Постанова

від 12.08.2020 по справі 826/18100/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/18100/16 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто , в якому просило:

- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто за адресою: вулиця Магнітогорська 1, у місті Києві;

- визначити спосіб виконання судового рішення у порядку, передбаченому наказом МНС України від 21.10.2004 №130 Про затвердження Інструкції про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів , зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2004 р. за № 1416/10015, шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень товариства за адресою: вулиця Магнітогорська, 1 у місті Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 адміністративний позов задоволено повністю.

Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто за адресою: вулиця Магнітогорська, 1, у місті Києві до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, про які вказано в акті №170 складеному за результатами проведення позапланової перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Докавто подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04 листопада 2016 року позивачем - контролюючим органом було складено акт № 201 планової перевірки ТОВ Докавто щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, яким зафіксовано 23 порушення норм у сфері цивільного захисту населення. (а.с. 23)

Вважаючи наведені порушення такими, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, управління звернулось до суду з адміністративним позовом про застосування до відповідача відповідних заходів реагування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та застосовуючи заходи реагування, виходив з того, що не усунення відповідачем виявлених перевіркою порушень правил протипожежної безпеки несе реальний ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі, що може спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, з огляду на що, суд дійшов висновку про те, що порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, мають системний та триваючий характер, фактично, у повному обсязі не усунуті відповідачем.

Доводи апеляційної скарги:

- припис № 33 від 10.11.2016 відповідач не отримував, про що свідчить відсутність підпису директора відповідача на приписі позивача, а про існування самого припису відповідачу стало відомо після отримання ухвали суду та копії позовної заяви з додатками;

- станом на момент розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем вжилися заходи щодо усунення порушень, що вказані в приписі № 33 від 10.11.2016;

- листом № 32 від 14.05.2020, відповідач звернувся до позивача про здійснення позапланової перевірки в рамках акта перевірки №201. Вказані докази, не могли були надані суду першої інстанції, оскільки виникли вже після отримання оскаржуваного рішення;

- виявлені позивачем порушення установлених законодавством вимог пожежної безпеки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення та розвитку пожеж. Позивач лише в позові зазначає, що порушення можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров`я людей у процесі самої пожежі.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Положенням про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджено Указом Президента України від 16.01.2013 № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади та здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, за діяльністю аварійно-рятувальних служб.

ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V.

Так, ч. 1 ст. 1 Закону № 877, встановлено, що державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з положеннями ч. 7 ст. 7 Закону № 877, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

У свою чергу, припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Разом з тим, згідно зі ст. 69 Кодексу цивільного захисту України, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови, зокрема, з питань пожежної безпеки у разі, поміж іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами, та з питань техногенної безпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Кодексу цивільного захисту, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (ч. 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України).

Таким чином, ст. ст. 69, 70 Кодексу цивільного захисту України, передбачені різні санкції за порушення вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, з аналізу вищенаведеного вбачається, що застосування заходів реагування можливо у разі виявлення порушень, які реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей та одночасно мають бути співмірними наявністю порушень та дотриманням права на освіту.

Так, у відповідності до п. 26 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, небезпечним чинником є складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Як убачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень, є заходом, направленим на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Колегія суддів звертає увагу на те, що поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, який лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Слід врахувати, що після звернення до суду з цим позовом позивачем, за ініціативи відповідача, 01 грудня 2017 року проведено повторну позапланову перевірку та складено акт № 170 і встановлено, що відповідач не усунув всі порушення, які були виявлені в рамках перевірки, зокрема: 1) приміщення не обладнані системою автоматичного пожежогасіння; 2) приміщення фарбувальної камери не обладнані системою автоматичного пожежогасіння; 3) металеві конструкції перекриття не відповідають мінімальному класу вогнестійкості (балки перекриття R-30); Металеві сходи не відповідають мінімальному класу вогнестійкості R-60. Акт повторної позапланової перевірки позивача № 170 підписаний директором позивача без зауважень.

Слід зазначити, що не усунуті порушення, не є формальними та можуть створювати реальну загрозу для життя та здоров`я працівників товариства та відвідувачів, а тому, колегія суддів підтримує висновок Окружного адміністративного суду м. Києва про обґрунтованість позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про необхідність застосування заходів реагування.

Колегія суддів бере до уваги те, що з 01.12.2017, тобто, дати початку проведення повторної позапланової перевірки по дату вирішення спору по суті в суді першої інстанції - 15.04.2020, суб`єкт господарювання - ТОВ Докавто мав достатньо часу для усунення всіх виявлених порушень .

Колегія суддів враховує надані апелянтом пояснення та матеріали, що свідчать про здійснення заходів на усунення порушень, виявлених за наслідками перевірки, проте, на даний момент залишається ризик настання негативних наслідків. Крім того, варто врахувати, що згідно з приписами ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції саме на момент прийняття рішення, а під час розгляду апеляційної скарги, апелянтом так і не було надано належного документального підтвердження усунення порушень та відображення цього у відповідному акті перевірки органу ДСНС, який є саме тим уповноваженим органом, в дискрецію якого належить надання оцінки наявності/відсутності порушень пожежної безпеки.

Також, зазначення апелянтом про те, що листом № 32 від 14.05.2020, ТОВ Докавто звернулось до позивача про здійснення позапланової перевірки в рамках акта перевірки № 201, на переконання колегії суддів, є недостатнім, адже до апеляційної скарги не було додано доказів здійснення позапланової перевірки та, як наслідок, підтвердження уповноваженим органом відсутності порушень пожежної безпеки.

У частині посилань апелянта на неотримання припису позивача № 33 від 10.11.2016, колегія суддів зазначає, що апелянтом не було доведено вказаного, з урахуванням чого, можлива наявність процедурних порушень, у даному порядку, не призводить до нівелювання результатів проведеної перевірки, а також, слід прийняти до уваги й те, що відповідач, реагував на виявлені органом ДСНС порушення.

Інші ж доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Докавто - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2020 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

О.І. Шурко