДП Акваресурси , звертаючись до суду із позовом у даній справі, зазначає, що ФОП Чередніченко Б.П. своїх зобов`язань за Договором зберігання належним чином не виконує, плату за користування переданим йому на зберігання майном на рахунок ДП Акваресурси не вносить. За твердженнями позивача, у відповідача наявна перед ним заборгованість у сумі 92 779,06 грн за період з березня 2018 року по січень 2020 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Дослідивши правову природу укладеного між сторонами спору Договору зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем) і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 944 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

У статті 846 Цивільного кодексу України також передбачається, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Водночас, статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Згідно з частиною 2 статті 235 Цивільного кодексу України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як зазначено в пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 №9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Колегія суддів зазначає, що для встановлення дійсної правової природи зберігання з наданням зберігачеві права користування поклажею необхідно насамперед встановити, на що були спрямовані воля і волевиявлення сторін, а також хто з сторін надав послугу.

Так, у договорі зберігання послуга надається зберігачем, яка оплачується поклажодавцем (власником чи іншим титульним володільцем майна), а у договорі майнового найму послуга оплачується наймачем, котрий користується майном.

Умовами Договору зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 сторони погодили право зберігача (відповідача) на користування предметом договору - державним майном (гідротехнічними спорудами рибницьких ставів), шляхом сплати щомісячно на розрахунковий рахунок замовника плати з урахуванням індексу інфляції до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Отже, між позивачем та відповідачем фактично склалися засновані на договорі відносини строкового платного користування відповідачем державним майном - гідротехнічними спорудами рибницьких ставів, метою яких було отримання користувачем прибутку від даної господарської діяльності, за яке він сплачував балансоутримувачу даного майна відповідну щомісячну плату, що суперечить змісту договору зберігання, визначеному статтею 936 Цивільного кодексу України.

Таким чином, умови Договору зберігання з правом користування майном фактично регулюють відносини оренди майна, а сам договір є удаваним правочином, оскільки його вчинено з метою приховати договір оренди.

З огляду на зазначене, суд вирішує спір із застосуванням норм, що регулюють правовідносини найму.

Правовідносини найму врегульовано §1 Глави 58 Найм (оренда) Цивільного кодексу України та §5 Оренда майна та лізинг Господарського кодексу України .

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно частини 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо

господарського використання державного майна, майна, що належить

Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності регулюються Законом України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно частини 1 статті 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом статей 10, 19, 20 Закону України Про оренду державного та комунального майна у редакції, чинній станом на дату укладення Договору, орендна плата з урахуванням її індексації є однією із істотних умов договору оренди; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну

плату незалежно від наслідків господарської діяльності; орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі.

За умовами пункту 2.2. Договору та протоколу від 11.05.2020 про договірну ціну, за користування майном (згідно з Додатком №1 Акт приймання-передачі державного майна) розмір щомісячної плати складає 1483,10 грн, в тому числі ПДВ, яку потрібно вносити щомісячно до 10 числа наступного за звітним. Розмір місячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Підставою для перерахування коштів є чинний договір.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати орендної плати за період з березня 2018 року по січень 2020 року.

При цьому, факт користування відповідачем об`єктом оренди у спірному періоді скаржником підтверджується матеріалами справи (підписаним сторонами актом приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди) від 01.07.2009; укладенням додаткової угоди від 11.05.2012 до Договору; підписанням протоколу договірної ціни від 11.05.2012; актом приймання-передачі державного нерухомого майна (гідротехнічні споруди) від 11.05.2012). У матеріалах справи відсутні докази звернення однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, як це передбачено пунктом 6.7. Договору, а отже такий договір є продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, та станом на дату звернення позивача до суду із позовом у даній справі є чинним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (том 1, а.с. 56), колегія суддів доходить висновку, що обрахування плати позивачем проведено з дотриманням умов пункту 2.2. Договору, її розмір становить 92 779,06 грн.

Наявність і розмір спірної заборгованості відповідачем належними і допустимими доказами не спростовані, контррозрахунку заявленої до стягнення суми боргу суду не надано, тому вимога позивача про примусове виконання відповідачем договірного обов`язку щодо її сплати в порядку і розмірі, встановлених Договором, підлягає задоволенню, висновки суду першої інстанції із приводу чого є обґрунтованими.

Оцінюючи доводи скаржника із посиланнями на безпідставність вимог позивача про стягнення плати за Договором за період з березня 2018 року по січень 2020 року, зважаючи на те, що повноваження ДП Черкасириба 2011 та ДП Акваресурси укладати договори щодо гідроспоруд рибацьких ставків належним чином не підтверджені, а сам Договір зберігання з правом користування №17/09, укладений між ДП Укрриба та ФОП Чередніченко Б.П., є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13, статті 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, за приписами якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів зазначає, що обставини щодо відсутності у позивача правомочності на укладання договорів оренди рибацьких ставків, на які посилається скаржник, свідчать про те, що такий договір є оспорюваним, а не нікчемним. Так, відповідні позови про визнання недійсними договорів зберігання як удаваних правочинів, укладених з метою приховання договорів оренди, із підстав відсутності дозволу органу, уповноваженого здійснювати державне управління об`єктами, які є предметом оспорюваного договору, на його укладення, а також під час дії заборони передавати в оренду гідротехнічні споруди, встановленої статтею 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна , неодноразово розглядалися господарськими судами, зокрема, справи №911/667/17, №927/22/19, №927/451/18, №912/14/19.

Однак, заявник апеляційної скарги правом на подання зустрічного позову щодо визнання згаданого договору недійсним у межах даної справи не скористався. Про існування судових рішень, які б набрали законної сили, та встановлювали недійсність Договору, скаржник суду не повідомив.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин (частина 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції, аналізуючи положення частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що передумовою визнання недійсним договору (в розумінні даної статті) має бути реалізація наявного саме у позивача права на подання відповідної заяви до закінчення підготовчого провадження.

Судом встановлено, що від позивача не надходило жодних заяв про визнання недійсним повністю чи у певній частині Договору.

Отже, суд першої інстанції у межах даної справи, враховуючи предмет та підстави заявленого позову, хоча і не був позбавлений можливості надати правову оцінку відповідності Договору вимогам діючого законодавства, однак у нього була відсутня об`єктивна можливість самостійно при прийнятті рішення визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору договір у випадку, якщо такий договір суперечить законодавству.

Відтак, викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи колегією суддів відхиляються з огляду на принцип правомірності правочину, встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України.

Посилання скаржника на нікчемність Договору в силу статей 793, 794, 220 Цивільного кодексу України, оскільки Договір №17/09 від 01.07.2009, який по своїй суті є договором оренди капітальної споруди та який укладений строком більше, ніж на три роки, не було нотаріально посвідчено та зареєстровано, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як встановлено судом, предметом оренди згідно Договору №17/09 від 01.07.2009 є нерухоме державне майно, а відтак до спірних правовідносин, поруч із нормами Цивільного кодексу України, підлягають застосуванню спеціальні норми Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Норми Закону України Про оренду державного та комунального майна у редакції, чинній станом на 01.07.2009, не передбачали обов`язку щодо нотаріального посвідчення та реєстрації договорів оренди державного та комунального майна, а відповідний договір вважався у відповідності до статті 12 Закону України Про оренду державного та комунального майна укладеним з моменту досягнення

домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту

договору.

Враховуючи зазначене, у суду відсутні підстави для висновку про нікчемність Договору в силу норм статті 220 Цивільного кодексу України.

В апеляційній скарзі відповідач також посилається на висновки, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у справі №925/343/19 за позовом Державного підприємства Акваресурси до Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича про стягнення заборгованості за Договором зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 за інший період.

Так, суд апеляційної інстанції у справі №925/343/19, скасовуючи рішення Господарського суду Черкаської області від 27.11.2019 про задоволення позову, зазначив, що Договір зберігання з правом користування №17/09 від 01.07.2009 є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок (укладений всупереч забороні, встановленій пунктом 2 статті 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Однак, висновки апеляційного суду щодо нікчемності Договору у межах справи №925/343/19 не є преюдиційними обставинами у розумінні частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а є правовою оцінкою договору, зробленою у межах розгляду іншої справи іншим судом, а тому колегією суддів при розгляді справи №925/292/20 до уваги не приймаються.

Поруч із цим, суд апеляційної інстанції при розгляді справи №925/292/20 зазначає, що не вбачає передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України підстав для визнання нікчемним Договору як такого, що порушує публічний порядок, оскільки скаржником не доведено, що такий Договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Крім того, скаржником не доведено наявності у діях сторін правочину умислу на укладення саме договору, що порушує публічний порядок, що є однією із обов`язкових умов для визнання його таким.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Із урахуванням вищенаведених обставин справи, судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення заборгованість Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича перед Державним підприємством Акваресурси за період з березня 2018 року по січень 2020 року становить 92 779,06 грн.

Сплату вказаної суми заборгованості станом на дату прийняття оскарженого рішення відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано.

Отже, відповідач у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, який є чинним, не здійснив оплату орендної плати за період з березня 2018 року по січень 2020 року, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 92 779,06 грн заборгованості по орендній платі є обґрунтованими та такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

За таких обставин решту аргументів сторін, окрім викладених у мотивувальній частині постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції про задоволення позову.

Позивачем доведено порушення його прав та законних інтересів зі сторони відповідача.

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у даній справі підлягає залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Чередніченка Бориса Петровича на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2020 у справі №925/292/20 залишити без змін.

Матеріали справи №925/292/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка