Постанова

від 14.08.2007 по справі 12/319-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/319-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2007 р.                                                           Справа № 12/319-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Такмаков Ю.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Алфімов В.В., Козурман І.О.

відповідача -  Тарасенко Ю.І.

3-ої особи - Шевченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2251С/3-7) на рішення господарського суду Сумської області від 18.06.07 р. по справі № 12/319-07

за позовом Дочірнє підприємство госпорозрахунковий склад-магазин "Товари повсякденного попиту", с. Пологи

до Українська державна інноваційна компанія в особі Сумського регіонального відділення м. Суми

3-тя особа Виробниче комерційне підприємство "Еко-продукт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, с. Іволжанське

про визнання договору застави припиненим

встановила:

В травні 2007 р. позивач –Дочірнє підприємство госпрозрахунковий склад-магазин „Товари повсякденного попиту” Сумської облспоживспілки, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд визнати припиненим укладений між ним відповідачем –Українською державною інноваційною компанією в особі Сумського регіонального відділення, та 3-ою особою Виробничим комерційним підприємством „Еко-продукт” у формі ТОВ договір застави від 30.05.2000 р., посилаючись при цьому на те, що строк позовної давності для звернення стягнення на предмет спору минув 31.05.2003 року. Крім того, в даній позовній заяві позивачем заявлені до стягнення судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.06.07 р. (суддя Костенко Л.А.) по справі № 12/319-07 позов задоволено. Визнано припиненим договір застави адмінбудинку з прилеглими до нього складом, балансовою вартістю 1359800 грн., що був укладений 30.05.2000 р. між позивачем, відповідачем та 3-ою особою. Рішення мотивоване з тих підстав, що з урахуванням умов інноваційного договору відповідач мав право на звернення стягнення на заставлене майно починаючи з 12.08.2000 р., у зв'язку з чим, 12.08.03 р. сплинув встановлений ст. 76 ЦК УРСР (1963 р.) строк позовної давності, в межах якого відповідач мав право на звернення стягнення на заставлене майно; що зі сплином строку позовної давності щодо стягнення  заставленого майна, позивач відновив право повного володіння, користування та розпорядження своїм майном, але існування спірного договору застави створює перешкоди в користуванні майном, чим порушується право власності позивача та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що додаткова угода № 2 від 27.03.2000 р., на яку посилався суд приймаючи оскаржуване рішення, не була визнана в судовому порядку недійсною чи неукладеною; що з урахуванням вимог п. 2 ст. 543 ЦК України (ст. 175 ЦК УРСР (1963р.)), а також того, що на даний момент неможливо встановити яку саме суму в подальшому можливо буде стягнути з боржника, тобто 3-ої особи по даній справі, строк позовної давності для звернення стягнення на предмет застави відповідачем, на думку позивача, ним пропущений не був.

Крім того, в обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення по даній справі безпідставно не врахував того, що відповідно до рішення від 14.11.2006 р. по справі № 11/302-06 господарським судом вже розглядалася справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, що, на думку відповідача, є підставою для припинення провадження у справі відповідно до п. 2 ст. 80 ГПК України та ін.

В доповненнях до апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом при винесенні рішення не було взято до уваги вимоги п. 7.3 спірного договору, відповідно до якого дія договору припиняється у випадку виконання забезпечених заставою вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись при цьому на те, що відповідач з урахуванням умов інноваційного договору мав право на звернення стягнення на заставлене майно починаючи з 12.08.2000 р., в зв'язку з чим, 12.08.03 р. сплинув встановлений ст. 76 ЦК УРСР (1963 р.) строк позовної давності, в межах якого відповідач мав право звернути стягнення на заставлене майно; що відповідач не надав доказів поважності причин пропуску вказаного строку позовної давності; що в даному випадку підстави для звернення позивача до суду з вимогою про визнання спірного договору припиненим  були іншими ніж ті, що позивач вказував при зверненні до суду по справі № 11/302-06, в зв'язку з чим, на думку позивача, підстави для припинення провадження по справі в даному випадку відсутні.

3-тя особа просить суд рішення господарського суду скасувати та задовольнити вимоги, викладені в апеляційній скарзі відповідача.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до рішення господарського суду від 14.11.06 р. по справі № 11/302-06 Дочірнє підприємство госпрозрахунковий склад-магазин "Товари повсякденного попиту" Спільного підприємства Охтирської міжрайбази Сумської облспоживспілки реорганізоване в Дочірнє підприємство госпрозрахунковий склад-магазин "Товари повсякденного попиту" Сумської облспоживспілки, яке згідно з п. 1.7 Статуту, затвердженого в новій редакції постановою правління Сумської облспоживспілки від 09.10.2003 р. № 411 та зареєстрованого Охтирською районною державною адміністрацією, є правонаступником Дочірнього підприємства госпрозрахунковий склад-магазин "Товари повсякденного попиту" Спільного підприємства Охтирської міжрайбази Сумської облспоживспілки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2000 р. № 654 на базі Державного інноваційного фонду України та його регіональних відділень створена Українська державна інноваційна компанія, яка є правонаступником майнових прав та обов'язків Державного інноваційного фонду України, в т.ч. за договорами про надання інноваційних позик.

12.08.1997 р. між Сумським регіональним відділенням Державного інноваційного фонду, правонаступником якого є відповідач, та третьою особою укладений інноваційний договір № 39 на впровадження інноваційного проекту "Впровадження технології розливу природної столової води "Іволжанська" та інших напоїв на базі сучасного високопродуктивного обладнання" строком впровадження до 12.08.2000 р. Згідно з умовами інноваційного договору відповідач вклав у реалізацію інноваційного проекту грошові кошти в сумі 2 188 496,00 грн.

На підставі додаткової угоди № 1 від 06.01.1998 р. відповідач збільшив суму фінансування на 997 110,00 грн., в зв'язку з чим, загальна сума фінансування за інноваційним договором № 39 склала 3 185 606,00 грн.

В забезпечення зобов'язання за вищевказаним інноваційним договором було укладено трьохсторонній договір застави від 15.12.1997 р. між відповідачем, третьою особою та заставодавцем —СП Сумською обласною оптово-торгівельною базою облспоживспілки, згідно з яким предметом застави є головний корпус бази балансовою вартістю 6 268 771,00 грн., та трьохсторонній договір застави від 20.03.1998 р. між відповідачем, третьою особою та заставодавцем —СП Охтирською міжрайбазою Сумської облспоживспілки, згідно з яким предметом застави визначено склад балансовою вартістю 1 515 983,00 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.02.2002 р. по справі №1935-11/129, яке набрало законної сили, з третьої особи по даній справі на користь відповідача по даній справі стягнуто 3185606,00 грн. боргу, 638 373,14 грн. збитків від інфляції та 3% річних. В іншій частині позову відмовлено.

На підставі рішення господарського суду Сумської області від 20.02.2002 р. по справі №1935-11/129 вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального відділення в розмірі 3 185 606,00 грн. визнані господарським судом Сумської області та включені до реєстру вимог кредиторів у справі №7/76-04 про банкрутство третьої особи у даній справі.

Крім того, на підставі договору застави від 20.03.1998 р. вимоги Української державної інноваційної компанії в особі Сумського регіонального відділення в розмірі 1 515 983,00 грн. визнані господарським судом Сумської області та включені до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство СП Охтирської міжрайонної бази Сумської облспоживспілки.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 30.05.2000 р. між відповідачем (заставодержатель), позивачем (заставодавець) та 3-ою особою (боржник) укладено договір застави належного заставодавцю адмінбудинку із прилеглим до нього складом балансовою вартістю 1359800,00 грн., розташованих за адресою: Сумська область, Охтирський район, с. Пологи, вул. Центральна, 1.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору, він був укладений з метою забезпечення повернення інноваційної позики в розмірі 906 552,00 грн., яка отримана третьою особою від відповідача на підставі додаткових угод від 06.01.1998 р. №1, від 27.03.2000 р. № 2 до інноваційного договору від 12.08.1997 р. № 39 для здійснення інноваційного проекту "Впровадження технологій розливу природної столової води "Іволжанська" та інших напоїв на базі сучасного високопродуктивного обладнання" строком впровадження до 10.08.2002 р.

В червні 2006 р. позивач по даній справі звернувся до господарського суду з позовом до  відповідача по даній справі, третя особа —Виробниче комерційне підприємство "Еко-продукт" у формі ТОВ (тобто 3-тя особа по даній справі) про визнання недійсним та припинення дії договору застави від 30.05.2000 р. як укладеного внаслідок обману заставодавця (позивача) заставодержателем (відповідачем) та третьою особою.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.11.06 р. по справі № 11/302-06 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.02.07 р., та у встановленому законом порядку набрало законної сили.

При зверненні до суду по даній справі позивач просить суд визнати договір застави від 30.05.2000 р. припиненим, посилаючись при цьому на те, що відповідач пропустив встановлений законом строк позовної давності, в межах якого мав право  для звернення стягнення на предмет спору.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що з урахуванням умов інноваційного договору відповідач мав право на звернення стягнення на заставлене майно починаючи з 12.08.2000 р., в зв'язку з чим, 12.08.03 р. сплинув встановлений ст. 76 ЦК УРСР (1963 р.) строк позовної давності, в межах якого відповідач мав право на звернення стягнення на заставлене майно; що зі сплином строку позовної давності щодо стягнення  заставленого майна, позивач відновив право повного володіння, користування та розпорядження своїм майном, але існування спірного договору застави створює перешкоди в користуванні майном, чим порушує право власності позивача.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для скасування прийнятого по справі рішення.

Так, главою 50 ЦК України передбачено виключний перелік підстав припинення зобов'язання. Припиненням зобов'язання є припинення прав і обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, тобто при припиненні вказано зобов'язання воно перестає існувати

Ст. 598 ЦК України зокрема передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. 16 ЦК України передбачено повний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, якими особа може скористатись при зверненні до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом відповідно до вказаної статті зокрема може бути визнання правочину недійсним або припинення правовідношення певним шляхом. Перший спосіб захисту безпосередньо регламентується статтями 215—236 ЦК України і застосо вується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину з порушенням умов його дійсності, а другий статтями, визначеними в главах 50-51 ЦК України. Зокрема, припинення правовідношення можливе на вимогу однієї з сторін у випадках, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України), шляхом розірвання договору (ст. 611 ЦК України) та ін.

Проте, підставою припинення спірного договору позивач визначив сплин строку позовної давності, що не передбачено законом для настання вказаної обставини, і не вимагав в позові припинити правовідношення (договір) певним шляхом та на підставах, визначених договором. При цьому позивач просив визнати договір припиненим на підставі того, що вже начебто фактично відбулося його припинення до подання позову.

Враховуючи викладене, обраний позивачем спосіб захисту свої прав, тобто визнання договору припиненим (з посиланням на пропуск відповідачем строку позовної давності в межах якого останній мав право вимагати предмет застави за вказаним договором), не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів передбачених ст. 16 ЦК України, в зв'язку з чим, позовні вимоги такого характеру задоволенню не підлягають.

Тим більше, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не врахував вимоги цивільного законодавства щодо обов'язковості виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

П. 7.3 спірного договору сторони обумовили, що дія спірного договору припиняється у випадку виконання забезпечених заставою вимог.

З урахуванням вказаного, а також того, що зобов'язання за договором від 30.05.2000 р. на момент винесення господарським судом оскаржуваного рішення сторонами виконані не були, вказаний договір є дійсним та обов'язковим для виконання його сторонами.

Разом з тим, господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення також  безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ЦК України, які регулюють строк позовної давності, оскільки нормами цивільного законодавства України не передбачено можливості припинення зобов'язання в зв'язку з пропуском однією з сторін за зобов'язанням встановленого законом строку позовної давності, в межах якого дана сторона мала право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав.

Зокрема відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто в даному випадку йдеться про те, що протягом певного часу дії позовної давності особа може розраховувати на захист свого порушеного цивільного права судом.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору по даній справі є передбачене умовами спірного договору право відповідача звернути стягнення на предмет застави, а не реалізація відповідачем свого права на судовий захист, в зв'язку з чим, рішення господарського суду, яке ґрунтується на пропуску відповідачем строку позовної давності в будь-якому випадку підлягає скасуванню.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, і вказане рішення підлягає скасуванню з інших підстав та мотивів ніж ті, що були означені заявником в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.06.07 р. по справі № 12/319-07 скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Повний текст постанови підписано 13.08.07 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Такмаков Ю.В.