Ухвала

від 11.08.2020 по справі 926/1139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

11 серпня 2020 року Справа № 926/1139/18

За скаргою Чернівецької міської ради на дії старшого державного виконавця у справі №926/1139/18 за позовом керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» , м. Чернівці

за участю третьої особи без самостійних вимог, на стороні позивача, Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області, м. Чернівці

про стягнення заборгованості - 17978,48 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - Вівчарюк І.Б.

Представники учасників виконавчого провадження:

від стягувача - не з`явився;

від боржника - не з`явився;

від органу виконавчої служби - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2018 позов керівника Чернівецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» про стягнення заборгованості в розмірі 17978,48 грн, розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки задоволено.

На виконання вказаного судового рішення, 11.10.2018 Господарським судом Чернівецької області видано накази про примусове виконання рішення від 18.09.2018, у тому числі, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» Чернівецькій міській раді протягом 30 днів за актом приймання-передання земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Бережанській, біля будинковолодінь №17-23, площею 0,0194 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0102.

Ухвалою суду від 29.01.2020 задоволено заяву стягувача - Чернівецької міської ради про видачу дубліката наказу Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018 у справі № 926/1139/18 та видано дублікат наказу Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018 у справі № 926/1139/18 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» (м. Чернівці, вул. Севастопольська, 1, код 34208734) на користь Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1 код 37978173) 17978,48 грн заборгованості та про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» , Чернівецькій міській раді протягом 30 днів за актом приймання-передання земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Бережанській, біля будинковолодінь №17-23, площею 0,0194 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0102.

17 березня 2020 року Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області зі скаргою (вх. № 591) на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткача Володимира Івановича, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2020, винесену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткачем Володимиром Івановичем.

Ухвалою суду від 17.03.2020 скаргу прийнято і призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.03.2020.

Ухвалою господарського суду від 26.03.2020 відкладено розгляд скарги на час до завершення в Україні дії карантину, установленого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 COVID-19» , з урахуванням внесених до цієї постанови змін.

Ухвалою суду від 26.06.2020 призначено розгляд скарги на 12 год. 00 хв. « 11» серпня 2020 року.

У судове засідання 11.08.2020 представники учасників виконавчого провадження не з`явились, що з урахуванням вимог частини 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду скарги без їх участі.

Розглянувши матеріали скарги суд встановив, що у своєму повідомленні від 02 березня 2020 року, старший державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткач Володимир Іванович зазначає, що виконання рішення (рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2018 у справі №926/1139/18) не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень, та, з посиланням на пункт 7 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження , державним виконавцем повернуто стягувачеві виконавчий документ - наказ господарського суду про примусове виконання рішення без прийняття до виконання.

Зазначену постанову від 02.03.2020 стягувачем отримано 05 березня 2020 року, про що свідчить відмітка на відповідному супровідному листі.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до частин 1-2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Законом України № 475/97 від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (надалі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак в силу статті 9 Конституції України вони є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейським судом з прав людини в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року зроблено висновок про те, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При цьому затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції, у зв`язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони, яка поважає верховенство права, дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997; рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00 від 07.05.2002; рішення у справі "Ясіун`єне проти Литви" №41510/98 від 06.03.2003; та рішення по справі "Руйану проти Румунії" №34647/97 від 17.06.2003).

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2012 №18-рп/2012, у рішенні від 25.04.2012 №11-рп/2012, а також у рішенні від 26.06.2013 №5-рп/2013 наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом тощо.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами частини 1 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно до пункту 7 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.

Тобто, приймаючи рішення про повернення виконавчого документа до виконання, державний виконавець виносить повідомлення про повернення виконавчого документа.

Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання є відповідним рішенням державного виконавця, а тому таке повідомлення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що наказ Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018 у справі № 926/1139/18 про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» Чернівецькій міській раді протягом 30 днів за актом приймання-передання земельної ділянки, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Бережанській, біля будинковолодінь №17-23, площею 0,0194 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0102, відповідає вимогам до виконавчого документу, що встановлені статтею 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Зі змісту наказу Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2018 у справі № 926/1139/18 вбачається, що примусовому виконанню у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження підлягає рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.09.2018, у тому числі, про повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДіаЛар» Чернівецькій міській раді протягом 30 днів за актом приймання-передання земельної ділянки, яка знаходиться в м. Чернівці по вул. Бережанській, біля будинковолодінь №17-23, площею 0,0194 га, кадастровий номер 7310136300:14:003:0102, а відтак, державний виконавець неправомірно зазначив, що рішення не передбачає заходів примусового виконання зазначеного рішення.

Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких обставин, скарга є обґрунтованою, а дії державного виконавця слід визнати неправомірними.

Розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги в порядку статті 344 ГПК України не здійснюється, оскільки нормами Закону України "Про судовий збір", не встановлено розміру ставки судового збору за звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, інших витрат пов`язаних з розглядом скарги учасниками судового процесу не заявлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 234, 235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Чернівецької міської ради на дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткача Володимира Івановича у справі №926/1139/18 задовольнити.

2. Визнати дії старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткача Володимира Івановича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2020 неправомірними.

3. Скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 02.03.2020, винесену старшим державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Ткачем Володимиром Івановичем.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 13.08.2020.

Суддя О.В. Гончарук