Рішення

від 13.08.2020 по справі 910/7142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2020Справа № 910/7142/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/7142/20

За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг

та Фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 68570,08 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Комерційний банк ПРИВАТБАНК (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг (далі - відповідач 1) та фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 68570,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.05.2019 відповідачем-1 через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням цифрового підпису було підписано заяву про приєднання до умов та правил надання послуг КУБ , що разом складають кредитний договір, на підставі якого відповідачем-1 отримані кредитні кошти у сумі 100000,00 грн. Однак в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач-1 не в повному обсязі повернув отримані кредитні кошти у встановлений договором термін, у зв`язку з чим виникла заборгованість за кредитом у розмірі 58333,35 грн, заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 1988,88 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 6401,31 грн та пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 1846,54 грн. При цьому, з метою забезпечення виконання зобов`язань за угодою-приєднання до умов та правил надання послуг КУБ між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки №POR1556803124991, у зв`язку з чим позивач просить стягнути наявну заборгованість солідарно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7142/20 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

При цьому частиною 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

У зв`язку з цим, на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2020, судом направлено запит до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача-2.

У відповідь на запит суду, 18.06.2020 на адресу суду надійшла відповідь від органу реєстрації з визначенням останнього місця реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 .

З метою повідомлення відповідача-2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на останню відому адресу місцезнаходження відповідача-2, яка повідомлена суду органом реєстрації та на адресу, визначену відповідачем-2 в договорі поруки.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалою суду було повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою .

За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, враховуючи, що відповідач-2 іншої адреси ні суду, ні позивачу не повідомив, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки адресат відсутній за вказаною адресою , вважається днем вручення відповідачу-2 ухвали суду про відкриття провадження у справі в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано, що Давидюк Владислав Анатолійович згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006703587 є директором відповідача-1.

З метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, офіс 707.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 була отримана відповідачем - 04.06.2020.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1 та 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач-2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 01.06.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачам був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Однак, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення (чинної до 17.07.2020) Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 р. до 22 травня 2020 р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020 по 31.07.2020, із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

17.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18 червня 2020 року №731-IX, за яким процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом (пункт 2 розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення ).

Отже, 17.07.2020 автоматичне продовження процесуальних строків на період дії карантину припинено, однак законодавцем надано проміжний термін тривалістю 20 днів для учасників справи на вчинення відповідних процесуальних дій.

Втім відповідачі, у визначений законом строк, не подали ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений строк не подали до суду відзив на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Статтею 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України також встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.05.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг (далі - клієнт) з використання електронного цифрового підпису було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ (далі - Умови), які надаються Акціонерним товариством Комерційним банком Приватбанк , що разом із заявою складають кредитний договір (далі - договір) та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору.

У пунктах 1.1, 1.2, 1.3 заяви сторони визначили, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Розмір кредиту становить 100000 грн зі строком кредиту 12 місяців з дати видачі коштів клієнту.

Пунктом 3.2.8.1 умов визначено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий Кредит КУБ для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитором, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ , а також в системі Приват24.

При цьому, зазначені правила, розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, є публічною офертою, що містить умови та правила надання послуг банком його партнерами, до якої приєднується клієнт, підписуючи відповідну заяву у відділенні банку.

Відтак, фінансування поточної діяльності відповідача-1, в обмін на його зобов`язання з повернення кредиту свідчить про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам статті 205 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

03.05.2019 на підставі укладеного договору позивачем на поточний рахунок відповідача-1 № НОМЕР_1 було перераховано кошти у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується банківською випискою.

Отже, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання з надання кредиту.

Пунктом 1.5 заяви передбачено порядок погашення заборгованості за кредитом щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом.

Згідно пункту 3.2.8.3.1.3 умов клієнт доручає банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту. Згідно зі статтями 212, 651 ЦК України при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє клієнту повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту (банк здійснює інформування клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку банк та клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений в повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

При цьому, за умовами пункту 3.2.8.6.2 умов при настанні будь-якої із подій, зокрема, порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами видачі і погашення кредиту, в тому числі у разі порушення цільового використання кредиту, банк на свій розсуд має право змінити умови видачі та надання кредиту - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом надсилання повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не настали, терміни вважаються такими, що настали в зазначену у повідомленні дату. В цю дату клієнт зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за кредитом.

На підставі пункту 3.2.8.6.2 Умов, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем-1 умов кредитного договору, позивач 28.12.2019 направив відповідачу-1 повідомлення від 23.12.2019 №J53K2KUB0XLO9, що підтверджується реєстром згрупованих відправлень та фіскальним чеком, з повідомленням про погашення наявної заборгованості у строк до 01.02.2020, а в разі невиконання вимог повідомив про дострокове розірвання кредитного договору з 02.02.2020.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та відсутність доказів належного виконання відповідачем-1 взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку, що строк виконання відповідачем свого обов`язку з повернення отриманих кредитних коштів настав.

Проте, клієнт належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість по кредиту у розмірі 58333,35 грн.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем кредитних коштів та факт порушення відповідачем-1 своїх договірних зобов`язань в частині своєчасного повернення кредиту та кредитних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем-1, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 58333,35 грн.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом 3.2.8.3.2 умов визначено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2).

В свою чергу, пунктом 3.2.8.9.1 умов встановлено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позикового рахунку до дат погашення кредиту згідно з пунктів 3.2.8.1 та 3.2.8.3 цього договору клієнт сплачує проценти в розмірі, зазначеному в пункті 3.2.8.3.2.

Отже, за користування послугою клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в заяві та тарифах.

У заяві про приєднання, зокрема в пункті 1.4, погоджено проценти за користування кредитом: перші 6 місяців 1,8% в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця - 1,6% від початкового розміру кредиту (в. т.ч. при достроковому погашенні кредиту).

Окрім того, пунктом 3.2.8.3.3 умов встановлено, що при порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.

Пунктом 1.6 заяви про приєднання визначено, що випадку порушення строків погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в пункті 1.4, сплатити банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг.

Відтак, враховуючи порушення клієнтом грошового зобов`язання за кредитним договором, позивачем нараховано проценти за користування кредитом у вигляді щомісячної комісії згідно пункту 3.2.8.3.2 умов у розмірі 6401,31 грн та 1988,88 грн відсотків, нарахованих на прострочену заборгованість згідно пункту 3.2.8.3.3 умов.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків та комісії суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 3.2.8.10.1 умов встановлено, що у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов`язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні.

Відтак, оскільки відповідач-1 своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів та сплати комісії за користування кредитом в повному обсязі не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 3.2.8.10.1 умов позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 1846,54 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

При цьому, позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідачів солідарно, з огляду на те, що в травні 2019 року між Акціонерним товариством Комерційним банком ПРИВАТБАНК (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) був укладений договір поруки №POR1556803124991, предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання підприємством ТОВ Лест Консалтинг зобов`язань за угодою-приєднання до Кредит КУБ Умов та правил надання банківських послуг (далі Угода-1 ).

Відповідно до п. 1.2 договору поруки сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за Угодою-1 в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 1.3 та 1.5 договору поруки визначено, що поручитель з умовами Угоди-1 ознайомлений та у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно п. 2.1.2 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання(нь). Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою-1 , незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю, передбаченої даним пунктом вимоги.

При цьому, в пункті 1.1. договору поруки передбачено, що якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням відповідачем-1 умов Угоди-1 суд вважає обґрунтованим стягнення із відповідачів солідарно заявленої до стягнення заборгованості.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачі під час розгляду справи не скористалися своїм правом на подання відзиву, як і не надали доказів які б свідчили про відсутність у них обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що ні відповідач-1, як боржник за кредитним договором, ні відповідач-2, як поручитель не надали доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 120, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК до Товариства з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 68570,08 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг (03035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, офіс 707, ідентифікаційний код 41618130) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом в сумі 58333 (п`ятдесят вісім тисяч триста тридцять три) грн 35 коп., заборгованість по процентам у вигляді щомісячної комісії у розмірі 6401 (шість тисяч чотириста одна) грн 31 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, у розмірі 1988 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят вісім) грн 88 коп. та пеню у розмірі 1846 (одна тисяча вісімсот сорок шість) грн 54 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лест Консалтинг (03035, м. Київ, площа Солом`янська, 2, офіс 707, ідентифікаційний код 41618130) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

4 . Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1 Д, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. 00 коп.

5. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2020.

Суддя Т.В. Васильченко