Ухвала

від 04.05.2020 по справі 240/9153/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про закриття провадження у справі)

04 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/9153/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років ОСОБА_1 за його клопотанням від 03.05.2018, зазначеною у листі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 02.01.2019 № 2785/0-8/0/22-19, прийнятого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №806/2715/18;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років;

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь ОСОБА_1 2606,10 грн, понесених витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 в справі № 806/2715/18 зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи. На виконання рішення суду Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуло клопотання та листом відмовило у його задоволенні. Вважає відмову протиправною та такою, що суперечить приписам ст.123 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області, в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що під час розгляду клопотання позивача, відповідач здійснював свої повноваження керуючись Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженим Наказом Держгеокадастру України від 17.11.2016 №308, іншими законодавчими актами України. Зауважив, що було встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач з кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які буде виставлено на земельні торги, розміщеного на офіційному веб-сайті Держгеокадастру (наказ Головного управління від 14.08.2018 №6-3022/14-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою"). Зазначив, що місце розташування оспорюваної земельної ділянки та її характеристики суперечать вимогам законів та підпадає під заборону надання її в оренду для сінокосіння за клопотанням позивача. Відмітив, що вимога позивача про зобов`язання відповідача прийняти конкретно визначені рішення і фактично надання дозволу, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Крім того, відповідач вважає безпідставним стягнення понесених позивачем витрат на правову допомогу.

Позивач в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача прибув до суду, подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.05.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням від 03.05.2018, в якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. До клопотання також додав графічні матеріали.

Листом від 29.05.2018 № Г-4888/0-2953/0/22-18 позивачу відмовлено у задоволенні клопотання.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2018 року у справі №806/2715/18, яке набрало законної сили, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, викладену у листі від 29.05.2018 № Г-4888/0-2953/0/22-18, ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, за клопотанням від 03.05.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у листі від 02.01.2019 № 2785/0-8/0/22-19 повідомило позивача про те, що на виконання рішення суду від 31 серпня 2018 року у справі №806/2715/18 повторно розглянуто його клопотання від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 площею 12,8946 га, для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області. При цьому вказано на неможливість задоволення його клопотання, з таких підстав:

- заявник є керівником, підписантом і засновником Селянського (фермерського) господарства "Світанок", а тому отримання земельних ділянок в оренду має відбуватись за процедурою проведення земельних торгів;

- вказана позивачем земельна ділянка має орієнтовний склад угідь-пасовища. У статті 14 Закону України "Про рослинний світ" зазначено, що використання природних рослинних ресурсів за умови додержання встановлених вимог може здійснюватися з метою для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва;

- відповідно до довідки відділу в Ружинському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області дана земельна ділянка зарезервована до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.

Позивач, вважаючи таку відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.

З`ясовуючи при вирішенні даної справи характер спірних правовідносин (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд ураховує, що предметом спору в даній справі є правомірність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови листом від 02.01.2019 № 2785/0-8/0/22-19 у задоволенні клопотання від 03.05.2018 ОСОБА_1 , на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі № 806/2715/18, яке набрало законної сили.

Отже, оскаржувана у даній справі відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою, викладена в листі від 02.01.2019 № 2785/0-8/0/22-19, є повторним розглядом клопотання на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі № 806/2715/18, яке набрало законної сили. Про це зазначено безпосередньо у листі від 02.01.2019 № 2785/0-8/0/22-19.

Суд ураховує, що вказаним судовим рішенням відповідача було зобов`язано за результатами повторного розгляду клопотання позивача прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Положеннями частини 3 статті 123 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об`єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Згідно із частиною 6 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Таким чином, за наслідками розгляду клопотання позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повинно було б прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній направив позивачу відповідь у формі листа. Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про передачу земельної ділянки в оренду чи відмову у наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, не зважаючи на те, що відповідач розглянув повторно клопотання від 03.05.2018 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки за кадастровим номером 1825283200:06:000:0144 площею 12,8946 га, для сінокосіння з послідуючою передачею в оренду на 49 років, яка розташована на території Ружинського району Житомирської області, жодне рішення (позитивне чи негативне) з цього питання не прийнято. Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №806/2715/18, що набрало законної сили.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом і розгляду справи, далі - КАС України), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно із частинами 2, 4 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Водночас, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.

Так, частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Крім того, саме в межах процедури виконання судового рішення суд згідно ст. 378 КАС України може встановити чи змінити спосіб і порядок його виконання.

Аналіз зазначених норм свідчить, що КАС України передбачає такі види судового контролю за виконанням судового рішення: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України), оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, вчинених при примусовому виконанні рішення суду (стаття 287 КАС України).

Так, у постанові від 20.02.2019 в справі N 806/2143/15 Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені правові норми КАС України (статті 382, 383) мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виконанням (невиконанням) судового рішення в цій справі.

До того ж, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, установленому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення або стягнення заборгованості за іншим судовим рішенням.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення у справі № 806/2715/18 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статей 382, 383 КАС України (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), чи ініціювати питання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення згідно ст. 378 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що предмет заяви у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, тобто рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2018 у справі №806/2715/18.

Слід вказати, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення).

Однак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в іншому (новому) судовому провадженні не розглядаються.

Таким чином, враховуючи, що між сторонам новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами та стосується того ж основного предмету і підстав, але на стадії виконання судового рішення, тому наявні підстави для закриття провадження у справі згідно із п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.

З огляду на вищевикладене суд закриває провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Закрити провадження в адміністративній справі № 240/9153/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів п. 3 розд. VI, пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко