Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/6761/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020 Справа № 910/6761/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (вул.Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354) до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГАМЕГАБУД" (вул. Велика Васильківська, буд.139 Л, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42526161) про стягнення заборгованості 194 018,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГАМЕГАБУД" про стягнення, як солідарних боржників суми заборгованості в розмірі 194018,02 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №160823-1/ФЛ-Ю-А від 23.08.2016 та Договором поруки №200130-6/п від 30.01.2012 щодо оплати платежів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 194018,02 грн, з яких 189 999,99 грн - сума основного боргу, 4 018,03 грн - сума пені. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/6761/20, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Враховуючи, що відповідачем-1 у справі №910/6761/20 за вказаним вище позовом є фізична особа (не підприємець) ОСОБА_1 , судом зроблено запит щодо доступу до персональних даних даної фізичної особи та зобов`язано надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) цієї фізичної особи. З департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), надійшла відповідь на запит №074/06/2-2115 від 31.07.2020, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Вказана ухвала суду від 21.05.2020 була надіслана відповідачу-1 28.05.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу його реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу-1 та було повернуте до суду 09.06.2020 з приміткою: адресат відмовився , що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 04.06.2020 на відповідному конверті. Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, зважаючи на зазначене, сторони належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.05.2020 отримана позивачем - 03.06.2020, відповідачем-2 - 01.06.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення. Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 21.05.2020 у справі №910/6761/20 було встановлено строк для подання відповідачам відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали. Відтак, відповідач-1 був вправі подати відзив на позов до 19.06.2020 включно, а відповідач-2 вправі був подати відзив на позов до 16.06.2020. При цьому, строк на подання відповідачами відзиву на позов не є продовженим на підставі п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний пункт господарського процесуального Закону набрав чинність для відповідача-1: 22.06.2020, а для відповідача-2: 17.06.2020. Пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином . Тобто, станом на дату набрання чинності положенням господарського процесуального Закону, якими передбачено автоматичне продовження строку на подання відзиву на строк дії карантину, відповідний строк у відповідачів закінчився, а відтак не міг бути продовженим. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався. Крім того, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

23.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (відповідно до протоколу загальних зборів учасників №81 від 27.11.2029, який наявний в матеріалах справи, назва змінена на Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ") (Лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР СТРОЙ СЕРВІС" (Первісний боржник) був укладений Договір фінансового лізингу №160823-1/ФЛ-Ю-А (далі - Договір лізингу).

Відповідно до умов Договору лізингу, позивач передав Первісному боржнику в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до Договору лізингу, а Первісний боржник прийняв майно - предмет лізингу про що підписаний акт приймання-передачі від 16.09.2016.

30.01.2020 між позивачем, Первісним боржником, ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІГАМЕГАБУД" (відповідач-2, Лізингоодержувач) був укладений Договір №200130-3/І про передання прав та обов`язків (далі - Договір), відповідно до п.12 якого Первісний боржник перевів на відповідача-2 частину свого простроченого боргу, що витікав з умов Договору лізингу в розмірі 760 000,00 грн, а відповідач-2 прийняв на себе зобов`язання по сплаті його позивачу в порядку та розмірах, визначеному в п.13 Договору. Зокрема, відповідач-2 зобов`язався сплачувати позивачу не пізніше кожного першого числа місяця, починаючи з 01.02.2020 по 63 333,33 грн.

Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Пунктом 14 Договору передбачено, що за порушення строків сплати суми платежів відповідач-2 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом усього строку існування прострочення за кожен день такого прострочення.

Також, 30.01.2020 між позивачем та ОСОБА_1 (відповідач-1, Поручитель) та відповідачем-2, з метою забезпечення зобов`язань відповідача-2 за Договором, укладено Договір поруки №200130-6/П, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. за реєстровим №3637 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п.2 Договору поруки, відповідач-1 зобов`язався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-2 усіх грошових зобов`язань в т.ч. за Договором лізингу в повному обсязі, в тому числі:

-сплату позивачу лізингових платежів;

-сплату позивачу санкцій (неустойки, штрафів, пені, інших санкцій), процентів річних, битків та усіх інших витрат та виплат, сплата яких покладається на відповідача-2 відповідно до умов Договору лізину та/або чинного законодавства України.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем-2 неналежним чином виконані умови Договору лізингу щодо сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим заборгованість відповідача-2 за лізинговими платежами в межах дії цього Договору становить 189 999,99 грн - суми основного боргу, 4 018,03 грн - суми пені, які він просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2, як солідарних боржників.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ"підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору лізингу між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Дослідивши зміст укладеного договору поруки №200130-6/П від 30.01.2020, судом встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, на момент звернення позивача до суду з цим позовом у відповідача-1 та відповідача-2 існує заборгованість за Договором лізингу, згідно з Графіком сплати лізингових платежів в розмірі 189 999,99 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем-1 та відповідачем-2 не надано доказів сплати лізингових платежів за Договором лізингу, в тому числі згідно з Графіком сплати лізингових платежів в розмірі 189 999,99 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі з відповідачів, як солідарних боржників.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.03.2020 по 12.05.2020 в розмірі 4 018,03 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 14 Договору передбачено, що за порушення строків сплати суми платежів відповідач-2 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла протягом усього строку існування прострочення за кожен день такого прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені в розмірі 4 018,03 грн за прострочення виконання відповідачами зобов`язання за договором лізингу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачами не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростували, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 73-74, 76-77, 86, 129, 232, 233, 237- 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платників податків: НОМЕР_1 ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІГАМЕГАБУД" (вул. Велика Васильківська, буд.139 Л, м.Київ, 03150, код ЄДРПОУ 42526161) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ ЛІЗИНГ" (вул.Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. Б, м.Київ, 01054, код ЄДРПОУ 33880354) суму основного боргу в розмірі 189 999 (сто вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яноста дев`ять) грн 99 коп., суму пені в розмірі 4 018 (чотири тисячі вісімнадцять) грн 03 коп. та судовий збір в розмірі 2 910 (дві тисячі дев`ятсот десять) грн 27 коп.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 07.08.2020

Суддя Н.І. Ягічева