Рішення

від 10.08.2020 по справі 917/712/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2020 Справа № 917/712/20

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , вул. Шолуденка 1, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 31301827

до Товариства з обмеженою відповідальність Агрозаготсервіс , ЄДРПОУ 23560428, кімната 4, будинок 11, провулок Шевченка, м. Полтава, Полтавська обл., 36007

про стягнення 159320 грн 84 коп.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальність Агрозаготсервіс про стягнення нарахувань за договором купівлі продажу цінних паперів №10/16-8 від 20.01.2000 року у загальній сумі 159320 грн 84 коп., у тому числі: інфляційні втрати за період з квітня 2017 по березень 2020 у сумі 118075 грн 02 коп. та 3% річних за період з 25.04.2017 по 24.04.2020 у сумі 41245 грн 82 коп.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач не виконує зобов`язання за договором купівлі продажу цінних паперів №10/16-8 від 20.01.2000 року, тому ДК Газ України звернулася з вимогою про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2020р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Ухвала суду від 04.05.2020, яка направлялися за адресою місцезнаходження Відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду 18.05.2020 із поштовою відміткою "інші причини".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

За даних обставин, суд дійшов висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки "інші причини", є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Таким чином, строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву, з урахуванням положень пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції Закону України №731-ІХ від 18.06.2020, сплив 06.08.2020 року, із закінченням 20 денного строку на продовження процесуальних строків.

Станом на 10.08.2020 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

В зв`язку з установленням карантину на усій території України, для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до договору купівлі продажу цінних паперів №10/16-8 від 20.01.2000 року Дочірня компанія Торговий дім Газ України , правонаступником прав і обов`язків якої є Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ, зобов`язалася передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю Агрозаготсервіс , м. Полтава, векселі за №65305749330746, № 65305749330747 , № 65305749330748 , № 65305749330749 , №65305749330750 на загальну суму 458000,00 грн., а останнє - здійснити їх оплату в одноденний термін з моменту підписання акту прийому-передачі шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі продажу цінних паперів №10/16-8 від 20.01.2000 року відповідачем не виконані обумовлені договором зобов"язання по оплаті.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 у справі №18/3197/11 (набрало законної сили) позов ДК Газ України задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 458000,00 гри основного боргу, 35537,14 грн пені, 129614,00 грн інфляційних, 41123,82 грн 3% річних, 6643,00 грн витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 470,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Обставини, встановлені у справі № 18/3197/11 суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 у справі №18/3197/11, то встановлені ним факти мають обов`язкову силу для вирішення даної справи.

Зазначеним рішенням встановлено, що факт виконання позивачем зобов"язань за договором купівлі-продажу векселів від 20.01.2000 року № 10/16-8 підтверджено Актом прийому-передачі ТОВ Агрозаготсервіс , м. Полтава 5 векселів: № 65305749330746, № 65305749330747 , № 65305749330748 , № 65305749330749 , № 65305749330750 від 04.01.2000 року на суму 458000,00 грн., що не заперечується і покупцем цінних паперів. Разом з тим відповідачем не надано жодного доказу щодо виконання взятих на себе договірних зобовязань по оплаті векселів. З урахуванням викладеного наявність заборгованості в сумі 458000,00 грн. слід вважати доведеною.

За викладеного Господарський суд Полтавської області за результатами розгляду справи №18/3197/11 дійшов висновку стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю Агрозаготсервіс на користь Дочірньої компанії Газ України`Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 458000,00 грн. основного боргу, 35537,14 грн. пені, 129614,00 грн. інфляційних, 41123,82 грн. 3% річних, 6643,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 470,50 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Позивач вказує, що оскільки відповідем не було здійснено виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 15.03.2012 у справі №18/3197/11, то позивачем на суму основного боргу в розмірі 458000,00 грн нараховано 3% річних та інфляційні втрати, які він просить суд стягнути на свою користь.

Періодом для нарахування 3% річних позивачем визначено з 25.04.17. по 24.04.20. періодом для нарахування інфляційних втрат позивачем визначено з квітня 2017 року - по березень 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому в п. 5.4 вказаної Постанови Пленум Вищого господарського суду України наголосив на тому, що за приписом частини п`ятої статті 11 ЦК України грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв`язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв`язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (п. 7.1 зазначеної Постанови).

Отже, дії відповідачів є підставою для здійснення захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем вірно визначено періоди для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, інфляційні втрати нараховані за період з квітня 2017 по березень 2020 у сумі 118075 грн 02 коп. та 3% річних - за період з 25.04.2017 по 24.04.2020 у сумі 41245 грн 82 коп.

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 118075 грн 02 коп. та 3% річних у сумі 41245 грн 82 коп.

Судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність Агрозаготсервіс , ЄДРПОУ 23560428, кімната 4, будинок 11, провулок Шевченка, м. Полтава, Полтавська обл., 36007 на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , вул. Шолуденка 1, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 31301827 інфляційні втрати у сумі 118075,02 грн, 3% річних у сумі 41245,82 грн, 2102,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.08.2020р.

Суддя Киричук О.А.