Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/2929/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/2929/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин

про стягнення 38663,39 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство КиївГазЕнерджи звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин про стягнення 38663,39 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором №23206 від 01.07.2015 про умови поставки газу балансоутримувачам, в частині повної та своєчасної оплати поставленого газу, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 25480,64 грн, яку просить стягнути позивач. Крім того позивачем заявлено до стягнення 2241,66 грн 3% річних, 4570,46 грн пені та 6370,63 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 позовну заяву Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

13.03.2020 через загальний відділ канцелярії господарського суду міста Києва позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.03.2020, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 07.04.2020 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 17.04.2020. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 13.04.2020.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.03.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 5.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103053421796 із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Також господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.03.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2015 між Дочірнім підприємством КиївГазЕнерджи (позивач, постачальник), Публічним акціонерним товариством Київгаз (газорозподільне підприємство) та Приватним акціонерним товариством Жилкомунсервіс (відповідач, балансоутримувач) було укладено Договір №23206 про умови поставки газу балансоутримувачам, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується постачати в інтересах балансоутримувача природний газ для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню - наймачам (орендарям, власникам) квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні (квартира, комунальна квартира, гуртожиток), далі - мешканцям. Балансоутримувач зобов`язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.5.2 Договору, балансоутримувач зобов`язується здійснити оплату постачальнику вартості поставленого балансоутримувачу для побутових потреб та спожитого мешканцями газу в наступні строки:

5.2.1 якщо балансоутримувач користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до останнього календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

5.2.2 якщо балансоутримувач не користується послугами КП ГІОЦ з розщеплення платежів, - до десятого календарного дня місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п.6.3 Договору, щомісячно до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, балансоутримувач зобов`язується надати постачальнику на підписання акт наданих послуг, оформлений належним чином, а також до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, зареєструвати в ЄРПН податкову накладну у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Згідно з п.7.4.8 Договору, обсяги переданого балансоутримувачу газу обов`язково оформлюються щомісячним актом передачі-приймання до 10 числа кожного наступного за звітним місяця.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що в разі незабезпечення повної та своєчасної оплати поставленого балансоутримувачу газу для побутових потреб у строки, зазначені в п.5.2 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості (прострочення).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 25480,64 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи Актами приймання-передачі природного газу №КЕ000000105 від 31.07.2015, №КЕ000000625 від 31.08.2015, №КЕ000001990 від 30.09.2015, №КЕ000003298 від 31.10.2015, №КЕ000004861 від 30.11.2015, №КЕ000006872 від 31.12.2015, №КЕ000000068 від 31.01.2016, №КЕ000003483 від 29.02.2016, №КЕ000005991 від 30.04.2016, №КЕ000005502 від 31.03.2016, №КЕ000007527 від 31.05.2016, №КЕ000008754 від 30.06.2016, №КЕ000009881 від 31.07.2016, №КЕ000011028 від 31.08.2016, №КЕ000012231 від 30.09.2016, №КЕ000014087 від 30.11.2016, №КЕ000013405 від 31.10.2016, №КЕ000014344 від 31.12.2016, №КЕ000000185 від 31.01.2017, №КЕ000000394 від 28.02.2017, №КЕ000000883 від 31.03.2017, №КЕ0ЕБИ-009984 від 30.04.2017, №0ЕБИ-012542 від 30.06.2017, №0ЕБИ-010785 від 31.05.2017, №0ЕБИ-014190 від 31.07.2017, №0ЕБИ-017300 від 31.08.2017, №0ЕБИ-017591 від 30.09.2017, №0ЕБИ-019419 від 31.10.2017, №0ЕБИ-021712 від 30.11.2017, №0ЕБИ-024835 від 31.12.2017, №0ЕБИ-000298 від 31.01.2018, №0ЕБИ-001718 від 28.02.2018, №0ЕБИ-005141 від 30.04.2018, №0ЕБИ-003817 від 31.03.2018, №0ЕБИ-005543 від 31.05.2018, №0ЕБИ-006392 від 30.06.2018, №0ЕБИ-007527 від 31.07.2018, №0ЕБИ-007927 від 31.08.2018, №0ЕБИ-008632 від 30.09.2018 та №0ЕБИ-008632 від 30.09.2018. Вказані акти підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені відповідними печатками підприємств. Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем газу матеріали справи не містять.

Відповідачем, в свою чергу, розрахунки за поставлений природний газ не проведено, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині оплати поставленого позивачем газу належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами, у зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25480,64 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначених норм позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 2241,66 грн трьох відсотків річних та 6370,63 грн інфляційних втрат.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказане нарахування проведено у відповідності до умов договору та вимог законодавства та заявлена позивачем сума підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначені позивачем періоди, судом встановлено, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помилки, у зв`язку з чим, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 6276,22 грн.

Крім того, стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 4570,46 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що в разі незабезпечення повної та своєчасної оплати поставленого балансоутримувачу газу для побутових потреб у строки, зазначені в п.5.2 даного договору, останній сплачує на користь постачальника пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період заборгованості (прострочення).

Разом з тим, відповідно до ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок, відповідно до якого сума пені становить 4570,46 грн, суд дійшов висновку щодо його обґрунтованості та відповідності умовам закону та договору, відтак зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Альошин (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 5; ідентифікаційний код 25745409) на користь Дочірнього підприємства КиївГазЕнерджи (01103, м. Київ, Михайла Бойчука, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 39835779) 25480 (двадцять п`ять тисяч чотириста вісімдесят) грн 64 коп. заборгованості 2241 (двi тисячi двісті сорок одну) грн 66 коп. трьох відсотків річних, 6276 (шість тисяч двісті сімдесят шість) грн 22 коп. інфляційних втрат та 4570 (чотири тисячi п`ятсот сімдесят) грн 46 коп. пені, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2096 (двi тисячi дев`яносто шість) грн 87 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 12.08.2020.

Суддя Я.В. Маринченко