Рішення

від 11.07.2007 по справі 5/125-2121(2/69-978)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/125-2121(2/69-978)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2007 р.Справа № 5/125-2121(2/69-978)

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

за позовом  Сільськогосподарського обслуговуючого молочарського кооперативу „Покуття”, с.Будилів, Снятинського р-ну, Ів.-Франківської обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочні дари”, вул.Б.Хмельницького,13, м.Заліщики, Тернопільської обл.

за участі представників:

позивача:  не з'вився

відповідача : Климець І.О. –представник (дов. від 02.07.2007р.), Паньків І.Ю. - директор

Суть справи:  

       В розпочатому судовому засіданні представникам відповідача роз'яснено їх права і обов'язки, встановлені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

       Сільськогосподарський обслуговуючий молочарський кооператив „Покуття” звернувся в господарський суд з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочні дари” 8476грн.14коп. із них 5255грн.21коп. заборгованості за молоко, відпущене відповідачеві на протязі січня-травня 2005 року, 945грн.93коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з січня по травень 2005р., а також 2275грн.00коп. у відшкодування витрат на послуги адвоката.

       Відповідач у відзиві на позов та його повноважні представники в судовому засіданні проти позову заперечують, вважаючи його безпідставним, таким, що не ґрунтується ні на фактичних правовідносинах сторін ні на нормах чинного матеріального законодавства, при цьому посилаючись на те, що позивачем не були виконані умови договору на закупівлю-продаж молока на 2005 рік від 30.12.2004р., не здійснено жодної поставки молока для ТОВ «Молочні Дари», а видаткові накладні, на які посилається позивач не скріплені печаткою товариства відповідача і не підписані його повноважною особою,  також позивачем не надано довіреностей, які б підтверджували повноваження гр. Болюка Р. на отримання від СОМК «Покуття»молока, а відповідач не підписував та не надавав таких довіреностей, тобто позивачем не надано жодного документу, який би посвідчував факт одержання відповідачем молока, а відтак у відповідача не виникало зобов'язань по оплаті молока за цінами, зафіксованими у протоколах погодження. Також зазначив, що відповідно до Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сількогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженим Постановою КМУ №805 від 12.05.1999р., під час приймання закуплених молока і м'яса в живій вазі від сільськогосподарських підприємств переробні підприємства виписують квитанції за формами ПК-1 і ПК-3, також перерахування коштів сільськогосподарським виробникам за продані ними молоко та м'ясо в живій вазі провадиться платіжними дорученнями з поточного рахунку переробного підприємства, а сум дотацій –з його окремого рахунку на окремі рахунки таких товаровиробників, однак позивачем ні квитанцій за формами ПК-1, ПК-3, ні документів про надходження від відповідача на його розрахунковий рахунок коштів не надано, а акт звірки розрахунків не є доказом підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань сторін.

        В порядку ст. 77ГПК України розгляд справи відкладався з 11.06.2007р. на 11год00хв. 04.07.2007р., на 15год.30хв. 11.07.2007р.

        В судовому засіданні 11.07.20007р. директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Молочні дари” Паньків І.Ю. зазначив, що договір на закупівлю-продаж молока на 2005 рік від 30.12.2004р. директором товариства не підписувався, тобто договір між сторонами не укладався, позивачем не здійснено жодної поставки молока для ТОВ «Молочні Дари».             

  Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в попередніх судових засіданнях, пояснення представників відповідача, проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, давши їм правову оцінку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне:          

         Згідно з  частиною  першою  статті  202  Цивільного   кодексу України, далі ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Стаття 205 ЦК України  визначає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

         Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у  письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

         Згідно ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

          Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору, укладеного між сторонами 30.12.2004р. на закупівлю молока на 2005р., щодо оплати проданого позивачем останньому  молока по перерахунку по базисному вмісту жиру за договірними цінами обумовленими протоколами погодження цін, при цьому як доказ передачі молока відповідачу надав 52 оригінали накладних, які є в матеріалах справи.

         Однак, як вбачається із вищезазначеного договору, останній скріплений печатками сторін, та не підписаний директором ТзОВ «Молочні дари», що є  порушенням вимог закону щодо вимог письмової форми правочину, що виключає кваліфікацію даного документа як правочину (волевиявлення), і відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, згідно яких договір є укладеним. якщо сторони у передбачених законом порядку та формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, означає, що даний договір є неукладеним.

          Посилання позивача на протоколи  погодження цін на молоко між сторонами, як на доказ існування між сторонами договірних зобов'язань, до уваги судом не приймаються, оскільки такі підписані особою, посадове становище якої не вказано і повноваження якої невідомі (про що свідчить рисочка перед зазначенням посади директора товариства), за твердження в судовому засіданні представника відповідача –директора товариства, дані протоколи підписала бухгалтер товариства, яка не мала на це відповідних повноважень і поскільки печатка товариства  знаходилась у бухгалтера, остання і завірила свої підписи на протоколах печаткою товариства., а оскільки протоколи погодження цін на молоко є невід”ємною частиною договору, то відповідно повинні  підписуватися уповноваженими на це особами, а таких повноважень позивачем суду не надано.

          Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Позивачем відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України не надано суду належних і допустимих доказів в підтвердження факту передачі молока відповідачу згідно даних накладних, оскільки останнім не надано довіреностей на одержання цінностей (молока) згідно вищезазначених накладних, які відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, яким передбачено, що товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей згідно накладної.

             Крім того, як вбачається із наданих позивачем до матеріалів справи накладних, останні не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», яка передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під  час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, оскільки: в даних накладних відсутні зазначання посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (підписано особою, посадове становище якої не вказано і повноваження якої невідомі), в деяких з них відсутні підпис особи, яка прийняла даний товар, графа «за довіреністю..»не заповнена, зміст та обсяг господарської операції (не зазначено ціну товарно-матеріальних цінностей, їх загальну вартість), тому дані накладні не можуть бути належним доказом отримання відповідачем молока від позивача.

         Окрім того, слід зазначити, що порядок оформлення операцій та проведення розрахунків при здійсненні поставки сільськогосподарськими товаровиробниками молока для переробних підприємств визначений Порядком нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999р. №805 (із послідуючими змінами та доповненнями) –надалі Порядок, пунктом  4 якого передбачено, що під  час приймання закуплених молока та м'яса в живій вазі від  сільськогосподарських підприємств (господарств), якими в даному випадку є позивач, переробні підприємства виписують квитанції за формами ПК-1 і ПК-3 та п.5 якого передбачено, що перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ним молоко проводиться платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених договорів, а сум дотацій - з його окремого рахунку на окремі рахунки сільськогосподарських товаровиробників.

          Позивачем  не надано суду ні квитанцій за формами ПК-1 і ПК-3, а ні доказів зарахування коштів на його рахунки в рахунок проведення часткової оплати відповідачем за поставлене молоко, а надані позивачем копії прибуткових касових ордерів, як доказ проведення відповідачем з ним розрахунків за молоко, не знайшли свого  відображення в наданій відповідачем касовій книзі ТзОВ „Молочні Дари”, оригінал якої оглянуто судом в судовому засідання 11.07.2007р. і копії сторінок якої за спірний період знаходяться в матеріалах справи, відповідно до вимог  Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ України від 15.12.2004р. №637, окрім того такий порядок розрахунків (готівкою) між сторонами заборонений вищезазначеним Порядком, а відтак такі прибуткові касові ордери не можуть бути належним доказом проведення відповідачем розрахунків за молоко з позивачем, а тому судом до уваги не приймаються.

        Натомість відповідачем надано суду приймальні квитанції на закупівлю молока в сільськогосподарського товаровиробника (населення) типової форми № ПК -2, копії яких є в матеріалах справи, з яких слідує, що товариство відповідача здійснювало закупівлю молока у фізичних осіб, жителів села Бутилів Снятинського району, Івано-Франківської області, і саме з ними останній проводив розрахунки за отримане молоко, що підтверджується наданими відповідачем копіями розрахункових відомостей та про що свідчить записи в касовій книзі ТзОВ „Молочні Дари” про видачу з каси готівки фізичним особам.   

           Щодо посилань позивача на акт звірки розрахунків як на доказ наявності зобов'язань між сторонами щодо поставки позивачем молока відповідачу згідно вищезазначених накладних і існування заборгованості у останнього за отриманий товар, то такі до уваги судом не приймаються, оскільки акт звірки розрахунків не підтверджений зазначеними вище первинними документами, які б підтверджували факт поставки позивачем відповідачу молока і факт часткової оплати відповідачем такого молока, а відтак не може бути належними доказом, який підтверджував би наявність боргу у відповідача перед позивачем.

         З огляду на викладене позовні вимоги задоволенню не підлягають.

         Судові витрати, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд                                                                                                                               

В И Р І Ш И В :

1.          В позові –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _____дата

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків