Постанова

від 04.08.2020 по справі 560/3135/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3135/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лабань Г.В.

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

04 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Франовської К.С. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року (рішення ухвалене суддею Лабань Г.В. 11 грудня 2019 року в м.Хмельницький, повний текст судового рішення складено 17 грудня 2019 року) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Аслан-Текстиль" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, за участі третьої особи - Приватного підприємства "Сіад-Сервіс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2019 року Приватне підприємство "Аслан-Текстиль" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 05.09.2019 №0010621402.

На обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що господарські операції з постачання товару приватним підприємством Аслан-Текстиль на користь приватного підприємства Сіад-Сервіс на загальну суму 4285511,58 грн є реальними, підтверджені належними первинними документами, а доводи відповідача ґрунтуються виключно на підставі припущень, зроблених без належного дослідження в ході проведення перевірки первинних документів. Позивач вважає помилковими висновки відповідача щодо формального характеру складених документів з господарських операцій з ПП Сіад-Сервіс , оскільки допущення орфографічної помилки в назві покупця (приватного підприємства Сіад-Сервіс ) не унеможливлює ідентифікацію господарської операції як то визначення обсягу товару та його вартості.

Суд першої інстанції протокольною ухвалою від 25.11.2019 залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних на предмет спору на стороні позивача приватне підприємство "Сіад-Сервіс".

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 05.09.2019 №0010621402.

Стягнув на користь Приватного підприємства "Аслан-Текстиль" судовий збір в сумі 14463,61 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти дослідження обставин справи, що є порушенням приписів процесуального закону, просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначає, що перевіркою не підтверджено реальний характер операцій з постачання приватним підприємством "Аслан-Текстиль" продукції (тканини трикотажні в асортименті) на загальну суму 4285511,58 грн, у тому числі ПДВ 714251,93 грн на адресу приватного підприємства Сіад-Сервіс , оскільки відсутні належним чином оформлені первинні документи, які опосередковують рух активу. Стверджує, що постачання тканин позивачем є нетиповим для підприємства, яке здійснює монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (основний вид діяльності). Перевіркою не заперечується факт, що тканини трикотажні на загальну суму 4285511,58 грн в тому числі ПДВ 714251,93 грн були реалізовані, враховуючи їх відсутність на балансі приватного підприємства Аслан-Текстиль за даними бухгалтерського обліку, та у підприємства виникли податкові зобов`язання з ПДВ, податковий кредит при придбанні сировини для виробництва тканини, доходи та витрати. Проте, зазначає, що в ході проведення перевірки використано інформацію, надану слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області, якою підтверджено відображення операцій за даними бухгалтерського та податкового обліку виключно з метою формування податкового кредиту, та, як наслідок, мінімізації сплати приватним підприємством Сіад-Сервіс до бюджету податку на прибуток та ПДВ. Змістом вказаних матеріалів не підтверджено фактичне використання приватним підприємством Сіад-Сервіс тканини трикотажної в його господарській діяльності. Вказано на проведення лише її списання з метою зменшення залишків запасів, що фактично не придбавалися.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові матеріали справ, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 03.07.2019 по 13.08.2019 на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області, від 27.06.2019 №2006, від 27.02.2019 №2005, від 27.02.2019 №2007 та від 04.03.2019 №2008, відповідно до статі 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на ІІІ квартал 2019 року, на підставі наказу від 20.06.2019 №1443, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведено планову виїзну документальну перевірку приватного підприємства Аслан-Текстиль з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036, якоим встановлено порушення приватним підприємством Аслан-Текстиль , зокрема, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 771392 грн, в тому числі на 1363214 грн (за І квартал 2018 року на 527240 грн за півріччя 2018 року на 138009 грн, за 2018 рік на 577280 грн, за І квартал 2019 року на 120685 грн) та завищення на 591822 грн (за три квартали 2018 року на 591822 грн).

На підставі зазначених висновків Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 05.09.2019 №0010621402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 964240,00 грн, у тому числі 771392,00 грн за податковим зобов`язанням, 192848,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач, вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся з позовом до суду.

В ході розгляду справи судами встановлено, що між приватним підприємством Аслан-Текстиль в особі директора Шишман Рамазана (постачальник) та приватним підприємством Сіад-Сервіс в особі директора Янчишен І.В. (покупець) 08.09.2017 укладено договір №21, відповідно до якого:

-постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві тканину трикотажну, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (пункт 1.1 договору);

-найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються згідно рахунків-фактур та видаткових накладних на кожну партію продукції (пункт 1.2);

-місце здійснення поставки продукції постачальником: смт. Базалія Теофіпольського району (пункт 2.2);

-продукція передається самовивозом в тарі і упаковці, що відповідає стандартам на даний вид продукції (пункт 2.3);

- загальна вартість продукції, що поставляється за цим договором, визначається згідно видаткових накладних на кожну партію продукції (пункт 3.2);

-розрахунки за цим договором здійснюються безготівковим розрахунком шляхом перерахування на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 3.3);

-порядок оплати продукції, що поставляється за цим договором: 100% попередня оплата відповідно до отриманого рахунка-фактури (пункт 3.4);

-цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 7.1);

-строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього договору та закінчується 31.12.2017 (пункт 7.2);

-якщо сторони не розірвали належним чином цей договір, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах без обмеження кількості таких пролонгацій (пункт 7.8).

Відповідно до видаткових накладних у період з вересня 2017 року по липень 2018 року приватним підприємством Аслан-Текстиль на адресу приватного підприємства Сіад-Сервіс поставлено продукцію власного виробництва (тканини трикотажної в асортименті) в загальній кількості 32581,601 кг, всього на суму 4285511,57 грн, у тому числі:

- №ПР-0000226 від 08.09.2017 - в кількості 3530,000 кг на загальну суму 360060,00 грн, у тому числі 60010,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000336 від 10.10.2017 - в кількості 1850,000 кг на загальну суму 210900,00 грн, у тому числі 35150,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000413 від 24.10.2017 - в кількості 1370,000 кг на загальну суму 189060,00 грн, у тому числі 31510,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000414 від 25.10.2019 - в кількості 2800,000 кг на загальну суму 386400,00 грн, у тому числі 64400,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000453 від 31.10.2017 - в кількості 1650,000 кг на загальну суму 237600,00 грн, у тому числі 39600,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000514 від 31.10.2017 - в кількості 1400,000 кг на загальну суму 201600,00 грн, у тому числі 33600,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000493 від 08.11.2017 - в кількості 400,000 кг на загальну суму 57600,00 грн, у тому числі 9600,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000608 від 24.11.2017 - в кількості 612,000 кг на загальну суму 88128,00 грн, у тому числі 14688,00 грн ПДВ;

- №ПР-0000649 від 30.11.2017 - в кількості 1722,000 кг на загальну суму 247968,00 грн, у тому числі 41328,00 грн ПДВ;

- №ПР-0000682 від 07.12.2017 - в кількості 583,300 кг на загальну суму 69996,00 грн, у тому числі 11666,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000734 від 11.12.2017 - в кількості 700,000 кг на загальну суму 84000,00 грн, у тому числі 14000,00 грн ПДВ;

- №ПР-0000777 від 14.12.2017 - в кількості 840,000 кг на загальну суму 105840,00 грн, у тому числі 17640,00 грн;

-№ПР-0000785 від 20.12.2017 - в кількості 437,500 кг на загальну суму 63000,00 грн, у тому числі 10500,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000812 від 26.12.2017 - в кількості 620,000 кг на загальну суму 89280,00 грн, у тому числі 14880,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000813 від 27.12.2017 - в кількості 540,000 кг на загальну суму 77760,00 грн, у тому числі 12960,00 кг;

-№ПР-0000116 від 30.01.2018 - в кількості 452,381 кг на загальну суму 76000,01 грн, у тому числі 12666,67 грн ПДВ;

-№ПР-0000266 від 21.02.2018 - в кількості 1190,500 кг на загальну суму 200004,00 грн, у тому числі 33334,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000327 від 03.03.2018 - в кількості 654,750 кг на загальну суму 109998,00 грн, у тому числі 18333,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000546 від 30.03.2018 - в кількості 440,000 кг на загальну суму 73920,00 грн, у тому числі 12320,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000634 від 12.04.2018 - в кількості 520№ПР-0000821 від 26.04.2018 - в кількості 547,500 кг на загальну суму 59130,00 грн, у тому числі 9855,00 грн ПДВ;

-№ПР-0000962 від 11.05.2018 - в кількості 552,037 кг на загальну суму 59620,00 грн, у тому числі 9936,67 грн ПДВ;

-№ПР-0000994 від 15.05.2018 - в кількості 462,963 кг на загальну суму 50000,00 грн, у тому числі 8333,33 грн ПДВ;

-№ПР-0001156 від 31.05.2018 - в кількості 1852,000 кг на загальну суму 200016,00 грн, у тому числі 33336,00 грн ПДВ;

-№ПР-0001243 від 31.05.2018 - в кількості 998,500 кг на загальну суму 107838,00 грн, у тому числі 17973,00 грн ПДВ;

-№ПР-0001196 від 08.06.2018 - в кількості 1390,000 кг на загальну суму 150120,00 грн, у тому числі 25020,00 грн ПДВ;

-№ПР-0001314 від 20.06.2018 - в кількості 370,370 кг на загальну суму 39999,96 грн, у тому числі 6666,66 грн ПДВ;

-№ПР-0001372 від 06.07.2018 - в кількості 730,000 кг на загальну суму 105120,00 грн, у тому числі 17520,00 грн ПДВ;

-№ПР-0001452 від 18.07.2018 - в кількості 725,000 кг на загальну суму 104400,00 грн, у тому числі 17400,00 грн ПДВ;

-№ПР-0001526 від 24.07.2018 - в кількості 2640,000 кг на загальну суму 380160,00 грн, у тому числі 63360,00 грн ПДВ.

За отримані товари приватним підприємством Сіад-Сервіс сплачено кошти у безготівковій формі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.08.2018 та не заперечується відповідачем.

Відповідно до повернення постачальнику №6 від 25.07.2019 приватне підприємство Сіад-Сервіс (покупець) повернуло приватному підприємству Аслан-Текстиль товар, отриманий на підставі договору від 08.09.2017 №21, на загальну суму 2129280,00 грн.

Згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість від 18.09.2019, розрахунку коригування сум податку на додану вартість від 18.09.2019, довідки про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) від 18.09.2019, розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) від 18.09.2019, приватним підприємством Аслан-Текстиль здійснено коригування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

При цьому, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з податку на прибуток є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За висновками податкового органу за результатами перевірки у приватного підприємства Аслан-Текстиль відсутні належним чином оформлені первинні документи, які опосередковують рух активу (трикотажні тканини) безпосередньо до приватного підприємства Сіад-Сервіс . При цьому, внаслідок отримання позивачем коштів в сумі 4285509,57 грн від приватного підприємства Сіад-Сервіс , відбулося збільшення активів приватного підприємствам Аслан-Текстиль , та, відповідно, виникнення в нього доходу.

Загальне поняття "доходи" закріплене у підпункті 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, як будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Разом з цим, у разі збільшення активу підприємства на суму безоплатно отриманих оборотних активів, що зумовлює зростання його власного капіталу, підприємство зобов`язане віднести їх до складу доходів від безоплатного отримання оборотних активів (товарів).

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Таким чином, умовою для віднесення робіт та/чи товарів до безоплатно отриманих платником є виконання (надання) робіт та/чи отримання товарів, які не передбачають висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення (стандарт) 15), пункті 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Таким чином, обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі, дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного, право платника на формування витрат залежить від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток суду необхідно з`ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Щодо реальності господарських операцій позивача з приватним підприємством Сіад-Сервіс зі змісту акту перевірки від 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036 встановлено, що на формування спірного податкового зобов`язання позивача у періоді, що перевірявся, вплинули його господарські операції з контрагентом - приватним підприємством Сіад-Сервіс , а також матеріали, надані слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

В акті від 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036 зазначено, що перевіркою встановлено нереальність господарських операцій між приватним підприємством Аслан-Текстиль та приватним підприємством Сіад-Сервіс у зв`язку з зазначенням замість вказаного контрагента - приватне підприємство Сіат-Сервіс , а також відсутністю товарно-транспортних накладних.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними доводи відповідача про відсутність факту реальної поставки товару приватним підприємством Аслан-Текстиль на адресу приватного підприємства Сіад-Сервіс з огляду на недоліки в оформленні первинних документів, а саме щодо зазначення в преамбулі та в реквізитах договору від 08.09.2017 №21 назви покупця - ПП Сіат-Сервіс , а також допущення такої ж помилки в назві контрагента позивача в оформлені вказаних вище накладних та відсутність в останніх прізвища покупця та його посади, оскільки перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, необхідно оцінити документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Так, Договір від 08.09.2017 №21 скріплений печаткою покупця, на якій зазначено ПП Сіад-Сервіс код ЄДРПОУ 36952814. Також такі ж відомості містяться на вказаних вище видаткових накладних. При цьому, у видаткових накладних №ПР-0000994 від 15.05.2018, №ПР-0001156 від 31.05.2018, №РП-0001243 від 31.05.2018, №ПР-0001196 від 08.06.2018, №ПР-0001314 від 20.06.2018, №ПР-0001372 від 06.07.2018, №ПР-0001452 від 18.07.2018 та №ПР-0001526 від 24.07.2018 одержувачем вказано правильну назву: приватне підприємство Сіад-Сервіс .

Первинні документи містять підпис керівника ПП Сіад-Сервіс , який є дійсним директором. Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 36952814 зареєстроване приватне підприємство Сіад-Сервіс . Керівником з 21.04.2016 є ОСОБА_1 .

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю. Тобто, окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №816/1118/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції в ході розгляду справи допитав в якості свідка головного бухгалтера приватного підприємства Аслан-Текстиль ОСОБА_2 , яка визнала про допущення орфографічної помилки в назві контрагента позивача - приватного підприємства Сіад-Сервіс в договорі від 08.09.2017 №21 та в ряді видаткових накладних, разом з тим стверджувала прпо реальність господарських операцій з цим контрагентом.

Договір від 08.09.2017 №21 суд першої інстанції висзнав належним та допустимим доказом наявності між позивачем та його контрагентом факту вчинення правочину в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України. А в силу положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи встанолено, що приватним підприємством Сіад-Сервіс сплачено кошти за придбаний у позивача товар, що спричинило зміни у власному капіталі позивача.

Наявність факту оплати товару визнаються не заперечується сторонами), що в свою чергу спростовує твердження відповідача про отримання позивачем безоплатних оборотних активів.

На час здійснення господарських операцій за договором від 08.09.2017 №21 та під час проведення перевірки, приватне підприємство Сіад-Сервіс було зареєстроване у встановленому законом порядку, знаходилося на обліку в контролюючому органі, мало статус платників податків. Докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Натомість, зазначена обставина встановлена в акті перевірки 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036.

Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсним у встановленому законом порядку договору від 08.09.2017 №21.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.03.2018 у справі №805/10886/13-а, за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не покладати власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання.

Встановлено, що при укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, він спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідає економічному змісту та чинному законодавству.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж реалізація товару та отримання прибутку.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача зі своїми контрагентом є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. Також свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового, що також підтверджено відповідачем під час проведення перевірки платника податків.

Щодо доводів апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних, шляхових листів чи будь-яких інших документів, які підтверджують транспортування товару від позивача до приватного підприємства Сіад-Сервіс , слід зазначити таке.

За змістом пунктів 2.2 та 2.3 договору від 08.09.2017 №21 транспортування продукції здійснюється з місця її виробництва шляхом самовивозу контрагентом позивача.

Наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього має підтверджуватись видатковою накладною.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.11.2018 у справі №822/6312/15, наявність товарно-транспортної накладної є обов`язковою для застосування відправниками та одержувачами вантажів, оскільки є підставою для проведення розрахунків за договором перевезення.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди.

Водночас, концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди. Окрім того, Верховний Суд додав, що здійснення позивачем як суб`єктом господарювання дій, які є нетиповими для певного виду діяльності або можуть не у повній мірі відповідати цільовому призначенню отриманих кредитних ресурсів, не може однозначно свідчити про невідповідність таких дій цілям господарської діяльності.

Тобто, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням встановлених обставини, відповідач не довів факту нереальності операцій між позивачем та приватним підприємством Сіад-Сервіс . Тому, безпідставним є посилання відповідача на здійснення приватним підприємством Сіад-Сервіс нетипової для нього діяльності з придбання товару в приватного підприємства Аслан-Текстиль .

Суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов`язання, оскільки стосуються контрагента позивача - приватного підприємства Сіад-Сервіс .

Крім того, акт перевірки від 20.08.2019 №0616/22-01-14-03/33591036 не містить посилання на матеріали, надані слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області, які б містили аналіз дотримання приватним підприємством Аслан-Текстиль податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Не надано відповідачем до суду і судових рішень, що набрали законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не надано судового рішення в порядку статті 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Щодо посилань в матеріалах, наданих слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області на відсутність товару за зазначеною приватним підприємством Сіад-Сервіс адресою складу станом на 02.08.2019 (дата проведення огляду місця події), то вказаний факт спростовується наданим третьою особою Поверненням постачальнику №6 від 25.07.2019. Разом з цим відповідач не заперечує обставин щодо отримання позивачем зазначеного товару.

За правилами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні операції по списанню чи зарахуванню коштів з банківських рахунків платника податку чи на банківські рахунки призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як встановлено з матеріалів справи, зазначені вимоги були дотримані приватним підприємством Аслан-Текстиль . При цьому, дотримання чи не дотримання вказаних вимог в частині співвідношення дати прийняття повернутого товару та дати коригування суми податкових зобов`язань не є предметом дослідження в цій справі.

Покликання відповідача на ненадання приватним підприємством Аслан-Текстиль договору відповідального зберігання, укладеного з приватним підприємством Сіад-Сервіс у період з вересня 2017 року по липень 2018 року не заслуговує на увагу, позаяк наявність такого зберігання не передбачена договором від 08.09.2017 №21.

Позивач на підтвердження реальності господарських операцій надав як до перевірки, так і до суду належно оформлені первинні документи, з яких можливо встановити суть та зміст господарських операцій, та які підтверджують фактичну поставку товару приватним підприємством Аслан-Текстиль , що безпосередньо пов`язане з його господарською діяльністю, та було предметом договору від 08.09.2017 №21, обсяги товарів та їх безготівкову оплату.

При цьому, в ході перевірки та при винесенні спірного рішення розрахунки витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, відповідачем під сумнів не ставились.

Тому висновки суду першої інстанції про те, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента для одержання приватним підприємством Аслан-Текстиль незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків, колегія суддів вважає правильними, що узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Отже, податкове повідомлення-рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 05.09.2019 №0010621402 є протиправним та підлягає скасуванню.

В силу приписів частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vдstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Європейський суд з прав людини визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для її задоволення колегія суддів не вбачає.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 серпня 2020 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Франовська К.С. Совгира Д. І.