Рішення

від 03.08.2020 по справі 160/5987/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2020 року Справа № 160/5987/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

01 червня 2020 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ , в якій просять:

- стягнути з Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочого місця для працевлаштування особи з інвалідністю за 2019 рік у розмірі 58 304,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в порушення статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні відповідачем не виконано норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості однієї посади, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ. У строк, визначений статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідачем адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайнято інвалідом, самостійно не сплачені, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 58 304,48 грн.

Ухвалою суду від 09.07.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини на яких грунтуються заперечення відповідача.

16 червня 2020 року від Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо наведених у позові обставин, оскільки в діях відповідача відсутній склад правопорушення. Так, протягом 2019 року для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем до центру зайнятості подавались звіти про наявність вакансій та інформації про попит на робочу силу (вакансії) за формою №3-ПН. Також розміщувались оголошення в газеті із запрошенням на роботу інвалідів. Відповідач вважає, що на нього покладено обов`язок створити робоче місце для особи з інвалідністю, надати держслужбі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування вказаних осіб, звітувати перед відповідачем про зайнятість та працевлаштування, які він виконав, однак, пошук та направлення до нього працівників, є обов`язком центру зайнятості. Таким чином, Приватним підприємством ОДІУМ-ПРЕСТИЖ вжито усіх необхідних заходів для створення робочих місць для інвалідів, а тому, підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій відсутні.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України,).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки, останній день розгляду справи припадав на день відпустки судді, справу розглянуто у перший робочий день судді після виходу з відпустки - 03.08.2020 року.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.

Приватне підприємство ОДІУМ-ПРЕСТИЖ (код ЄДРПОУ 34488834) зареєстроване як юридична особа та відповідно до вимог Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

18 лютого 2020 року відповідачем до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано звіт (вх. №03-07/987) за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, відповідно до якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила у 2019 році 67 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи; кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 3 особи; фонд оплати праці штатних працівників 3906,4 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 58 304 грн., сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 0 грн.

Згідно з розрахунком позову, сума адміністративно-господарських санкцій, виходячи із нормативу робочих місць для інвалідів, складає 58 304,48 грн. (кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю 1 (3-2=1) Х 58304,48 грн. (середня річна заробітна плата штатного працівника, грн.) = 58 304,48 грн.) яка не була сплачена відповідачем добровільно у встановлені законом строки, а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків позивача, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

У відповідності до положень частин 1, 2 статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 року №875-XII (далі Закон №875-XII), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

В ході розгляду справи було встановлено, що виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на ПП ОДІУМ - ПРЕСТИЖ в 2019 році (67 осіб), кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до 4% нормативу складає - 3 особи (67Х0,04 = 3).

Згідно з частиною першою статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 4 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 затверджено форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

Згідно з пунктом 5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316, (у редакції чинній з 07.02.2017 року), форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

Суд зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17.

Отже, законодавцем чітко визначені обов`язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі невиконання такого нормативу- щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на роботодавця здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Викладені висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.

Судом встановлено, що наказом Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ від 17.12.2018 року за №72-ОД визначено квоту для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2019 рік, виходячи з облікової чисельності підприємства - 3 робочих місця. Також виділено вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робочого місця (водій автотранспортних засобів).

Штатним розписом Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ станом на 01.01.2019 рік передбачено одне вакантне робоче місце для працевлаштування інваліда, а саме, місце водія автотранспортних засобів.

Матеріалами справи також підтверджено, що в 2019 році на підприємстві працювали особи з інвалідністю - 3 особи ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).

З лютого 2019 року по грудень 2019 рік Приватне підприємство ОДІУМ-ПРЕСТИЖ щомісячно направляло листи до Криворізького міського центру зайнятості про підтвердження актуальної вакансії, яка потребує укомплектування за сприянням Державної служби зайнятості України.

Разом з тим, встановлено, що протягом 2019 року відповідач подавав до Дніпровського районного центру зайнятості звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій заявлено вакансію: водій автотранспортних засобів (1 особа) та у розділі ІІ вказано про необхідність працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Крім того, встановлено, що Приватне підприємство ОДІУМ-ПРЕСТИЖ розміщувало оголошення в газеті Купля Продажа про наявність вакансій для водіїв (в т.ч. осіб з інвалідністю), що підтверджується залученими до матеріалами справи доказами.

Доказів того, що направлені до відповідача інваліди не були працевлаштовані або їм було відмовлено у працевлаштуванні на вакантні посади, позивачем до суду не надано.

З наведеного слідує, що протягом 2019 року відповідачем вчинялись дії, спрямовані на працевлаштування інвалідів на вакантні посади.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена законодавством, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Так, відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підприємством вживались всі залежні від нього заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів, які вимагає Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні . Підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, як відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, у даному випадку відсутні.

У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстави для застосування до відповідача адміністративного-господарських санкцій, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9,73-78,90,205,241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Старокозацька, 52, м. Дніпро, 49029, код ЄДРПОУ 25005978) до Приватного підприємства ОДІУМ-ПРЕСТИЖ (вул. Світлогірська, буд. 87, м. Кривий Ріг, 50011, код ЄДРПОУ 34488834) про стягнення адміністративно-господарських санкцій - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева