Постанова

від 11.08.2020 по справі 352/2545/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/2545/18

Провадження № 22-ц/4808/802/20

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області на рішення Тисменицького районного суду від 23 березня 2020 року під головуванням судді Струтинського Р.Р. у м. Івано-Франківську

в с т а н о в и в:

18.12.2018 ОСОБА_1 звернулася з позовом до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, щона підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради № 233 від 19 грудня 1989 року Радчанською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області 05.03.1991 було видане свідоцтво про право власності на жилий будинок, яке посвідчує, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , про що в Івано-Франківському ОБТІ 05.03.1991 був зроблений запис в реєстрову книгу № 3 за реєстровим номером 402. В склад вказаного господарського двору входив зазначений житловий будинок, а також земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 . Згідно рішення Радчанської сільської ради від 22.12.1993 ОСОБА_2 передано у власність дві земельні ділянки площею, 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства, які є частиною вказаного вище господарського двору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. 16.05.2006 року при житті ОСОБА_2 склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за реєстровим № 88, про те, що все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповідає позивачці.

Реалізовуючи своє право на спадкове майно ОСОБА_1 звернулася до Радчанської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою на успадковані нею земельні ділянки, а також до Тисменицького районного суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на частину спадкового майна, а саме: житловий будинок, загальною площею 86 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,43 га, яка знаходиться в урочищі Білий хрест Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Тисменицького районного суду від 24.12.2012 визнано факт вступу ОСОБА_1 в спадкові права та в управління спадковим майном. Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Також Тисменицький районний суд в межах позовних вимог вирішив: - визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 86 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,43 га (кадастровий номер-2625884700030080045) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в урочищі Білий хрест Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Радчанської сільської ради від 04.08.2014 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,31 га, в тому числі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства. Вказане рішення ніким не скасовано та є дійсним на час розгляду справи. Після розробки проектною організацією технічної документації на спірну земельну ділянку, ОСОБА_1 погоджено із суміжними землекористувачами кадастровий план та акт приймання-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки площею 0,2266 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства. Однак Радчанська сільська рада відмовилася погодити технічну документацію, вказуючи на відхилення від загальної площі земельної ділянки.

Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2266 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (береги).

Рішенням Тисменицького районного суду від 23 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,2266 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, оскільки таке ухвалене без з`ясування об`єктивних обставин справи, які мають значення для справи.

Зазначає, що позивачці від покійної матері ОСОБА_2 перейшли у користування земельні ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, та 0,25 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Рішенням 28-ої сесії Радчанської сільської ради від 04.08.2014 позивачці надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі, однак цим рішенням вона не скористалася, а 14.08.2015 звернулася із заявою до сільської ради про вилучення в неї земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в тому числі і земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Рішенням 36-ої сесії Радчанської сільської ради від 09.10.2015 земельні ділянки у неї були вилучені і переведені у землі запасу. Згідно рішення 36-ої сесії сільської ради від 16.10.2015 ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 , яка була вилучена в позивачки.

Незважаючи на те, що у позивачки земельна ділянка по АДРЕСА_1 (береги) була уже вилучена, позивачка самостійно без участі сусідніх землекористувачів та без участі представника сільської ради провела заміри земельної ділянки землекористувача ОСОБА_3 і, невірно показавши межі, виготовила документацію на своє ім`я, тому сільська рада відмовила їй у погодженні земельної документації.

Для визначення площі спірної земельної ділянки Радчанська сільська рада провела інвентаризацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 (береги) ліцензованою проектною організацією ПП Західземпроект та встановлено площу земельної ділянки в розмірі 0,2015 га.

Таким чином, у сільської ради відсутні підстави для надання у власність позивачки даної земельної ділянки з причин її вилучення у неї, а також у зв`язку з тим, що вона вже використала своє право на приватизацію землі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та приватизувала інші земельні ділянки.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вважає, що суд першої інстанції дав правильну оцінку доказам та обставинам справи в їх сукупності та правомірно визнав за нею право власності на земельну ділянку, а апелянт у апеляційній скарзі абсолютно не обґрунтував в чому саме полягає незаконність і необґрунтованість оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції.

Незважаючи на те, що права власника земельної ділянки померлої ОСОБА_2 не було зареєстровано в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно і, відповідно, документи власності на належну їй земельну ділянку ОСОБА_2 не отримувала, однак вона вважається власником такої і це право презюмується та визнається апелянтом.

Вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ним критично оцінюється твердження Радчанської сільської ради про переведення спірної земельної ділянки в землі запасу сільської ради відповідно до рішення 36-сесії Радчанської сільської ради від 09.10.2015, так як відповідачем не надано доказів реалізації вказаного рішення сільської ради, зокрема відповідачем не надано доказів внесення змін в земельно-облікові документи та доказів вилучення спірної земельної ділянки у позивачки.

Також Радчанська сільська рада приймала та користувалася коштами від земельного податку сплаченого нею у 2016 році за спірну земельну ділянку.

Необґрунтованим є твердження апелянта про відсутність у Радчанської сільської ради підстав для надання їй спірної земельної ділянки, оскільки вона своє право на приватизацію землі з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства уже використала, адже предметом спору є визнання права власності на майно в порядку спадкування, а не в порядку приватизації.

Тому, суд першої інстанції, оцінюючи в сукупності докази здобуті на час ухвалення рішення по справі, дійшов обґрунтованого та законного висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції без зміни.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав.

Представник Радчанської сільської ради в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторони, що не з`явилася.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів № 233 від 19 грудня 1989 року виконавчим комітетом Радчанської сільської ради народних депутатів 05.03.1991 було видане свідоцтво про право власності на жилий будинок, яке посвідчує, що в цілому жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 , про що в Івано-Франківському ОБТІ 05.03.1991 був зроблений запис в реєстрову книгу №3 за реєстровим номером 402 (а.с. 7).

Згідно рішення Радчанської сільської ради народних депутатів від 22.12.1993 затверджено заяви жителів села які поступили станом 22.12.1993 для проведення приватизації земель в господарствах селян, зокрема, і заяв ОСОБА_2 щодо двох земельних ділянок площею: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,25 га - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 8, 11-13).

Рішенням Радчанської сільської ради Тисменицького району від 10.05.2007 ухвалено передати у власність земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_2 щодо двох земельних ділянок площею: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,23 га - для ведення особистого селянського господарства, та видати Державні акти на право власності на землю (а.с. 14-15).

ОСОБА_2 16.05.2006 року склала заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за реєстровим № 88, про те, що все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, заповідає позивачці (а.с. 16).

Рішенням Тисменицького районного суду від 24.12.2012, яке набрало законної сили 01.01.2013 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, а також встановлено факт вступу позивачкою ОСОБА_1 в спадкові права та в управління спадковим майном, та що вона являється єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 86 кв.м з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , та право власності на земельну ділянку площею 0,43 га (кадастровий номер 2625884700030080045) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в урочищі Білий хрест Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області, в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 23-24).

З відповіді Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 22.08.2012 на адвокатський запит вбачається, що після смерті ОСОБА_2 земельні ділянки числяться за головою двору ОСОБА_1 , яка користується неприватизованими земельними ділянками, що також вказано у інформації, наданої відповідачем на вимогу суду згідно ухвали від 31.10.2019 (а.с. 21, 91). При цьому, цільове призначення земельної ділянки не змінювалося.

Рішенням Радчанської сільської ради від 04.08.2014 задоволено заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надано їй дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 1,31 га, в тому числі земельної ділянки, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 25).

На виконання вказаного рішення сільської ради з ініціативи позивачки проєктною організацією розроблено технічну документацію на спірну земельну ділянку, щодо якої погоджено із суміжними землекористувачами кадастровий планта 04.07.2016 складено акт приймання-передачі межових знаків на зберігання щодо земельної ділянки площею 0,2266 га, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 , для ведення особистого селянського господарства (а.с. 27-30). При цьому, в рядку 2.3 кадастрового плану земельної ділянки власником земельної ділянки зазначено територіальну громаду с. Радча (а.с. 27).

Судом встановлено, що 14.08.2015 позивачка звернулася до відповідача з проханням вилучити в неї земельні ділянки, які числяться за нею згідно земельно-кадастрових книг, на користь її дітей, зокрема, земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , в користь сина ОСОБА_3 та відповідно до рішення 36-сесії Радчанської сільської ради від 09.10.2015 така земельна ділянка вилучена у позивачки (а.с. 54-57).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця , зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 ЦК України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст. 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, в редакції на момент прийняття рішення сільської ради від 10.05.2007, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 126 ЗК України, в редакції станом на момент відкриття спадщини, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК України та у порядку, визначеному ст.ст. 116, 118, 122 ЗК України.

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18).

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,

встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що нею після смерті ОСОБА_2 було успадковано спірну земельну ділянку. Проте нею не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчать про належність померлій такої земельної ділянки на момент відкриття спадщини на праві власності. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що стверджують про одержання ОСОБА_2 документа, що посвідчує право власності на цю земельну ділянку та його державної реєстрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що права власника земельної ділянки померлої ОСОБА_2 , в установленому законом порядку не було зареєстровано в Державних реєстрах речових правах на нерухоме майно і, відповідно, документи власності на належну їй земельну ділянку мати позивачки не отримувала, однак вона вважається її власником і це право презюмується.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що Радчанська сільська рада, визнаючи факт набуття позивачкою в порядку спадкування спірної земельної ділянки, в порушення вимог закону необґрунтовано відмовилася погодити технічну документацію, вказуючи на нібито відхилення від загальної площі земельної ділянки, що є порушення прав позивачки.

Такі доводи суду першої інстанції спростовані доказами, що містяться у матеріалах справи, про те, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 до позивачки перейшло саме право користування неприватизованою земельною ділянкою. При цьому, як вбачається із заяви позивачки до відповідача від 14.08.2015 вона визнає факт виключно користування спірною земельною ділянкою та просила вилучити в неї таку на користь її сина. Обґрунтовуючи позовні вимоги вона вказує, що після розробки проєктною організацією технічної документації нею погоджено із суміжними землекористувачами кадастровий план, в якому в рядку 2.3 власником земельної ділянки зазначено територіальну громаду с. Радча.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 23 березня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Радчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2020 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

В.Д. Фединяк