Рішення

від 12.08.2020 по справі 903/113/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2020 року Справа № 903/113/20

за позовом: Державного комунального підприємства «Луцьктепло»

до відповідача : Підприємства «ВІЗОР»

про стягнення 86 429,47 грн.

Суддя Вороняк А.С.

секретар судового засідання Хвищук Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

Встановив: Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулися з позовом до Підприємства «ВІЗОР» про стягнення 86429,47 грн., з них 78227,31 грн. основна заборгованість, 7822,73 грн. - штраф, 24,02 грн. - втрати від інфляції, 355,41 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу(постачання) теплової енергії №5-22 від 30.09.2014 та договору від 23.09.2019 про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання.

Ухвалою суду від 18.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 25.03.2020.

Ухвалою суду від 25.03.2020 було повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 06.05.2020.

Ухвалою суду від 06.05.2020 було повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 27.05.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 було повідомлено сторони, що підготовче засідання відбудеться 17.06.2020.

Судом у судовому засіданні 17.06.2020 було постановлено на місці закрити підготовче провадження у справі та призначити розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 17.06.2020 було повідомлено сторони, що розгляд справи по суті відбудеться 15.07.2020.

У зв`язку із недостатністю фінансування суду, кошти для закупівлі марок були відсутні, тому ухвалу суду від 17.06.2020 не було надіслано сторонам по справі, про що складено Акт від 22.06.2020.

З метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи строки розгляду справи та завдання господарського судочинства, суд 15.07.2020 постановив на місці відкласти розгляд справи по суті на 12.08.2020.

12.08.2020 від представника позивача надійшла заява № 2803/08 від 12.08.220, в якій представник позивача просить суд відкласти розгляд справи у зв`язку із запровадженням карантину та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19.

В судове засідання 12.08.2020 відповідач не прибув, уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату і час розгляд справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4300300053589 від 27.07.2020.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, факт належного повідомлення позивача про дату і час розгляду справи підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 4300506152648 від 24.07.2020.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, залишив його без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів з 01.06.2020 на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією запроваджено послаблення протиепідемічних заходів.

Таким чином, при розгляді клопотання про відкладення, судом взято до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, а оголошення карантину не зупиняє роботи судів.

При цьому, судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце судового слухання, проте останній не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 2 ГПК України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду справи, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору,

встановив:

30.09.2014 між Державним комунальним підприємством Луцьктепло (далі теплопостачальна організація, позивач) та Підприємством «ВІЗОР» (далі споживач, відповідач) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії №5-22 (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору теплопостачальна організація відпускає теплову енергію у вигляді гарячої води (далі-теплову енергію) споживачу, який зобов`язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити експлуатацію системи теплопостачання (тепловикористального обладнання).

Відповідно до п. 2.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію, призначену для обігрівання приміщень споживача, по теплових мережа до системи теплопостачання споживача безперебійно впродовж опалювального періоду(за винятком часу, необхідного для ліквідації аварії на теплових мережах, припинення або обмеження постачання енергоносіїв на котельні). Початок і закінчення опалювального періоду визначається розпорядженням Луцького міського голови.

На виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії позивач відпустив теплову енергію відповідачу на загальну суму 16127,31 грн., з них: у листопаді 2019 року на суму 6556,21 грн., в грудні 2019 року на суму 4294,23 грн., в січні 2020 року на суму 5276,87 грн., що підтверджується рахунками за теплову енергію (а.с. 9-11).

23.09.2019 між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Підприємством "Візор" було укладено договір про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання (далі - Договір реструктуризації заборгованості) на основі укладеного договору про купівлю- продажу (постачання) теплової енергії від 30.09.2014 № 5-22.

Відповідно до умов Договору реструктуризації заборгованості ДКП "Луцьктепло" надало відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості на суму 74519,98 грн за теплопостачання, що утворилася станом на 23.09.2019, за період з 23.09.2019 до 23.02.2019 із поділом на шість частин із щомісячним платежем в сумі 12420,00 грн та проведенням оплати поточних нарахувань (за їх наявності).

Згідно із п. 2.3 Договору реструктуризації заборгованості Боржник зобов`язався: а) забезпечити своєчасне погашення боргу за Теплопостачання не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата; б) забезпечити своєчасну оплату суми поточного щомісячного нарахування за Теплопостачання (за його наявністю) не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата ; в) в 10-ти денний строк, з моменту відчуження приміщення, письмово повідомити Підприємство про це та подати відповідні документи; г) у разі припинення Договору при відчуженні приміщення сплатити залишок суми розстроченого боргу протягом одного місяця із моменту укладення договору про відчуження приміщення; д) в 10-ти денний строк з моменту зміни місця реєстрації та/або місця фактичного проживання письмово повідомити Підприємство про такі зміни.

Отже, уклавши Договір про реструктуризацію заборгованості, сторони змінили п. 3.3 договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 5-22 від 30.09.2014 щодо розрахунку за отриману споживачем теплову енергію, встановивши строк оплати заборгованості не пізніше останнього календарного дня місяця, у який здійснюється оплата.

Пунктом 4.1Договору реструктуризації заборгованості передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладання (після проставляння на ньому підписів обома сторонами та його реєстрації в програмі розрахунків за Теплопостачання зі Споживачами) і діє до 23.02.2020.

В порушення взятих на себе зобов`язань згідно договору купівлі-продажу (постачання теплової енергії) та згідно договору реструктуризації заборгованості відповідач не оплатив щомісячних платежів в розмірі 14420 грн. за період вересень 2019 року - січень 2020 року та не оплатив поточні платежі за спожиту теплову енергію за листопад 2019 року-січень 2020.

Як зазначає позивач, заборгованість станом на 01.02.2020 становить 78227,31 грн., відповідач за теплопостачання у встановлені договором строки не сплатив, що призвело до звернення позивача із позовом до суду.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частина перша зазначеної статті також передбачає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України(далі ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи принцип змагальності сторін, встановлений статтею 13 ГПК України, суд згідно наданих доказів, розрахунку позивача, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 78227,31 грн., з них: 16127,31 грн. заборгованості згідно договору № 5-22 купівлі-продажу (постачання) теплової енергії та 62100 грн. згідно договору про реструктуризацію заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі, відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, в тому числі і щодо розміру нарахованих сум, суду не надав.

Щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 7822,73 грн., то суд зазначає, що відповідно до п. 3.2 договору про реструктуризацію заборгованості за теплопостачання за невиконання боржником взятих зобов`язань за п. 2.3 договору підприємство додатково стягне 10% від загальної суми боргу за цим договором у якості штрафних санкцій.

Оскільки в п. 1.1 Договору сторони узгодили, що підприємство надає відповідачу розстрочку на суму 74519,98 грн. із поділом на шість частин із щомісячним платежем в сумі 12420 грн. та проведенням оплати поточних нарахувань (за їх наявності), тобто загальна сума боргу складається із суми реструктуризованої заборгованості і поточних платежів, відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань згідно договору про реструктуризацію заборгованості в частині оплати щомісячного платежу в розмірі 12420 грн. та поточних платежів, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути штраф в розмірі 7822,73 грн. (10% від загальної суми боргу в розмірі 78227,31грн.) на підставі п. 3.2. договору про реструктуризацію.

Щодо стягнення з відповідача 24,02 грн. - інфляційних втрат та 355,41грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та відсотків річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи, порушення відповідачем строків оплати реструктуризованих платежів та поточних платежів за спожиту теплову енергію, суд приходить до висновку задоволення позовних вимогах про стягнення з відповідача 24,02 грн. грн. - інфляційних втрат та 355,41 грн. - 3% річних.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача слід стягнути 86429,47 грн., з них: 78227,31 грн. основної заборгованості, 7822,73 грн. штрафу, 24,02 грн. інфляційних втрат, 355,41 грн. 3% річних.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, відсутність правових підстав для звільнення сторін від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2102 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.73-79, 232, 236, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1 . Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Підприємства ВІЗОР (43000, м. Луцьк, вул. Потебні, 50, код ЄДРПОУ 13350003) на користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» (43021, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського,20, код ЄДРПОУ 30391925) 86429,47 грн., з них: 78227,31 основної заборгованості, 7822,73 грн. штрафу, 24,02 грн. інфляційних втрат, 355,41 грн. 3% річних та 2102 грн. сплаченого позивачем судового збору.

Повний текст рішення буде складено протягом 10 днів з моменту проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено

14.08.2020

Суддя А. С. Вороняк