Рішення

від 12.08.2020 по справі 916/1440/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1440/20

Господарський суд Одеської області у складі : судді Цісельського О.В.

за участю секретаря судового засідання Тарасенко Ю.Г.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу №916/1440/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства Агріматко-Україна (вул. Малопідвальна, № 12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226)

до відповідачів: 1) Селянського (Фермерського) господарства Агро-Віта (Комплекс будівель та споруд № 17, с. Випасне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67752, код ЄДРПОУ 21033311);

2) ОСОБА_1 (с. Успенівка, Саратський р-н, Одеська обл., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення заборгованості у розмірі 174 878,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

2. Короткий зміст позовних вимог.

22.05.2020р. Приватне акціонерне товариство Агріматко-Україна (надалі - ПрАТ Агріматко-Україна ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського (Фермерського) господарства Агро-Віта (надалі - СФГ Агро-Віта , Відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , Відповідач-2), в якій просить суд стягнути з СФГ Агро-Віта та ОСОБА_1 солідарно заборгованість за Договором поставки №КОР-370000005 від 08.07.2019р. в розмірі 174 878,62 грн., з яких: сума основного боргу в розмірі 159 075, 80 грн., пеня в сумі 14 040,34 грн. та сума 3% річних - 1 762,48 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив, що 08.07.2019р. між ПрАТ Агріматко-Україна та СФГ Агро-Віта був укладений договір поставки № КОР-370000005, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити на адресу Відповідача-1 товар відповідно до специфікацій, а відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти та оплатити отриманий за договором товар в строки та сумах, передбачених договором.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, на адресу СФГ Агро-Віта був поставлений обумовлений договором товар за видатковою накладною №716002 від 16.07.2019р. на суму 196075 грн. 80 коп.

Відповідно до умов договору Відповідач-1 повинен був здійснити попередню оплату в розмірі 25% від суми договору, а на решту вартості товару було надане відтермінування по оплаті відповідно до строків, передбачених специфікацією, а саме до 03.12.2019р, проте за поставлений по договору товар, Відповідач-1 розрахувався частково, сплативши суму 36890 грн.70 коп.

Так, як вказує Позивач, в результаті не здійснення розрахунку за поставлений товар, за Відповідачем-1 утворилась заборгованість в сумі 159 185грн. 10 коп.

З метою досудового врегулювання правовідносин, Відповідачу-1 10.03.2020р.був направлений лист вимога №299 з пропозицією погасити заборгованість, який залишений Відповідачем-1 без відповіді та без задоволення.

Крім того, 08.07.2019р. між ПрАТ Агріматко-Україна , СФГ Агро-Віта та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язується перед Постачальником відповідати по зобов`язаннях Боржника, що витікають з договору поставки № КОР-370000005 від 08.07.2019р. зі всіма змінами та доповненнями до нього на суму 196 075,80 грн.

18.04.2020р. Позивачем було направлено на адресу Відповідача-2 вимогу про сплату заборгованості, яка утворилась в зв`язку з не виконанням СФГ Агро-Віта своїх зобов`язань за договором поставки № КОР-370000005. Ця вимога залишена Відповідачем-2 без відповіді та без задоволення.

Так, відповідно до умов договору поставки № КОР-370000005 від 08.07.2019р. та договору поруки від 08.07.2019р., за прострочення виконання грошового зобов`язання Позивачем нараховано пеню та 3% річних.

Відзиви на позов відповідачі суду не надали, своїм правом на захист не скористались.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2020р. позовна заява вх.№1481/20 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

За змістом ст. 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

26.05.2020 року ухвалою суду позовну заяву Приватного акціонерного товариства Агріматко-Україна у справі №916/1440/20 залишено без руху у зв`язку з відсутністю належних доказів направлення позовної заяви з додатками на адресу Відповідача-2, встановлено Позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

09.06.2020 року від Позивача до суду надійшла заява (вх. № 14662/20) про усунення недоліків позовної заяви, із змісту якої вбачається усунення недоліків встановлених ухвалою суду від 26.05.2020р.

10.06.2020 року ухвалою Господарського суду Одеської області позовну заяву (вх. № 1481/20 від 22.05.2019р.) прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі № 916/1440/20, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України в строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, надати суду відзив на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Про судовий розгляд справи № 916/1440/20 Позивач повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвали суду від 10.06.2020 позивачу 15.06.2020 (вх. № 26433/20 від 18.06.2020р.).

Стосовно повідомлення Відповідачів про розгляд справи, суд відзначає наступне.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2020р. було направлено Відповідачу-1 на адресу, зазначену позивачем та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: Комплекс будівель та споруд № 17, с. Випасне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67752.

24.06.2020 року за вх. № 27248/20 до Господарського суду Одеської області надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.06.2020р. було направлено Відповідачу-2 на адресу, зазначену позивачем: с. Успенівка, Саратський р-н, Одеська обл., 68242.

23.06.2020р. за вх. № 26993/20 до Господарського суду Одеської області надійшло повернуте об`єктом поштового зв`язку поштове відправлення з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Відповідно до п. п. 1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, встановлені наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене, враховуючи термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв`язку та її повернення до суду із відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою , суд дійшов висновку, що відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 10.06.2020р. вважається врученою відповідачам в день проставлення у поштовому відділенні штампу із відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення учасників про розгляд даної справи.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідачі так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

12.08.2020 року судом було постановлено рішення в нарадчій кімнаті у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

4. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Між позивачем Приватним акціонерним товариством Агріматко-Україна та відповідачем Селянським (фермерським) господарством Агро-Віта в особі Бережної Т.Г. 08.07.2019р. був укладений договір поставки № КОР-370000005, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві на умовах СРТ, (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.) товари, за номенклатурою та строки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього Договору та його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до Договору вартість в строки та в порядку, передбаченому Договором та специфікаціями до нього. (п. 1.1. Договору).

Згідно пункту 2.1. Договору, ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів указуються в специфікаціях до Договору, які є його невід`ємними частинами. Загальна сума Договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям до цього Договору.

Відповідно до умов п. 3.1. Договору, постачальник зобов`язаний передати покупцю товар у строки, визначені п. 1.1. Договору. Товар постачається централізовано-кільцевими завезеннями повністю або частинами за попередніми заявками покупця, узгодженими з постачальником в будь-якій формі ( в т. ч. усно).

Пунктами 3.4., 3.5. Договору, покупець зобов`язаний прийняти товар, вказаний у п. 1.1. цього Договору, в погоджені сторонами строки. Здійснити оплату за придбаний товар згідно умов статті 4 даного Договору.

У специфікації №00001 від 11.07.2019р. сторони узгодили поставку товару Крапельної стрічки AMCO-DRIP 5mil/20см, 5л/год, 3658м вартістю 196 075,80 грн. (строк поставки до 16.07.2019р.), а також строки оплати: попередня оплата в розмірі 36890,70 грн. до 12.07.2019р. та 159 185,10 грн. погашення товарного кредиту до 03.12.2019р.

Вказані зобов`язання за договором позивач виконав в повному обсязі, на адресу Селянського (фермерського) господарства Агро-Віта був поставлений обумовлений Договором товар за видатковою накладною №716002 від 16.07.2019р. на суму 196 075,80 грн.

Відповідно до п. 4.1. Договору визначено, що покупець здійснює обов`язкову часткову попередню оплату у розмірі 25% від суми Договору, яка розраховується згідно п. 2.1. Сума та строки попередньої оплати указуються у специфікації.

Пунктом 4.2. Договору, на решту суми постачальник надає покупцеві відстрочку по оплаті. Покупець сплачує решту суми згідно строків, які відображено у специфікації.

Селянське (фермерське) господарство Агро-Віта розрахувалось частково за поставлений товар, сплативши 36890,70 грн., відповідно до платіжного доручення №412 від 15.07.2019р.

Факт наявності заборгованості підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 09.01.2020р. за період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р., який підписаний головним бухгалтером СФГ Агро-Віта .

Також, з метою досудового врегулювання правовідносин, Селянському (фермерському) господарству Агро-Віта 10.03.2020р. було направлено лист вимогу №299 з пропозицією погасити заборгованість, однак вказаний лист-вимога була залишена без відповіді.

Крім того, між Позивачем та Відповідачами 08.07.2019р. було укладено Договір поруки б/н, відповідно до умов якого Відповідач-2 зобов`язується перед Постачальником відповідати по зобов`язаннях Боржника, що витікають з Договору поставки № КМП- 261000001 від 14.05.2018р. зі всіма змінами та доповненнями до нього на суму 203 698,34 грн. та з договору поставки №КОР-370000005 від 08.07.2019р. із змінами та доповненнями до нього на суму 196 075,80 грн., що укладені між Кредитором і Боржником. Поручитель відповідає перед Кредитором всім майном та коштами, які належать Поручителю на праві власності (п.1 Договору поруки від 08.07.2019р.).

Відповідальність поручителя настає з моменту настання строку оплати відповідно до умов договору у випадку якщо боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання за договором (п. 2 договору поруки).

Згідно п. 3 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов`язаннях Боржника в повному обсязі, а саме за оплату товару, збитків від інфляції, відсотків річних, пені за Договором, та відшкодування збитків, завданих Кредитору, в зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Боржником умов вищевказаного Договору з моменту настання строку оплати відповідно до його умов.

Керуючись вимогами п.4 Договору поруки, Приватним акціонерним товариством Агріматко-Україна 17.04.2020р. було відправлено на адресу ОСОБА_1 вимогу №384 про сплату заборгованості, яка утворилась в зв`язку з не виконанням Селянським (фермерським) господарством Агро-Віта своїх зобов`язань за договором поставки № КМП-370000005.

Однак вказана вимога залишена ОСОБА_1 без відповіді.

Відповідно до умов п. 6.2. Договору, у випадку затримки оплати з вини Покупця, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідачів солідарно суми 3% річних у розмірі - 1 762,48 грн. та суми пені у розмірі - 14 040,34 грн.

Неналежне виконання Селянським (фермерським) господарством Агро-Віта та ОСОБА_1 своїх зобов`язань за Договором поставки №КОР-370000005 від 08.07.2019р. та Договору поруки б/н від 08.07.2019р. перед Приватним акціонерним товариством Агріматко-Україна і стало підставою для Позивача звернутись до Господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Під час розгляду справи Відповідачами доказів погашення заборгованості суду не надано.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В силу приписів статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до частини п`ятої статті 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частини перша та третя статті 549 Цивільного кодексу України визначають, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 911/1280/16.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статей 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що в даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер. Укладений між ними договір поставки №КОР-370000005 від 08.07.2019р. та договір поруки від 08.07.2019р. предметом судових розглядів не виступали, недійсними судом не визнавались, сторонами розірвані не були.

Суд звертає увагу, що при розрахунку суми основної заборгованості СФГ Агро-Віта перед Позивачем, судом встановлено, що з урахуванням попередньої оплати товару в розмірі 36890,71, сума заборгованості за поставлений товар складає 159 185,10 грн. (196075,80 - 36890,70 = 159185,10).

Проте, позивачем в позовній заяві заявлено до стягнення з Відповідачів суму основного боргу в розмірі 159 075,80 грн.

Отже, з огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору поставки та договору поруки, відпуск Позивачем на виконання умов договору поставки Відповідачу-1 товару, їх отримання Відповідачем-1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимоги Позивача про солідарне стягнення з Відповідачів 159 075,80 грн. основного боргу є обґрунтованими та жодним чином не спростованими Відповідачами.

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку затримки оплати з вини покупця, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставка Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

При цьому суд зазначає, що визначені положення договору недійсними чи зміненими не визнавалися, Відповідачі зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманого товару не виконав, в зв`язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину, а, відтак, сплата пені є договірним зобов`язанням Відповідачів.

Крім того, суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені, перевіривши методику та періоди їх нарахування, суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, є арифметично вірними, а відтак підлягають задоволенню у визначених позивачем розмірах.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном власність розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар.

Відповідачами у встановленому законом порядку позовні вимоги Позивача не спростовано, своїм правом на захист не скористались.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Суд встановив, що при подачі позову позивачем сплачено 2623,18 грн. судового збору, що підтверджується платіжним дорученням №1303 від 27.04.2020р.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку враховуючи висновок суду про підставність позовних вимог та те, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій Відповідачів, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс Позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за рахунок Відповідачів як солідарних боржників.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з Селянського (Фермерського) господарства Агро-Віта (Комплекс будівель та споруд № 17, с. Випасне, Білгород-Дністровський р-н, Одеська обл., 67752, код ЄДРПОУ 21033311) та ОСОБА_1 (с. Успенівка, Саратський р-н, Одеська обл., адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства Агріматко-Україна (вул. Малопідвальна, № 12/10, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 30725226) суму основної заборгованості у розмірі 159 075 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч сімдесят п`ять) грн. 80 коп., пеню в розмірі 14 040 (чотирнадцять тисяч сорок) грн. 34 коп., суму 3% річних в розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 48 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 18 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Накази видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський