Рішення

від 10.08.2020 по справі 908/698/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/57/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 Справа № 908/698/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А, розглянувши матеріали справи

За позовом : Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570)

До відповідачів:

1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1" (69001, м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39263674)

2 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про стягнення 179 977,68 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: адвокат Качан О.С., ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 108921 від 21.02.2020, договір про надання правової (правничої) допомоги від 28.01.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001979 від 21.01.2019,

Від відповідача-1: не з`явився;

Від відповідача-2: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

13.03.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до відповідачів: 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1", 2 - ОСОБА_1 про стягнення 179 977,68 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2020 р. справу №908/698/20 розподілено судді Проскурякову К.В.

В порядку ч.ч. 6, 7 статті 176 ГПК України судом здійснено відповідний запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 03.04.2020 р. до суду від Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради надійшов лист від 24.03.2020 р. за вих. №01-17/02/0944, в якому зазначено, що місцем проживання ОСОБА_1 є наступна адреса: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 08.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/698/20 в порядку спрощеного позовного провадження, продовжено процесуальний строк розгляду справи №908/698/20 по суті до 23.06.2020, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.05.2020 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 20.05.2020 продовжені по справі № 908/698/20 процесуальні строки, передбачені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 до 21.07.2020, оголошено перерву у судовому засіданні до 17.06.2020р. Ухвалою суду від 17.06.2020 оголошено перерву з розгляду справи по суті до 15.07.2020р.

Ухвалою від 15.07.2020р. відповідно до постанови КМУ № 500 від 17.06.2020 та на підставі п. 11 Розділу I Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020 продовжено процесуальний строк розгляду справи по суті до 31.08.2020, оголошено перерву з розгляду справи по суті до 10.08.2020р.

У судовому засіданні 10.08.2020 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВ "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1" укладено кредитний договір №ZPD0LON06928, за умовами якого відповідачу - 1 надано кредит у розмірі 135399,53 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами договору. Однак, в порушення умов вказаного договору відповідач - 1 кредитні кошти у строк, визначений договором не повернув. Також 08.11.2016 р. між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № ZPD0LON06928/DP1, предметом якого є надання поруки відповідачем - 2 за виконання зобов`язань відповідача-1, які випливають з договору. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 509, 530, 553, 554, 611, 1048, 1049, 1054, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216 Господарського кодексу України, позивач просить стягнути солідарно з відповідачів - 1, 2 заборгованість за кредитом в сумі 109404,96 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 70572,72 грн.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідачів - 1, 2 про розгляд справи судом та про їх право подати відзиви на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду про відкриття провадження у справі №908/698/20 від 08.04.2020 було направлено судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення адреси місцезнаходження відповідачів 1-2, які були повернуті поштою за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Запропоновані ухвалою суду про відкриття провадження у відзиви на позовну заяву та додані до них документи відповідачі на адресу суду не надіслали, правами, передбаченими ст. 42 ГПК України, не скористались.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідачів - 1,2 про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Отже, враховуючи, що Відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами, які дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

08.11.2016 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1" (далі - Відповідач-1) було укладено кредитний договір № ZPD0LON06928 (надалі - Договір) за умовами якого Відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 135399,53 грн. в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору.

Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами Відповідач-1 сплачує відсотки у розмірі 32 % річних (пункти А.6. Договору), а термін повернення кредитних коштів зазначений у Графіку зменшення поточного ліміту (пункт А. 8. Договору) починаючи з 08.12.2016р. до 02.11.2017р. включно.

Пунктом А.6. Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів сплати кредиту, позичальник сплачує відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 32 % річних.

У пункті 5.1 Договору сторони узгодили, що при порушені позичальником будь-якого із зобов`язань за сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, позичальник виплачує Позивачу за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

На виконання умов договору Позивач 16.11.2016р. перерахував ТОВ "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1" 128001,17 грн. кредитних коштів. Відповідач частково здійснював погашення кредиту та відсотків і станом на 10.12.2017р. розмір заборгованості складав 109404,96 грн. за сумою основного боргу, яка залишилася не погашеною до цього часу.

В позовній заяві Позивач вказав, що заборгованість Позичальника за Договором станом на 28.01.2020 року становить 528197,15 грн. та складається з:

• 109404,96 грн. - заборгованість за кредитом;

• 70572,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

• 348219,47 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Разом з тим, посилаючись на умови ч. 1 ст. 14 ГПК України, якою закріплено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України), а також беручи до уваги приписи статей 15 та 16 ЦК України якими визначено, що Позивач має право самостійно обрати спосіб судового захисту та визначити розмір своїх вимог, остаточна сума грошової вимоги до Боржника, яку Позивач просить задовольнити складає 179977,68 грн., з яких: 109404,96 грн. - заборгованість за кредитом; 70572,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Також з матеріалів справи вбачається,що з метою забезпечення виконання зобов`язань Відповідача-1 договором поруки 08.11.2016 року між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та гр. ОСОБА_1 (Відповідач-2) було укладено договір поруки №ZPD0LON06928/DP1, предметом якого є надання поруки Відповідачем-2 за виконання зобов`язань Відповідача-1, які випливають з Договору № ZPD0LON06928 від 08.11.2016р. (п. 1.1. Договору поруки).

Пунктом 1.2 цього Договору встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 1.3).

У випадку невиконання боржником зобов`язань на кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5). У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п.1.1 цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Не направлення вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимога ати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором незалежно від направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2)

Порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору (п. 4.1). Сторони домовилися збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим договором вимог кредитора до поручителя позовна давність встановлюється сторонами тривалістю 15 років (п. 5.1).

На підставі викладеного, предметом розгляду справи є солідарне стягнення з відповідачів - 1, 2 заборгованості за кредитом в сумі 109404,96 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 70572,72 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Згідно ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 2 ст. 184 ГК України зазначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Статтями 203-205, 207, 628, 629, 638, 639 Цивільного кодексу України встановлена насамперед презумпція правомірності правочину, а саме. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, вінвважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент переданий позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання укладеного у письмовій формі умов кредитного договору № ZPD0LON06928 від 08.11.2016р. встановив відповідачу-1 кредитний ліміт, який був використаний позивачем у сумі 128001,17 грн., що підтверджується копією банківської виписки за період з 08.11.2016р. по 28.01.2020р. по рахунку № НОМЕР_2 .

Боржник (відповідач-1) здійснив часткове погашення кредиту, заборгованість відповідача-1 перед Банком за кредитним договором станом на 28.01.2020р. та заявлена до стягнення Позивачем складає: за кредитом - 109404,96 грн., за процентами за користування кредитом в сумі 70572,72 грн.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів погашення суми основної заборгованості за кредитним договором у вказаному розмірі відповідачами-1-2 суду не надано.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії договору поруки № ZPD0LON06928/DP1від 08.11.2016, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

Відповідачі-1-2 доказів повернення кредитних коштів за кредитним договором № ZPD0LON06928 від 08.11.2016р. в повному обсязі суду не надали.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитним договором № ZPD0LON06928 від 08.11.2016р. на загальну суму 179977,68 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, є обґрунтованим, доведеним, тому позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів - 1 - 2 на користь позивача основної заборгованості за кредитом - 109404,96 грн., та за процентами за користування кредитом в сумі 70572,72 грн., а всього в розмірі 179977,68 грн. підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення суд також враховує, що ГПК України у редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року, передбачає, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 1 частини першої статті 20).

Тобто, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду: спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Така юрисдикція визначається, враховуючи суб`єктний склад основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Тобто, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 р. № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Відтак, з 15.12.2017 р. у випадку об`єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов`язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України покладається солідарно на відповідачів - 1,2 -на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2699,67 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТРАНСОЙЛТРЕЙД-1" (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Таганська, буд. 16, 39263674) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК ПРИВАТБАНК (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №ZPD0LON06928 від 08.11.2016р. в розмірі 109404 (сто дев`ять тисяч чотириста чотири) грн. 96 коп. - заборгованість за кредитом; 70572 (сімдесят тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн. 72 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 2699 (дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 67 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено: 12.08.2020р.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.