Рішення

від 14.08.2020 по справі 909/239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 909/239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2020 м. Івано-Франківськ Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 909/239/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" про стягнення з приватного підприємства "ФАСАД-ЕС" 336 362 грн 98 коп. за договором поставки.

ТОВ "Ферозіт" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ПП "ФАСАД-ЕС" за договором поставки № РЕ/ІФ/175/19 від 15 березня 2019 р. 336 362 грн 98 коп., з яких 217 488 грн 04 коп. - основний борг, 33 916 грн 03 коп. - пеня, 43 497 грн 61 коп. - штраф, 39 508 грн 74 коп. - 28 % річних та 1 952 грн 56 коп. - інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов`язань відповідач не в повному обсязі оплатив поставлений йому позивачем товар.

26 березня 2020 р., суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач отримав копію зазначеної ухвали 02 квітня 2020 р.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11 березня 2020 р. № 211, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. з 12 березня 2020 р. на усій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався відповідними постановами Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 р., Розділ Х "Прикінцеві положення" ГПК України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Відтак строк на подання відповідачем відзиву на позовну заяву був продовженим в силу прямої норми закону.

Разом з тим, 17 липня 2020 р., набрав чинності Закон України № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби", яким були внесені зміни до ГПК України і, зокрема, п. 4 Розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу викладено в іншій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Крім того, за змістом п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 731-ІХ, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 р., закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням викладеного, продовжений в силу закону строк на подання відповідачем відзиву на позов закінчився 06 серпня 2020 р.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Крім того, 02 квітня 2020 р. до суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії платіжного доручення про сплату відповідачем частини основного боргу в сумі 50 000 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

15 березня 2019 р., ТОВ "Ферозіт" (постачальник) та ПП "ФАСАД-ЕС" (покупець) уклали договір № РЕ/ІФ/175/19 поставки товарів, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується постачати і передати у власність покупцю будівельні матеріали для використання у господарській діяльності, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться протягом 30 календарних днів від дати отримання товару.

За змістом пунктів 5.2, 5.3, 5.5 Договору, у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару. За прострочення оплати покупець сплачує постачальнику 28 % річних від простроченої суми.

На виконання умов договору протягом квітня - червня 2019 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 665 568 грн 04 коп.

Як вбачається із змісту позовної заяви, станом на 17 березня 2020 р. відповідач частково оплатив отриманий товар в розмірі 1 448 080 грн.

На наявну станом на 17 березня 2020 р. заборгованість у розмірі 217 488 грн 04 коп. позивач нарахував відповідачу пеню, штраф, 28 % річних та інфляційні втрати.

В той же час, 18 березня 2020 р., відповідно до даних платіжного доручення від 18 березня 2020 р. № 1230, ПП "ФАСАД-ЕС" перерахувало ТОВ "Ферозіт" 50 000 грн як оплату товару за договором від 15 березня 2019 р. № РЕ/ІФ/175/19.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено у ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що належним чином виконавши свої договірні зобов`язання позивач поставив відповідачу визначений договором поставки від 15 березня 2019 р. № РЕ/ІФ/175/19 товар, який останній не оплатив у повному обсязі, зокрема, станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 167 488 грн 04 коп., отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

18 березня 2020 р., тобто до відкриття провадження у цій справі, частину основного боргу в сумі 50 000 грн відповідач перерахував позивачу 18 березня 2020 р., тобто до відкриття провадження у цій справі.

В п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Однак закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, в частині позовних вимог ТОВ "Ферозіт" про стягнення з ПП "ФАСАД-ЕС" основного боргу в розмірі 167 488 грн 04 коп. слід задовольнити, в частині стягнення 50 000 грн основного боргу - відмовити.

Щодо вимог ТОВ "Ферозіт" про стягнення з ПП "ФАСАД-ЕС" 33 916 грн 03 коп. пені, 43 497 грн 61 коп. штрафу, 39 508 грн 74 коп. 28 % річних та 1 952 грн 56 коп. інфляційних втрат слід зазначити таке.

В ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

ТОВ "Ферозіт" нарахував відповідачу пеню на загальну суму наявної станом на 17 березня 2020 р. заборгованості у розмірі 217 488 грн 04 коп. за період з 19 липня 2019 р. до 14 січня 2020 р., однак слід враховувати, що зазначена сума складається із заборгованості за поставлений товар: 18 червня 2019 р. на суму 21 046 грн, 14 червня 2019 р. на суму 40 885 грн, 13 червня 2019 р. на суму 72 762 грн 60 коп., 12 червня 2019 р. на суму 9 590 грн, 11 червня 2019 р. на суму 13 077 грн 20 коп., 10 червня 2019 р. на суму 40 517 грн 10 коп. та частково 07 червня 2019 р. на суму 19 610 грн 14 коп.

Відтак у зв`язку із порушенням строків оплати товару, отриманого 18 червня 2019 р. позивач вправі нараховувати відповідачу пеню за період з 19 липня 2019 р. до 19 січня 2020 р., отриманого 14 червня 2019 р. - за період з 15 липня 2019 р. до 15 січня 2020 р., отриманого 13 червня 2019 р. - за період з 14 липня 2019 р. до 14 січня 2020 р., отриманого 12 червня 2019 р. - за період з 13 липня 2019 р. до 13 січня 2020 р., отриманого 11 червня 2019 р. - за період з 12 липня 2019 р. до 12 січня 2020 р., отриманого 10 червня 2019 р. - за період з 11 липня 2019 р. до 11 січня 2020 р. та отриманого 07 червня 2019 р. - за період з 08 липня 2019 р. до 08 січня 2020 р. Враховуючи наведене, суд самостійно розрахував пеню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду (19 липня 2019 р. - 14 січня 2020 р.), та встановив, що вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково - в сумі 33 713 грн 17 коп., зокрема, за порушення строків оплати товару:

- отриманого 18 червня 2019 р. загальною вартістю 21 046 грн пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 14 січня 2020 р. становить 3 282 грн;

- отриманого 14 червня 2019 р. загальною вартістю 40 885 грн пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 14 січня 2020 р. становить 6 375 грн 78 коп.;

- отриманого 13 червня 2019 р. загальною вартістю 72 762 грн 60 коп. пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 14 січня 2020 р. становить 11 346 грн 91 коп.;

- отриманого 12 червня 2019 р. загальною вартістю 9 590 грн пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 13 січня 2020 р. становить 1 488 грн 43 коп.;

- отриманого 11 червня 2019 р. загальною вартістю 13 077 грн 20 коп. пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 12 січня 2020 р. становить 2 020 грн 02 коп.;

- отриманого 10 червня 2019 р. загальною вартістю 40 517 грн 10 коп. пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 11 січня 2020 р. становить 6 228 грн 74 коп.;

- отриманого 07 червня 2019 р. загальною вартістю 19 610 грн 14 коп. пеня за період прострочення 19 липня 2019 р. - 08 січня 2020 р. становить 2 971 грн 29 коп.

Натомість заявлений позивачем до стягнення штраф в розмірі 43 497 грн 61 коп. у зв`язку із арифметичною правильністю такого розрахунку слід стягнути з відповідача у повному обсязі.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши заявлені до стягнення нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України і п. 5.5 Договору 28 відсотків річних та нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат, суд встановив, що наведені позивачем розрахунки є арифметично правильними, а відтак підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 129 ГПК України, судовий збір суд покладає на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

з приватного підприємства "ФАСАД-ЕС" (76493, м. Івано-Франківськ, с. Крихівці, вул. Кобзаря, 35; ідентифікаційний код 37183629) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" (48100, Тернопільська обл., м. Теребовля, вул. Шевченка, 171; ідентифікаційний код 37961273) стягнути 167 488 (сто шістдесят сім тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн 04 коп. основного боргу, 43 497 (сорок три тисячі чотириста дев`яносто сім) грн 61 коп. штрафу, 33 713 (тридцять три тисячі сімсот тринадцять) грн 17 коп. пені, 39 508 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот вісім) грн 74 коп. 28 % річних, 1 952 (одну тисячу дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 56 коп. інфляційних втрат та 4 292 (чотири тисячі двісті дев`яносто дві) грн 40 коп. судового збору;

в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт" про стягнення з приватного підприємства "ФАСАД-ЕС" 50 000 грн основного боргу та 202 грн 86 коп. пені - відмовити.

Витрати на сплату судового збору в частині 753 грн 04 коп. залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Ткаченко І. В.