Рішення

від 03.08.2020 по справі 909/462/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/462/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Полідводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Антарес",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш",

про стягнення заборгованості в сумі 111 956 грн 07 к., з них: 96 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних

за участю:

від позивача: Яцюк Христина Володимирівна - адвокат, (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС № 1030141 від 13.07.2020 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 001733 від 04.10.2019 року);

Богданов Олександр Васильович - адвокат, (ордер серія ВН № 107031 від 17.02.2020 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 681 від 29.03.2010 року)

від відповідача: представники не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Антарес" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 119 956 грн 07 к, з них: 104 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення №11-20-20 від 20.02.2020 року, зокрема обов`язку щодо погашення заборгованості в сумі 104 769 грн 79 к., яка виникла на підставі Договору поставки №03/02-ІФ від 20.02.2018 року за графіком встановленим у п. 2.1 цього Договору.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 09.06.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Розгляд справи по суті призначено на 14.07.2020 року на 11:00 год.

Ухвалою від 14 липня 2020 року Господарський суд Івано-Франківської області відклав розгляд справи по суті на 03.08.2020 року.

15 липня 2020 року позивачем через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області подано заяву про зменшення позовних вимог (вх.№10100/20 від 15.07.2020 року), відповідно до якої останній зменшив суму основної заборгованості та просить стягнути з відповідача 111 956 грн 07 к., з них: 96 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

В спірному випадку справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК).

Разом з тим, суд зазначає, що з 12 березня до 22 червня 2020 року на усій території України установлено карантин (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211" з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідні обмежувальні протиепідемічні заходи в м. Івано-Франківську встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.03.2020 "Про невідкладні дії щодо забезпечення обмежувальних заходів та заходів безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

16.03.2020, збори суддів Господарського суду Івано-Франківської області прийняли рішення про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Івано-Франківської області на час дії карантину, відповідно до якого рекомендовано, зокрема, забезпечити відкладення розгляду всіх судових справ на період дії карантину.

Крім того, п. 4 Прикінцевих положень ГПК України (із змінами та доповненнями) передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)" №731-IX від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Відповідно до ухвали суду від 09.06.2020 року розгляд справи по суті призначено на 14.07.2020 року.

Однак, у відповідності до вказаних вище законів, строк подачі заяви про зменшення розміру позовних вимог по даній справі закінчився 07.08.2020 року, у зв`язку із поширенням та дії коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України.

За наведеного, судом встановлено, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем з дотриманням положень Господарського процесуального кодексу України (із відповідними змінами та доповненнями до нього, внаслідок поширення та дії коронавірусної хвороби (COVID-19) на території України). А тому, суд прийняв її до розгляду, і справа розглядається з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, предметом позову є стягнення заборгованості в сумі 111 956 грн 07 к., з них: 96 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві та з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзив на позов не надав. Однак, 31 липня 2020 року направив через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області заяву без ЕЦП (вх.№9587/20 від 31.07.2020) про відкладення розгляду справи, у зв`язку із введенням карантинних обмежень на території України внаслідок всесвітньої пандемії. Вказана обставина, як зазначає відповідач унеможливлює пошук адвоката для представництва прав відповідача по спірному позову.

Розглянувши зазначене клопотання суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 ГПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно п.1.5.6 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28 надсилання офіційного листа електронною поштою здійснюється за умови реєстрації документа та запису вихідного реєстраційного номера і дати документа у файл, що відповідає конкретному документу. Електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом".

У відповідності до п.1.5.17. вказаної Інструкції з діловодства в господарських судах України, документи отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв`язку, не належать до офіційних.

Водночас, положеннями ст.7 Закону України "Про електроні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріплені електронним цифровим підписом відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Заява товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (вх.№ 9587/20 від 31.07.2020 року) надійшла на електронну адресу суду: inbox@іf.arbitr.gov.ua без ЕЦП і на час прийняття рішення по справі такий документ в паперовій формі від відповідача судом не отримано.

Крім того, суд враховує і наступне.

Як зазначалось вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд наголошує також , що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу України). Ураховуючи відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

За наведених вище обставин, суд залишає клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" без ЕЦП (вх.№ 9587/20 від 31.07.2020 року) без розгляду.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 лютого 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВКП "Антарес" (по договору - постачальник/по договору - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено договір про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення №11-20-20 (далі -Договір).

Згідно п.1 вказаного договору позивач та відповідач по справі беззастережно визнають наступне:

- 20 лютого 2018 року вони уклали договір поставки №03/03-ІФ, за умовами якого постачальник зобов`язується продати та передати у власність покупця матеріали, металопрокат, запірну арматуру, фітинги, газозварювальне обладнання та інше (надалі- товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у вказаному договорі поставки.

- На виконання умов договору поставки №03/02-ІФ постачальник належним чином поставив , а покупець отримав товар на загальну суму 1 356 283,84 грн. покупець підтверджує, що товар поставлений у належній кількості та якості і жодних претензій до постачальника з приводу кількості та якості товару у нього немає.

- Покупець сплатив кошти за отриманий товар не в повному обсязі, відтак порушив умови договору поставки №03/02-ІФ.

- Укладаючи даний договір, покупець повністю та беззаперечно визнає, що у нього наявна прострочена заборгованість перед постачальником за договором поставки №03/02-ІФ в розмірі 104 769 грн 79к., яка виникла за видатковими накладними: - №РН2-000072 від 28.01.2019 року на загальну суму 512 839,33 грн., сума заборгованості за даною накладною становить - 66 451,48 грн; - №РН2-000164 від 19.02.2019 року на загальну суму 109 360,48 грн., сума заборгованості за даною накладною становить - 31 360,48 грн; - №РН2-000166 від 19.02.2019 року на загальну суму 6 387,84 грн., сума заборгованості за даною накладною становить 6 387,84 грн.; - №ІФ-00000164 від 10.05.2019 року на загальну суму 23 916,40 грн., сума заборгованості за даною накладною становить 569,99 грн.

Відповідно до п.1.5 вказаного вище договору покупець уклавши договір підтвердив та засвідчив своє усвідомлення і погоджується з тим, що метою укладання цього Договору є лише відстрочення виконання грошового зобов`язання Покупцем, і таке відстрочення жодним чином не впливає на дійсність, чинність та обов`язковість виконання такого зобов`язання Покупцем. Зобов`язання сплатити суму заборгованості за Товар припиняється лише після його повного виконання покупцем в розмірі 104 769,79 грн. та в терміни, вказані у п. 2.1. цього Договору.

Відповідно до п. 4 Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20 лютого 2020 року, позивач і відповідач визначили, що у випадку виникнення між ними будь-яких судових спорів, обставини визнані ними за цим Договором вважаються такими, що визнаються позивачем і відповідачем у розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України та підтверджуються цим Договором, а позивач і відповідач звільняються від їх доказування перед судом. Подальша відмова від визнання зазначених обставин позивачем і відповідачем не допускається.

Відповідно до п. 2.1. Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20.02.2020 року. Позивач і Відповідач погодили, що погашення заборгованості за Договором в розмірі 104 769,79 грн. відбувається за наступним графіком:

Розмір платежу: Термін платежу:

26 000,00 грн. До 31.03.2020 року

26 000,00 грн. До 30.04.2020 року

26 000,00 грн. До 31.05.2020 року

26 769,79грн. До 30.06.2020 року

Пунктом 2.3. Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20.02.2020 року сторонами обумовлено, що у випадку, якщо покупець прострочує або сплачує не у повному обсязі хоча би один із платежів, визначених у п. 2.1 цього Договору, постачальник має право вимагати дострокового погашення усього боргу, а також стягнути із покупця штрафні санкції, відсотки за користування чужими коштами та інфляційні нарахування за весь період прострочення, починаючи з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано відповідно до Договору поставки № 03/02-1Ф по день його фактичного виконання.

Відповідно до п. 3. Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20.02.2020 року, позивач і відповідач погодились, що у випадку не виконання умов цього Договору досудове врегулювання спору не проводиться, а будь-який спір з приводу виконання даного Договору чи Договору поставки №03/02-1Ф від 20.02.2018 року вирішується господарським судом у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідач умови договору належним чином не виконав, прострочивши сплату двох платежів за період березень та квітень 2020 року, внаслідок чого з урахуванням також інших умов договору позивач звернувся до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості у розмірі 104 769, 79 грн. Крім основної заборгованості, відповідно до умов Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20 лютого 2020 року позивач нарахував штрафні санкції, інфляційні нарахування за весь період прострочення, починаючи з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано відповідно до Договору поставки № 03/02-ІФ.

Під час розгляду справи в суді відповідач частково погасив основну заборгованість, зокрема 12.06.2020 року в розмірі - 3000 грн 00к. та 17 червня 2020 року у розмірі 5000 грн 00к. (загальна сума 8000 грн 00к.), у зв`язку із чим позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20 лютого 2020 року у відповідача є зобов`язання перед Позивачем погасити заборгованість в розмірі 104 769,79 грн. , яка виникла на підставі Договору поставки №03/02-ІФ від 20 лютого 2018 року за графіком встановленим у п. 2.1. цього Договору.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Частиною 1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Відповідно до п.1.5 вказаного вище договору покупець уклавши договір підтвердив та засвідчив своє усвідомлення і погоджується з тим, що метою укладання цього Договору є лише відстрочення виконання грошового зобов`язання покупцем, і таке відстрочення жодним чином не впливає на дійсність, чинність та обов`язковість виконання такого зобов`язання Покупцем. Зобов`язання сплатити суму заборгованості за Товар припиняється лише після його повного виконання Покупцем в розмірі 104 769,79 грн. та в терміни, вказані у п. 2.1. цього Договору.

В порушення умов договору відповідач не здійснював належним чином оплату заборгованості.

Відповідно до п. 4 Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20 лютого 2020 року, позивач і відповідач визначили, що у випадку виникнення між ними будь-яких судових спорів, обставини визнані ними за цим Договором вважаються такими, що визнаються позивачем і відповідачем у розумінні ч. 1 ст. 75 ГПК України та підтверджуються цим Договором, а позивач і відповідач звільняються від їх доказування перед судом. Подальша відмова від визнання зазначених обставин позивачем і відповідачем не допускається.

Достовірність зазначених обставин підтверджуються Договором поставки №03/02-ІФ від 20 лютого 2018 року, рахунками №дСФ-2-00095 від 11 січня 2019 року, №дСФ2-00171 від 18 січня 2019 року. №ІФ-00000281 від 09.04.2019 року, видатковими накладними № РН2-000072 від 28.01.2019 року, № РН2-000164 від 19.02.2019 року, № РН2-000166 від 19.02.2019 року, № 1Ф-00000164 від 10.05.2019 року, банківськими виписками.

Отже, обставини, які є беззастережно визнані позивачем і відповідачем у п. 1 Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20- 20 від 20 лютого 2020 року не підлягають доказуванню, оскільки вони є достовірними та визнані у добровільно, без будь-якого примусу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч.1, 2 і 7 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено факт порушенням відповідачем зобов`язання по договору щодо оплати, зокрема прострочив оплату двох платежів, а тому, з урахуванням п.2.3. Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20 лютого 2020 року, вимога позивача про стягнення 96 769 грн 79 к. є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 2.3. Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення № 11-20-20 від 20.02.2020 року сторонами погоджено, що у випадку, якщо покупець прострочує або сплачує не у повному обсязі хоча би один із платежів, визначених у п.2.1. цього Договору, постачальник має право вимагати дострокового погашення усього боргу, а також стягнути із покупця штрафні санкції, відсотки за користування чужими коштами та інфляційні нарахування за весь період прострочення, починаючи з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано відповідно до Договору поставки № 03/02-1Ф по день його фактичного виконання.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу 8786 грн 33 к. - інфляційних та 6399 грн 95 к. - 3% річних.

Суд, здійснивши перевірку нарахування інфляційних збитків та три відсотки річних прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття у нього права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 111 956 грн 07 к., з них: 96 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних у відповідності до Договору про визнання заборгованості та встановлення порядку її погашення №11-20-20 від 20.02.2020 року.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення 12 000 грн 00к. витрат на професійну правничу допомогу, заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: копію Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.02.2020 року, копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №681 від 29.03.2000 року, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги серія ВН №107031, копію Акту виконаних робіт від 13.07.2020 року, відповідно до якого загальна сума юридичних витрат складає 12 000 грн 00к. та квитанція на суму 12000 грн 00к. від від 13.07.2020 року.

За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 20.11.2018 року у справі 910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В спірному випадку, суд, враховуючи наведене вище, а також положення підпункту 1 п.4 ст.129 ГПК України - дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000 грн 00к.

Щодо судового збору, то слід зазначити наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 2102 грн.00 коп., який і був сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №19623 від 02.06.2, яке долучене до матеріалів справи.

В розділі 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року (із змінами та доповненнями) зазначено, що статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

В спірному випадку позивач зменшив позовні вимоги, зокрема згідно заяви про зменшення позовних вимог на суму 8 000 грн 00 к., що у відсотковому співвідношенні складає 6, 68%.

З урахуванням п.1 ч.1 ст. 7 вказаного вище закону, поверненню б підлягав судовий збір позивачу, у разі подання б ним відповідного клопотання про повернення судового збору у розмірі 6, 68% від сплаченої ним суми за подання спірного позову, що складає 140 грн18к.

За наведеного, з урахування задоволення позовних вимог при поданні заяви позивачем про зменшення позовних вимог, а також з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 1961 грн 60к.

Керуючись ст. ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України, ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України, ст. 13, 75, 129, 165, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Антарес" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" про стягнення заборгованості в сумі 111 956 грн 07 к., з них: 96 769 грн 79 к. - борг, 8786 грн 33 к. - інфляційні, 6399 грн 95 к. - 3% річних - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод-Техмаш" (вул. Промислова, буд. 5, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код 40011877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Антарес" ( вул. В. Великого, буд. 40, кв. 29, код 25230267) - 111 956 грн 07 к., (сто одинадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень сім копійки) заборгованості, з них: 96 769 грн 79 к. (дев`яносто шість тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійки) - борг, 8786 грн 33 к. (вісім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень тридцять три копійки) - інфляційні, 6399 грн 95 к. (шість тисяч триста дев`яносто дев`ять гривень дев`яносто п`ять копійки) - 3% річних та 1961 грн 60 к. (одну тисячу дев`ятсот шістдесят одну гривню шістдесят копійки) - судового збору та 12 000 грн 00к. (дванадцять тисяч гривень) - витрат на професійну-правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.08.2020

Суддя Фанда О. М.