Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/14432/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/14432/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 177, код ЄДРПОУ 31439339)

до Харківської обласної ради (61200, м. Харків, вулиця Сумська, будинок 64, код ЄДРПОУ 24283333)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" (61058, місто Харків, проспект Незалежності, буд. 13, код ЄДРПОУ 02003563)

про визнання додаткового договору укладеним,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Чижик К.М.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Харківської обласної ради про визнання укладеною додаткової угоди № 3 до нової редакції від 03.09.2009 договору оренди № 91 Н комунального майна від 26.02.2009.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.10.2019 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

04.11.2019 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог одо предмета спору на стороні відповідача; підготовче засідання призначено на 04.12.2019.

18.11.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

22.11.2019 через відділ діловодства суду третьою особою подана заява, в якій просить розглянути справу за наявними матеріалами без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 відкладено підготовче засідання на 18.12.2019.

18.12.2019 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що балансоутримувачем та відповідачем було попереджено позивача про припинення договору оренди, зокрема листами № 01-37/438 від 18.02.2019, № 01-37/919 від 28.03.2019, № 01-37/1384 від 22.05.2019, № 01-37/1729 від 26.06.2019, № 01/1838 від 11.042019 та № 01/2760 від 04.06.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019 позивачем подано заяву про зупинення провадження у справі, в якій просить зупинити провадження у справі № 910/14432/19 до вирішення справи № 922/2034/19 Господарським судом Харківської області та набрання законної сили судовим рішенням по вказаній справі.

Під час підготовчого засідання 18.12.2019 судом було поставлене на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі № 910/14432/19 до набрання законної сили рішенням у справі № 922/2034/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2034/19.

17.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 922/2034/19.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 поновлено провадження у даній справі та призначено судове засідання на 11.03.2020.

11.03.2020 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що умови запропонованого позивачем договору не відповідають сучасним інтересам як самого відповідача, так і балансоутримувача. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що умови припинення договору, які містяться у пункті 10.4. договору в редакції від 17.03.2016, створюють суттєвий дисбаланс інтересів сторін на користь орендаря та пролонгація договору ще на 10 років, тобто до 25.02.2019 призведе до значних фінансових втрат внаслідок занижених орендних платежів, 70 % з яких отримує обласна рада.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/14432/19 до судового розгляду по суті на 08.04.2020.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2020 призначено судове засідання у даній справі на 06.05.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211. Зокрема, на виконання доручення Президента України та рішення Державної комісії з питань ТЕБ і НС Кабінет Міністрів України прийняв рішення щодо обмеження пасажирських перевезень на території України для запобігання поширенню коронавірусної інфекції.

З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, та на виконання розпорядження Голови Вищої ради правосуддя від 13 березня 2020 року № 11/0/2-20 Про додаткові заходи із попередження респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19 , судові засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., призначені на 06.05.2020, знято з розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 розгляд справи призначено на 03.06.2020.

02.06.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибути у судове засідання, зважаючи на дію карантину, подовженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 до 22.06.2020.

03.06.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про проведення судового засідання без участі представника.

Сторони та третя особа участь своїх представників у засідання суду 03.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 відкладено судове засідання на 24.06.2020.

24.06.2020 на електронну адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання, зважаючи на дію карантину, подовженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 500 до 31.07.2020.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2020 заперечив проти задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що позивач також знаходиться в м. Харків й забезпечив явку свого представника в засідання суду.

Дослідивши клопотання, подане відповідачем, суд вказує, що відповідно до пунктів 17, 17.1 та абзацу другого п. 17.15 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті "Голос України" та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно з п. 18 цих Положень справи, розгляд яких розпочато та не закінчено за матеріалами у паперовій формі до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, продовжують розглядатися за матеріалами у паперовій формі. За наявності технічної можливості суд може розглядати таку справу за матеріалами в електронній формі.

Так, судом встановлено, що подане клопотання не містить відомостей, які вимагаються цим Кодексом, а саме підпису ЕЦП.

За таких обставин суд не розглядає заяви по суті справи та з процесуальних питань і докази, які подані не в паперовій формі або не підписані ЕЦП.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 24.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 відкладено розгляд справи на 15.07.2020.

Представник позивача у засідання суду 15.07.2020 з`явився.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 15.07.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 відкладено судове засідання на 12.08.2020.

11.08.2020 на електронну адресу Господарського суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідивши клопотання, подане відповідачем, суд зазначає, що подане клопотання не містить відомостей, які вимагаються ГПК України, а саме підпису ЕЦП.

Частиною 3 статті 197 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11 березня 2020 року у справі № 211 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року по 31 липня 2020 року (в редакції на момент ухвалення рішення) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України № 343 відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 Господарського процесуального кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

У судовому засіданні 12.08.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору та просив задовольнити позов.

12.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2009 року між Харківською обласною радою (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аптека № 222 (далі - відповідач, орендар) укладено нову редакцію договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення І поверху № 58а, 586, 58в, загальною площею 45,9 м2 в літ. М1-9 , у тому числі місця спільного користування площею 19,7 м2, розташовані за адресою: м. Харків, пр. Правди, 13, (далі - майно), що знаходяться на балансі Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради Обласна клінічна лікарня (Комунальний заклад охорони здоров`я Обласна клінічна лікарня - Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф ) (далі - балансоутримувач).

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати державної реєстрації цього договору та акта приймання-передачі майна.

Орендна плата перераховується до обласного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30%, щомісяця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3. договору).

Відповідно до п.10.1. договору цей договір укладено строком на 10 років, що діє по 25 лютого 2019.

Додатковою угодою № 1 від 17.03.2016 до договору № 91 Н, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П, реєстровий № 391 та додатковою угодою № 2 від 04.08.2016 до договору № 91 Н, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П, реєстровий № 1376 до договору оренди комунального майна № 91 Н від 26.02.2009 вносилися зміни, що підтверджується копіями відповідних додаткових угод доданих до позовної заяви.

Пунктом 10.4. договору (зі змінами передбаченими додатковою угодою № 1 від 17.03.2016) сторони передбачили, що у разі, якщо орендодавець має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення його дії, договір вважається продовженим на то же строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

10.08.2018 позивачем було направлено до ККЗОЗ Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф лист № 35 про намір продовження дії договору на тих самих умовах та на той самий строк, із проханням надати згоду на таке продовження.

13.08.2018 ККЗОЗ Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф листом № 05/3900 погодила продовження договору на тих самих умовах та на той самий строк, про що було направлено лист відповідачу та позивачу про те, що КЗОЗ не має наміру використовувати орендоване приміщення у власних потребах та погоджує продовження строку дії договору.

05.09.2018 ККЗОЗ Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф було припинено. Правонаступником вказаної юридичної особи та новим балансоутримувачем орендованого на підставі договору майна стало Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня".

Листом № 08/10-18/1 від 08.10.2018 позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити договір на той самий строк на тих самих умовах із зазначенням того, що балансоутримувачем було погоджено продовження строку дії цього договору.

Протоколом засідання постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області Харківської обласної ради № 43 від 06.12.2018 відповідачем було прийнято рішення про погодження продовження договірних відносин із позивачем.

У зв`язку з не направленням позивачу даного протоколу, листом № 5 від 09.01.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням продовжити договір на тих самих умовах та на той же строк, з приводу чого укласти у відповідності до положень законодавства України та договору додаткову угоду про продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах.

Листом № 26 від 10.04.2019 позивач повторно звернувся до відповідача з проханням оформити орендні відносини між сторонами додатковою угодою.

Жодних відповідей на вищевказані листи позивач від відповідача не отримував. Також, жодних повідомлень про заперечення у пролонгації договору на новий строк та тих самих умовах як протягом дії цього договору, так і протягом місяця після закінчення терміну дії договору позивач не отримував.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди № 3 до нової редакції від 03 вересня 2009 року договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 630 Цивільного кодексу України обумовлено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 цього Кодексу.

Договір, щодо укладення якого між сторонами виник спір, за своєю правовою природою, є договором оренди, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК).

Згідно зі ст. 4 Закону України від 21 вересня 2006 р. № 185-V Про управління об`єктами державної власності суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

Особливості регулювання відносин, пов`язаних з орендою державного і комунального майна визначені, зокрема Законом України "Про оренду державного і комунального майна" (далі - Закон), яким визначені умови укладення, особливості зміни, припинення і поновлення договору оренди державного і комунального майна.

Статтею 17 Закону регламентовані порядок та підстави продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору, коли орендар продовжує користуватися майном після закінчення строку договору оренди (частина 2 цієї статті), так і у випадку укладення договору оренди на новий термін у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частина 3 цієї статті).

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 3 цієї статті Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З врахуванням викладених вище обставин та пояснень представників сторін, наданих в судових засіданнях, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" мало намір продовжувати дію договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009.

До матеріалів справи позивачем долучені копії листів, в яких останній неодноразово звертався до відповідача з проханням продовжити договір на той самий строк на тих самих умовах із зазначенням того, що балансоутримувачем було погоджено продовження строку дії цього договору.

Судом встановлено, що пунктом 10.4. договору (зі змінами передбаченими додатковою угодою № 1 від 17.03.2016) сторони передбачили, що у разі, якщо орендодавець має намір використовувати орендоване майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяця до закінчення терміну дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після закінчення його дії, договір вважається продовженим на то же строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.

Таким чином, сторони погодили як автоматичну пролонгацію договору, так і обов`язкове оформлення такої пролонгації додатковою угодою, тобто, зобов`язались у випадку настання відповідної події (пролонгації) укласти відповідний договір у майбутньому.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 за позовом Харківської обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" про визнання припиненним договору, звільнення та повернення приміщень у справі № 922/2034/19 встановлений факт пролонгації договору оренди комунального майна № 91 Н комунального майна від 26.02.2019 та відсутність підстав для задоволення позову про визнання договору припиненим та звільнення приміщення.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі № 922/2034/19 обставини, відповідно до приписів вищевказаних положень законодавства України, не підлягають повторному доказуванню.

У зазначеному рішенні Господарського суду Харківської області, зокрема, встановлено наступне.

Визначальним для вирішення питання про продовження дії договору оренди на новий строк або припинення дії договору, у відповідності до ст. ст. 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є наявність або відсутність факту повідомлення будь-якої зі сторін про зміну або припинення договірних відносин як протягом строку дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення терміну його дії.

Аналогічні положення закріпленні у п. 10.4 договору оренди комунального майна № 91 Н від 26.02.2009 з урахуванням змін, внесених до нього додатковою угодою № 1 від 17.03.2016.

Отже, вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи та встановлення факту пролонгації чи припинення договору оренди комунального майна № 91 Н від 26.02.2009, який є підставою для користування приміщеннями відповідачем, повернення яких є предметом позовних вимог, є встановлення факту повідомлення будь-якою зі сторін іншу сторону про зміну чи припинення дії вказаного договору протягом усього строку його дії та до 26.03.2019 (оскільки термін дії договору спливає 25.02.2019 відповідно до п. 10.1. договору).

Враховуючи викладене, суд не бере до уваги листи позивача від 28.03.2019 № 01-37/919 та від 22.05.2019 № 01-37/1384, а також лист балансоутримувача від 06.06.2019 № 01/2789 з огляду на те, що вони датовані після 26.03.2019 та не мають будь-якого значення для вирішення цієї справи, оскільки не можуть вважатися доказами відмови у пролонгації спірного договору.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/15387/17.

Водночас, суд зазначає, що рішенням Постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області Харківської обласної ради, оформленого протоколом № 43 засіданням постійної комісії ( далі протокол) від 06.12.2018, окрім іншого, вирішені питання подальшого перебування в оренді суб`єктів за договорами оренди комунального майна, термін дії яких спливав у першому кварталі 2019 року.

Абзацом 9 пп.2 п. 5 зазначеного протоколу № 43 засідання постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області Харківської обласної ради від 06.12.2018 позивачем погоджено продовження з відповідачем договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року (зі змінами).

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Проаналізувавши рішення Харківської обласної ради, зокрема, абзацу 9 п.п.2, 3 п. 5 Протоколу, судом встановлено, що питання про погодження пролонгації договору оренди комунального майна № 91 Н від 26.02.2009 прийнято саме у формі висновку, яким погоджено продовження, а не рекомендація продовження.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відмова позивача відповідачу у продовженні договору оренди є необґрунтованим.

Відповідно до п.п. 9,10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено учасниками судового процесу, рішення Постійної комісії з питань спільної власності територіальних громад області Харківської обласної ради, оформлене протоколом № 43 засіданням постійної комісії ( далі протокол) від 06.12.2018, відповідною радою скасоване не було, в судовому порядку оскаржено не було.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що наданий позивачем до матеріалів справи лист № 01-37/438 від 18.02.2019, підписаний керуючим справами виконавчого апарату обласної ради Клименко С., не є належним та допустимим доказом волевиявлення органу місцевого самоврядування Харківської обласної ради щодо припинення орендних правовідносин між позивачем та відповідачем у справі з огляду на наявність відповідного рішення ради щодо переукладання договору оренди на новий строк. Також позивачем не надано до суду доказів направлення відповідного листа на адресу відповідача або його отримання останнім.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України по справі № 6-813цс15 від 02.09.2015 та постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 465/650/16-ц від 21.11.2018, де вказується, що під письмовим повідомленням слід розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять будь-яких доказів як отримання відповідачем будь-якої редакції листа № 01-37/438 від 18.02.2019, так і доказів його направлення.

Отже, вказаний лист № 01-37/438 від 18.02.2019 (у будь-якій з реакцій) як доказ повідомлення відповідача про припинення/зміну договору оренди комунального майна № 91 Н від 26.02.2009 судом не приймається.

Посилання відповідача на те, що відповідач свідомо робив все можливе, щоб якнайдовше перебувати у стані необізнаності про небажання відповідача і балансоутримувача продовжувати договірні відносини, судом визнаються помилковими, оскільки позивач продовжував користуватись об`єктом оренди за договором, виконував усі зобов`язання за договором після закінчення терміну його дії та вживав всіх необхідних заходів для продовження строку дії договору у відповідності до положень законодавства України та договору.

Посилання відповідача на те, що нормами закону передбачено, що орендар (наймич), який належно виконує свої обов`язки за договором оренди (найму), після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення цього договору на новий строк, судом визнаються помилковими, оскільки судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про виконання даного обов`язку, щодо реалізації переважного права на укладення договору оренди на новий термін товариством до моменту припинення терміну дії договору оренди, а саме до 31.12.2015

Оскільки обставини справи свідчать про вчинення позивачем необхідних дій, направлених на укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди комунального майна № 91 Н, відтак суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди в редакції, що запропонованої позивачем.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" є правомірними та обґрунтованими шляхом визнання договору оренди земельних ділянок поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, а також визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельних ділянок в редакції, що запропонована позивачем.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати укладеною з моменту набрання рішенням законної сили Додаткову угоду № 3 до нової редакції від 03 вересня 2009 року Договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року на наступних умовах:

Додаткова угода № 3 до нової редакції від 03 вересня 2009 року

Договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року

м. Харків __

---

Ми, що нижче підписалися, Харківська обласна рада, ідентифікаційний код юридичної особи - 24483333, місцезнаходження якої: м. Харків, вул. Сумська, 64, далі- Орендодавець, в особі голови Чернова Сергія Івановича, що діє на підставі Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , з одного боку, та

Товариство з обмеженою відповідальністю Аптека № 222 , ідентифікаційний

код юридичної особи - 31439339, місцезнаходження якого: м. Харків, просп. Гагаріна, 177, далі - Орендар, в особі директора Лебець Павла Павловича що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали цю Додаткову угода № 3 до нової редакції від 03 вересня 2009 року Договору оренди № 91 Н комунального майна від 26 лютого 2009 року про наступне:

1. Викласти п. 10.1. нової редакції від 03 вересня 2009 року Договору оренди № 91 II комунального майна від 26 лютого 2009 року у наступній редакції:

10.1. Цей Договір укладено строком на 10 (десять) років, що діє по 25 лютого 2029 року включно .

2. Інші умови нової редакції від 03 вересня 2009 року Договору оренди № 91 II комунального майна від 26 лютого 2009 року із змінами, внесеними відповідними Додатковими угодами до нього, не порушені даною Додатковою угодою, залишаються незмінними і сторони підтверджують по них зобов`язання.

3. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання законної сили

відповідним рішенням сулу та застосовуються до відносин Сторін, які виникли до її укладання, а саме з 26 лютого 2019 року, га є невід`ємною частиною нової редакції від 03 вересня 2009 року Договору оренди № 91 II комунального майна від 26 лютого 2009 року, складена української мовою, в

---

примірниках, кожен з яких має рівну юридичну силу.".

Стягнути з Харківської обласної ради (61200, м. Харків, вулиця Сумська, будинок 64, код ЄДРПОУ 24283333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 222" (61124, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 177, код ЄДРПОУ 31439339) судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот одна) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.08.2020

Суддя І.О. Андреїшина