Рішення

від 10.08.2020 по справі 903/268/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2020 року Справа № 903/268/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Виробничого житлово-комунального господарства с. Липини Луцького району Волинської області, с. Липини, Луцький р-н., Волинська обл.

про стягнення 12 086 грн. 62 коп.

Суддя Кравчук А. М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

17.04.2020 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява від 12.03.2020 №14/4-1683-20 АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Виробничого житлово-комунального господарства с.Липини Луцького району Волинської області про стягнення 12 086 грн. 62 коп., з яких 3 169 грн. 91 коп. пені, 1 740 грн. 41 коп. 3% річних, 7 176 грн. 30 коп. інфляційних втрат та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язань згідно договору постачання природного газу №4379/16-БО-2 від 15.12.2015 щодо оплати поставленого природного газу.

Справу позивач просить розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 21.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду; належно засвідчені копії Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, довідки органу статистики про включення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачу запропоновано подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Попереджено відповідача, що у разі не подання протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали обґрунтованих заперечень щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, він має право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин. Запропоновано позивачу подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу, відповідачу - заперечення на відповідь позивача протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу.

Ухвалу суду від 21.04.2020 позивач отримав 24.04.2020, відповідач 23.04.2020, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301038460123, №4301038460115 (а.с. 46-47).

Строк для подання відзиву до 07.05.2020.

У відзиві № 57 від 04.05.2020, який на адресу суду надійшов 12.05.2020, відповідач позовні вимоги заперечує, в зв`язку з тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність заборгованості, обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсності та не підтвердженні ніякими доказами. Факт відсутності заборгованості підтверджений актом звірки розрахунків та підписаний уповноваженими особами, позивачем пропущено строк звернення до суду про стягнення штрафних санкцій та порушено ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Відзив відповідача позивач отримав 08.05.2020, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" № 4560100294230..

Строк для подання відповіді на відзив - по 10.05.2020.

Відповідь на відзив на адресу суду не надходила.

ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 визначено, що процесуальні строки у визначених ГПК України випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Згідно ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" встановлено такі нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (в тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя)- Д+3, пріоритетної - Д+1;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції вищезазначені нормативні строки пересилання збільшуються на 1 день.

Згідно з п.117 Правил надання послуг поштового зв`язку поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Враховуючи вищевикладене, набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" 17.07.2020, строки пересилання поштової кореспонденції, суд дійшов висновку про закінчення строку на подання відповіді на відзив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

15.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України", як постачальником та Виробничим житлово-комунальним господарством с. Липини Луцького району Волинської області, як споживачем укладено договір постачання природного газу №4379/16-БО-2 та додаткові угоди №1 від 30.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 22.02.2016, № 4 від 28.03.2016, № 5 від 26.07.2016, № 6 від 22.08.2016 (а.с. 13-27).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договору № 4379/16-БО-2 постачання природного газу від 15.12.2015.

Згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 3.4, 6.1, 8.2, 10.3, 11.3, 12 договору постачальник зобов`язується поставити у 2016 році природний газ, а споживач - оплатити його та використовувати виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом 7,0 тис.куб.м., у т.ч. за місяцями: січень 2,5, лютий 2,5, березень 2,0 (1кв. 2016 - 7,0). Приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання - передачі газу. Оплата планових обсягів газу здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі невиконання споживачем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить 5 років. Усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово та підписуються уповноваженими представниками сторін. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.09.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На виконання умов договору позивач поставив природний газ на загальну суму 21 474 грн 27 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу (а.с. 29). Вказаний акт підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач зобов`язання з оплати природного газу, переданого за лютий 2016, виконав в повному обсязі, але з порушенням строків оплати, визначених договором.

Заперечення відповідача, зазначені у відзиві, не приймається судом, оскільки долучені відповідачем до відзиву акти звірки та виписки банку лише підтверджують оплату 31.03.2016 на суму 4 513 грн. 27 коп. та зарахування 16 961 грн. 00 коп., які враховані позивачем у розрахунку.

У відзиві відповідач посилається на лист від 17.03.2016 № 101 по перерахунку передоплати за 2013, 2014, 2015 роки на погашення акту на 21 474 грн. 27 коп., який був прийнятий до уваги та проведений перерахунок, про що свідчить акт звірки від 29.02.2016.

Проте лист від 17.03.2016 № 101 до відзиву не долучений. Крім того в матеріалах справи є лист відповідача від 12.08.2019 № 454 (а.с 30) про зарахування 16 961 грн. 00 коп. в погашення заборгованості по договору № 4379/16-БО-2 від 15.01.2015. Зазначена сума відображена і у акті звірки від 29.02.2016, на який посилається відповідач, однак проведено зарахування 12.08.2019 і враховано у розрахунках штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Внаслідок порушення строків оплати газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3 169 грн 91 коп., 3 % річних в сумі 1 740 грн. 41 коп., інфляційні в сумі 7 176 грн. 30 коп. (а.с. 28).

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 3 ст. 549 ЦКУ визначає, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що нараховані позивачем 3 169 грн. 91 коп. пені підставні та підлягають стягненню з відповідача згідно п. 8.2 договору, ч. 6 ст. 232 ГПК України.

Відповідач у відзиві від 04.05.2020 в частині вимог щодо нарахування пені просить застосувати строк позовної давності та відмовити у їх задоволенні.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього кодексу ).

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України , позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

П. 10.3 договору сторони узгодили збільшений строк позовної давності, зокрема щодо нарахування пені - 5 років.

Таким чином, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності в частині нарахування пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що нараховані позивачем 1 740 грн. 41 коп. 3 % річних та 7 176 грн. 30 коп. інфляційних втрат підставні та підлягають стягненню з відповідача в силу ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування здійснено з врахуванням відстрочки платежу до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки, вихідних та кількості днів, виключення дня фактичної оплати суми заборгованості з періоду, на який здійснюється нарахування штрафних санкцій, що повністю спростовує заперечення відповідача щодо порядку нарахування позивачем штрафних санкцій.

Додаткова угода № 4 від 28.03.2016 в частині зміни строку остаточного розрахунку до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки діє з 01.04.2016. Позивач нарахування провів з березня 2016.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 2 102 грн. 00 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Виробничого житлово-комунального господарства с. Липини Луцького району Волинської області, с. Липини, Луцького району, Волинської області (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Центральна буд. 9, код ЄДРПОУ 20148710) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720)

- 3 169 грн. 91 коп. пені, 1 740 грн. 41 коп. 3% річних, 7 176 грн. 30 коп. інфляції, 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 14 188 грн. 62 коп. (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім грн. 62 коп.)

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до

Північно-західного апеляційного господарського суду

відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складено 13.08.2020

Суддя А. М. Кравчук