Рішення

від 07.08.2020 по справі 910/5705/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2020Справа № 910/5705/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (вул.Перемоги, буд.14, м.Сміла, Смілянський район, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 36746147)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" (вул.Січових Стрільців, буд.4 а, оф.5, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 36689304)

про стягнення 57 668,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" про стягнення 57 668,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки нафтопродуктів №006 від 03.12.2018 щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 57 668,57 грн, з яких 49 240,80 грн - сума основного боргу, 831,72 грн - сума 3% річних, 617,34 грн - інфляційні витрати, 6 978,71 грн - сума пені.

Ухвалою від 05.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

21.05.2020 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме акту надання послуг (виконаних робіт) від 23.04.2020, платіжного доручення №485 від 19.05.2020 на суму 6 250,00 грн, заключної виписки за період з 19.05.2020 по 19.05.2020 та доказів направлення зазначених документів відповідачу. Позивач у своєму посилається на те, що станом на 19.05.2020 поніс витрати на правничу допомогу в сумі 6 250,00 грн, які просить суд стягнути з відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Вказана ухвала суду від 05 . 05.2020 була надіслана відповідачу 08 .0 5.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Січових Стрільців, буд. 4а, оф.5.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 20 .0 5.2020 з приміткою: адресат відсутній за вказаною адресою , що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 16 .0 5.2020 на відповідному конверті.

Позивачу ухвала суду від 05 . 05.2020 була надіслана 08 .0 5.2020 рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження позивача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Перемоги, 14, м.Сміла, Черкаської обл., 20700.

Однак поштове відправлення не було вручене позивачу та було повернуте до суду 19.06.2019 з приміткою: інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення , що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 19 .0 5.2020 на відповідному конверті.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 у справі №910/5705/20 було встановлено строк для подання відповідачем відзиву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" було вправі подати відзив на позов до 01.06.2020 включно.

При цьому, строк на подання відповідачем відзиву на позов не є продовженим на підставі п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний пункт господарського процесуального Закону набрав чинність 02.06.2020.

Пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином .

Тобто, станом на дату набрання чинності положенням господарського процесуального Закону, якими передбачено автоматичне продовження строку на подання відзиву на строк дії карантину, відповідний строк у відповідача закінчився, а відтак не міг бути продовженим.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Крім того, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" (Покупець, відповідач) був укладений договір поставки нафтопродуктів №006, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) у відповідності до умов Договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.2.2 Договору, Постачальник зобов`язався на підставі наданих Покупцем заявок та Додаткових угод до цього Договору передати у власність Покупця товар відповідно до умов Договору, з оформленням видаткових накладних та інших документів. Покупець зобов`язався прийняти та в повному обсязі здійснювати оплату повної вартості товару.

У розділі 5 Договору сторони погодили порядок розрахунків. Відповідно до пунктів 5.1.-5.3 Договору Покупець оплачує Постачальникові 100% попередньої вартості товару в день виставлення рахунку. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно із п. 7.3 Договору, в разі несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення платежу, до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в процесі виконання Договору між сторонами склалися відносини, при яких поставка і отримання товару відбувалась без укладання додаткових угод.

Так, відповідно до видаткових накладних, позивачем відповідачеві поставлено товар :

-За видатковою накладною №РН-0000669 від 17.09.2019 на суму 23 496,00 грн, з яких 9 600,00 грн сплачено відповідачем;

-За видатковою накладною №РН-0000728 від 30.09.2019 на суму 23 496,00 грн;

-За видатковою накладною №РН-0000835 від 31.10.2019 на суму 4 800,00 грн;

-За видатковою накладною №РН-0000902 від 26.11.2019 на суму 7 048,80 грн.

З акту звірки за 2019р., який підписаний без зауважень і заперечень та скріплений печатками обох сторін вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар складає 49 237,78 грн. Крім того, суд зазначає, що часткова сплата в розмірі 9 600 грн за рахунком-фактурою СФ-0000516 (17.09.2019), відповідно до зазначеного акту, була здійснена відповідачем 23.10.2019.

Спір у справі виник з неналежного виконання Покупцем своїх зобов`язань за Договором, а саме, за твердженням позивача, відповідач не розрахувався за отриманий товар, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 57 668,57 грн, з яких 49 240,80 грн - сума основного боргу, 831,72 грн - сума 3% річних, 617,34 грн - інфляційні витрати, 6 978,71 грн - сума пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в сумі 6 250,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується видатковими накладними, які оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте відповідачем не була здійснена своєчасна та повна оплата за поставлений товар.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 49 240,80 грн, з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" в розмірі 49 240,80 грн.

Отже, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, відповідач не здійснив оплату поставленого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 49 240,80 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 6 978,71 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, згідно із п. 7.3 Договору, в разі несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення платежу, до повного погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Також, судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми пені, з урахуванням зазначеного періоду позивачем, суд приходить до висновку, що вона розрахована позивачем невірно, тому підлягає частковому задоволенню. Так, сума пеня, яка підлягає стягненню:

- За видатковою накладноют№РН-0000669 від 17.09.2019, складає - 2 529,03;

- За видатковою накладною №РН-0000728 від 30.09.2019, складає 3 176,43 грн;

- За видатковою накладною №РН-0000835 від 31.10.2019, складає 576,55 грн;

- За видатковою накладною №РН-0000902 від 26.11.2019, складає 691,01 грн;

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 6 973,02 грн.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних в розмірі 831,72 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми 3% річних , з урахуванням зазначеного періоду позивачем, суд приходить до висновку, що вона розрахована позивачем невірно, тому підлягає частковому задоволенню. Так, сума 3% річних, яка підлягає стягненню:

- За видатковою накладноют№РН-0000669 від 17.09.2019, складає - 278,18 грн;

- За видатковою накладною №РН-0000728 від 30.09.2019, складає 397,22 грн;

- За видатковою накладною №РН-0000835 від 31.10.2019, складає 68,92 грн;

- За видатковою накладною №РН-0000902 від 26.11.2019, складає 86,14 грн;

Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача складає 830,46 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 617,34 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку про його необґрунтованості, так як позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного та здійснено нарахування інфляційних втрат за жовтень 2019 на повну суму заборгованості без урахування сплаченої суми в розмірі 9 600 грн (23 496,00 грн - 9 600 грн = 13896,00 грн), тобто сума інфляції на яку повинно здійснюватися нарахування у жовтні 2019 складає 13 896,00 грн, у зв`язку з чим інфляційні нарахування за жовтень 2019 за видатковою накладною №РН-0000669 від 17.09.2019 складають 180,91 грн.

Крім того, інфляційні нарахування за видатковою накладною №РН-0000728 від 30.09.2019, складають 305,89 грн; за видатковою накладною №РН-0000835 від 31.10.2019, складають 28,69 грн; за видатковою накладною №РН-0000902 від 26.11.2019, складають 35,05 грн. Загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача складає 550,54 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов та свого контррозрахунку суми позову, стверджувань позивача не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат відповідача на професійну правничу допомогу, яку відповідач просить стягнути з позивача у розмірі 6 250,00 грн, суд зазначає наступне.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В обґрунтування заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду договір про надання правової допомоги від 16.04.2020, укладений з Адвокатським бюро Сілко (Бюро), відповідно до умов якого Бюро надає Товариству з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" правничу допомогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю АЗЮР заборгованості за Договром поставки нафтопродуктів від 03.12.2018 №006, 3% річних, втрат від інфляції, пені судових витрат; ордер адвоката серія ЧК №112819; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; акт надання послуг (виконаних робіт) від 23.04.2020, платіжне доручення №485 від 19.05.2020 на суму 6 250,00 грн, заключну виписку за період з 19.05.2020 по 19.05.2020.

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання правової допомоги від 16.04.2020, було складено акт надання послуг (виконаних робіт) від 23.04.2020 та детальний розрахунок до нього, які підписані сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно детального розрахунку до вказаного акту, витрати на правничу допомогу (гонорар) за даним позовом складають 6 250,00 грн, які були сплачені позивачем (клієнтом) на рахунок з Адвокатського бюро Сілко 19.05.2020, що підтверджується платіжними дорученням №485.

На підтвердження повноважень адвоката Сілко Оксани Іванівни позивачем надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000799 від 28.09.2017.

Отже, позивачем подано до матеріалів справи достатньо доказів на підтвердження факту надання Адвокатським бюро Сілко (адвокатом Сілко О.І.) професійної правової допомоги в межах даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Враховуючи те, що при розгляді справи судом встановлено, що права позивача були порушені, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, тому витрати, пов`язані з правничою допомогою в розмірі 6 250,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" (вул.Січових Стрільців, буд.4 а, оф.5, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 36689304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (вул.Перемоги, буд.14, м.Сміла, Смілянський район, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 36746147) суму основного боргу в розмірі 49 240 (сорок дев`ять тисяч двісті сорок) грн 80 коп, суму пені в розмірі 6 973 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн 02 коп., суму 3% річних в розмірі 830 (вісімсот тридцять) грн 46 коп., інфляційні в розмірі 550 (п`ятсот п`ятдесят) грн 54 коп. та судовий збір в розмірі 2 099 (дві тисячі дев`яноста дев`ять) грн 31 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЗЮР" (вул.Січових Стрільців, буд.4 а, оф.5, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 36689304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СМІЛА-РАЙАГРОПОСТАЧ" (вул.Перемоги, буд.14, м.Сміла, Смілянський район, Черкаська область, 20700, код ЄДРПОУ 36746147) витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 6 242 (шість тисяч двісті сорок дві) грн 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12.08.2020

Суддя Н.І. Ягічева