Рішення
від 12.08.2020 по справі 910/7543/20
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/7543/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Росущан К.О. розглядаючи у відкритому судовому засіданні

справу 910/7543/20

за позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (код 01190043, 04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ" (код 30184432, 02105, м. Київ, вул. П.Усенка, 8)

про визнання договору укладеним.

Представники сторін:

позивача, Баган Т.Г., довіреність № 5/9 від 02.01.20;

відповідача, Багрій К.В., довіреність № ордер серія КС №412992 від 24.06.20,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.05.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі - позивач, Концерн) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ" (далі - відповідач, Телекомпанія) про визнання договору укладеним.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги таким:

- незважаючи на відсутність укладеного договору Телекомпанія користувалась послугами Концерну, а Концерн не припинив їх надання протягом 2019 року;

- запропонований у грудні 2018 проект Договору № 4-597 Телекомпанія повернула з протоколом розбіжностей 26.12.2018, однак 21.01.2019 договорі з протоколом розбіжностей відхилений Концерном і у подальшому не узгоджено його умови, а надання телекомунікаційних послуг можливе лише на підставі договору;

- внаслідок недосягнення між сторонами домовленості щодо істотних умов договору № 4-597, існують підстави для вирішення даного спору в судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звертаючись з позовом до суду просить визнати вищевказаний договір укладеним у його редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі № 910/7543/20; розгляд справи постановлено здійснювати у порядку загального позовного провадження.

30.06.2020 через відділ діловодства суду надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що факт надання позивачем послуг за договором після отримання листа відповідача № 99 від 26.12.2018 разом з Протоколом розбіжностей до договору, розцінюється відповідачем як конклюдентні дії в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України щодо погодження позивачем договірної ціни послуг за договором, яка була запропонована Товариством з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ". Крім того відповідач зазначає, що оскільки договір з протоколом розбіжностей був фактично виконаний сторонами та припинив свою дію, обраний позивачем предмет позову не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

У судовому засіданні 07.07.2020 представник позивача подав відповідь на відзив, відповідно до якої вважає відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ" безпідставним та необґрунтованим. Зазначає, що той факт, що відповідач в межах строків для відповіді, передбачених ч. 5 ст. 181 ГК України, свідомо не вчинив дії, свідчить про намір укласти договір з надання послуг на умовах позивача.

14.07.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував проти викладених у відповіді на відзив обставинах, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судом, відповідно до вимог статей 222-223 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний позов і зустрічна позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (надалі - позивач) є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 № 102 "Про створення Концерну РРТ", заснованим на державній формі власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 "Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій", реєстраційний № 898.

При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" (надалі - відповідач) є телерадіоорганізацією - зареєстрованою у встановленому законодавством порядку юридичною особою, яка на підставі виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення ліцензії на мовлення створює передачі та розповсюджує їх за допомогою технічних засобів мовлення (абзац 46 статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення").

Станом на 01.01.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" мало ліцензію на мовлення ефірне (телебачення) серії НР № 00454-м, що була видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення 29.09.2005.

Відповідно до додатку № 3 до ліцензії на телебачення Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" мало право вести наземне ефірне та мережне мовлення у 39 містах України.

Листом № 4569/4-07 від 11.12.2018 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив відповідачу на розгляд та підписання проект Договору № 4-597 про надання телекомунікаційних послуг у 2019 році.

У відповідь на вищевказаний лист, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" направило позивачу лист від 26.12.2018 № 99 з протоколом розбіжностей від 26.12.2018 до Договору № 4-597 та до Додатку № 1, а також підписані і скріплені печатками Договір № 597 та Додаток № 1.

Листом № 206/4-07 від 21.01.2019 року позивач повідомив відповідача про те, що не приймає умови протоколу розбіжностей. Відповіді на вищевказаний лист від відповідача не надходило.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що відповідач протягом 2019 року безперервно подавав вхідний сигнал до Центру контролю і управління радіомовленням та телебаченням Концерну РРТ, тобто, користувався послугами позивача, що свідчить про намір останнього укласти договір з надання послуг в редакції позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтею 28 Закону України "Про телекомунікації" використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Частиною 4 статті 39 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" встановлено, що телерадіоорганізації здійснюють мовлення з використанням ресурсу багатоканальної телемережі відповідно до умов ліцензії на мовлення та угоди з оператором багатоканальної телемережі.

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що Послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ. Послугами ефірного телерадіомовлення є: технічне обслуговування і експлуатація технічних засобів випромінення в ефір; передача телерадіопрограм до технічних засобів випромінення в ефір з використанням споруд і ліній зв`язку; трансляція телерадіопрограм технічними засобами випромінення в ефір.

Послуги ефірного телерадіомовлення надаються телерадіоорганізаціями за умови укладення договору та наявності ліцензії на мовлення, виданої Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Відповідно п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Нормами статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з положеннями статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ст. 641 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до частини 2 статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Згідно з статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умовою надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Як встановлено судом, 11.12.2018 Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення направив Товариству з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" на розгляд та підписання договір № 4-597 з додатком № 1 про надання Концерном РТТ телекомунікаційних послуг у 2019 році.

Предметом даного договору є надання позивачем, як виконавцем, у відповідності до ліцензій на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення, телекомунікаційних послуг з технічного обслуговування та експлуатації технічних засобів відповідача, як замовника.

Положеннями частини 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

З матеріалів справи вбачається, що в межах визначеного законодавством строку Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" листом від 26.12.2018 № 99 надіслало підписаний і скріплений печаткою договір № 4-597 із Додатком №1 та протокол розбіжностей від 26.12.2018 до Договору, в якому відповідачем було запропонувало свою вартість послуг, які надаються Концерном РРТ.

Наведені обставини в їх сукупності свідчать про відсутність зі сторони відповідача конклюдентних дій в розумінні частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України в рамках договору № 4-597, а саме щодо прийняття пропозиції на укладення договору саме в запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до частини 5 статті 181 Господарського кодексу України, сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Судом встановлено, що листом № 206/4-07 від 21.01.2019 позивач повідомив відповідача, що не приймає умови протоколу розбіжностей від 26.12.2018 до Договору № 4-597 та до Додатку №1.

При цьому, як встановлено судом, протягом періоду з 01.01.2019 по 31.12.2019 позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній фактично споживав дані послуги.

Отримавши від відповідача договір № 4-597 із протоколом розбіжностей від 26.12.2018 щодо ціни за годину телекомунікаційних послуг, позивач у 2019 році продовжував надавати відповідачу послуги, про що свідчать:

- акти виконаних робіт;

- рахунки на оплату;

- зведення на оплату фактично наданих Концерном РРТ телекомунікаційних послуг технічними засобами ПІІ ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ";

- відомість роботи технічних засобів Концерна РРТ ТОВ "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ".

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач щомісячно розглядав надані позивачем пакети документів та направляв на адресу останнього Протокол зауважень та/або заперечень на підставі п. 5.4. договору № 4-597 з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.12.2018.

Відповідно до частини 2 ст. 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вказані вище дії позивача беззаперечно підтверджують фактичне виконання Концерном РРТ договірних відносин між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" (конклюдентні дії) в рамках договору № 4-597 з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.12.2018 (Договору в редакції відповідача).

Відтак, беручи до уваги факт надання Концерном РРТ послуг після отримання ним листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" від 26.12.2018 № 99 разом з протоколом розбіжностей від 26.12.2018, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Експрес-Інформ" обґрунтовано вважало, що позивач своїми конклюдентними діями (в порядку ч. 2 ст. 642 ЦК України) погодився на договірну ціну послуг за договором № 4-597, запропоновану відповідачем.

З огляду на наведене, спірний договір № 4-597 був укладений та діяв на умовах та за договірними цінами, які були запропоновані відповідачем та визначені у протоколі розбіжностей від 26.12.2018, та продовжував діяти до закінчення строку його дії.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 910/16858/17.

Згідно із ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Великою Палатою Верховного суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 було зроблено правовий висновок про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У пункті 76 вищевказаної постанови також зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи укладення договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна з сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо умов договору. При цьому можливість розгляду цих спорів в судовому порядку обумовлюються обов`язковістю договору.

Тобто, виходячи з норм чинного законодавства та усталеної судової практики, особа вправі звернутися до суду за захистом своїх прав на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України з позовом про визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативно-правовим актом, що містить відповідний обов`язок.

У даній справі, що розглядається, позивачем визначено спосіб захисту свого права шляхом визнання укладеним договір № 4-597 за цінами визначеними в Додатку № 1 до договору, в редакції викладеній позивачем.

З урахуванням наведених вище обставин, суд прийшов до висновку, що такий спосіб захисту не є належним у розумінні положень чинного законодавства.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним засобом юридичного захисту та не призводить до відновлення порушеного права.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У позові Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (далі -Концерн) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телекомпанія "Експрес-Інформ" (далі- Телекомпанія) про визнання договору №4-597 від грудня 2018 року укладеним в редакції позивача , відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.08.2020.

Суддя І.Д. Курдельчук

Дата ухвалення рішення12.08.2020
Оприлюднено17.08.2020

Судовий реєстр по справі —910/7543/20

Рішення від 12.08.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

Ухвала від 14.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

Ухвала від 07.07.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

Ухвала від 02.06.2020

Господарське

Господарський суд міста Києва

Курдельчук І.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні