Справа № 307/1884/20
Провадження № 2/307/1136/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 серпня 2020 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючої судді Сойми М.М., за участю секретаря с/з Ваш Е.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В :
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно - будівлю магазину, площею 62,1 м. кв., позначену літерою Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивачі мотивують тим, що на підставі договору дарування від 19 серпня 2019 року їм було подаровано житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 , до складу дворогосподарства якого входили гараж, позначений літерою Б; літня кухня, позначена літерою В; дроварня, позначена літерою Г; баня, позначена літерою Д; сарай, позначений літерою Е та літня кухня, позначена літерою Є. Також 19 серпня 2019 року відповідно до договору дарування позивачам було подаровано земельну ділянку площею 0,1014 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, кадастровий номер земельної ділянки 2124485300:02:002:0089. Не змінюючи площу придбаної будівлі гаража, позначеного літерою Б, площею 62,1 м.кв. вони облаштували будівлю магазину. Згідно технічного обстеження будівлі магазину під літерою Б, що розташована в АДРЕСА_1 , стверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до 2 категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій будівлі магазину під літерою Б відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як нежитлової будівлі магазину. На вказану будівлю магазину виготовлено технічний паспорт, однак, через зміни у законодавстві щодо декларування готовності зазначеного об`єкту до експлуатації отримати документи на право власності не можливо, тобто, їх право власності на придбане майно не визнається іншими особами, а тому вони вимушені звернутися до суду з даним позовом.
Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Антал І.В. в судове засідання не з`явилися, позаяк, адвокат Антал І.В. подав суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, в заяві вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.
Представник відповідача Новоселицької сільської ради Тячівського району Закарпатської області сільський голова Орябко В.В. в судове засідання не з`явилася, позаяк подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у відсутності представника сільської ради, в заяві вказує, що позовні вимоги визнає.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні належними доказами, на підставі договору дарування житлового будинку від 19 серпня 2019 року позивачі являються власниками житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , до складу дворогосподарства якого входять: гараж, позначений літерою Б; літня кухня, позначена літерою В; дроварня, позначена літерою Г; баня, позначена літерою Д; сарай, позначений літерою Е та літня кухня, позначена літерою Є.
Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 19 серпня 2019 року позивачі являються власниками земельної ділянки площею 0,1014 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки 2124485300:02:002:0089.
На будівлю магазину, площею 62,1 м. кв., позначену літерою Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовлено технічний паспорт.
Згідно зведеного акту вартості будівлі магазину під літерою Б, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 станом, вартість його становить 146 827, 00 гривень.
Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження будівлі магазину під літерою Б, що розташована в АДРЕСА_1 , стверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до 2 категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій будівлі магазину під літерою Б відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як нежитлової будівлі магазину.
Таким чином, сумнівів щодо належності позивачам на праві спільної сумісної власності будівлі магазину, площею 62,1 м. кв., позначеного літерою Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у суду немає,
Між тим, із позову вбачається, що право власності позивачів на вказане нерухоме майно не визнається іншою особою.
Вирішуючи спір, суд виходять із наступного.
Статтею 41 Конституції України передбачено,що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 та ч. 1 ст. 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частинами 1 та 2 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленої у постанові від 24 червня 2015 року № 6-318цс15, яка, з точки зору ч. 4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 07 жовтня 2015 року по справі №6-1622цс15 зазначила, що відповідно до ч. 5 ст.11ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 392 та 376 ЦК України.
У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1. ст. 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Право власності позивачів на спірне нерухоме майно підтверджується наданими ними доказами, наведеними вище, які відповідають вимогам ст. ст. 77, 78 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін по справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позову та про задоволення вимог позивачів.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 321, 328, 392 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 89, 141, 223, 247, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд суд,-
У Х В А Л И В:
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованою та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , право спільної сумісної власності на нерухоме майно - будівлю магазину, площею 62,1 м. кв., позначену літерою Б, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: Новоселицька сільська рада, місцезнаходження: с. Новоселиця, вул. Борканюка, 143, Тячівського району, Закарпатської області, ЄДРПОУ - 04351736.
Повний текст рішення складено 04 серпня 2020 року.
Головуюча: Сойма М.М.
Суд | Тячівський районний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 04.08.2020 |
Оприлюднено | 14.08.2020 |
Номер документу | 90947651 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Тячівський районний суд Закарпатської області
Сойма М. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні