Рішення

від 12.08.2020 по справі 380/4046/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4046/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним повідомлення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просить:

- визнати незаконними повідомлення державного виконавця Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гіри Оксани Василівни про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 16 квітня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.005788;

- зобов`язати державного виконавця відкрити виконавче провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначає, що 08.05.2020 державний виконавець Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гіра Оксана Василівна склала повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа виданого 16 квітня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.005788. Державний виконавець мотивував своє рішення тим, що у виконавчому документі вказано лише кадастровий номер земельної ділянки, не визначено місце розташування земельної ділянки, яку потрібно передати позивачу у власність, а саме не визначено назву населеного пункту. Позивач вважає таке повідомлення державного виконавця протиправним з огляду на те, що за допомогою кадастрового номера земельної ділянки можна визначити її місце розташування на публічній кадастровій карті України, яка є у вільному доступі для всіх громадян України. Крім того, зазначає, що державний виконавець має достатньо прав для збору інформації та зобов`язання боржника примусово виконати рішення суду.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом справи, слід зазначити наступне.

Ухвалою судді від 01.06.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами; повідомлено, що відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі; запропоновано відповідачу до 09.06.2020 надати суду відзив на позовну заяву з врахуванням вимог ст. 162 КАС України.

При цьому судом враховано, що Постановою Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" установлено на усій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Пунктом 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №540-ІХ від 30.03.2020) визначено, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення та пояснень третьої особи на відзив, розгляду адміністративної справи, продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню короновірусної хвороби (COVID-19).

Законом України №713-ІХ від 18.05.2020, якій набрав чинності 17.07.2020, змінена редакція п.3 розділу VI КАС України та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Таким чином, Законом передбачено продовження строку лише за заявою учасника справи.

Згідно з розділом II (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України №713-ІХ від 18.05.2020 цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно, зокрема, до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-ІХ від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Таким чином, законодавець надав учасникам справ 20-денний строк для подання заяви по справі на продовження строку для вчинення процесуальних дій. Оскільки, закон набрав чинності 17.07.2020, останнім 20-м днем для подачі вказаної заяви - є 06.08.2020.

Станом на 12.08.2020 відповідач правом на подання відзиву не скористався, заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву не подав.

У силу ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.02.2020 у адміністративній справі № 1.380.2019.005788 за позовом ОСОБА_1 до Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, про визнання протиправним і скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити дії 16.04.2020 суд видав виконавчий лист, згідно з яким зобов`язано Залузьку сільську раду Яворівського району Львівської області (81023, Львівська область, Яворівський район, с. Залужжя; ЄДРПОУ 04373241) передати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; інд. НОМЕР_1 ) у власність земельну ділянку площею 1,4891 га з кадастровим номером 4625884500:02:000:0075 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

08.05.2020 державний виконавець Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гіра Оксана Василівна склала повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа виданого 16 квітня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.005788.

Повернення вказаного виконавчого документа мотивовано тим, що у виконавчому документі не зазначено місце розташування земельної ділянки, яку потрібно передати у власність стягувачу, а саме не визначено назву населеного пункту.

Спірні правовідносини у справі виникли з приводу законності повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання у разі не зазначення у виконавчому документі місця розташування земельної ділянки, яку потрібно передати у власність стягувачу, за умови зазначення кадастрового номера цієї земельної ділянки.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 вказаного Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У свою чергу ст. Закону України Про виконавче провадження визначає, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Приписи наведених норм кореспондують з критеріями, на відповідність яким адміністративні суди перевіряють рішення, дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень, що визначались ч. 3 ст. 2 КАС України, а також узгоджуються із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Як вбачається з оскаржуваного повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу, підставою для такого повернення слугувало те, що у виконавчому документі не зазначено місце розташування земельної ділянки, яку потрібно передати у власність стягувачу, а саме не визначено назву населеного пункту.

Суд зауважує, що така підстава для повернення виконавчого документа не передбачена ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

До того ж варто зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр , кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Таким чином, земельна ділянка, яка має кадастровий номер, не потребує додаткової ідентифікації.

З наведеного висновується, що відсутність у виконавчому листі відомостей про місце розташування земельної ділянки, яку потрібно передати у власність стягувачу, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання і не позбавляє виконавця скористатися своїм правом та отримати таку інформацію у відповідних установах.

Обґрунтовуючи такий висновок, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Аналогічний правовий висновок викладений також і в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2018 року у справі № 469/1357/16ц (провадження № 61-32698св18. Узгоджується він і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові № 6-62цс14 від 25 червня 2014 року, у якій ідеться про те, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Так, головним завданням виконавчого провадження є правильне і своєчасне виконання судового рішення, тому повернення виконавчого документа через відсутність у виконавчому листі зазначення місця розташування земельної ділянки, при умові зазначення її кадастрового номера, має ознаки формальності, оскільки у виконавця під час виконання судового рішення не виникає проблем із отриманням такої інформації з баз даних і реєстрів.

Таким чином, проаналізувавши зазначені норми Закону №1404-VIII у взаємозв`язку з обставинами даної справи, суд доходить переконання про протиправність оскаржуваного повідомлення та його скасування.

Щодо вимоги відкрити виконавче провадження суд зазначає на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, виконавчий лист Львівського окружного адміністративного суду № 1.380.2019.005788 від 16.04.2020 відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

При цьому, при прийнятті повідомлення, відповідачем не встановлювалися інші підстави для повернення виконавчого документа стягувачу, визначені ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Прийняття до виконання виконавчого листа здійснюється, шляхом винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, однак таку постанову виконавець виносить на підставі виконавчого документу, поданого стягувачем разом з заявою про примусове виконання рішення.

Як свідчать матеріали справи, виконавчий лист № 1.380.2019.005788 від 16.04.2020 року повернутий позивачу, згідно оскаржуваного повідомлення, яке судом у цій справі визнано протиправним та скасовано.

За правилами ч.ч.3, 4 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У спірних правовідносин обов`язок відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа залежить від умови пред`явлення цього виконавчого листа до виконання позивачем як стягувачем.

Таким чином, з метою належного захисту та відновлення порушеного права позивача, якому вдруге повернуто без прийняття до виконання виконавчого документу, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача, відповідно до Закону України Про виконавче провадження , прийняти до виконання виконавчий лист №1.380.2019.005788, виданий 16.04.2020 Львівським окружним адміністративним судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши приписи законодавства у взаємозв`язку з обставинами даної справи, суд доходить переконання, що оскаржуване повідомлення не відповідає критеріям правомірного рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 72, 77, 139, 243-246, 255, 257, 271, 272, 287, п. 3 розділу VI Прикінцеві положення , підп. 15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним повідомлення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати повідомлення державного виконавця Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Гіри Оксани Василівни про повернення стягувану без прийняття до виконання виконавчого листа, виданого 16 квітня 2020 року Львівським окружним адміністративним судом у справі № 1.380.2019.005788.

Зобов`язати Яворівський районний відділ Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) прийняти до виконання виконавчий лист №1.380.2019.005788, виданий 16.04.2020 Львівським окружним адміністративним судом в адміністративній справі №1.380.2019.005788.

Стягнути з Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Яворівський районний відділ Державної виконавчої Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (вул. Львівська, 2, м. Яворів, Львівська область, 81000; ЄДРПОУ 34978144).

Суддя Сидор Н.Т.