Рішення

від 06.06.2019 по справі 905/496/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.06.2019 Справа № 905/496/19

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, при секретарі судового засідання Баган А.В., справу

за позовом Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» , село Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» , м.Дружківка Донецької області,

про стягнення 50824,56грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «СОФІЯ-2010» , село Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» , м.Дружківка Донецької області, про стягнення 50824,56грн., з яких: 47999,21грн. основної заборгованості, 994,18грн. 3% річних, 1831,17грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2019р. вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг за договором субпідряду №0003/17 від 01.01.2017р. про надання транспортних послуг.

15.04.2019р. до канцелярії суду від позивача надійшли письмові пояснення вих.№11-1/04 від 11.04.2019р. до позовної заяви, відповідно до яких позивач визначився, що заявлена до стягнення сума заборгованості виникла за Актами про надання послуг №3 від 28.02.2018р., №3 від 30.03.2018р., №3 від 30.04.2018р., №3 від 31.05.2018р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2019р.

Представники сторін у судове засідання 06.06.2019р. не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату та час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином. Явка представників сторін у судове засідання 06.06.2019р. не була визнана судом обов`язковою.

Відповідач у строк, встановлений судом, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався своїм процесуальним правом на надання позиції по справі.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд ВСТАНОВИВ:

01 .0 1.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» (далі - підрядник) та Приватним підприємством «СОФІЯ-2010» (далі - субпідрядник) був укладений Договір субпідряду №0003/17 про надання транспортних послуг (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого підрядник, діючи від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника, залучає субпідрядника для доставки вантажів вантажними автомобілями КАМАЗ, МАЗ в міських і міжміських сполученнях.

Субпідрядник доставляє заявлений підрядником вантаж, а підрядник оплачує послуги субпідрядника із коштів, що надійшли від замовника, на умовах , узгоджених договором (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1.1. договору підрядник зобов`язався надати субпідряднику факсом, електронною поштою або іншими видами зв`язку транспортну заявку, завірену підписом уповноваженого представника і печаткою підрядника із зазначенням дати завантаження, адреси завантаження і вивантаження, контактні телефони і адреси відповідних осіб на місцях завантаження і вивантаження автомобіля, найменування і вага вантажу, тип рухомого складу і інші відомості, не врегульовані даним договором

Субпідрядник зобов`язався доставляти вантаж за адресою, зазначеною в товарно-транспортній накладній, здавати вантаж під підпис уповноваженому представнику вантажоодержувача (п.2.2.2. договору).

Вартість послуг по договору визначається як сума усіх підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних послуг по завершенню кожного звітного періоду (місяця); розрахунки по договору здійснюються в національній валюті України - гривні (п.п.3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п.3.3. договору субпідрядник зобов`язався не пізніше 5 (п`ятого) числа місяця, що слідує за місяцем надання послуг (звітного) надавати підряднику 2 екземпляри акту виконаних послуг, рахунок-фактуру на суму зобов`язань, що виникли для розрахунків за надані послуги.

Підрядник зобов`язався здійснювати оплату транспортних послуг субпідрядника при почасовій оплаті - в розмірі 181,25грн. з урахуванням ПДВ за 1 годину роботи вантажного автомобіля; вартість послуг субпідрядника може змінюватись при згоді обох сторін; оплата вартості послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних послуг (п.п.3.4., 3.5., 3.6. договору).

Відповідно до п.7.1. договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р.

У випадку відсутності письмового звернення будь-якої із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору про його розірвання, даний договір вважається продовженим на наступні періоди (п.7.2. договору).

Зміни і доповнення до договору вносяться у письмовому вигляді, шляхом підписання сторонами додаткових угод до даного договору, які є невід`ємною частиною договору (п.7.3. договору).

Враховуючи обставини викладені в позовній заяві та доданих до неї документів, відсутність в матеріалах справи доказів припинення дії договору, строк дії договору був автоматично продовжений на 2018 рік.

Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору субпідряду №0003/17 від 01.01.2017р. протягом 2017 - 2018 року надавав послуги з перевезення вантажів на замовлення відповідача, однак станом на 22.02.2019р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 47999грн. 21коп., яка і заявлена до стягнення.

Відповідно до письмових пояснень вих.№11-1/04 від 11.04.2019р. до позовної заяви за підписом директора Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» , заявлена до стягнення заборгованість виникла за наступними актами про надання послуг: №3 від 28.02.2018р., №3 від 30.03.2018р., №3 від 30.04.2018р., №3 від 31.05.2018р.

Позивачем представлено суду рахунки №28/3 від 28.02.2018р. на суму 36406,94грн., №30/3 від 30.03.2018р. на суму 13606,12грн., №30/3 від 30.04.2018р. на суму 22766,82грн., №31/3 від 31.05.2018р. на суму 9137,33грн. на оплату автопослуг за період лютий-травень 2018 року по Договору субпідряду №0003/17 від 01.01.2017р.

22.10.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією №1 вих. №22-1/10 від 22.10.2018р. з вимогою сплатити суму боргу у розмірі 54056грн. 21коп. та штрафні санкцій у разі несплати боргу, яка була задоволена останнім частково.

Оскільки сума боргу у розмірі 47999,21грн. не була сплачена відповідачем, це стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права. Позивачем заявлено до стягнення також 994,18грн. 3% річних та 1831,17грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

У відповідності до п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір субпідряду №0003/17 від 01.01.2017р. про надання транспортних послуг є підставою для виникнення у його сторін прав і обов`язків, визначених ним.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений печатками (частина 1 статті 181 ГК України). Докази припинення дії договору матеріали справи не містять.

Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

У відповідності до ст.931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст.1 спеціального Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність , який визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

Згідно з ч.3 ст.8 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору №0003/17 від 01.01.2017р. позивач зобов`язався власним транспортом організувати доставку заявленого відповідачем вантажу вантажними автомобілями КАМАЗ, МАЗ в міських і міжміських сполученнях, при цьому відповідач діє від імені і за рахунок коштів третьої особи - замовника.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору №0003/17 від 01.01.2017р. позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 81917,21грн., що підтверджується актами про надання послуг: №3 від 28.02.2018р. на суму 36406грн. 94коп., №3 від 30.03.2018р. на суму 13606грн. 12коп., №3 від 30.04.2018р. на суму 22766грн. 82коп., №3 від 31.05.2018р. на суму 9137грн. 33коп.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень , скріплені печатками Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» без будь-яких заперечень. Зокрема, в актах відображено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Господарський суд приймає до уваги, що відповідачем при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання позивачем прийнятих за договором зобов`язань.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов`язань, враховуючи підписання відповідачем актів про надання послуг без жодних заперечень та зауважень, суд дійшов висновку, що свої зобов`язання позивач виконав належним чином у відповідності з умовами договору.

Відповідно до письмових пояснень вих.№11-1/04 від 11.04.2019р. за підписом директора Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» , відповідно до бухгалтерського обліку підприємства послуги за актом №3 від 28.02.2018р. були оплачені частково, сума заборгованості за вказаним актом складає 2488грн. 94коп., інші спірні акти залишилися не оплаченими. Загальна сума боргу складає 47999грн. 21коп.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося, за умовами п.3.6. договору оплата вартості послуг здійснюється протягом 10 банківських днів з дати підписання акту виконаних послуг .

Відповідно до постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Відповідно до постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями» №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Таким чином, враховуючи передбачені п.3.6. умови договору щодо строків оплати, відповідач мав здійснити оплату отриманих послуг наступним чином:

- враховуючи підписання 28.02.2018р. акту №3 за лютий 2018р., відповідач мав здійснити оплату послуг з 01.03.2018р. по 15.03.2018р., а вже з 16.03.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг;

- враховуючи підписання 30.03.2018р. акту №3 за березень 2018р., відповідач мав здійснити оплату послуг з 02.04.2018р. по 16.04.2018р., а вже з 17.04.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг;

- враховуючи підписання 30.04.2018р. акту №3 за квітень 2018р., відповідач мав здійснити оплату послуг з 02.05.2018р. по 15.05.2018р., а вже з 16.05.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг;

- враховуючи підписання 31.05.2018р. акту №3 а травень 2018р., відповідач мав здійснити оплату послуг з 01.06.2018р. по 14.06.2018р., а вже з 15.06.2018р. почалося прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати послуг.

Згідно зі ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов`язань за договором №0003/17 від 01.01.2017р., разом з цим відповідач свої зобов`язання з оплати отриманих послуг за період лютий-травень 2018р. здійснив лише частково.

Докази погашення боргу в сумі 47999,21грн. суду не представлені, заявлений розмір боргу підтверджується письмовими поясненнями вих.№11-1/04 за підписом директора Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» станом на 11.04.2019р., у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 47999грн. 21коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати транспортних послуг, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 994,18грн. 3% річних та 1831,17грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, заявлені до стягнення 3% річних нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 47999,21грн. за період з 15.06.2018р. по 22.02.2019р.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» , в межах обраного позивачем періоду нарахування, встановив, що заявлений розмір 3% річних не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 994,18грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до розрахунку, заявлені до стягнення інфляційні нараховані позивачем на суму боргу у розмірі 47999,21грн. за період липень 2018р. - січень 2019р.

Згідно ч.2 п.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які мала місце дефляція (абз.3 п.3.2. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013р.).

Перевіривши розрахунок нарахованих інфляційних втрат у розмірі 1831,17грн. за заявлений період на суму боргу 47999,21грн., судом встановлено, що заявлена до стягнення сума не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 12, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» , село Миколаївка, Петропавлівський район, Дніпропетровська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» , м. Дружківка Донецької області, про стягнення суми основного боргу у розмірі 47999,21грн., 3% річних у розмірі 994,18грн., інфляційних втрат у розмірі 1831,17грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ ТРАНС» (84206, Донецька область, м.Дружківка, вулиця Енгельса, будинок 110; код ЄДРПОУ 37155497) на користь Приватного підприємства «СОФІЯ-2010» (52744, Дніпропетровська область, Петропавлівський район, село Миколаївка, вулиця Чаплинка, будинок 26; код ЄДРПОУ 36517458) суму основного боргу у розмірі 47999,21грн., 3% річних у розмірі 994,18грн., інфляційні втрати у розмірі 1831,17грн та судовий збір у розмірі 1921,00грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

У судовому засіданні 06.06.2019р. оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2019р.

Суддя Ю.В. Макарова