Рішення

від 23.09.2008 по справі 2-355/2008

ГЕРЦАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-355

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

23 вересня 2008 року     Герцаївський районний суд Чернівецької області

в складі :

головуючого-судді     Єфтемій С.М.

при секретарі     Кріган Г.П.

з участю позивачки     ОСОБА_1

представника відповідача,

третьої особи     ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування житлового будинку розташованого разом з господарськими спорудами по вул. Ломоносового 28 в м. Герца Чернівецької області недійсним, посилаючись на те, 2 серпня 1994 року між нею та ОСОБА_5, якає її донькою, був укладений договір дарування вищевказаного нерухомого майна. На час укладання вказаного договору вона ще перебувала в стресовому стані через смерть її чоловіка, тяжко хворіла, а тому не розуміла сутності договору. Залишаючись проживати в даному будинку, вона і не усвідомлювала що відповідачка яка весь час проживає в м. Чернівці фактично є власницею її будинку. Сам договір є фіктивний, оскільки був вчинений без наміру створення правових наслідків, а тому з підстав передбачених ст.ст. 233, 234 ЦК України просила визнати вказаний договір дарування недійсним.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала і в своєму поясненні послалася на те, що за наслідками домовленості з відповідачкою, між ними був укладений договір дарування її житлового будинку, якій був посвідчений нотаріусом Глибокської (нині Герцаївської) державної нотаріальної контори. При укладанні договору, нотаріусом було їй роз'яснено що власницею її будинку в подальшому стає її донька, на що вона погодилася і підписала договір, хоча його наслідків вона на той час не розуміла так як є особою малограмотною. Останнім часом донька її навідує рідко і при тому вчиняє з неї сварки, матеріально її не підтримує. За вказаних обставин, вона бажає залишити свій житловий будинок у спадок тій особі яка буде за нею доглядати, а через те що, право власності на будинок зареєстровано за відповідачкою вона не може розпорядитися будинком на свій розсуд.

Представниця відповідачки та третьої особи, позов не визнала і просила суд відмовити в його задоволенні через його безпідставність, оскільки позивачка добровільно уклала з відповідачкою договір дарування її житлового будинку, при цьому їй було роз'яснено його наслідки. Також, відповідачка не дивлячись на юридичну природу договору дарування продовжує навідувати свою матір, забезпечує її, і регулярно сплачує комунальні послуги.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові докази по справі судом встановлено наступне.

2 вересня 1994 року ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_5 договір дарування житлового будинку, якій був посвідчений нотаріусом Глибокської державної нотаріальної контори, згідно з яким позивачка передала у власність відповідачці належний їй житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований по вул. Ломоносового 28 в м. Герца Чернівецької області,

Згідно з ч.1 ст. 234 ЦК України 1963 року, якій діяв на час укладання договору, за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. За змістом зазначеної статті дарувальник добровільно позбавляє себе право власності на майно, не маючи при цьому на менті отримання будь-яких винагород матеріального чи морального характеру з боку обдарованого, у свою чергу обдарований набуває право власності на майно при відсутності з його боку обов'язків надання таких вигод.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджено самою позивачкою, при укладені вказаного договору дарування житлового будинку, останній було роз'яснено якій саме договір між сторонами укладається і те, що до відповідачки переходить право власності на нього на що вона погодилася, про що також свідчить її підпис на договору.

Відповідно до ст. 57 ЦК України (1963 року), угода укладена внаслідок обману, насильства, погрози зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай не вигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Пленум Верховного Суду України у Постанові від 28 квітня 1978 року «про судову практику у справах про визнання угод недійсними» визначив збіг важких обставин, як «такий матеріальний стан або особистий стан громадянина чи його близьких, який примусив його укласти угоду на невигідних для нього умовах»

У підтвердження своїх позовних вимог позивачка послалася на те, що вона подарувала власний житловий будинок на час коли тяжко хворіла та при цьому ще перебувала у стані стресу через смерті свого чоловіка.

Суд вважає, що смерть чоловіка позивачки - ОСОБА_6, якій помер 16.07.1983 року, тобто майже 11 років до часу укладення договору, в даному конкретному випадку не може бути розцінений як тяжка обставина, за наслідками якої позивачка фактично була змушена укласти договір. Будь-які дані що позивачка на момент укладення договору знаходилася у тяжкому стані внаслідок хвороби, остання суду не надала, а наявне в справі витяг з її медичної картки про таке не свідчить.

Крім цього, за поясненням позивачки, договір дарування був укладений між нею і відповідачкою за наслідками їх спільної домовленості, а не як наслідок того, що позивачка уклала його внаслідок тяжких обставин на яких вона посилається.

За змістом ст. 58 ЦК України (1963 року) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.

Як встановлено судом, відповідачка прописана у спірному житловому будинку та після укладення договору дарування, несе витрати по утримання будинку, що підтверджується копіями квитанцій про сплату послуг за користування електроенергією та комунальних послуг. Сам факт не проживання відповідачки у спірному будинку не може свідчити про те, що договір укладено без наміру створити юридичні наслідки, так як вибір місця проживання є правом кожної особи і не тягне за собою визнання угоди недійсною.

За вищевказаних обставин, суд приходить до висновку, що посилання позивачки на те, що вона подарила свій будинок дочці є безпідставними, так як остання ще з 1994 року знала про укладення між сторонами договору дарування, останній відповідає нормам законодавства, а тому в задоволенні її позову з підстав, передбачених ст. 57, 58 ЦК України (1963 року) слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215   ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області через Герцаївський районний суд шляхом подачі в 10-и денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.