Рішення

від 06.08.2020 по справі 580/707/20

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року справа № 580/707/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у формі листа від 03.12.2019 вих. №96985-арх по заяві позивача від 29.11.2019 вх. №96985-арх на видачу містобудівних умов і обмежень земельної ділянки, яка розташована по вул. Благовісна, 219, м. Черкаси;

- зобов`язати відповідача видати позивачу містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, яка розташована по вул. Благовісна, 219 в м. Черкаси, за кадастровим номером 7110136700:04:020:0024, загальною площею 0,0730 га, для будівництва магазину з офісними приміщеннями.

Позов мотивовано тим, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, оскільки наміри забудови земельної ділянки відповідають її цільовому призначенню, встановленому рішенням Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5174. Зазначає, що спірною відмовою відповідач порушує принцип належного урядування. Тому просив задовольнити позов.

Ухвалою суду від 03.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач 26.03.2020 надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що належна позивачу земельна ділянка відповідно до плану зонування м. Черкаси належить до перспективної рекреаційної зони озеленених територій загального користування, про що позивачу повідомлено листом від 29.08.2018 №64895-з, яким було погоджено зміну цільового призначення земельної ділянки. Також зазначає, що вищевказану земельну ділянку віднесено за цільовим призначенням до земель житлової та громадської забудови (код 03.15), тоді як позивач має намір будівництва магазину з офісними приміщеннями (код 03.07). У зв`язку з цим наміри забудови земельної ділянки не відповідають містобудівний документації та її цільовому призначенню, а отже відсутні підстави для видачі містобудівних умов і обмежень її забудови.

03.04.2020 позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що цільове призначення земельної ділянки у повній мірі відповідає намірам її забудови.

07.04.2020 від відповідача суду надійшли заперечення на відповідь на відзив з аналогічними відзиву доводами.

Ухвалою від 05.08.2020, внесеною у протокол судового засідання, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.01.2018, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В., позивач придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,0730га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 7110136700:04:020:0024) з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

На підставі завдання від 25.06.2018 №138ПП Геотоп-Сервіс розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0730 га на АДРЕСА_1 у разі зміни її цільового призначення із земель житлової забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Пунктом 1 рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5174 Про зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення, площею 0,0730 га ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови на АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 цього рішення зазначену земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.15).

Пунктом 3 вказаного рішення зобов`язано позивача:

зареєструвати право власності на нерухоме майно;

при зверненні суміжних власників (землекористувачів) передбачити можливість проїзду та проходу до доріг загального користування;

у зоні проходження інженерних комунікацій вести обмежене землекористування, забезпечувати безперешкодний доступ технічних служб для їх ремонту та експлуатації.

На підставі п.4 попереджена власника про необхідність виконання обов`язків відповідно до ст.91 ЗК України.

29.11.2019 позивач звернувся до центру надання адміністративних послуг із заявою (вхідний №96985-Арх) про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної вищевказаної ділянки для будівництва магазину з офісними приміщеннями.

До вказаної Заяви позивач додав копії: паспорта та РНОКПП; документа, що засвідчує право власності на земельну ділянку; викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; витяг з ДЗК.

Листом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 03.12.2019 №96985-Арх відмовлено у клопотанні про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної вищевказаної ділянки на АДРЕСА_1 для будівництва магазину з офісними приміщеннями з огляду на невідповідність намірів забудови земельної ділянки містобудівний документації.

Зазначено, що згідно з Генеральним планом забудови м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 №3-505, земельна ділянка потрапляє в межі території зелених насаджень загального користування. Відповідно до плану зонування м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, земельна ділянка належить до зони Р-3п - перспективна рекреаційна зона озеленених територій загального користування.

Надаючи оцінку встановленим обставинам в контексті позовних вимог, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.8 ч.1 ст.1 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон №3038-VI) містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до статті 6 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Статтею 13 Закону України від 20.05.1999 №687-XIV Про архітектурну діяльність (далі - Закон №687-XIV) передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

Частинами 2, 3 ст.8 Закону №3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з положеннями статті 26 Закону №3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

У ч.5 цієї статті визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних ; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки . Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 2 ст.29 Закону №3038-VI передбачено, що фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до ч.3 ст.29 Закону №3038-VI містобудівні містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

витяг із Державного земельного кадастру.

Як установлено судом вище, позивач надав відповідачу разом із заявою визначені вказаною нормою документи.

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Відповідно до ч.4 ст.29 Закону №3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень здійснюється шляхом направлення листа з обґрунтуванням підстав такої відмови відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Згідно з положеннями ч.6 ст.29 Закону №3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу .

Суд врахував, що доказів наявності відповідного наказу про відмову у наданні позивачу містобудівних умов та обмежень відповідач не довів.

Отже, відповідач діяв не у спосіб, визначений законодавством.

Крім того, статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Положеннями статті 1 Закону №3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Частинами 1, 9 ст.17 Закону №3038-VI встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Згідно з частинами 1, 2 ст.18 ЗУ №3038-VI план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Відповідно до ч.2 ст. 24 ЗУ №3038-VI зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства .

Відповідно до ч.4 ст.373 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі - ЦК України) власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Суд врахував, що позивач мав намір здійснити забудову належної йому на праві власності земельної ділянки з цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Частинами 1-3 ст.375 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України.

Крім того, на підставі ч.5 ст.25 Закону №3038-VI встановлення режиму забудови територій, визначених для містобудівних потреб, не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, зміни адміністративно-територіальних меж до моменту вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських, приватних інтересів.

Суд врахував, що вищевказана земельна ділянка передана у власність ОСОБА_2 (який згодом продав її позивачу) 13.03.2012 з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі Державного акту на право приватної власності серії ЯК №448246 до часу прийняття плану зонування м. Черкаси, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, яким її віднесено до зони Р-3п - перспективна рекреаційна зона озеленених територій загального користування.

Отже, відповідач не довів жодним доказом врахування власника відповідної земельної ділянки, під час розробки та затвердження плану зонування міста Черкаси.

Крім того, рішенням від 02.10.2019 №2-5174 Черкаська міська рада змінила цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови.

Вказане рішення є чинним та у встановленому законом порядку не скасоване.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пунктах 70-71 рішення по справі Рисовський проти України (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу належного урядування , зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Оскільки право власності позивача на вищевказану земельну ділянку з відповідним цільовим призначенням підтверджено відповідним витягом з ДЗК (а.с.11), суд дійшов висновку, що викладена у листі відповідача від 03.12.2019 №96985-Арх у наданні містобудівних умов і обмежень з підстав віднесення земельної ділянки до перспективної рекреаційної зони озеленених територій загального користування перешкоджає реалізації позивачу права власності на використання належної йому земельної ділянки за її цільовим призначенням. Отже, така відмова є протиправною.

Щодо відповідності намірів позивача забудови земельної ділянки її цільовому призначенню, суд врахував таке.

Стаття 20 Земельного кодексу України встановлює, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Як установлено судом вище пунктом 1 рішення Черкаської міської ради від 02.10.2019 №2-5174 Про зміну цільового призначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка перебуває у власності ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни цільового призначення, площею 0,0730 га ОСОБА_1 із земель житлової та громадської забудови для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель громадської забудови на АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2 цього рішення зазначену земельну ділянку віднесено до земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.15).

Категорії земель за основним цільовим призначенням визначає стаття 19 Земельного кодексу України. Однією з таких категорій є землі житлової та громадської забудови (пункт б частини першої вказаної статті). До них належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (стаття 38 ЗК України).

Крім того, відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 23.07.2010 №548 (далі - Наказ №548), землі житлової та громадської забудови поділяються на землі житлової забудови (код 02) та землі громадської забудови (код 03). До земель громадської забудови належать землі, які використовуються для розміщення громадських будівель і споруд (готелів, офісних будівель, торговельних будівель, для публічних виступів, для музеїв та бібліотек, для навчальних та дослідних закладів, для лікарень та оздоровчих закладів), інших об`єктів загального користування.

Частиною 5 статті 20 ЗК України передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Суд врахував, що позивач має намір здійснити забудову вказаної земельної ділянки шляхом будівництва магазину з офісними приміщеннями .

Наказом №548 визначено види цільового призначення земель громадської забудови: для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (код 03.01); для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти (код 03.02); для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги (код 03.03); для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (код 03.04); для будівництва та обслуговування будівель закладів культурно-просвітницького обслуговування (код 03.05); для будівництва та обслуговування будівель екстериторіальних організацій та органів (код 03.06); для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07) ; для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08); для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (код 03.09); для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку) (код 03.10); для будівництва та обслуговування будівель і споруд закладів науки (код 03.11); для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування (код 03.12); для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (код 03.13); для розміщення та постійної діяльності органів і підрозділів ДСНС (код 03.14); для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код 03.15) ; для цілей підрозділів 03.01-03.15, 03.17 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду (код 03.16); для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об`єктів рекреаційного призначення (код 03.17).

Суд врахував, що позивач має намір здійснити забудову вказаної земельної ділянки шляхом будівництва магазину з офісними приміщеннями .

Водночас такого виду багатофункціонального цільового призначення вищевказаний перелік не містить. Тому суд дійшов висновку, що застосуванню підлягає код 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови .

Отже, намір забудови вищевказаної земельної ділянки не суперечить її цільовому призначенню.

Суд також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 03.04.2020 №640/1886/18 відповідно до яких містобудівні умови та обмеження є лише складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. При цьому, будівництво об`єкта є багатоскладовою діяльністю, до якої на кожному із етапів залучаються відповідні компетентні суб`єкти, які проводять експертизу проектної документації на будівництво об`єкта у передбачених законом випадках, вирішують питання щодо можливості видачі суб`єкту господарювання дозволів (в тому числі на виконання будівельних робіт), щодо можливості прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та реєстрації права власності на нього. Окрім цього, відповідні контролюючі органи на кожному з етапів будівництва у разі виявлення обставин, з якими законодавець пов`язує обмеження в частині виконання робіт з будівництва об`єкта (в тому числі встановлення порушень вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, невідповідності об`єкта будівництва проектній документації на будівництво такого об`єкта та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил), можуть застосувати до суб`єкта господарювання відповідні заходи, в тому числі скасувати містобудівні умови та обмеження, анулювати дозвіл на виконання будівельних робіт, зупиняти виконання будівельних робіт тощо.

Враховуючи наведене вище правове регулювання та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень за відсутності законодавчо визначених підстав.

Стосовно позовної вимоги зобов`язати відповідача видати позивачу містобудівні умови і обмеження забудови вказаної земельної ділянки, суд врахував, що відповідно до ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як зазначено у пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд враховує позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, а саме: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)".

Суд зазначає, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Підстави, за яких відповідач відмовляє у наданні містобудівних умов і обмежень, визначені законом. Якщо такі підстави відсутні, орган повинен надати містобудівні умови та обмеження. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати містобудівні умови та обмеження або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 року у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як встановлено судом позивач під час звернення до відповідача надав всі необхідні документи, визначені чинним законодавством, що відповідачем не спростовано належними доказами; підстави для відмови відповідачем у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень відсутні, а відтак, враховуючи вищевикладене, зобов`язання відповідача видати позивачу містобудівні умови та обмеження не є втручанням у дискреційні повноваження (відповідач наділений виключною компетенцією щодо вчинення таких дій та у нього відсутні альтернативні варіанти поведінки у межах спірних правовідносин) та відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення позивача в правах.

Аналогічна позиція щодо відсутності втручання суду в дискреційних повноважень субєкта владних повноважень шляхом зобов`язання останнього вчинити дії викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №826/162/18, від 29.11.2019 у справі №826/6222/15, від 17.12.2019 у справі №813/6618/15.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.139 КАС України, суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 840,80грн. повністю.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною, викладену в листі від 03.12.2019 вих.№96985-арх, відмову Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо видачі ОСОБА_1 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,0730га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 7110136700:04:020:0024 з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.15).

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради (18000, м.Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд.36, код ЄДРПОУ 38715770) на підставі заяви від 29.11.2019 №96985-Арх видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, площею 0,0730га, що розташована на АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 7110136700:04:020:0024 з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (код КВЦПЗ - 03.15).

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (18000, м.Черкаси, вул. Б.Вишневецького, буд.36; код ЄДРПОУ 38715770) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір за подання позову в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель