Рішення

від 14.08.2020 по справі 911/892/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2020 р. м. Київ Справа № 911/892/20

Суддя Конюх О.В., при секретарі судового засідання Гомі А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом першого заступника прокурора міста Києва, м. Київ, в інтересах держави в особі : Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Синаторз Парк» , с. Підгірці Обухівського району Київської області,

про стягнення 917 216,65 грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора міста Києва, м. Київ (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.03.2020 №05/2/3-6097-20 в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі по тексту РВ ФДМУ по м. Києву) до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Синаторз Парк» , с. Підгірці Обухівського району Київської області (далі по тексту - ТОВ Синаторз Парк в якому просить суд стягнути з відповідача 917 216,65 грн. заборгованості за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7972 від 31.10.2017, з яких:

3 432,98 грн. заборгованості з орендної плати,

261,81 грн. інфляційних втрат,

913 520,86 грн. неустойки на підставі п. 10.11 договору оренди ( за період з 01.11.2018 по 18.12. 2019) та просить суд покласти на відповідача відшкодування судових витрат в сумі 13 758,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор твердить, що між РВ ФДМУ по м. Києву (орендодавець) та ТОВ Синаторз Парк (орендар) 31.10.2017 було укладено договір оренди №7972 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме приміщення загальною площею 179,50 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50 (реєстровий номер 02497683.1.АААДДК939), що перебуває на балансі ДП Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2017 і становить 2 359 000,00 грн. без ПДВ.

Прокурор твердить, що ТОВ Синаторз Парк свій обов`язок щодо своєчасного і повного внесення орендної плати за користування державним майном не виконало, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з орендної плати за договором за користування державним майном за жовтень 2018 року в сумі 3 432,98 грн., на яку нараховано 262,81 грн. інфляційних втрат.

Сторонами будо визначено строк договору до 31.10.2018, відтак, з 01.11.2018 у орендаря виник обов`язок звільнити орендоване майно та передати його орендодавцю за актом приймання-передачі. Вказаний обов`язок відповідачем виконаний не був, разом із тим, при обстеженні приміщення 18.12.2019 встановлено, що приміщення орендарем не використовується. Відтак, прокурор просить суд також стягнути з відповідача 913 520,86 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за період з 01.11.2018 по 18.12.2019, відповідно до ст. 785 ЦК України. Таким чином, загальна сума належна до стягнення становить 917 216,65 грн., відповідно до розрахунку заборгованості РВ ФДМУ по м. Києву від 16.03.2020.

Ухвалою суду від 15.04.2020 прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/892/20; постановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Учасникам справи встановлено строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні - у строк для подання відзиву.

Цією ж ухвалою постановлено, що відповідач має право подати відзив протягом 15 днів з дня вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі, встановлено позивачу строк для подачі відповіді на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, встановлено відповідачу строк для подачі заперечень на відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відповіді. Зазначено, що вищезазначені строки продовжуються відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення ГПК України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-ІХ, на строк дії карантину, запровадженого на території України, згідно постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020.

07.05.2020 від Регіонального відділення Фонду державного майна по місту Києву на адресу Господарського суду Київської області надійшли пояснення по справі, зі змісту яких вбачається, що позовні вимоги прокурора позивач підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

30.07.2020 на адресу господарського суду Київської області від прокуратури міста Києва надійшли пояснення від 28.07.2020 №05/2/3-6097-20 в яких прокурор наводить додаткове обгрунтування необхідності представництва прокуратурою інтересів держави, посилаючись на неефективність та бездіяльність РВ ФДМУ по місту Києву щодо вжиття заходів захисту інтересів держави у зазначеній справі.

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно до пункту 5 частини 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Рекомендоване поштове відправлення №0103273023538, яким суд направляв відповідачу на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, копію ухвали про відкриття провадження у справі від 15.04.2020, повернулось на адресу суду 24.07.2020 з календарним штемпелем відділення поштового зв`язку Укрпошта про повернення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справах № 910/15442/17 від 16.05.2018, №910/23064/17 від 10.09.2018, №906/587/17 від 24.07.2018, в ухвалі від 04.10.2019 у справі №911/2606/16.

Суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16, відповідно до якої сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною неявки в судові засідання, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України в редакції Закону України №540-ІХ продовжено процесуальні строки, зокрема строк на подання відзиву на строк дії запровадженого на території України карантину.

Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. N 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 р. N 731-IX).

Відтак, продовжений процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у справі 911/625/20 сплив 07.08.2020.

Станом на 14.08.2020 відповідач, який належно повідомлявся судом про судовий розгляд, відзив на позов не подав, не заявив клопотання про продовження строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 №731-ІХ, не заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, відтак, суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для ухвалення рішення.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами статті 15 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорами органу прокуратури, зокрема, є керівник регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної), перший заступник керівника регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної).

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Проаналізувавши приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру", суд встановив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Відтак, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Аби інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, а саме замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту своїх інтересів та інтересів держави або робить це неналежним чином. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають законодавчо визначеному захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Отже, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є зокрема порушення або загроза порушення інтересів держави.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Прокурор звернення з позовною заявою у даній справі в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву обґрунтовує наступним чином.

Товариством з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк не сплачено в повному обсязі орендну плату за користування державним майном під час дії договору та не повернуто орендоване майно після припинення дії договору оренди, чим прямо порушено економічні інтереси держави, оскільки орендна плата за користування майном що належить до державної власності безпосередньо формує дохідну частину Державного бюджету.

Так, п.1 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна, від 11.06.2012 №935/21247 визначено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до пп. 4.4., 4.5 зазначеного Положення Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження орендодавця державного майна; контроль у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування тощо.

Положеннями абз. 2, 6 п. 5.3 кореспондується наступне: у сфері оренди державного майна Фонд уповноважений здійснювати контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням; брати участь у здійсненні контролю за поверненням цілісних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління уповноважених органів управління після закінчення строку дії договору оренди;

Отже, нормами чинного законодавства визначені повноваження РВ ФДВУ по м.Києву щодо контролю за здійсненням надходження коштів до Державного бюджету України за оренду майна, що належить до державної власності, а також координацією повернення державного майна до сфери управління уповноважених державних органів після припинення дії договору.

Так, підставою представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву та звернення з позовною заявою до суду прокуратурою міста Києва прокуратура зазначає неефективність попереднього звернення до суду РВ ФДМУ по м. Києву з метою захисту порушених прав. Прокурор твердить, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ по м. Києву) раніше здійснювались звернення до Господарського суду Київської області з позовами до ТОВ Синаторз Парк , при цьому судовий збір РВ ФДМУ по м. Києву при поданні позовних заяв не сплачувало, в зв`язку із цим, ухвалами суду від 29.11.2019 у справі №911/2666/19 та 24.02.2020 у справі №911/3164/19 вищезазначені позовні заяви повернуті судом без розгляду. Підставою несплати судового збору РВ ФДМУ по м. Києву у позовних заявах прокурор вважає відсутність коштів на сплату судового збору, на підтвердження долучає до позовної заяви виписку з рахунку РВ ФДМУ по м. Києву від 13.03.2020, відповідно до якої вихідний залишок на рахунку зазначеного органу становить 3 015,67 грн.

Отже, прокуратурою пред`явлено позов до суду у зв`язку з тим, що РВ ФДМУ неналежним чином здійснювало захист інтересів держави, а тому у прокурора наявні підстави звернення, передбачені ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України, За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди). Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами п.1 ст. 2 Закону України (далі - Закон) Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендодавцем, згідно ст. 5 Закону, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

У ст. 17 Закону зазначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Статтею 19 Закону визначено, що орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до Закону, контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди.

Відповідно до частин першої, шостої статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 31.10.2017 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна по м. Києву (орендодавець) та ТОВ Синаторз Парк (орендар) було укладено договір оренди №7972 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого:

- Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме приміщення загальною площею 179,50 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50 (реєстровий номер 02497683.1.АААДДК939), що перебуває на балансі ДП Український науково-дослідний і проектний інститут цивільного будівництва УКРНДПІЦИВІЛЬБУД (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.07.2017 і становить 2 359 000,00 грн. без ПДВ. (п.1.1 договору);

- Майно передається в оренду з метою розміщення суб`єкту господарювання, що проводить діяльність з ремонту об`єктів нерухомості; (п.1.2 договору);

- Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди розрахунку вересень 2017 року 42066,04 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень 2017 року (п. 3.1 договору);

- Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п.3.2 договору);

- Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. (п.3.3 договору);

- У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4 договору);

- Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.6 договору);

- Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. (п.3.7 договору); (п. 3.7 договору);

- У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу. (п. 3.11 договору);

- Орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3 договору);

- Договір укладено строком на 1(один) рік, що діє з 31 жовтня 2017 року до 31 жовтня 2018 року включно (п. 10.1 договору);

- У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. (п. 10.4 договору);

- Чинність цього договору припиняється внаслідок :

закінчення строку на який його було укладено;

загибелі орендованого майна;

достроково за взаємною згодою сторін;

банкрутства орендаря;

ліквідації орендаря-юридичної особи. (п.10.6 договору)

- У разі припинення/розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. (п.10.9 договору);

- Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п.10.10 договору);

- За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна. (п.10.11 договору).

Як встановлено судом, орендодавець передав, а орендар прийняв державне нерухоме майно площею 179,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, пр-т. Голосіївський, 50, для розміщення суб`єкту господарювання, що проводить діяльність з ремонту об`єктів нерухомості, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання орендованого майна від 31.10.2017.

Прокурор зазначає, що підставою для звернення до суду із даним позовом стала наявність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за користування державним майном за жовтень 2018 року та невиконання обов`язку з повернення майна з оренди після припинення орендних відносин.

Позивач звертався з письмовою вимогою №30-06/11574 від 29.11.2018 до відповідача, в якій зазначав, що 31.10.2018 закінчився строк дії договору оренди №7972 від 31.10.2017, відтак просив відповідача повернути об`єкт оренди на підставі акта приймання-передачі (копія листа з доказами направлення 30.11.2018 залучені до позову).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3432,98 грн. заборгованості з орендної плати по договору оренди №7972 від 31.10.2017 за жовтень 2018 року та інфляційних втрат в сумі 262,81 грн. (за листопад 2018 - січень 2020). Щодо зазначеної вимоги суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, розмір якої встановлено Договором.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Розмір орендної плати за Договором у жовтні 2018 року визначається пунктом 3.1, 3.3 Договору, а саме: Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.95 №786, та становить без ПДВ за базовий місяць оренди розрахунку вересень 2017 року 42066,04 грн. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень 2017 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за жовтень 2017 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Судом встановлено, що орендна плата за жовтень 2018 належна до сплати у дохід державного бюджету із дотриманням пропорції розподілу становить 32 616,40 грн. Частину орендної плати відповідачем було сплачено у сумі 29 446,23 грн.

Відтак, суд встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за жовтень 2018 року становить 3 170,17 грн., у зв`язку з чим вимогу прокурора про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати слід задовольнити частково.

Дослідивши розрахунок орендної плати станом на 16.03.2020 виконаний позивачем РВ ФДМУ по місту Києву та доданий до позовної заяви, суд встановив, що позивач РВ ФДМУ по м. Києву вірно розрахував розмір належної до сплати орендної плати за жовтень 3170,17 грн., однак при поданні позовної заяви прокурором було допущено помилку, та заявлено до стягнення орендну плату разом з індексом інфляції 3432,98 грн. (3170,17 грн. плюс 262,81 грн.) як суму основного боргу, і додатково вдруге заявлено окремо вимогу про стягнення інфляційних втрат в сумі 262,81 грн.

Щодо вимоги прокурора про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з листопада 2018 по січень 2020 в сумі 262,81 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення .

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Договором передбачено сплату орендної плати до 15 числа місяця, наступного за звітнім, відтак строк оплати орендної плати за жовтень 2018 настав 15.11.2018, прострочення настало 16.11.2018, відтак, нарахування інфляційних втрат мало бути здійснено з грудня 2018, а не з листопада 2018.

Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, встановив, що вірно розрахований розмір інфляційних втрат на заборгованість за жовтень 2018 в сумі 3170,17 грн. за період з грудня 2018 по січень 2020 становить 161,55 грн., відтак вищевказану вимогу прокурора слід задовольнити частково.

Прокурор просить суд також стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати в сумі 913 520,86 грн. за неповернення відповідачем орендованого майна позивачу. Щодо вказаної вимоги прокурора суд зазначає таке.

За змістом статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Таким чином, підставою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України є зокрема встановлення судом обставин про те, що неповернення об`єкту оренди за договором у період після закінчення строку дії, відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю у визначений договором строк.

Відповідно до п.10.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, договір укладено строком на 1 рік, що діє з 31 жовтня 2017 року по 31 жовтня 2018 року включно.

Згідно з п.10.4 вищезазначеного договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача 30.11.2018 було направлено заяву від 29.11.2018 №30-06/11574 про припинення чинності договору оренди №7972 від 31.10.2017 у зв`язку із закінченням строку його дії, у якій РВ ФДМУ по м. Києву просило відповідача повернути орендоване майно на підстав акту приймання-передачі (повернення).

Таким чином, зазначений договір слід вважати припиненим з 01.11.2018.

Відповідно до п.10.9. договору, у разі припинення/розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. Згідно із пунктом 10.10 Договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передавання, обов`язок щодо складення якого при поверненні майна з оренди покладається на орендаря.

Згідно з вимогами п.10.11 договору, майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання. За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна (п.10.11 договору).

Позивач стверджує, що орендоване майно не було повернуто орендарем орендодавцю. Позивач також зазначає, що орендоване майно не використовується відповідачем за цільовим призначенням, відповідно до акту обстеження від 18.12.2019, складеним та підписаним уповноваженими особами РВ ФДМУ в м.Києві, де вказано що фактичним обстеженням встановлено, що орендоване державне майно орендарем не використовується .

Відповідачем суду не подано доказів повернення орендованого майна у зазначений строк на підставі акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складення такого акту договором було покладено на відповідача - орендаря. Таким чином, суд встановив, що позивача наявні підстави для нарахування неустойки за період з 01.11.2019 по 18.12.2019 (дата складення акту обстеження) відповідно до пункту 10.11 договору та ст. 785 ЦК України.

Суд здійснив власний розрахунок суми неустойки, яка підлягає сплаті товариством з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк , та встановив, що така становить 913 520,83 грн. (за період з 01.11.2018 по 18.12.2019).

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем та прокурором, суд задовольняє позов першого заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по м.Києву частково, ухвалює рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк на користь державного бюджету України (КЕКД: 22080300 - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) 3 170,17 грн. заборгованості з орендної плати, 161,55 грн. інфляційних втрат., 913 520,83 грн. неустойки.

Суд покладає на відповідача відшкодування прокуратурі судового збору в сумі 13 752,79 грн. пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 4, 12, 73-92, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов першого заступника Прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк (08710, Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, буд. 92, код ЄДРПОУ 39913914)

на користь державного бюджету України (р/р UA778999980313020094000026011, одержувач УК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача: 37995466, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), КЕКД: 22080300 - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном),

3 170,17 грн. (три тисячі сто сімдесят гривень сімнадцять копійок) заборгованості з орендної плати,

161,55 грн. (сто шістдесят одна гривня п`ятдесят п`ять копійок) інфляційних втрат,

913 520,83 грн. (дев`ятсот тринадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень вісімдесят три копійки) неустойки.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Синаторз Парк (08710, Київська обл., Обухівський район, с. Підгірці, вул. Боровкова, буд. 92, код ЄДРПОУ39913914)

на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, код ЄДРПОУ 02910019)

13 752,79 грн. (тринадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві гривні сімдесят дев`ять копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 14.08.2020.

Суддя О.В. Конюх