Рішення

від 04.08.2020 по справі 903/176/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 серпня 2020 року Справа № 903/176/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ , м.Бровари, Київська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій , м.Луцьк

про стягнення 143 487 грн. 86 коп.

в межах справи №7/98-Б

за заявою Акціонерного товариства відкритого типу Волиньрембуд , м. Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій , м.Луцьк

про банкрутство

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін: н\з

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ в позовній заяві від 04.03.2020 просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій 143 487 грн. 86 коп. в т. ч. 91 999 грн. 99 коп. основного боргу, 19 317 грн. 71 коп. пені, 1 932 грн. 56 коп. 3% річних, 30 237 грн. 60 коп. штраф.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати поставленого згідно з договором №UA190814 від 14.08.2019 товару.

Позовна заява розглядається в межах справи про банкрутство ТзОВ Завод будівельних компаній №7/98-Б.

Ухвалою суду від 16.03.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 14.04.2020р.

З метою дотримання положень Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 зі змінами від 25.03.2020 за № 239 ухвалою суду від 14.04.2020р. розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій про стягнення 143 487,86 грн. відкладено.

Ухвалою суду від 15.07.2020 розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ до Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій про стягнення 143 487,86 грн. призначено до розгляду на 04.08.2020р.

Відповідач листом від 25.03.2020р. подав суду відзив на позовну заяву, яким вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ БРОВАРИ" до боржника в частині стягнення пені в сумі 19 317,71 грн. та 3% річних в сумі 1 932,56 грн. такими, що не підлягають до задоволення, оскільки до даних вимог діє мораторій, встановлений ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.10.2009р. Щодо основного боргу в сумі 91 999, 99 грн. та штрафу в сумі 30 237,60 грн. заперечення від відповідача відсутні.

Позивач у клопотанні від 09.04.2020р. просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ БРОВАРИ".

Відповідач уповноваженого представникав судове засідання 04.08.2020р. не направив, водночас належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи , що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення №4301038565642.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне .

14.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ (Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій (Відповідач, Покупець)укладено договір поставки №UA190814 (надалі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставляти у власність Покупця металопродукцію, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати поставлений товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п.2.6 Договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється на умовах сто відсоткової передплати.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами зобов`язання виникли на підставі Договору поставки №UA190814 від 14.08.2019р.

Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно видаткової накладної №РН-0000854 від 15.08.2019р. відповідачем отримано товар на суму 151 188,01 грн.

Водночас, відповідачем згідно накладної на повернення від 25.10.2019р. за №ВП-0000001 повернуто частину товару на суму 46 529,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з банківських виписок від 28.10.2019, від 13.01.2020р. та від 20.01.2020р, відповідач перерахував кошти на рахунок позивача в сумі 5 000,00 грн., 2 596,20 грн. та 5 000,00 грн. відповідно.

З метою досудового врегулювання спору, Товариство з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ 29.01.2020 надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" впретензію щодо сплати заборгованості за договором поставки, яка залишено відповідачем без реагування.

Враховуючи наявність видаткових накладних (первинні документи) на підтвердження здійснення поставки товару між сторонами у справі, не оспорення відповідачем факту здійснення поставки, суми основного боргу, сум часткових проплат відповідачем, заборгованість ТзОВ Завод будівельних конструкцій перед Товариством з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ , на суму 91 999,99 грн. підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно з ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається .

Щодо твердження відповідача про визнання вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ БРОВАРИ" до боржника в частині стягнення пені в сумі 19 317,71 грн. та 3% річних в сумі 1 932,56 грн. такими, що не підлягають до задоволення, оскільки до даних вимог діє мораторій, встановлений ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.10.2009р. суд зазначає наступне.

Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТИЗ БРОВАРИ" до Товариством з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій про стягнення 143 487 грн. 86 коп. розглядається в межах справи про банкрутство ТзОВ Завод будівельних конструкцій №7/98-Б.

З матеріалів справи №7/98-Б про банкрутство ТзОВ Завод будівельних конструкцій судом встановлено, що 22.10.2009р. порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Водночас, договір поставки №UA190814 укладений між сторонами 14.08.2019р., тобто після порушення справи про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Ухвалою господарського суду від 24.05.2017р. припинено процедуру банкрутства ТзОВ "Завод будівельних конструкцій» , введено процедуру санації боржника

Суд зазначає, що частиною 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Суд зауважує, що частиною 3 статті 41 Кодекс України з процедур банкрутства передбачено, що протягом дії мораторію не застосовуються фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Тому, відкриття провадження у справі про банкрутство відносно відповідача і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, не встановлює обмеження щодо нарахувань пені, 3 % річних та штрафу, оскільки вимоги позивача є поточними.

Щодо стягнення з відповідача пені на суму 19 317, 71 грн. та 30 237 ,60 грн. штрафу суд зазначає наступне.

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідно до умов цього Договору, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику: - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення до дати виконання платежу Покупцем. Абзацом 3 п. 7.3 Договору сторони також узгодили, що за прострочення оплати товару відповідно до умов цього Договору понад 30(тридцять) календарних днів передбачено штраф в розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченого грошового зобов`язання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання, яке визначається ст.610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Можливість одночасного стягнення пені і штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкції, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

У межах одного виду відповідальності може застосовуватись різний набір санкцій. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №911/2813/17 від 09.02.2018).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Дослідивши розрахунок пені та штрафу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що заявлені суми пені - 19 317, 71 та штрафу - 30 237 ,60 грн є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено також стягнення три проценти річних у розмірі 1 932, 56 грн.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми процентів річних, суд встановив, що розрахунки є арифметично правильними та відповідають вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням строку виконання зобов`язання з оплати вартості за поставлений товар підлягає 1 932, 56 грн. трьох процентів річних.

Суд, провівши власний розрахунок за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" встановив, що підставними та підлягають стягненню з відповідача 19 317, 71 грн. пені, 30 237 ,60 грн. штрафу та 1 932, 56 грн.- 3% річних;

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 152,33 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод будівельних конструкцій (43000, Волинська обл., м. Луцьк, провулок Комунальний, 4 код ЄДРПОУ 23251236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТИЗ БРОВАРИ (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Сергія Москаленка, 16 А код ЄДРПОУ 41189532) 143 487, 86 грн. в т. ч. 91 999, 99 грн. основного боргу, 19 317, 71 грн. пені, 1 932, 56 грн. 3% річних, 30 237, 60 грн. штрафу та 2 152,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

11.08.2020

Суддя М. С. Шум