Постанова

від 12.08.2020 по справі 520/1210/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 р.Справа № 520/1210/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

представників: позивача - Бондаренка Я.О., відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків, повний текст складено 16.06.20 по справі № 520/1210/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славянка"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Славянка (далі по тексту - ТОВ Славянка , позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган, податковий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2019 №00000270508.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019, за відсутності належних доказів нереальності господарських операцій позивача з його контрагентами, які мали реальний характер.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/1210/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Славянка (м. Харків, вул. Полтавський шлях, 123) до Головного управління ДПС у Харківській області (м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 17.10.2019 № 00000270508.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61027, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Славянка (код ЄДРПОУ 31341503) судовий збір у розмірі 5900,15 грн (п`ять тисяч дев`ятсот гривень 15 коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/1210/2020, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що між ТОВ Славянка та ТОВ Вайрен (код ЄДРПОУ 41831417), ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія (код ЄДРПОУ 40050811), ТОВ Промсен (код ЄДРПОУ 42306052), ТОВ Норте Трейд (код ЄДРПОУ 41125898), ТОВ Фортуна-Побутторг (код ЄДРПОУ 41251825) укладено договори поставки, за якими фактично не відбулося поставка товару, що позбавляє позивача права на формування витрат за вказаними угодами, та відповідно збільшує суму податку на прибуток. що підлягає сплаті до бюджету. З огляду на отримання від правоохоронних органів протоколів допитів посадових осіб зазначений підприємств, які повідомили про непричетність до реєстрації та ведення фінансово - господарської діяльності підприємств, при цьому вказали, що довіреностей та жодних документів податкової та бухгалтерської звітності не складали та не підписували, стверджує про те, що надані до перевірки видаткові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення не є підставою для визнання господарської операції реальною між ТОВ Славянка та контрагентами-покупцями, оскільки вищенаведене перешкоджає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. При цьому, послався на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2020 № 826/7760/15, від 21.01.2020 по справі № 804/15214/15, від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, від 01.01.2015 по справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 по справі № 21-3849а15, відповідно до яких податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в скарзі, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в наданому до суду апеляційної інстанції письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 №00000270508. Наполягав на реальності господарських операцій позивача з його контрагентами та недоведеності відповідачем наявності в діяльності ТОВ Славянка порушень п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та, як наслідок неправомірності спірного податкового повіомлення-рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управління ДПС у Харківській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Славянка , за результатами якої контролюючим органом 20.09.2019 було складено акт № 74/20-40-05-08-09/31341503 з додатками (т. 1 а.с.15-83).

В акті перевірки № 74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019 контролюючим органом встановлено порушення позивачем п.5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід , п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 262229 грн., у т.ч. за 2017 рік (4 квартал 2017 року) у сумі 89510 грн, за 9 місяців 2018 року (3 квартал 2018 року) у сумі 73494 грн, за 2018 рік на суму 172719 грн. (4 квартал 2018 року у сумі 99225 грн).

На підставі висновків акту № 74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019 перевірки ГУ ДПС у Харківській області 17.10.2019 було прийнято податкове повідомлення - рішення № 00000270508, ТОВ Славянка збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 393343,50 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 262229 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 131114,50 грн.(т. 1 а.с. 13)

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт реальності спірних господарських операцій підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, які оформлені відповідно до приписів чинного законодавства України, містять всі необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг, зміст та вартість спірних операцій та підтверджують їх фактичне виконання.

Посилаючись на ненадання контролюючим органом доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності та, що йому було відомо про порушення, які допускали його контрагенти або, що єдиною метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди, судом зроблено висновок про те, що у спірних відносинах господарські операції позивача з його контрагентами є такими, що зумовили зміни в структурі активів та зобов`язань суб`єкта господарювання. Надана відповідачем податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація інших контролюючих органів, на думку суду, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Також судом першої інстанції були відхилені, як доказ нереальності договорів поставки, протоколи допиту осіб, в яких відображено пояснення осіб, що були директорами ТОВ Вайрен , ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія , ТОВ Промсен , ТОВ Норте Трейд , ТОВ Фортуна-Побутторг , оскільки без винесення вироку в рамках кримінального провадження, будь-які відомості досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 17.10.2019 №00000270508 слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019, про нереальність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами - ТОВ ВАЙРЕН , ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія , ТОВ Промсен , ТОВ Норте Трейд , ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ .

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій)

Згідно з п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Виходячи зі змісту Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі по тексту - П(С) БО 1):

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п. 7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі по тексту -П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За визначенням п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому, підпунктом 9.4 пункту 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За визначенням абзацу 11 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у спірних відносинах, колегією суддів встановлено наступне.

14.11.2017 між ТОВ Славянка та TOB НОРТЕ ТРЕЙД було укладено договір поставки від № 14.01.11, відповідно до умов якого ТОВ Славянка (Постачальник) передає, а TOB НОРТЕ ТРЕЙД (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору) (т. 1 а.с. 96-97).

За визначенням п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%.

Відповідно до п. 2.4 Договору Базисом поставки вважається EXW-франко-склад, розташований за адресою м. Харків, вул. Костянтина Калиніна, 31, буд. Літ. В-2. Покупець забирає товар зі складу самостійно, шляхом самовивозу.

На підставі здійснених господарських операцій були видані податкові накладні від 15.11.2017 № 15; від 15.11.2017 № 14; від 15.12.2017 № 10, які були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (т.1 а.с.90-95), в також виписані видаткові накладні № РН-0000273 від 15.12.2017 та № РН-0000246 від 15.12.2017 (т. 1 а.с. 86-87).

Оплата TOB НОРТЕ ТРЕЙД придбаного товару та його отримання підтверджується відповідно випискою по рахунку ТОВ Славянка (т. 1 а.с. 89) та актом приймання-передачі товару від 15.11.2017 (т. 1 а.с. 88).

Товарно-транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась, відповідно до п. 2.4 Договору, шляхом самовивозу TOB НОРТЕ ТРЕЙД зі складу ТОВ Славянка , який належить ТОВ Славянка на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

Також, 14.11.2017 між TOB Славянка та TOB Українська Незалежна Торгова Компанія укладено договір поставки № 14.11.17, відповідно до умов якого ТОВ Славянка (Постачальник) передає, а ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору) (т. 1 а.с. 41).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%.

За визначенням п. 2.4 Договору Базисом поставки вважається EXW-франко-склад, розташований за адресою м. Харків, вул. Костянтина Калиніна, 31, буд. Літ. В-2. Покупець забирає товар зі складу самостійно, шляхом самовивозу.

Відповідно до умов Договору у липні 2018р. ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія придбало у ТОВ Славянка олійно-жирову продукцію, на підставі чого виписані податкові накладні від 04.07.2018 № 4, від 04.07.2018 № 5, які були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 122-125), та видаткова накладна №РН-0000133 від 06.07.2018 (т. 1 а.с. 118).

Оплата ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія придбаного товару та факт приймання-передачі товару підтверджується відповідно випискою по рахунку ТОВ Славянка (т. 1 а.с. 120) та актом від 06.07.2018 (т. 1 а.с. 119).

Товарно-транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась, відповідно до п. 2.4 Договору, шляхом самовивозу ТОВ УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ зі складу ТОВ Славянка , який належить ТОВ Славянка на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

10.09.2018 між ТОВ Славянка та ТОВ ВАЙРЕН укладено договір поставки № 13.09.2018, відповідно до умов якого ТОВ Славянка (Продавець) передає, а ТОВ ВАЙРЕН (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору) (т. 1 а.с. 136-137).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%.

За визначенням п. 2.4 Договору Базисом поставки вважається EXW-франко-склад, розташований за адресою м. Харків, вул. Костянтина Калиніна, 31, буд. Літ. В-2. Покупець забирає товар зі складу самостійно, шляхом самовивозу.

Відповідно до умов Договору у період вересень-листопад 2018р. ТОВ ВАЙРЕН придбало у ТОВ Славянка олійно-жирову продукцію, у зв`язку з чим виписані податкові накладні від 02.11.2018 № 15, від 30.10.2018 № 64, від 24.10.2018 № 47, від 24.10.2018 № 48, від 12.09.2018 № 25, які були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 127-135), та видаткові накладні №РН-0000173 від 14.09.2018, №РН-0000223 від 30.10.2018, №РН-0000238 від 15.11.2018 (т. 1 а.с. 140, 142, 144).

Оплата ТОВ ВАЙРЕН придбаного товару та факт приймання-передачі товару, підтверджується відповідно випискою по рахунку ТОВ Славянка (т. 1 а.с. 126) та актами від 14.09.2018, 30.10.2018, 15.11.2018.

Товарно-транспортні накладні не складались, оскільки поставка товару, відповідно до п. 2.4 Договору, відбувалась шляхом вивозу ТОВ ВАЙРЕН зі складу ТОВ Славянка , який належить ТОВ Славянка на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

04.12.2018 між ТОВ Славянка та ТОВ ПРОМСЕН укладено договір поставки №04.12.18, відповідно до умов якого ТОВ Славянка (Постачальник) передає, а ТОВ ПРОМСЕН (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору).(т. 1 а.с. 114-115)

Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%.

За визначенням п. 2.4 Договору Базисом поставки вважається EXW-франко-склад, розташований за адресою м. Харків, вул. Костянтина Калиніна, 31, буд. Літ. В-2. Покупець забирає товар зі складу самостійно, шляхом самовивозу.

На виконання умов договору ТОВ ПРОМСЕН придбало у ТОВ Славянка олійно-жирову продукцію, у зв`язку з чим виписані податкові накладні від 04.12.2018 №13, від 04.12.2018 №6, від 04.12.2018 №14, які були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 105-113), та видаткова накладна №РН-0000292 від 29.12.2018. (т. 1 а.с. 102).

Оплата ТОВ ПРОМСЕН придбаного товару та факт приймання-передачі товару підтверджуються відповідно випискою по рахунку ТОВ Славянка (т. 1 а.с. 104) та актом від 29.12.2018 (т. 1 а.с. 103).

Товарно-транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась, відповідно до п. 2.4 Договору, шляхом самовивозу ТОВ ПРОМСЕН зі складу ТОВ Славянка , який належить ТОВ Славянка на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

15.12.2017 між ТОВ Славянка та ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ укладено договір поставки №313, відповідно до умов якого ТОВ Славянка (Постачальник) передає, а ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ (Покупець) купує олійно-жирову продукцію (п. 1.1. Договору) (т. 1 а.с.160-161).

Відповідно до п. 1.2. Договору сума договору: сума всіх поставок протягом терміну дії договору. Сума, що підлягає оплаті за товар, вказана з урахуванням ПДВ - 20%.

За визначенням п. 2.4 Договору Базисом поставки вважається EXW-франко-склад, розташований за адресою м. Харків, вул. Костянтина Калиніна, 31, буд. Літ. В-2. Покупець забирає товар зі складу самостійно, шляхом самовивозу.

Відповідно до умов Договору протягом грудня 2017р. ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ придбало у ТОВ Славянка олійно-жирову продукцію, на підставі чого видані податкові накладні від 15.12.2017 №14; від 18.12.2017 №15, які були зареєстровані податковим органом в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується відповідними квитанціями (т. 1 а.с. 148-149), та видаткова накладна №РН-0000275 від 18.12.2017 (т. 1 а.с. 162).

Оплата ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ придбаного товару та факт приймання-передачі товару підтверджуються випискою по рахунку ТОВ Славянка (т. 1 а.с. 147) та відповідним актом (т. 1 а.с. 163).

Товарно-транспортні накладні позивачем не складались, оскільки поставка товару відбувалась шляхом самовивозу ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ зі складу ТОВ Славянка , який належить ТОВ Славянка на праві користування, що підтверджується відповідним договором оренди.

На підтвердження придбання товарів, які реалізовувалися контрагентам позивача - ТОВ ВАЙРЕН , ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія , ТОВ Промсен , ТОВ Норте Трейд , ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ , позивачем надані первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» , копії яких знаходяться у матеріалах справи (т. 1 а.с. 178-200).

Також на підтвердження місцезнаходження складу та офісу позивачем надані відповідні договори оренди (т. 1 а.с. 164-177).

Відповідач не заперечує реальність придбання позивачем товарів у ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» , проданих в подальшому вищевказаним контрагентам позивача, та наявність приміщень, які позивач використовує за договорами оренди для власної діяльності, тому колегія не вбачає підстав для їх детального аналізу.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по господарським операціям позивача з його контрагентами - ТОВ ВАЙРЕН , ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія , ТОВ Промсен , ТОВ Норте Трейд , ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ , до таких, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток приватних підприємств, слід вказати на таке.

Колегією суддів встановлено, що позивач реалізовував товари (замінник молочного жиру Віолія-молжир 3 ЕАК (20кг), т).

Проведення оплати у безготівковій формі підтверджується відповідачем в акті перевірки №74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019.

Як вбачається з акту перевірки, а саме Додатку «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки ТОВ «Славянка (т. 1 а.с. 82), весь обсяг первинних документів, як-то: договори, контракти, акти виконаних робіт, прибуткові накладні, банківські виписки тощо, надавався підприємством під час перевірки податковому органу.

Колегія суддів зауважує, що в акті перевірки не викладено будь-яких суджень про невідповідність наданих позивачем первинних документів вимогам чинного законодавства як-то (не містять обов`язкових реквізитів - номерів, дат, підписів та печаток, посади та прізвищ осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інших даних, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції).

Не встановлено таких обставин і судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що реальність господарських операцій з поставки товарів позивачем його контрагентам - ТОВ ВАЙРЕН , ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія , ТОВ Промсен , ТОВ Норте Трейд , ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ повністю підтверджена належним чином оформленими первинними документами, копії яких надано до матеріалів справи.

Колегія суддів зауважує, що відомості, які відображені в Додатку № до акту перевірки є суперечливими.

Посилання податкового органу в апеляційній скарзі на надання позивачем до перевірки лише видаткових накладних, актів прийому-передачі, платіжних доручень спростовується узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні позапланової документальної перевірки позивача за період з 01.11.2017 по 31.12.2018, який є додатком № 3 до акту перевірки (т. 1 а.с. 82-83), зокрема позивачем були надані:

- наказ про облікову політику

- ліцензії, сертифікати відповідності

- накази про призначення посадових осіб

- договори оренди приміщення

- штатний розпис

- договори укладений з контрагентами постачальниками, покупцями

- видаткові накладні, акти прийому - передачі

- первинні банківські документи

- журнали - ордери, обігово-сальдові відомості (361, 631, 281, 70)

- інші документи, вказані в акті перевірки

- оборотно-сальдові відомості щодо обліку основних засобів, нематеріальних активів

- виписки банку, платіжні доручення

- журнали-ордери 281, 631, 361

- видаткові накладні постачальника, акти приймання - передачі за листопад, грудень 2017 року, липень, вересень - грудень 2018 року.

Слід зауважити, що в п. 2.6 акту перевірки №74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019 та в графах Додатку 3 до акту перевірки податкові зобов`язання з податку на додану вартість та податковий кредит з податку на додану вартість зазначено, що не були надані: накладні-вимоги на відпуск, які використовуються для обліку руху матеріальних цінностей в середині, а також стороннім організаціям, картка складського обліку матеріалів.

Під посилання перевіряючого в акті перевірки №74/20-40-05-08-09/31341503 від 20.09.2019 на неподання позивачем аналітичного обліку запасів у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів, як з`ясовано колегією суддів, відповідач мав на увазі ненадання накладних-вимог на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів, які виписує уповноважена особа на підставі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи (крім товарів у роздрібній торгівлі), карток складського обліку, прибуткових ордерів або прибуткових накладних.

Разом з цим, відповідачем не надано жодних доказів витребування у позивача накладних-вимог на відпустку (внутрішнє переміщення) матеріалів, які виписує уповноважена особа на підставі господарського договору, дозволу керівника або іншої уповноваженої особи (крім товарів у роздрібній торгівлі), карток складського обліку, прибуткових ордерів або прибуткових накладних.

Колегія суддів зауважує, що наданий представником відповідача акт про ненадання документів №179/20-40-05-08-09/31341503 від 12.09.20.19 не містить доказів його отримання (направлення) позивачем (т. 2 а.с. 18-21).

При цьому, висновки акту перевірки не містять жодних сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача з його контрагентами-постачальниками - ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» , у яких було придбано товар та реалізовано в подальшому спірним контрагентам.

Також, з акту перевірки вбачається, що перевіряючим здійснювався аналіз журналів-ордерів обігово-сальдових відомостей, зокрема по рахунку 281 Товари нa складі , який повною мірою дає можливість відслідкувати рух товарів на складі позивача, при чому акт перевірки не містить обґрунтованих висновків щодо того, яким чином відсутність вказаних вище документів по придбанню товарів у контрагентів-постачальників - ТОВ «ПІДВОЛОЧИСЬК ЗЕРНО» та ТОВ «ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮПІН» , до яких податковий орган не висуває жодних претензій, впливають на висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами-покупцями: ТОВ ВАЙРЕН (код за ЄДРПОУ 41831417), ТОВ УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ 40050811), ТОВ ПРОМСЕН (код за ЄДРПОУ 42306052), ТОВ НОРТЕ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 41125898), ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ (код за ЄДРПОУ 41251825).

Отже, висновки акту перевірки за своїм змістом щодо викладення фактичних обставин. які фіксувалися контролюючим органом є суперечливими.

Колегія суддів зазначає, що в обґрунтування фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ ВАЙРЕН (код за ЄДРПОУ 41831417), ТОВ УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ40050811), ТОВ ПРОМСЕН (код за ЄДРПОУ 42306052), ТОВ НОРТЕ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 41125898), ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ (код за ЄДРПОУ 41251825) відповідач фактично покладає лише податкову інформацію - копії протоколів допиту свідків - директорів ТОВ ВАЙРЕН (код за ЄДРПОУ 41831417) - ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 28-31), ТОВ УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ (код за ЄДРПОУ40050811) - ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 47), ТОВ ПРОМСЕН (код за ЄДРПОУ 42306052) - ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 32-39), ТОВ НОРТЕ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 41125898) - ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 43-46), ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ (код за ЄДРПОУ 41251825) - ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 22), отриманий в рамках кримінального провадження № 12018100010004944 від 22.02.2018, порушеного за ст.205 КК України. Відповідно до протоколів вказані особи зазначили, що не мають жодного відношення до фінансово-господарської діяльності, мети займатися такою діяльністю не мали та не займалися нею.

Частиною 1статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі по тексту -КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не можуть вважатись належними доказами в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів зазначає, що ані на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ані станом на час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанції, вироки щодо посадових осіб ТОВ ВАЙРЕН (код за ЄДРПОУ 41831417), ТОВ УКРАЇНСЬКА НЕЗАЛЕЖНА ТОРГОВА КОМПАНІЯ (код за ЄДРНОУ40050811, ТОВ ПРОМСЕН (код за ЄДРПОУ 42306052), ТОВ НОРТЕ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 41125898), ТОВ ФОРТУНА-ПОБУТТОРГ (код за ЄДРПОУ41251825) відсутні, що підтверджується представником відповідача у поясненнях, наданих до суду апеляційної інстанції.

Факт порушення кримінального провадження відносно контрагентів позивача та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках таких провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентом.

Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.07.2020 по справі № 2040/7658/18, від 17 липня 2020 року по справі № 826/11107/17.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару, адже у комерційній діяльності поставка товару не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Втім відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його безпосередніх контрагентів (вироків по кримінальній справі щодо контрагентів позивача, в якому досліджувались господарські операції позивача з ТОВ Вайрен (код ЄДРПОУ 41831417), ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія (код ЄДРПОУ 40050811), ТОВ Промсен (код ЄДРПОУ 42306052), ТОВ Норте Трейд (код ЄДРПОУ 41125898), ТОВ Фортуна-Побутторг (код ЄДРПОУ 41251825); не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Славянка розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект або інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена в постановах №10/21 від 02.03.2010, №09/05 від 13.01.2009, №08/28 від 12.02.2008.

Крім того, суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтею 191 Кримінального кодексу України та статтею 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами ТОВ Вайрен (код ЄДРПОУ 41831417), ТОВ Українська Незалежна Торгова Компанія (код ЄДРПОУ 40050811), ТОВ Промсен (код ЄДРПОУ 42306052), ТОВ Норте Трейд (код ЄДРПОУ 41125898), ТОВ Фортуна-Побутторг (код ЄДРПОУ 41251825) при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем сум до складу валових витрат у розмірі 262 229 грн по реальним господарським операціям з вищевказаними контрагентами, які повністю підтверджені відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із придбанням товарів, призначених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №00000270508 від 17.10.2019 про збільшення грошового зобов`язання за платежем по податку на прибуток належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 20.09.2019 № 74/20-40-05-08-09/31341503 щодо встановлення порушень позивачем п.5 і п.7 П(С)БО 15 Дохід , п.44.1 ст.44, п.135.1 ст.135, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України в частині заниження податку на прибуток по операціям на загальну суму 262 229 грн, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №00000270508 від 17.10.2019 таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи його, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.06.2020 по справі № 520/1210/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 13.08.2020 року