Рішення

від 13.08.2020 по справі 610/1184/20

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1184/20

№ 2/610/476/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.08.2020 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Храмцова В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Бартєнєвої Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Балаклія цивільну справу №610/1184/20 (2/610/476/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ про захист прав споживачів,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до відповідача ТОВ Євролізинг Холдінг , в якому просить суд: 1) визнати недійсним договір №000330 фінансового лізингу від 05.12.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №3288 з Додатком №1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Євролізинг Холдінг ; 2) стягнути з ТОВ Євролізинг Холдінг на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 308 709,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на ту обставину, що 05 грудня 2016 року сторони договір Фінансового лізингу і погодили всі його умови. Предметом Лізингу по договору №000330 є трактор МТЗ, вартість якого, згідно додатку №1 вищевказаного договору, становить 485 000 гривень.

Згідно п.8.2 вказаного Договору, Лізингодавець передає у користування предмет лізингу Лізингоодержувачу не пізніше 90 банківських днів з моменту повної сплати Лізингоодержувачем платежів, перелічених у п. 8.1 ст. 8 Договору.

Відповідно до п. 8.1 даного Договору, позивач здійснив вказані платежі, а саме згідно умов договору №000330 05 грудня 2016 року здійснив платіж за адміністрування договору на суму 48 500 грн. та 485 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку; за передачу предмета Лізингу на суму 14 550 грн. та 174 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку; авансовий платіж на суму 242 500 грн. та 2500 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку. Загальний розмір сплачених коштів за Договором №000330 від 05.12.2016р. складає 308 709 грн.

Відповідно до п. 8.1 Договору, Лізингодавець зобов`язаний придбати предмет лізингу для передачі його у користування Лізингоодержувачу виключно після того, як Лізингодавець отримає від Лізингоодержувача такі платежі:- платіж за адміністрування Договору, авансовий платіж, платіж за передачу предмета Лізингу, у разі наявності - різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 13.7 ст. 13 даного Договору.

Зазначає, що при укладенні аналогічних правочинів, відповідач активно використовує метод введення споживачів в оману через спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення через позбавлення їх достатнього часу для прийняття свідомого рішення та перекрученні обставин правочину, зокрема не вказавши те, що 10 % та від ціни предмета лізингу є платіж за адміністрування Договору.

Умова договору про те, що лізингоодержувач зобов`язується сплатити Адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору ( комісію за надання лізингового кредиту у відсотковому розмірі від ціни предмета лізингу) є незаконною.

Крім того, зазначає, що у відповідності до ст. 2 умов Договору, платіж за адміністрування Договору - першочерговий одноразовий платіж, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за підготовку, перевірку та розгляд документів для укладення Договору, пошуку предмета Лізингу відповідно до встановлених специфікацій Лізингоодержувача незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за адміністрування Договору становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета Лізингу, який вказується в Додатку № 1 до Договору.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обгрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 ЗК Про фінансовий лізинг , не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору. Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - платіж за адміністрування Договору виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Тому відповідно вважати, що даний платіж Лізингодавець включив у договір незаконно, що призводить до недійсності даної умови договору.

Позивач письмово звертався до ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ із заявою про повернення сплаченої суми коштів за Договором лізингу.

У відповідь на вказану заяву листом №03/05 від 19.05.2017 року ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ нібито погодилося розірвати Договір лізингу та повернути лише оплату авансового платежу у розмірі 242 500,00 грн. та оплату платежу за передачу предмета лізингу у розмірі 14 550,00 грн. В той же час, товариство повідомило, що оплата платежу за адміністрування договору у розмірі 48 500,00 грн. поверненню не підлягає.

ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ запропонувало підписати Угоду про розірвання Договору №000330 фінансового лізингу від 05.12.2016 року, для чого з`явитися до приватного нотаріуса 06.06.2017 року о 12:00. Однак, в призначену дату і час будь-які представники ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ для підписання угоди про розірвання договору до приватного нотаріуса не з`явилися.

Більше того, 01.06.2017 року щодо ТОВ ЄВРОЛІЗИНГ ХОЛДІНГ в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни до відомостей, що містяться у реєстрі - змінилося місцезнаходження юридичної особи, керівник товариства та власник товариства, яким став ОСОБА_2 (адреса засновника: АДРЕСА_1 ).

В судове засідання позивач не з`явився від його представника надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, просять позов задовольнити та не заперечують проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, свого представника для участі у розгляді справи повторно не направив, а тому суд вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Наданим позивачем копією договору стверджується, що 05 грудня 2016 року сторони договір Фінансового лізингу і погодили всі його умови. Предметом Лізингу по договору №000330 є трактор МТЗ, вартість якого, згідно додатку №1 вищевказаного договору, становить 485 000 гривень.

Того ж дня, відповідно до п. 8.1 даного Договору, позивач здійснив вказані платежі, а саме згідно умов договору №000330, 05 грудня 2016 року здійснив платіж за адміністрування договору на суму 48 500 грн. та 485 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку; за передачу предмета Лізингу на суму 14 550 грн. та 174 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку; авансовий платіж на суму 242 500 грн. та 2500 грн. комісійної винагороди за прийнятий платіж згідно тарифів банку. Загальний розмір сплачених коштів за Договором №000330 від 05.12.2016р. складає 308 709 грн.

Відповідно до п.8.1 Договорів, Лізингодавець зобов`язаний придбати предмет лізингу для передачі його у користування Лізингоодержувачу виключно після того, як Лізингодавець отримає від Лізингоодержувача такі платежі:- платіж за адміністрування Договору, авансовий платіж, платіж за передачу предмета Лізингу, у разі наявності - різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п. 13.7 ст. 13 даного Договору.

Зазначає, що при укладенні аналогічних правочинів, відповідач активно використовує метод введення споживачів в оману через спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення через позбавлення їх достатнього часу для прийняття свідомого рішення та перекрученні обставин правочину, зокрема не вказавши те, що 10 % та від ціни предмета лізингу є платіж за адміністрування Договору.

Згідно з п.2 та п.12.1 Договорів, вартість Предмета лізингу на момент укладення даного Договору та розмір авансового платежу вказується в Додатку №1 до даного договору, який є його невід`ємною частиною.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, ЗУ Про фінансовий лізинг .

Ст.806 ЦК України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Ст. 2 Закону України Про фінансовий лізинг відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Суд з огляду на умови договору вважає, що лізингоодержувач зобов`язується сплатити Адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору ( комісію за надання лізингового кредиту у відсотковому розмірі від ціни предмета лізингу) є незаконною.

Крім того, у відповідності до ст. 16 ЗУ Про фінансовий лізинг , лізингові платежі можуть включати: а) суму, відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Це є вичерпним переліком, що може бути включений до лізингового платежу.

У відповідності до ст. 2 умови Договору, платіж за адміністрування Договору - першочерговий одноразовий платіж, що підлягає сплаті Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за підготовку, перевірку та розгляд документів для укладення Договору, пошуку предмета Лізингу відповідно до встановлених специфікацій Лізингоодержувача незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за адміністрування Договору становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета Лізингу, який вказується в Додатку № 1 до Договору.

Вказаний пункт договору порушує принципи добросовісності і справедливості, оскільки відповідач не обгрунтував співмірність розміру платежу за організацію даного договору виконаній послузі, яка згідно ст. 16 ЗК Про фінансовий лізинг , не є лізинговим платежем, а фактично полягала у виготовленні стандартної форми договору.

Як вбачається із наведених договірних умов, складова першого лізингового платежу - платіж за адміністрування Договору виходить за межі переліку таких платежів, передбачених законом. Тому слід вважати, що даний платіж Лізингодавець включив у договір незаконно, що призводить до недійсності даної умови договору.

Згідно ст. 4 ЗУ Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:

1) захист своїх прав державою;

2) належну якість продукції та обслуговування;

3) безпеку продукції;

4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця);

5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону;

6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Так, згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів , продавець ( виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в ч. 2 ст. 18 вищевказаного Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормам рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства. Однак спірні договори не відповідають зазначеним вимогам законодавства.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Така позиція грунтується на Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Якщо в результаті застосування умов договору, що обмежують права споживача, споживачеві завдано збитків, вони повинні відшкодовуватися винною особою у повному обсязі. Споживач має право на відшкодування збитків, завданих йому виробником ( виконавцем, продавцем), у зв`язку з використанням останнім переваг свого становища у виробничій чи торгівельній діяльності ( ЗУ Про захист прав споживачів).

Конституційний Суд України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, справа № 1- 26/2011, у своєму рішенні виходив також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів ( робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч. 1 ст. 634 ЦК України). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності продавця товарів ( робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів ( п. 3.2. Рішення).

Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів , підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Договір є основною підставою виникнення зобов`язально-правових відносин (зобов`язань), який встановлює певні суб`єктивні права і суб`єктивні обов`язки для сторін, що його уклали.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однією зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Сторони по справі знаходилися у договірних стосунках, так як уклали договір фінансового лізингу.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди ( ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, з аналізу змісту договору фінансового лізингу, укладений між сторонами по справі, вбачається виключення та обмеження прав лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання останнім своїх обов`язків, звужені обов`язки лізингодавця, встановлені ЗУ Про фінансовий лізинг , ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання та неналежне виконання обов`язків щодо передачі предмета лізингу, одночасно значно розширені права лізингодавця, що суперечать вимогам цивільного законодавства. В договорі фінансового лізингу відсутні відомості про продавця товару, його найменування, місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та ін. умов, що суперечить положенням ст. 808 ЦК України. В договорі встановлена жорстка одностороння відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов`язання, а також за розірвання договору з його ініціативи, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, тому вищезазначені умови договору фінансового лізингу згідно з ст. 18 ЗУ Про захист прав споживачів є несправедливими умовами.

З огляду на все вищевикладене, враховуючи порушення нормами договору фінансового лізингу вимог ЦК України, Закону України Про фінансовий лізинг , ЗУ Про захист прав споживачів , укладеного між сторонами, оспорюваний позивачем договір фінансового лізингу підлягає визнанню недійсним.

Ст. 216 ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тому враховуючи те, що позивачем на виконання договору фінансового лізингу було сплачено на рахунок відповідача кошти на загальну суму 308 709 грн., тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу вказану суму.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст.216, 610, 611, 629, 653, 806-809 ЦК України, ст.ст.18,19 Закону України Про захист прав споживачів , ст.ст.1-3, 6, 16 Закону України Про фінансовий лізинг , суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг про порушення прав споживача, визнання договору недійсним та стягнення грошових коштів - задовольнити.

Визнати договір № 000330 фінансового лізингу від 05 грудня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гончаренко Т.А. та зареєстрований в реєстрі за №3288 з Додатком №1, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Євролізинг Холдінг - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в сумі 308 709 (триста вісім тисяч сімсот дев`ять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг на користь держави судовий збір в розмірі 3087 (три тисячі вісімдесят сім) гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Євролізинг Холдінг місцезнаходження: 61045, Харківська область м. Балаклія, провулок Отакара Яроша, буд. 16, код ЄДРПОУ 39348129.

Суддя