Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/2247/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/2247/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322)

до Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22864244)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 17-б, код ЄДРПОУ 32375554);

2) Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 42, код ЄДРПОУ 37308812);

3) Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141)

4) Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 03362123)

про стягнення заборгованості 151 992,46 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Сакун А.О.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи-1: Кметик-Власенко О.В.

Від третіх осіб 2, 3, та 4: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення страхового відшкодування у розмірі 151 992, 46 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.02.20 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

02.03.2020 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено процесуальні строки для подання пояснень по суті спору.

Частинами 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами частин 2,3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначені особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У відповідності до частини 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Згідно зі статтею 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких обставин розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін підлягає заміні на розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з початком розгляду справи зі стадії відкриття провадження.

Отже, для забезпечення належного захисту прав та інтересів позивача в даній справі, враховуючи предмет спору, складність справи, важливість результатів її розгляду, а також для забезпечення всебічного, повного, об`єктивного та правильного вирішення спору в суді та з метою забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом та судом, дотримання засад верховенства права та змагальності судочинства, суд визнав, що розгляд справи № 910/2247/20 необхідно здійснювати в загальному позовному провадженні.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" надає послуги з прибирання прибудинкової території за адресою : м. Київ, вул. Володимирська 82-В.

Отже, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва", тому суд визнав за необхідне залучити до участі у справі останнє третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Також з матеріалів справи вбачається, що Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією листом №100-13527 від 05.09.2019 повідомлено, що житловий будинок № 82-В, розташований у м. Києві по вул. Володимирській, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, від імені якої в силу законодавства діє Київська міська рада, тому суд визнав за необхідне на підставі ч. 2 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучити вказаних осіб до розгляду даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача з огляду на те, що рішення у даній справі безпосередньо має вплив на права та обов`язки даних осіб.

Оскільки Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" є територіальним об`єднанням підприємств зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста Києва, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки останнього, тому суд визнав за необхідне залучити до участі у справі останнє третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 справу № 910/2247/20 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.06.2020.

Через відділ діловодства суду 29.05.2020 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 01.06.2020 просив відкласти підготовче засідання для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представники сторін та третіх осіб № 2, № 3 та № 4 участь своїх представників у засідання суду 01.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2020 відкладено розгляд справи на 24.06.2020.

Через відділ діловодства суду 15.06.2020 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Разом з тим, 23.06.2020 від третьої особи-3 надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи та клопотання про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-3.

Представник третьої особи-1 у судовому засіданні 24.06.2020 просив відкласти підготовче засідання для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, оскільки копії, які було зроблено при знайомленні минулого разу виявилися не читабельні.

Суд на місці ухвалив, задовольнити клопотання позивача щодо розгляду справи без участі представника, а також клопотання третьої особи-3 щодо розгляду справи за відсутності представника третьої особи-3, а також клопотання третьої особи-1 щодо відкладення розгляду справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Представники сторін та третіх осіб № 2, № 3 та № 4 участь своїх представників у засідання суду 24.06.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2020 відкладено підготовче засідання на 15.07.2020.

Через відділ діловодства суду 02.07.2020 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, які залучено до матеріалів справи.

Суд на місці ухвалив залучити до матеріалів справи пояснення третьої особи-1, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

15.07.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представники сторін та третіх осіб № 2, № 3 та № 4 участь своїх представників у засідання суду 15.07.2020 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 15.07.2020 присутнім представником третьої особи-1 надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 закрито підготовче провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 12.08.2020.

27.07.2020 через відділ діловодства суду третьою особою-3 подані пояснення на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без участі представника та за наявними у справі матеріалами.

31.07.2020 через відділ діловодства суду третьою особою-1 подані пояснення у заперечення представника третьої особи-3 від 13.07.2020.

06.08.2020 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому просить замінити первісного відповідача по справі № 910/2247/20 на належного, а саме: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва".

Судом встановлено, що подане клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" не підписане.

Дана обставина свідчить, що клопотання не відповідає вимогам вказаних норм закону, оскільки не можна вважати, що заява підписана особою, яка має право її підписувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про заміну неналежного відповідача повернуто без розгляду.

10.08.2020 через відділ діловодства суду третьої особою-1 подано заперечення на клопотання позивача про заміну неналежного відповідача.

12.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - страховик/позивач) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1471/18-Т/К/01, відповідно до якого ПРАТ СК Арсенал Страхування взяло на себе зобов`язання компенсувати ОСОБА_1 будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки Ford , д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового автомобіля обладнання внаслідок ДТП.

Відповідно до п. 4 вищевказаного договору, предметом договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом та іншим майном, вказаними у розділах 5,6 цього договору.

За умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості (п. 22.1 договору).

Відповідно до п. 12.4 вказаного договору, безумовна франшиза складає 0 %, щодо збитків внаслідок інших подій, що призвели до пошкодження транспортного засобу.

Строк дії періоду страхування з 28.06.2018 по 27.06.2019.

18.05.2019 року в місті Києві, по вул. Володимирська 82-В, на припаркований автомобіль Ford , д/н НОМЕР_1 , впало дерево та завдало автомобілю пошкоджень, про що було складено довідку № 30916/125/47/2019 Голосіївським УП ГУНП у місті Києві.

18.05.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Згідно рахунком №УКК3015304/0000038508 від 22.05.2019, наданим ФОП Гветадзе А.В., вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Ford , д/н НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження склала 295 341, 84 грн.

Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Арсенал Страхування на підставі страхових актів № 006.00800019-1 та № 006.00800019-2 було здійснено страхове відшкодування в розмірі 151 992, 46 грн.

Отже, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася у зв`язку з падінням дерева, за адресою: м. Київ, по вул. Володимирська 82-В на транспортний засіб Ford , д/н НОМЕР_1 , позивачем було виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 151 992, 46 грн.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України Про страхування , страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, якщо вона завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відтак, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Позивач зазначає, що представником Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Арсенал Страхування було надіслано запити до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням надати інформацію про балансоутримувача зелених насаджень, розташованих у місті Києві, по вул. Володимирська 83-В. Проте, позивачем копій запитів до суду не надано.

У відповідь на вищезгадані запити Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація листом № 100-13527 від 05.09.2019 повідомила, що житловий будинок № 82-В, розташований по вул. Володимирській, належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва визначено виконавцем послуг з управління будинками, спорудами. Зелені насадження в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, комунальному підприємству не передавалися.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської державної адміністрації про стягнення страхового відшкодування у розмірі 151 992, 46 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування , є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Так, відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено вище, що за адресою: м. Київ, по вул. Володимирська 82-В впало дерево на транспортний засіб Ford , д/н НОМЕР_1 та завдало автомобілю пошкоджень, про що було складено довідку № 30916/125/47/2019 Голосіївським УП ГУНП у місті Києві.

За твердженнями позивача, він виплатив ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 151 992, 46 грн.

До суду подані страхові акти № 006.00800019-1 від 30 травня 2019 на суму 138 012, 46 грн та № 006.00800019-2 від 11 червня 2019 на суму 13 980, 00 грн.

Проте платіжних доручень чи інших доказів сплати суду не надано.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та статті 27 Закону України Про страхування , до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пп. в , г п. 2.12 Правил дорожнього руху, власник транспортного засобу має право: на відшкодування збитків, завданих унаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки дорожнього руху; на безпечні та зручні умови для руху.

Згідно пп. г п. 1 ч. 1 ст. 13, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України Про благоустрій населених пунктів , до об`єктів благоустрою населених пунктів належать вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки. Елементами (частинами) об`єктів благоустрою, в свою чергу, є зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.

Пунктом 3.2 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 (далі - Правила), передбачено, що елементами благоустрою є: покриття доріжок відповідно до норм стандартів; зелені насадження (у тому числі снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання дитячих, спортивних та інших майданчиків; малі архітектурні форми; інші елементи благоустрою.

Відповідно до пункту 5.5. Правил відповідальними за збереження зелених насаджень, належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянок, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.

Підпунктом 7 пункту а частини першої статті 30 Закону України Про місцеве самоврядування передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Тобто, до відання саме виконавчого органу місцевого самоврядування належить організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 року по справі № 203/5198/15-ц.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" у своїх поясненнях зазначило, що право сумісної власності на спільне майно багатоквартирного будинку належить виключно власникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові та не житлові. Тому будинок в„– 82-В по вул. Володимирська у м. Києві та прибудинкова територія належить співвласникам. Також зазначає, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" не є балансоутримувачем будинку № 82-В по вул. Володимирська у м. Києві з 01.07.2015, співвласники будинку не передавали підприємству на баланс, управління, утримання своє майно та не уклали з комунальним підприємством договір на послуги з управління будинком.

Київська міська рада у своїх поясненнях зазначила, що територія, на якій росло спірне зелене насадження (дерево), що спричинило шкоду, за адресою: вул. Володимирська 82-В, на яку посилається позивач, аж ніяк не є безхазяйною територією та при системному аналізі нормативно-правових актів можливо зробити висновок, що відповідальність за належний догляд за зеленими насадженнями несе балансоутримувач прибудинкової території, зокрема, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва".

Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" у своїх поясненнях зазначило, що рішенням Голосіївської районної в місті Києві ради № 41/10 від 19.10.2020 Голосіївська районна в місті Києві рада передала майно територіальної громади Голосіївського районну міста Києва зі свого балансу на баланс Комунальному підприємству Дирекція з управління обслуговування житлового фонду Голосіївського району , в тому числі житловий багатоквартирний будинок в„– 82-В по вул. Володимирській у місті Києві .

Проте, ані Київська міська рада, ані Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва", ані Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" доказів на підтвердження своїх тверджень та висновків суду не надали.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень, суд зазначає, що встановити в рамках даного провадження, хто є балансоутримувачем дерева за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 82-В, де сталася дорожньо-транспортна пригода не представляється можливим, оскільки достовірних та належних доказів суду не надано.

Однак, суд зазначає, що спірна територія, на якій знаходиться зелене насадження (дерево), що спричинило шкоду припаркованому автомобілю Ford , д/н НОМЕР_1 , в місті Києві, по вул. Володимирська 82-В, не може бути безхазяйною.

Позивач факт безхазайності території, на якій знаходиться спірне дерево, не підтвердив, тому саме виконавчий орган місцевого самоврядування не може відповідати за завданні збитки.

Оскільки відповідач не є балансоутримувачем та встановити в рамках даного провадження, хто є балансоутримувачем, не є можливим, він не може бути відповідальною особою за порушення вимог статті 1188 Цивільного кодексу України, на яку наголошено позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Встановивши наявність у позивача порушеного права та відсутність факту порушення цього права саме відповідачем, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 151 992, 46 грн.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" відмовити повністю.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 33908322)

Відповідач - Київська міська державна адміністрація (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22864244)

Третя особа -1 - Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва" (03039, м. Київ, проспект Голосіївський, 17-б, код ЄДРПОУ 32375554)

Третя особа -2 - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, 42, код ЄДРПОУ 37308812)

Третя особа -3 - Київська міська рада (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; код ЄДРПОУ 22883141)

Третя особа - 4 - Київське комунальне об`єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 03362123)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 14.08.2020.

Суддя І.О. Андреїшина