Постанова

від 10.08.2020 по справі 922/785/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2020 р. Справа № 922/785/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. 1617 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2020 року, ухвалене у приміщенні вказаного суду суддею Прохоровим С.А., повний текст якого складено 09.06.2020 року, у справі

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія", м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (відповідач) 291556,35 грн. штрафних санкцій за договором на виконання проектних робіт від 15.05.2018 №1511.

Позов обґрунтовано тим, що п. 3.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 14.11.2018 до даного договору строк закінчення робіт встановлено до 31.01.2019, в той час в порушення взятих на себе зобов`язань ТОВ "ХАЕСК" вищевказані роботи виконало та передало проектно-кошторисну документацію замовнику лише 16.09.2019, у зв`язку з чим за дане порушення нараховано відповідно до п.7.2 договору штрафну санкцію у розмірі 0,2% від загальної ціни договору за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська енерго-сервісна компанія" (61128, м. Харків, пр. Льва Ландау, 149, оф. 212, код 37090791) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, код 00131819) 227 478,03 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що в порушення взятих на себе зобов`язань, після спливу строку закінчення робіт за договором ТОВ "ХАЕСК" вищевказані роботи виконало та передало проектно-кошторисну документацію замовнику з простроченням (лише 16.09.2019), а тому з урахуванням встановленої п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України (скороченої позовної давності в один рік), стягненню підлягає сума у розмірі 227478,03 грн.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на не з`ясування судом першої інстанції тих обставин, що позивачем не виконано вимоги ст. 888 Цивільного кодексу України та пунктів 3.1, 4.1.1, 4.3.1 договору щодо надання підряднику (відповідачу) вихідних даних, а також обставин того, що позивач безпідставно своєчасно не розглядав та не погоджував проектну документацію, що унеможливило своєчасне виконання робіт та їх здачу відповідно до умов договору.

Апелянт вважає, що наведені обставини свідчать про наявність прострочення з боку кредитора-позивача, наслідком чого статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено відсутність прострочення боржника та звільнення його від відповідальності.

Від АТ "Полтаваобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - залишити без змін, зазначає, що вихідні дані надані відповідачу в додатку № 1 Завдання до проектування 15.05.2018 під час укладення договору, що відповідає вимогам ст. 888 Цивільного кодексу України. Звертає увагу, що відповідач жодного разу не звертався до замовника з відповідним зверненням про надання вихідних даних чи іншої додаткової інформації необхідної для початку виконання договору.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів і вимог апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що адвокат відповідача не зможе взяти участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні в Харківському апеляційному господарському суді.

Розглянувши заявлене клопотання представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з того, що відповідно до вимог пункту 11 статті 270 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, через нез`явлення в засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з вимогами статті 56 ГПК України. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

"Розумність" строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі "G. B. проти Франції"), тощо. Отже, поняття "розумний строк" є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на викладене та зважаючи, що на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а також те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо), позиція відповідача стосовно оскаржуваного рішення достатньо повно викладена в апеляційній скарзі, подальше відкладення розгляду справи суперечитиме вищезгаданому принципу розгляду справи впродовж розумного строку.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі і відзиві доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

15.05.2018 року між ПАТ "Полтаваобленерго" (позивач) та ТОВ "Харківська енерго-сервісна компанія" (відповідач) укладено договір підряду №1511 від 15.05.2018 на виконання проектних робіт, за умовами якого, а саме п. 1.1 підрядник зобов`язується, згідно з завданням на проектування замовника (додаток №1), у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В. 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати замовнику в установлений строк проектно-кошторисну документацію "Розробка робочого проекту капітального ремонту з модернізацією котла ТГМ-84А ст. № 4 для зниження концентрації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з димовими газами Кременчуцької ТЕЦ (встановлення димососів рециркуляції димових газів)" (інв. № 70000611- котельний агрегат барабанний газомазутний № 4 з-д), (роботи). Замовник зобов`язується прийняти від підрядника закінчену проектно - кошторисну та оплатити її. Власником результату виконаних робіт є замовник в особі філії Кременчуцька ТЕЦ ПАТ Полтаваобленерго .

Відповідно до п. 3.1. договору підрядник розпочне виконання робіт з дня, наступного за днем одержання вихідних даних.

Строк закінчення робіт, передбачених даним договором: 31.07.2018 (п.3.2 договору).

Підрядник зобов`язується своєчасно і якісно виконати роботи, передбачені даним договором та додатками до нього, відповідно до вихідних даних наданих замовником (п.4.1.1).

Здати замовнику проектну документацію в порядку та на умовах, передбачених даним договором, за актом здачі - приймання (акт здачі - приймання проектної документації) в установлений договором строк (п. 4.1.2 договору).

У відповідності до п. 4.2 договору, зокрема, підрядник має право у випадку виникнення обставин, що перешкоджають виконанню робіт в строки, передбачені договором, та не залежать від підрядника, останній має право ставити перед замовником питання про перенесення строків виконання робіт, при цьому сторони укладають додаткову угоду та вносять відповідні зміни до термінів виконання робіт. До вищезазначених обставин відносяться обставини форс мажору, відсутність фінансування від замовника (п. 4.2.1).

Згідно з п. 4.2.2 договору підрядник має інші права, не зазначені у даному договорі, але передбаченні чинним законодавством України.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що замовник зобов`язується: перед початком виконання робіт надати підряднику необхідні документи - вихідні данні для виконання робіт (п. 4.3.1.).

Умовою початку виконання робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних згідно п. 4.3.1 договору (п. 6.1 договору).

У випадку порушення підрядником строку закінчення робіт, що передбачений договором, замовник має право нарахувати підряднику штрафну санкцію у розмірі 0,2% від загальної ціни договору за кожен день прострочення, а підрядник зобов`язується на вимогу замовника сплатити зазначену штрафну санкцію (п. 7.2 договору).

Невід`ємною частиною договору є завдання на проектування (Додаток №1), яке погоджено і затверджено сторонами договору від 15.05.2018 №1511.

Додатковою угодою від 26.07.2018 року №1 до договору від 15.05.2018 року №1511, зокрема, змінено п. 3.2 договору: Строк закінчення робіт, передбачених даним договором: 28.09.2018 року.

Додатковою угодою від 14.11.2018 року №2 до договору від 15.05.2018 року №1511, зокрема, змінено п. 3.2 договору: Строк закінчення робіт, передбачених даним договором: 31.01.2019 року.

16.09.2019 між підрядником і замовником підписано акт № вр19-08-2 здачі - приймання проектної документації до договору від 15.05.2018 року №1511, за яким сторони договору підписалися, що документація відповідає умовам договору та технічному завданню і належним образом оформлена.

Порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині закінчення робіт у строк встановлений договором, стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується, що в порушення взятих на себе зобов`язань, після спливу строку закінчення робіт за договором ТОВ "ХАЕСК" вищевказані роботи виконало та передало проектно-кошторисну документацію замовнику з простроченням (лише 16.09.2019), а тому з урахуванням встановленої п. 1 ч. 1, ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України (скороченої позовної давності в один рік), стягненню підлягає сума у розмірі 227478,03 грн.

Відповідач не погодившись з оскаржуваним рішенням звернувся з апеляційною скаргою до Східного апеляційного господарського суду, з підстав викладених вище.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №1511 від 15.05.2018, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, до відносин сторін застосовуються положення Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно п. 3.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 14.11.2018 до даного договору строк закінчення робіт 31.01.2019.

Відповідач виконав за договором підряду №1511 від 15.15.2018 зобов`язання з виконання підрядних робіт і здав роботи лише 16.09.2019, що підтверджується актом здачі - приймання проектної документації № вр19-08-2, тобто у порушений сторонами строк, який визначений сторонами додатковою угодою №2 від 14.11.2018.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 888 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ТОВ "Харківська енерго-сервісна компанія" заперечуючи вимоги позивача, зазначає, що замовником не було передано вихідні дані, а також звертає увагу, що позивач затягував погодження проекту, своєчасно не розглядав та не погоджував проектну документацію, що у свою чергу унеможливило своєчасне виконання робіт.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача і вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору передбачено, що умовою початку робіт підрядником є отримання від замовника вихідних даних згідно п. 4.3.1 договору.

Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст. 538 Цивільного кодексу України підрядник вразі неотримання ним вихідних даних мав право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Проте відповідач розпочав і продовжував виконувати роботи та не зазначав про необхідність у наданні вихідних даних.

Крім того, відповідач зазначаючи про неможливість виконання робіт у погоджений строк через затягування замовником погодження проекту мав право звернутися до позивача та повідомити останнього про необхідність продовження строку виконання робіт, але відповідач не скористався своїм правом у відповідності до положень законодавства та умов договору і продовжував виконувати роботи, а отже відповідач діяв на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку з урахуванням приписів статті 42 Господарського кодексу України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що наведена відповідачем практика Верховного Суду не є аналогічною до спірних правовідносин, а саме у наведених постановах Верховного Суду зазначено, що підрядник повідомляв замовника про необхідність надання вихідних даних через відсутність яких стримується розробка проектної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, під час дії договірних зобов`язань ТОВ "ХАЕСК" жодного разу не зверталося до замовника з відповідним зверненням про надання вихідних даних чи іншої додаткової інформації. ТОВ "ХАЕСК" дані обставини не були спростовані під час розгляду справи належними та допустимими доказами.

Крім того, колегія суддів зауважує, що навпаки з матеріалів справи вбачається, що відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, що було б неможливим (як фактично, так і в розумінні ст. 888 ЦК України) без отримання вихідних даних. Тобто, твердження відповідача щодо відсутності доказів передання вихідних даних (і, як наслідок, відсутність всіх передбачених договором підстав для початку виконання відповідачем підрядних робіт) не відповідають обставинам справи.

Отже, відповідно до умов укладеного договору сторони погодили, що невід`ємною частиною цього договору є завдання на проектування, а саме додаток №1, а уповноважені представники договірних сторін своїми підписами на основному тексті договору погодили додаток №1 в тому вигляді, який подано до суду, тобто відповідно до ст. 241 ЦК України відбулося наступне схвалення.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказане означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, позивачем надані ТОВ "ХАЕСК" в додатку №1 "Завдання на проектування" 15.05.2018 року під час укладення договору, що відповідає вимогам ст. 888 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 2 від 14.11.2018 до даного договору строк закінчення робіт, передбачених даним договором: 31.01.2019 року.

Передача розробленої документації на погодження здійснюється підрядником. Підрядник за власний рахунок організовує (замовляє) проведення експертизи проектної документації в експертній організації державної форми власності (напрямок експертизи визначається в залежності від класу наслідків) згідно вимог діючого законодавства. Підрядник зобов`язаний приймати участь у захисті та обґрунтуванні власних проектних рішень. Після проходження експертизи Підрядник надає Замовнику письмовий звіт (п.6.2. договору).

Проектно-кошторисна документація готується та передається замовнику українською мовою в 4 (чотирьох) примірниках на паперовому носії та в електронному вигляді в форматі PDF, додатково текстова частина надається в форматі Word, графічна частина - в форматі AutoCAD, кошторисна частина - в форматі АВК останньої версії (п.6.4. договору).

По закінченню робіт підрядник передає замовнику проектну документацію на підставі супровідного листа з переліком документації яка передається, та проект акта здачі-приймання проектної документації, підписаний з боку підрядника (п.6.5. договору).

З матеріалів справи вбачається, що організація (замовлення) проведення експертизи проектної документації здійснена підрядником після спливу строку закінчення робіт, а саме після 31.01.2019 року. Так, експертиза проектної документації в експертній організації ДП "Укрдержбудекспертиза" проведена 22.08.2019 року, що підтверджується експертним звітом щодо розгляду проектної документації №17-0486-19 від 22.08.2019 року.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення взятих на себе зобов`язань, після спливу строку закінчення робіт (31.01.2019 року) ТОВ "ХАЕСК" вищевказані роботи виконало та передало проектно-кошторисну документацію замовнику лише 16.09.2019 року.

Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені наведені ТОВ "ХАЕСК" заперечення як безпідставні, щодо неможливості вчасної здачі робіт через проведення експертизи, адже умовами договору передбачено обов`язок проведення експертизи виконаних робіт саме підрядником.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст.598,599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що строк дії договору не є терміном дії зобов`язання. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно ст.599 ЦК України. ч. 1 ст.202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків (ч.3 ст. 612 Цивільного кодексу).

Згідно з ч. 1ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. договору у випадку порушення підрядником строку закінчення робіт, що передбачений договором, замовник має право нарахувати підряднику штрафну санкцію у розмірі 0,2% від загальної ціни договору за кожен день прострочення, а підрядник зобов`язується на вимогу замовника сплатити зазначену штрафну санкцію.

Таким чином, враховуючи порушення строків виконання робіт за договором у ТОВ "ХАЕСК" перед АТ "Полтаваобленерго" існує зобов`язання у вигляді сплати штрафних санкцій.

При цьому, відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1, п.1 ч.2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частин 3 - 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, яка викладена у поясненнях від 25.05.2020.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності) в розмірі 227478,03 грн.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (76 ГПК України).

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам та матеріалам справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.06.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.08.2020

Головуючий суддя В.І. Сіверін

Суддя О.І. Терещенко

Суддя М.М. Слободін