Рішення

від 14.08.2020 по справі 909/310/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/310/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу без виклику сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничого підприємства "АСОТ",

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго",

про стягнення заборгованості в сумі 28 625 грн 35 к., з них: 25 000 грн 00 к.- основний борг, 377 грн 48 к.. - 3% річних, 3247 грн 87 к. - пеня

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АСОТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 28 625 грн 35 к., з них: 25 000 грн 00 к.- основний борг, 377 грн 48 к.. - 3% річних, 3247 грн 87 к. - пеня.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань згідно Договору про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року в частині оплати наданих послуг згідно вказаного договору.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 21.04.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Водночас з 12 березня до 22 червня 2020 року на усій території України установлено карантин (Постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211" з подальшими змінами та доповненнями).

Так, відповідні обмежувальні протиепідемічні заходи в м. Івано-Франківську встановлені рішенням Івано-Франківської міської ради від 16.03.2020 "Про невідкладні дії щодо забезпечення обмежувальних заходів та заходів безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

16.03.2020 року збори суддів Господарського суду Івано-Франківської області прийняли рішення про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Івано-Франківської області на час дії карантину, відповідно до якого рекомендовано, зокрема, забезпечити відкладення розгляду всіх судових справ на період дії карантину.

Крім того, п. 4 Прикінцевих положень ГПК України (із змінами та доповненнями) передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Пунктом 2 розділу II (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19)» №731-IX від 18.06.2020 року, який набрав чинності 17.07.2020 року встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

03.06.2020 року позивачем направлено до Господарського суду клопотання про продовження процесуальних строків (6861/20 від 03.06.2020 року), зокрема просить продовжити строк на надання відзиву на позов та інших заяв після закінчення дії карантину та просить розгляд справи проводити за участю представника АТ «ДТЕК Західенерго» .

04 серпня 2020 року Акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" подано клопотання про продовження процесуальних строків (вх.№9684/20 від 04.08.2020 року), в якому повторно просить продовжити строк на надання відзиву на позов на 15 днів після закінчення дії карантину, відкласти розгляд справи до дати завершення карантину та просить розгляд справи проводити за участю представника АТ «ДТЕК Західенерго» .

Вказані клопотання обгрунтовані фізичною неможливістю відповідача підготувати та направити відзив і інші необхідні документи по справі

Щодо зазначених вище клопотань, то суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

Крім того, судом враховано п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (із змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року (набрав чинності 17.07.2020) визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

В поданих відповідачем клопотаннях останнім не наведено вагомих підстав, які б унеможливлювали за час послаблення карантину на території України подачу відповідачем відзиву на позовну заяву та підтверджуючих доказів до нього.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд наголошує також, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Ураховуючи, що справа розглядається в спрощеному провадженні, довготривалий період дії карантину та етапів його послаблення, у зв`язку із чим продовжувались процесуальні строки у відповідності до вказаних вище Законів та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про продовження процесуальних строків для подачі відзиву.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про проведення розгляду справи за участю його представника (представника відповідача) в судовому засіданні, то суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Проте, п.1 ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В спірному випадку, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості в сумі 28 625 грн 35к., яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За наведеного, суд вважає правомірним відмовити у задоволенні клопотання відповідача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

За наведеного, суд відмовляє в задоволенні клопотань відповідача за вх.№ 6861/20 від 03.06.2020 року та вх.№9684/20 від 04.08.20.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

10 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НВП «АСОТ» (по договору - виконавець/по справі - позивач) та Акціонерним товариством "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року (далі - Договір).

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

Відповідно до умов договору виконавець (позивач по справі) зобов`язався надати підрозділу замовника (відповідач по справі) послуги з обслуговування і технічного супроводу комплексного комп`ютерного тренажера енергоблока 200МВт, а останній зобов`язався прийнятим і оплатити вказані послуги (п.1.1 та 1.2 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору строк надання послуг - 1 місяць з дати підписання договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що сума послуг складає 25000 грн 00к.

На виконання умов договору позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо надання послуг з обслуговування і технічного супроводу комплексного комп`ютерного тренажера енергоблока 200МВт у визначений договором строк, про що свідчить Акт прийому-передачі наданих послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.06.2019 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Будь-яких претензій щодо строків, вартості та якості надання послуг від відповідача не надходило.

Відповідно до п.4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати наданих виконавцем замовнику послуг протягом 90 (дев`яносто) робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

В порушення умов договору відповідач надані позивачем послуги не оплатив.

Претензійним листом від 11.02.2020 року позивач звернувся до відповідача про погашення заборгованості на суму 25000 грн. Факт отримання відповідачем зазначеної претензії підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №7711200549871 від 19.02.2020, копія якого долучена до матеріалів справи.

Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Зазначена вище обставина зумовила позивача звернутись з даним позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання їх судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі Договір про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року, за своєю правовою природою є договором про надання послуг, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За умовами договору оплата здійснюється протягом 90 (дев`яносто) робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим Договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день.

Акт прийому-передачі підписано 10.06.2019 року.

З врахуванням наведеного вище строк оплати наданих послуг минув 16.10.2019 року.

Проте відповідач умови договору щодо оплатинаданих послуг на суму 25000 грн 00к. не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на зазначену суму.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення основної заборгованості на суму 25000 грн 00к. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати послуг по Договору про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 25000 грн 00к. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарсього кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних правових норм та позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 3 247 грн 87 к., та 377 грн 48 к. - три відсотки річних.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, три відсотки річних, прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем доведено та документально підтверджено факт набуття ним права вимоги стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 28 625 грн 35к., у відповідності до Договору про надання послуг №2804-ЗЕ-БуТЕС від 10.05.2019 року.

Підсумовуючи, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання позивача про стягнення 1500 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, в підтвердження своїх вимог щодо витрат на правову допомогу позивач подав до суду такі докази: копія Договору про надання юридичних послуг №2Ю від 05.03.2020 року, копія Акту №2Ю-1 приймання-передачі наданих послуг згідно з Договором про надання юридичних послуг №2Ю від 05.03.2020р. на суму 1500 грн 00к., копію довідки №2 про розмір коштів, отриманих від Клієнта від 14.04.2020р.

З урахуванням вказаних вище документів, вартість вказаних послуг становить 1 5 00 грн 00к. Вказана сума та її сплата документально підтвердженна.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень позивача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 20.11.2018 року у справі 910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В спірному випадку, суд, враховуючи наведене вище, а також положення підпункту 1 п.4 ст.129 ГПК України - дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 грн 00к.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст.124, ст.129 Конституції України, ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 216, 230 Господарського кодексу України, ст. 13, 74, 77, 86, 123, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АСОТ" до Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення заборгованості в сумі 28 625 грн 35 к., з них: 25 000 грн 00 к.- основний борг, 377 грн 48 к. - 3% річних, 3247 грн 87 к. - пеня - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" ( м.Львів, вул.Козельницька,15 , код 23269555 ) в особі відокремленого підрозділу "Бурштинська теплова електрична станція" Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (м. Бурштин, Івано-Франківська область, код 00131541) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "АСОТ" (вул. Навроцького, 33, м. Львів, код 23267585) заборгованості в сумі 28 625 грн 35 к. (двадцять вісім тисяч шістсот двадцять п`ять гривень тридцять п`ять копійки), з них: 25 000 грн 00 к. (двадцять п`ять тисяч гривень) - основний борг, 377 грн 48 к. (триста сімдесят сім гривень сорок вісім копійки) - 3% річних, 3247 грн 87 к. (три тисячі двісті сорок сім гривень вісімдесят сім копійки) - пеня, 2102 грн 00к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору та 1500 грн 00к. (одну тисячу п`ятсот гривень) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.