Рішення

від 11.08.2020 по справі 624/498/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/498/20

№ провадження 2/624/234/20

РІШЕННЯ

іменем України

смт. Кегичівка 11 серпня 2020 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Проскурні Л.М.,

розглянув у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/498/20,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Парасковіївська сільська рада Кегичівського району Харківської області,

вимоги позивача: встановлення факту проживання однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 у період з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Парасковія Кегичівського району Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 5,6490 га для товарного сільськогосподарського виробництва на території Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

За час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вели спільне господарство, а саме: постійно тримали по 5-6 свиней, яких відгодовували і частину здавали на продаж, а решту споживали самі, а також постійно тримали велику кількість качок і курей, частину із яких щорічно також продавали, а більшість споживали самі. Саджали і обробляли город біля будинку, де вирощували картоплю та інші овочі для потреб сім`ї.

Крім того, проводили самостійно обробіток земельних ділянок для товарного сільськогосподарського виробництва, прибуток від яких вкладали до спільного бюджету та використовували на інші спільні потреби. Мали та вели спільний бюджет, підтримували в належному стані житловий будинок, купляли спільно одяг та предмети домашнього побуту.

Зазначає, що між ними існували подружні стосунки, на реєстрації шлюбу ніхто не наполягав, їх цілком влаштовували такі стосунки, один для одного вони були чоловіком та дружиною, так їх сприймали близькі та знайомі.

Процесуальні питання пов`язані з розглядом справи.

21 липня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

Ухвалою суду від 21 липня 2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Учасники справи у підготовче засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

позивач: про підтримання позову, залишення за собою судових витрат та долучення довідок Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 10 серпня 2020 року;

відповідач: про визнання позову повністю.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.3 ст.200 ЦПК, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст.200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено 4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 у віці 51 рік, про що 07 жовтня 2019 року складено відповідний актовий запис №10, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.7).

12 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом в порядку ст. 1264 ЦК України на її ім`я після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Проте нотаріусом було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.6)

ОСОБА_2 розірвав шлюб 07 червня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 ,видане 17 травня 2002 року відділом РАГС Жовківського РУЮ Львівської області (копія, а.с.8).

ОСОБА_1 розірвала шлюб 11 квітня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , видане 11 квітня 2003 року відділом РАГС Кегичівського РУЮ Харківської області (копія, а.с.9).

Відповідно до довідки Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 24 червня 2020 року №148/02-29 ОСОБА_2 постійно проживав разом та вів спільне господарство з 2003 року з ОСОБА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 (а.с.10).

Відповідно до довідки Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області від 10 серпня 2020 року №171/02-29 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 спільно обробляли земельні ділянки, які були у користуванні ОСОБА_2 : для будівництва, обслуговування житлового будинку - 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства - 0,59 га (а.с.27).

На даний час у позивача виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 для прийняття спадщини після смерті останнього.

Таким чином, з заяви вбачається, що ОСОБА_1 не може скористатися своїми спадковими правами у зв`язку з тим, що факт проживання спадкоємців однією сім`єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст.15 ЦК України, ст.4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, визначеним цивільним процесуальним законодавством.

Чинним законодавством України встановлено, що сім`єю на відміну від шлюбу є проживання осіб, пов`язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов`язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім`ї не існує спеціального порядку реєстрації.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ст. 74 Сімейного кодексу України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, зовні такі відносини подібні до шлюбних.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четвергу чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України за №5 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Верховним Судом України звернуто увагу на те, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип права на справедливий суд, який означає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 21 постанови, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги може належати жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Як зазначив Верховний Суд в своїй постанові від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15-ц, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/95 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Оскільки, встановлення факту проживання однією сім`єю породжує для ОСОБА_1 юридичні наслідки, а саме можливість реалізувати своє право для отримання спадщини після смерті померлого ОСОБА_2 та встановити даний факт іншим шляхом, аніж звернутися до суду за судовим захистом є неможливим, тому суд прийшов до висновку про законність та обґрунтованість вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Згідно з ст. 76, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживав разом однією сім`єю з ОСОБА_1 більше п`яти років та вели спільне господарство.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить позивач, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, встановлення факту постійного проживання має для заявника юридичне значення і потрібне для реалізації спадкових прав.

Позивач просить залишити судові витрати за нею, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

На підставі викладеного, ст.ст. 4, 13, 18, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 , в с. Парасковія Кегичівського району Харківської області у період з січня 2004 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України через Кегичівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Лозова Кегичівського району Харківської області, паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Парасковіївська сільська рада Кегичівського району Харківської області, місце знаходження: 64023, Харківська область, Кегичівський район, с. Парасковія, (код ЄРДПОУ 21235003).

Суддя Н.М. Куст