Рішення

від 12.08.2020 по справі 910/1912/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.08.2020Справа № 910/1912/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С. ,

за участю секретаря судового засідання: Вегера А.В .,

розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 4 783, 08 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Болдін В.В. за довіреністю № 1-2267 від 23.01.2020 р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Уктрансгаз" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором транспортування природного газу від 19.09.2018 № 1807000749 у загальному розмірі 462 717, 26 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/1912/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 11.03.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2020 підготовче засідання відкладено на 07.04.2020 року.

20.03.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву в порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача, оскільки у діях Акціонерного товариства "Укртрансгаз" щодо виконання спірних зобов`язання по сплаті позивачу щодобових позитивних небалансів відсутня вина з огляду на значний дефіцит обігових коштів відповідача. Крім того, у наведеному відзиві відповідач також просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, в зв`язку, зокрема, з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами та доповненнями), установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою від 06.04.2020 господарський суд міста Києва повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання, призначене на 07.04.2020 року, не відбудеться та зазначив, що про дату і час підготовчого засідання учасників справи буде повідомлено додатково.

07.04.2020 року через систему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та продовжено строк дії карантину до 22 травня 2020 року.

Відповідно до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 114 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

З огляду на вищевикладене, з метою дотримання принципу розумності строку розгляду справ, збереження принципу доступу до правосуддя та забезпечення стабільного здійснення судочинства, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2020 року підготовче судове засідання у справі № 910/1912/20 було призначено на 16.06.2020 року.

15.06.2020 року через систему "Електронний суд" представником позивача подано клопотання про розгляд справи у підготовчому судовому засіданні та по суті без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Крім того, 15.06.2020 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 15.06.2020 про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмета прозову, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 2 840,12 грн. трьох процентів річних, нарахованих у період з 21.01.2020 року по 05.04.2020 року на суму основного боргу в розмірі 462 609,72 грн. (з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат цієї суми), а також 1 942,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу протягом зазначених позивачем періодів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2020 підготовче судове засідання відкладено на 23.06.2020 року. Крім того, вирішення питання про прийняття до розгляду заяви представника позивача про зміну предмета позову та зменшення позовних вимог судом відкладено до встановлення фактичних обставин справи, з наданням можливості відповідачу надати свої пояснення щодо означеної заяви.

22.06.2020 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, до якого на підтвердження повної сплати позивачу спірної заборгованості в розмірі 462 717, 26 грн. Акціонерним товариством "Укртрансгаз" було долучено копії відповідних платіжних доручень.

Також, 22.06.2020 через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на заяву про зменшення розміру позовних вимог та зміну предмета спору, в яких останній вказав на те, що вищенаведена заява, на його думку, направлена на одночасну зміну як предмета, так і підстав позову.

У підготовчому засіданні 23.06.2020 року судом прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову, у зв`язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції означеної заяви, відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2020 підготовче засідання відкладено на 28.07.2020 року.

13.07.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву (з урахуванням заяви про зміну предмета позову), в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на скрутне фінансове становище відповідача, а також просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, в зв`язку, зокрема, з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

У судовому засіданні 28.07.2020 року з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів сторін у даній справі, забезпечення сторонам можливості надати всі необхідні докази, заяви та клопотання на їх розсуд, судом, з урахуванням положень статей 177, 182 Господарського процесуального кодексу України, без виходу до нарадчої кімнати було оголошено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2020 підготовче провадження у справі № 910/1912/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 12.08.2020 року.

Позивач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив. У той же час 11.08.2020 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2020 року проти задоволення вимог позивача (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, а також просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 12.08.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2018 року між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (оператор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ" (замовник, позивач) укладено договір транспортування природного газу № 1807000749 (надалі - Договір), за умовами якого оператор зобов`язався надавати замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому Договорі, а замовник, у свою чергу, - сплачувати оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За умовами пункту 17.1 Договору, з урахуванням укладеної між сторонами додаткової угоди до нього № 1 від 28.09.2018, цей договір набирає чинності з 01.12.2018 року на строк до 31.12.2022 року.

У додатковій угоді № 2 від 30.11.2018 до Договору сторони визначили, що цей правочин набирає чинності з 01.03.2019 року на строк до 31.12.2022 року.

01.05.2019 між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору та викладено його розділи II - XII у новій редакції.

За змістом пункту 3.1 Договору оператор у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язаний здійснити виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

Відповідно до пункту 9.1 Договору, у разі виникнення у замовника добового небалансу, оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу.

Положеннями пункту 9.2 цієї угоди визначено, що у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу, оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник - продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

У випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення. За заявою замовника оператор може здійснити зарахування плати за добовий небаланс на користь замовника в якості попередньої оплати за добовий небаланс наступних періодів (пункт 9.4 Договору).

Відповідно до пункту 11.4 Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за яким оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем у грудні 2019 року надано послуги з врегулювання щодобових небалансів замовника на суму 462 717,26 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць грудень 2019 року № 12-2019-1807000749 від 31.12.2019.

Вказаний акт за допомогою Інформаційної платформи був направлений позивачу та надійшов на його адресу 31.12.2019 року, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" здійснило часткову оплату позитивного небалансу на загальну суму 107,54 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного платіжного доручення № 1643 від 17.01.2020.

Факт надання відповідачем у грудні 2019 року послуги з врегулювання щодобових небалансів замовника на суму 462 717,26 грн., а також часткова сплата відповідачем грошових коштів у розмірі 107,54 грн., які підлягали виплаті позивачу за щодобові небаланси природного газу в грудні 2019 року, додатково підтверджується підписаним між сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки розрахунків за Договором станом на 31.12.2019 року.

У зв`язку з тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив позивачу всієї суми коштів, що підлягала перерахуванню за щодобові небаланси природного газу в грудні 2019 року, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини з транспортування природного газу та діяльність позивача як оператора газотранспортної системи врегульовані, зокрема, нормами Закону України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи. До спірних правовідносин застосовуються положення Кодексу газотранспортної системи в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (Кодекс ГТС).

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об`єктів замовників до газотранспортної системи (частина 2 статті 35 Закону України "Про ринок природного газу").

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.

За умовами пункту 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу газотранспортної системи оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; фізичним балансуванням є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації; небаланс - різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.

Пунктом 3 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи визначено, що перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Відповідно до пункту 2 розділу XIII Кодексу газотранспортної системи замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси. Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Пунктом 4 глави 1 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи унормовано, що оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

За умовами пунктів 6, 7, 18, 20 глави 6 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, якщо обсяг добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за газову добу є позитивним, то вважається, що замовник послуг транспортування природного газу на підставі попередньої згоди, наданої на умовах договору на транспортування природного газу, продав оператору газотранспортної системи природний газ в обсязі добового небалансу і, відповідно, має право на отримання грошових коштів від оператора газотранспортної системи у розмірі плати за добовий небаланс. Для розрахунку плати за добовий небаланс для кожного замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи множить остаточний обсяг добового небалансу на ціну, що застосовується відповідно до пунктів 8 - 12 цієї глави. Оператор газотранспортної системи до 12 числа газового місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування природного газу в електронному вигляді через інформаційну платформу інформацію про остаточні щодобові подачі та відбори (у розрізі споживачів замовника послуг транспортування природного газу), обсяги та вартість щодобових небалансів у звітному газовому місяці.

Враховуючи вищенаведені положення Кодексу газотранспортної системи та умови укладеного між сторонами Договору, для наявності підстав для оплати вартості позитивного небалансу законодавчо передбачено сукупність обставин, зокрема: 1) виникнення позитивного місячного небалансу; 2) оформлення оператором одностороннього акту щодо врегулювання щодобових небалансів замовника; 3) повідомлення оператором замовника до 14-го числа місяця, наступного за газовим місяцем розрахунку про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику.

Відповідно до пункту 14 частини 3 глави 7 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи, у випадку, якщо для балансуючої групи в цілому загальна вартість добових негативних небалансів протягом розрахункового газового місяця перевищує загальну вартість добових позитивних небалансів протягом розрахункового газового місяця, оператор газотранспортної системи до 14 числа газового місяця, наступного за розрахунковим, через інформаційну платформу або на адресу електронної пошти сторони, відповідальної за добовий небаланс групи, зазначену в договорі транспортування, надсилає стороні, відповідальній за добовий небаланс групи, рахунок на оплату за добовий небаланс групи та односторонній акт передачі газу оператором газотранспортної системи на користь сторони, відповідальної за добовий небаланс групи, в електронному вигляді з використанням електронного цифрового підпису уповноваженої особи.

Оператор газотранспортної системи додатково надсилає вказані документи в паперовому вигляді на поштову адресу сторони, відповідальної за добовий небаланс групи.

Сторона, відповідальна за добовий небаланс групи, зобов`язана оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у строк до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Аналіз вказаних положень законодавства та умов договору свідчить, що відповідач як оператор газотранспортної системи до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає позивачу односторонній акт про надання послуг балансування.

Як вже зазначалось судом, акт врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць грудень 2019 року № 12-2019-1807000749 від 31.12.2019 на суму 462 717,26 грн. було надано позивачу оператором системи 31.12.2019, а відповідно до умов пункту 9.4 Договору виплата грошових коштів на рахунок замовника повинна була відбутись у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідач свого обов`язку з повної оплати за відповідний добовий небаланс у встановлений Договором та пунктом 14 частини 3 глави 7 розділу XIV Кодексу газотранспортної системи строк не виконав, що не заперечувалося самим відповідачем під час розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що на час розгляду справи відповідач у повному обсязі сплатив належні до перерахування позивачу суми добового небалансу в грудні 2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних платіжних доручень № 1643 від 17.01.2020 на суму 107,54 грн., № 12201 від 26.03.2020 на суму 46 260, 97 грн. та № 12952 від 06.04.2020 на суму 416 348, 75 грн. У той же час судом встановлено, що такий грошовий обов`язок відповідача було виконано останнім з простроченням встановленого строку проведення цих оплат.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати суми основного боргу в розмірі 462 609, 72 грн., позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 2 840,12 грн., з яких: 2 464, 72 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 462 609, 72 грн. у період з 21.01.2020 року по 25.03.2020 року; 375, 40 грн. - три проценти річних, нараховані на суму основного боргу в розмірі 416 348, 75 грн. у період з 26.03.2020 року по 05.04.2020 року. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ", з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило суд стягнути з відповідача 1 942,96 грн. інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом лютого - березня 2020 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

У розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних у розмірі 2 840,12 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 942, 96 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.

У той же час заперечення відповідача проти задоволення вимог позивача з огляду на відсутність вини у діях Акціонерного товариства "Укртрансгаз" щодо виконання спірних зобов`язання по сплаті позивачу щодобових позитивних небалансів не беруться судом до уваги з огляду на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, означені компенсаційні виплати, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, входять до складу основного зобов`язання та не є санкцією, передбаченою умовами договору за неналежне виконання його умов. Отже, такі виплати нараховуються незалежно від вини боржника.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження відсутності прострочення виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Слід зазначити, що у поданій позовній заяві позивач також просив стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Однак у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 04.02.2020 року між позивачем та адвокатом Поліщуком Павлом Ярославовичем укладено договір про надання правової допомоги № 106/20, за умовами якого останній зобов`язався надавати клієнту правову допомогу щодо захисту його прав та інтересів у господарській справі щодо стягнення заборгованості з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь клієнта за договором транспортування природного газу № 1807000749 від 19.09.2018.

За умовами пункту 1.2 цього правочину правова допомога полягає в зборі та правовому аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта, проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта, складанні необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо, виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справ, представництві клієнта в господарському суді міста Києва з усіх питань, що стосуються ведення його справи.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 наведеної угоди за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду). Розмір гонорару (винагороди) становить 20 000,00 грн. та складається з наступних сум: збір, перевірка, належне засвідчення копій письмових та електронних доказів по справі клієнта - 4 000,00 грн. (2 год.); підготовка позовної заяви, направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, подача позовної заяви до господарського суду - 10 000,00 грн. (5 год.); підготовка до підготовчого судового засідання, представництво інтересів клієнта в одному підготовчому засіданні - 2 000,00 грн. (1 год.); підготовка до розгляду справи по суті, представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті - 4 000,00 грн. (2 год.).

До матеріалів справи позивачем на підтвердження складу та розміру витрат на професійну правничу допомогу долучено копію вищенаведеного договору про надання правової допомоги № 106/20 від 04.02.2020, копію виставленого позивачу рахунку на оплату № 106/20 від 04.02.2020 на суму 20 000,00 грн., платіжне доручення № 2582 від 06.02.2020 на суму 20 000,00 грн., копію ордера серії АА № 1018388 від 06.02.2020, а також копію належного Поліщуку Павлу Ярославовичу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.2011.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в зв`язку, зокрема, з їх неспівмірністю зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Також відповідач посилався на те, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме адвокат, який зазначений в договорі про надання правової допомоги № 106/20 від 04.02.2020, здійснював збір, перевірку письмових доказів по справі, підготовку позовної заяви та її направлення на адресу відповідача. Крім того, в порушення імперативних приписів чинного законодавства позивачем не було надано суду детального опису виконаних адвокатом робіт.

Також відповідачем були наведені відповідні обґрунтування щодо кількості часу, витраченого на надання професійної правничої допомоги позивачу, та зазначено про неспівмірність понесених позивачем витрат та складності справи.

Суд звертає увагу на те, що надані позивачем договір, рахунок на оплату та платіжне доручення про оплату наданих адвокатом послуг у розмірі 20 000, 00 грн. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18.

Так, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 також зауважено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У той же час суд звертає увагу на те, що в порушення вимог частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тоді як такі документи є необхідними для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат. Відсутність детального опису робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.

Судом також враховано, що за умовами пункту що 3.2 Договору про надання правової допомоги № 106/20 від 04.02.2020 розмір гонорару (винагороди) становить 20 000,00 грн. та складається, зокрема, з витрат з оплати послуг адвоката щодо підготовки до розгляду справи по суті та представництва інтересів клієнта в одному судовому засіданні з розгляду справи по суті.

У той же час слід зазначити, що у судовому засіданні з розгляду даної справи по суті адвокат позивача Поліщук Павло Ярославович участі не брав, одночасно направивши на адресу суду клопотання про розгляд справи № 910/1912/20 без його участі.

З урахуванням предмету та підстав позовних вимог у даній справі, зважаючи на відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом позивача, беручи до уваги необґрунтованість включення витрат на направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу до витрат на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи ціну позову (в редакції прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову), яка складає 4 783, 08 грн., а також характер спірних правовідносин і обсяги матеріалів справи, беручи до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., а також керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співрозмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3 000, 00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається у разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 462 717, 26 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в сумі 6 940, 77 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2581 від 06.02.2020.

Разом із тим, у підготовчому засіданні 23.06.2020 року судом прийнято до розгляду подану позивачем заяву про зміну предмета позову, в якій останній просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у загальному розмірі 4 783, 08 грн. Відповідно має місце нова ціна позову, виходячи з якої вказаний спір вирішується по суті.

Водночас за розгляд позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 4 783, 08 грн. відповідно до положень підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України Про судовий збір підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 102, 00 грн. (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Таким чином, судовий збір в сумі 4 838, 77 грн. позивачем фактично сплачено надмірно.

За таких обставин, поверненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 4 838, 77 грн.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 4 783, 08 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; код ЄДРПОУ 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ" (01030, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 52, офіс 601; код ЄДРПОУ 41584531) 2 840 (дві тисячі вісімсот сорок) грн. 12 коп. трьох процентів річних, 1 942 (одну тисячу дев`ятсот сорок дві) грн. 96 коп. інфляційних втрат, 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "М ГАЗ ТРЕЙДІНГ" (01030, місто Київ, вулиця Хмельницького Богдана, будинок 52, офіс 601; код ЄДРПОУ 41584531) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 4 838 (чотири тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 77 коп., сплачений на підставі платіжного доручення № 2581 від 06.02.2020 на загальну суму 6 940, 77 грн.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 14.08.2020 року.

Суддя В.С. Ломака