Рішення

від 14.08.2020 по справі 917/710/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2020 р. Справа № 917/710/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/710/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Лан", вул. Комарова, 14, м. Полтава, Полтавська область, 36008

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський комплекс", с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37223

про стягнення 112 629,60 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

Встановив :

30.04.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Слобожанський Лан" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Млинівський комплекс" про стягнення 162 629,60 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 04.05.2020 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.

15.05.2020 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.

У період з 18.05.2020 року по 22.05.2020 року суддя Тимощенко О.М. приймала участь у підготовці для підтримання кваліфікації суддів місцевих господарських судів в Національній школі суддів України.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 25.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/710/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені за місцем їх реєстрації про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи (поштові повідомлення про вручення даної ухвали наявні у матеріалах справи).

25.06.2020 р. позивач надіслав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог вх. № 6684, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 112 629,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами Договору № СЛ012018.443 від 07.09.2018 р., з яких : 98 855,69 грн. основної заборгованості, 11 422,44 грн. пені, 885,04 грн. інфляційні втрати та 1 466,43 грн. три проценти річних.

Відповідно п. 2 ч.2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядає позовні вимоги в редакції даної заяви.

22.06.2020 р. відповідач надіслав суду клопотання № 36 від 01.06.2020 р. (вх. № 6506) про встановлення відповідачу нового строку для подачі відзиву.

Суд зазначає, що Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" доповнено, зокрема, пунктом 4 розділ Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України №292 від 20.05.2020 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом Sars-CoV-2 (з відповідними змінами) строк дії карантину запроваджено з 22.05.2020 до 31.07.2020.

Крім того, Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення господарського процесуального кодексу України, а саме викладено даний пункт у такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України №731-ІХ від 18.06.2020 опубліковано 16.07.2020 у офіційних друкованих виданнях газетах Голос України (№№119-120) та Урядовий кур`єр (№135), тобто він набув чинності 17.07.2020.

Відтак, процесуальні строки продовжені до 06.08.2020.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.07.2020 р. було встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву по справі № 917/710/20 до 07.08.2020 року.

Вищезазначена ухвала суду була отримана відповідачем 04.08.2020 р. (поштове повідомлення про вручення даної ухвали наявне у матеріалах справи, крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень). Проте, станом на 14.08.2020 р. відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

27.07.2020 р. позивач надіслав суду супровідний лист, згідно якого просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення витрат на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн..

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

07.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Слобожанський Лан (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Млинівський комплекс (далі - покупець) укладений Договір поставки № СЛ012018.443 (далі - Договір, а.с. 10-11).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного Договору Товар відповідно до виставленого рахунку (п. 1.1 Договору);

- оплата за Товар здійснюється шляхом попередньої оплати за кожну замовлену партію Товару в національній валюті України, шляхом перерахування коштів Постачальнику на його поточний рахунок, згідно рахунку - фактури (п. 3.1 Договору);

- кількість, комплектність, ціна одиниці Товару, а також вартість всієї партії Товару відображається в рахунках на оплату, оформлених згідно із замовленням Покупця. (п. 4.2 Договору);

- постачальник зобов`язується передати Товар Покупцю чи уповноваженій особі Покупця (при пред`явленні доручення платника) згідно накладної, після сплати суми, що складає суму вартості Товару, не пізніше 10 робочих днів (п. 4.5 Договору);

- перехід права власності відбувається в момент поставки Товару покупцю, що оформлюється видатковою накладною (п. 4.6 Договору);

- кожна сторона несе відповідальність згідно з умовами даного Договору з питань, що не врегульовані Договором, відповідно до чинного законодавства України (п. 6.2 Договору);

- за порушення умов Договору винна Сторона сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ (п. 6.4 Договору).

Як зазначає позивач, станом на 31.12.2019 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 46 855, 69 грн., що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками постачальника та покупця, а також скріпленим печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 15).

Заборгованість утворилась через не повну оплату за наступні поставки :

17.10.2019 року - видаткова накладна № 1217, товару вартістю 51 000, 00 грн.

05.12.2019 року - видаткова накладна № 1411, поставка товару загальною вартістю 11 556, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору 20.01.2020 року позивач передав відповідачу Товар ще за двома видатковими накладними, а саме :

- видаткова накладна № 29 від 20.01.2020 року. Поставка Товару КСГ-1-07Б Конвеєр (1 шт.) вартістю 51 000, 00 грн., з урахуванням ПДВ, здійснена за рахунком № ЯС2006.1 від 20.06.2019 року.

- видаткова накладна № 30 від 20.01.2020 року. Поставка Товару КСГ-1-07Б Конвеєр (1 шт.) вартістю 51 000, 00 грн., з урахуванням ПДВ, здійснена за рахунком № СНІ 508.5 від 15.08.2019 року.

Товар був переданий уповноваженому представнику відповідача, на підтвердження повноважень якого позивачу надана Довіреність № 3, відповідно до якої відповідач уповноважив головного інженера ОСОБА_1 на отримання від позивача цінностей за Договором № СЛ012018.443 від 07.09.2018 року - конвеєр КСГ-1-07Б - дві штуки.

Представниками позивача та відповідача було складено два Акти прийому - передачі товару від 20.01.2020 року (копії наявні у матеріалах справи), відповідно до яких позивач передав, а відповідач прийняв:

Конвеєр КСГ-1-07Б в кількості 1 шт. за рахунком № ЯС2006.1 від 20.06.2019 року, вартістю 51 000, 00 грн., з урахуванням ПДВ.

Конвеєр КСГ-1-07Б в кількості 1 шт. за рахунком № СНІ 508.5 від 15.08.2019 року, вартістю 51 000, 00 грн., з урахуванням ПДВ.

На виконання умов Договору, було проведено інструктаж з введення в експлуатацію та початок роботи на устаткуванні, Товар був оглянутий візуально і претензії щодо якості товару були відсутні.

За даними позивача, відповідачем не було здійснено своєчасну та повну оплату за поставлений товар, в результаті чого у останнього перед позивачем на момент звернення з позовом до суду виникла заборгованість у розмірі 148 855,69 грн..

15.05.2020 р. відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості за товар у розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 742 від 15.05.2020 р.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, прийнятої судом до розгляду в даному провадженні) про стягнення з відповідача 112 629,60 грн. заборгованості, що виникла внаслідок порушення останнім умов укладеного між сторонами Договору № СЛ012018.443 від 07.09.2018 р., з яких : 98 855,69 грн. основної заборгованості, 11 422,44 грн. пеня, 885,04 грн. інфляційні втрати та 1 466,43 грн. три проценти річних.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копію Договору поставки; копію видаткової накладної № 1217; копію Акту прийому-передачі від 17.10.2019 р.; копію видаткової накладної № 1411; копію Акту звірки взаєморозрахунків; копію Рахунку № ЯС2006.1; копію видаткової накладної № 29; копію Акту прийому - передачі від 20.01.20 р.; копію Рахунку № СНІ508.5; копію видаткової накладної № 30; копію Акту прийому - передачі від 20.01.20 р.; копію довіреності № 3 від 20.01.2020 р.; копію вимоги; копію бухгалтерської довідки, копію договору № 22-04/20 про надання правової допомоги від 22.04.2020 р.; копію рахунку-фактури № СФ-0000031 від 29.05.2020 р., копію платіжного доручення № 3070 від 29.05.2020 р.; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт та звіт про надання правової допомоги.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст.ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором оплатив отриманий товар не у повному обсязі та з порушенням строків, заборгованість останнього складає 98 855,69 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що за порушення умов Договору винна Сторона сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної ставки НБУ

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11 422,44 грн. пені за період з 17.10.2019 р. по 22.04.2020 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманого товару по кожній окремій накладній та проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 466,43 грн. за період з 17.10.2019 р. по 22.04.2020 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 855,04 грн. за період з листопада 2019 р. по березень 2020 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати отриманого товару по кожній окремій накладній та проведених відповідачем проплат), суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 98 855,69 грн. основної заборгованості, 11 422,44 грн. пені, 885,04 грн. інфляційних втрат та 1 466,43 грн. 3% річних. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у даній справі, зокрема, по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до умов договору правничої допомоги.

Щодо відшкодування витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі №906/194/18, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач зазначає, що для захисту своїх прав він був змушений звернутися до адвокатського бюро Олега Головкова за правовою допомогою та сплатив послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн..

На підтвердження отримання професійної правової допомоги позивач надав : копію договору № 22-04/20 про надання правової допомоги від 22.04.2020 р.; копію рахунку-фактури № СФ-0000031 від 29.05.2020 р., копію платіжного доручення № 3070 від 29.05.2020 р.; копію акту здачі-прийняття виконаних робіт та звіт про надання правової допомоги .

З огляду на надані докази, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 2 500,00 грн. є підтверджений матеріалами справи, співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, тому витрати, на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Млинівський комплекс (с. Гиряві Ісківці, Лохвицький район, Полтавська область, 37223, код ЄДРПОУ 41471782) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Слобожанський Лан (вул. Комарова, 14, м. Полтава, Полтавська область, 36008, код ЄДРПОУ 39596820) 98 855,69 грн. заборгованості, 11 422,44 грн. пені, 1 466,43 грн. три проценти річних, 885,04 грн. інфляційних збитків, 2 439,45 грн. витрат по сплаті судового збору та 2 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення складено 14.08.2020 року

Суддя О.М.Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.