Ухвала

від 11.08.2020 по справі 757/30140/20-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30140/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201311000000055 від 22.01.2013,

В С Т А Н О В И В :

16.07.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201311000000055 від 22.01.2013, на майно ОСОБА_4 .

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, адвокат вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, а тому наявні підстави для скасування арешту майна.

Адвокат в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду клопотання про розгляд клопотання про скасування арешту майна у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор/слідчий в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 2 статті 174 КПК України передбачено, що про час та місце розгляду клопотання про скасування арешту майна повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З клопотання адвоката вбачається, що 05 червня 2012 року слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 своєю постановою наклав арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:174:0128, за адресою АДРЕСА_1 та на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:72:174:0123, за адресою м. Київ, вул. Дежнєва, 27, у Солом`янському районі (надалі разом «Земельні ділянки»).

Адвокат вказує, що незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, а арешт накладений у червні 2012 році, на даний момент жодній особі про підозру у вчиненні злочину щодо Земельних ділянок ОСОБА_4 не вручено.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Кримінальне провадження у справі, у якій накладено арешт згідно із вимогами КПК України від 1960 року триває, справа не передана до суду на час набрання чинності КПК України від 2012 року, а відтак вирішення питання щодо зняття арешту чи оскарження дій чи бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України від 2012 року.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, відповідної до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використанні як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отриманні юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Накладаючи арешт слідчий у постанові від 05.06.2012 зазначив, що слідчим відділом Прокуратури м. Києва розслідується кримінальна справа №50-6217 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ч. З ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 233, ч. 4 ст.190 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 17, ч. 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_10 у чиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 364 КК України. В ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, шахрайським шляхом заволоділи грошовими коштами фізичних осіб, отриманими від продажу земельних ділянок у м. Києві. Слідчий зазначив, що зазначена земельна ділянка є речовим доказом по справі.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із клопотанням до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Так, при дослідженні слідчим суддею матеріалів клопотання про скасування арешту майна встановлено, що доказів в його обґрунтування слідчому судді не надано, оскільки сторона заявника при зверненні до суду не довела обставин, на які заявник посилається у своєму клопотанні, які в своїй сукупності не доводять обґрунтованості заявлених вимог про скасування арешту, а вказують необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що до клопотання долучено копія постанови, якою накладено арешт, копія правовстановлюючих документів на земельні ділянки та документи, які підтверджують повноваження адвоката.

За вказаних обставин приходжу до висновку, що встановлені обставини при накладенні арешту, представником заявника спростовано не було, а відтак не доведено, що захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна заявника втратив свою актуальність та підстави, які діяли на момент його застосування відпали.

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що в силу принципу змагальності сторін, заявником не доведено жодного аргументу наведеного в клопотанні, а відтак доводи клопотання про скасування арешту слід визнати як безпідставні, такі що не базуються на об`єктивних фактах і правових підставах, які б слугували для його задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2, 22, 26, 106, 92, 98, 167, 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту накладеного постановою слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на майно в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201311000000055 від 22.01.2013, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1