Постанова

від 09.11.2006 по справі 10/124-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/124-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2006                                                                                   Справа №  10/124-06

за позовом  Державної податкової інспекції у м.Полтаві,  вул.Фрунзе, 155, м. Полтава, 36008

до відповідача  1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат", вул. М.Бірюзова, 43-а, м. Полтава, 36007

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія", пр-т. 40-річчя Жовтня, 100/2, м. Київ, 03127,    

про   визнання угоди недійсною та стягнення коштів

           Суддя    Шкурдова Л.М.

          Секретар судового засідання  Олефір О.І.

Представники :

від позивача:  Різниченко Л.Л., дов. від 10.04.06р.

Біленко Н.О., дов. № 9/10-044 від 01.11.06р.

від відповідача:1. Кривенкова М.В., юрист

2. Бражник Є.М., юрист

від прокуратури: Харенко В.М.

Постанова приймається в умовах перерви, оголошеної в судовому засіданні 02.11.2006р.

Суть спору: Розглядається позовна заява Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання недійсної угоди від 03.11.2003р. про надання маркетингових послуг, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурат", м. Полтава та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерія", м. Київ. Заявою про зміну позовних вимог від 31.07.06р. позивач просить стягнути з ТОВ "Бурат" на користь держави 493599,42 грн.

Заявою від 01.11.2006 року у справу на стороні позивача  виступив прокурор.

Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб"єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто до вирішення в порядку адміністративного судочинства відноситься спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб"єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов"язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб"єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою (інших) суб"єктів, а ці суб"єкти відповідно зобов"язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб"єкта.

Якщо суб"єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб"єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами ГПК України ознак справи господарської юрисдикції, і повинен вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб"єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, суб"єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб"єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.90р №509-ХІІ, передбачено що податкові органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов"язкових платежів) і за наслідками проведених перевірок мають право звертатися до суду з відповідними позовами. Таким чином, при зверненні з позовом про визнання договору недійсним податковий орган виступає як суб"єкт владних повноважень та реалізує передбачені законодавством права.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують  у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди.

Таким чином вирішення даної справи відбувається за правилами адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановив:

ТОВ "Бурат" включений до ЄДРПОУ з 08.12.1992р., на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві перебуває з 22.12.1992р., зареєстроване платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 22.01.2003р. № 23879869.

ТОВ "Астерія" зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 07.05.2003р. у відповідності до свідоцтва про державну реєстрацію №06932, на податковий облік взяте 16.05.2003р., зареєстроване платником податку на додану вартість у відповідності до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060568 від 11.06.2003р.

Судом встановлено, що 03.11.2003р. між відповідачами був укладений договір без номеру згідно п. 3 якого предметом маркетингових досліджень є вивчення ринку збуту продукції ТОВ "Бурат".

На виконання п.8 договору ТОВ "Бурат" сплатило ТОВ "Астерія" грошові кошти в розмірі 493599,42 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3610 від 08.01.2004р. на суму 350000,00 грн. та підтверджується платіжним дорученням №3611 від 08.01.2004р. на суму 143599,42 грн.

ТОВ "Астерія" видано податкові накладні від 08.01.2004р. №0801005 на суму 350000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58333,33 грн. та від 10.01.2004р. №0801005  на суму 143599,42 грн., в т.ч. ПДВ 23933,24 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Астерія" складений висновок про вивчення ринку збуту продукції ТОВ "Бурат", залучений до матеріалів справи.

Суд не погоджується з думкою позивача, що у відповідності до ст. 49 ЦК УРСР, яка діяла на час укладання договору спірна угода між ТОВ "Бурат" та ТОВ "Астерія" укладена з метою, що суперечить інтересам держави.

Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005р. статутний договір ТОВ "Астерія" та статут ТОВ "Астерія", зареєстрований Голосіївською районною адміністрацією у м. Києві за №06932 визнано недійсним з моменту реєстрації. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060568, видане ТОВ "Астерія" з моменту внесення його до реєстру платників податку на додану вартість, а саме з 11.06.2003р. При винесенні рішення суд виходив з того, що підприємство було зареєстроване на втрачені паспорти гр. Воропаєва  і Чумакова.

У відповідності до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2005р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №37060568 від 11.06.2003р. актом №2408/29-203 від 10.02.2006 року.

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди - обома сторонами чи одною.

В обгрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у ТОВ "Астерія". Однак наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання установчих документів ТОВ "Астерія" недійсними, оскільки предметом дослідження у такій справі є відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності.

У відповідності до ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Таким чином наявність чи відсутність умислу може бути доведено тільки  вироком по кримінальній справі.

Позивач не надав суду доказів наявності на сьогоднішній день кримінальної справи по відношенню до осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність ПП "Астерія".

Суд вважає, що видавши суб"єкту підприємницької діяльності свідоцтво про державну реєстрацію, довідку про взяття на податковий облік і свідоцтво платника податку на додану вартість, держава через свої органи легалізувала діяльність підприємства. Сам по собі факт визнання недійсними установчих документів суб"єкта підприємницької діяльності не є підставою для визнання недійсними вчинених ним з іншими суб"єктами господарювання угод, оскільки таке не передбачене законом і порушує основні засади цивільного законодавства, зокрема доведеність вини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України, свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних  осіб - підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна підтвердити ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. Тобто обов"язок підтвердити поданими доказами наявність обставин, з якими закон пов"язує недійсність угоди покладається на позивача.

Позивач не надав доказів щодо укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, крім визнання статутних документів недійсними відповідача 2- ТОВ "Астерія".  Навпаки, матеріалами справи повністю підтверджується факт сплати податків ТОВ "Астерія", що підтверджується обліковою карткою в матеріалах справи, факт сплати податку на додану вартість ТОВ "Бурат" в ціні товару також повністю підтверджується матеріалами справи.

Сама по собі угода надання маркетингових послуг не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства, такі послуги не заборонені законодавством, на надання маркетингових послуг не вимагається ліцензія, немає і інших законодавчих обмежень щодо предмету спірної угоди.

Окрім того, з 01.01.2004р. згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963. втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу РСР. Цим кодексом скасована відповідальність у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну  дію у часі у випадках, коли він пом"якшує  або скасовує відповідальність особи.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядок та строки, визначені статтею 186 КАС України. Постанова набирає законної сили в строки, встановлені статтею 254 КАС України.

          Суддя                                                                      Шкурдова Л.М.

Згідно з оригіналом.

Спеціаліст Онищенко О.В.