Рішення

від 12.08.2020 по справі 280/2857/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 серпня 2020 року Справа № 280/2857/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147)

до - Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТ ОІЛ (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, буд. 17, код ЄДРПОУ 41213266)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році,-

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТ ОІЛ (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 23653,07 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено норми Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме не виконано нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 р., в результаті чого нараховано адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць у розмірі 23596,43 грн та пеню за пропущення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 56,64 грн.

У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного.

Ухвалою суду від 30.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. У встановлений ухвалою суду строк позивачем усунуто недоліки.

Ухвалою суду від 19.0652020 відкрито провадження по справі №280/2857/20 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву. Ухвала суду про відкриття провадження по справі отримана уповноваженою особою відповідача 28.05.2020, що підтвеерджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Адреса відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представником позивача через канцелярію суду (вх. №2260) подано клопотання про долучення до матеріалів справи листів Мелітопольського міжрайонного ЦЗ №554/01-12 від 01.06.202, №04-170/743 від 08.05.2020.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Сацького Р.В. у щорічній відпустці з 01.07.2020 по 11.08.2020, що підтверджено довідкою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.08.2020 №02-35/20/61, розгляд справи здійснено у перший робочий день.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, відповідно до "Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю" (форма 10-ПІ річна- поштова), затвердженого наказом Мінпраці України від 10.02.07 №42, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача, за звітний період склала 14 осіб, таким чином, середньооблікова кількість осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", на ТОВ Форт ОІЛ повинна складати 1 особу.

Враховуючи, що відповідачем, всупереч вимогам ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, загв. Постановою КМУ від 31.01.07 №70, до цього часу заявлену суму адміністративно-господарських санкцій - не сплачено, керуючись ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" позивач звернувся до суду із позовом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-ХІІ).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 19 Закону № 875-XII встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини 3 статті 19 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

За приписами частин 5, 11 статті 19 Закону № 875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 статті 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості визначає Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок № 70).

Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку № 70 інформація про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

У відповідності до вимог пункту 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за № 1442/11722, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді.

Окрім того, відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою наказом Мінпраці України 10.02.2007 № 42, дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відповідачем норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року не виконано.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Наказ № 316), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520, затверджені форма звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Згідно з пунктом 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН (у редакції, що діяла до 7 лютого 2017 року) форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Пунктом 5 розділу І цього Порядку (у редакції, що діє з 7 лютого 2017 року) визначено, що форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З огляду на вищезазначене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і, водночас, запитом про направлення на підприємство для працевлаштування.

При цьому у пункті 4 розділу І вказаного Порядку закріплено, що актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що законодавством встановлено обов`язок роботодавця створити робочі місця для осіб з інвалідністю відповідно до нормативу та подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії) до територіального органу Державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань (частина третя статті 18-1 Закону).

Таким чином, виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.

Як встановлено матеріалами адміністративної справи, згідно листа Мелітопольського міськрайонного центру зайнятості від 01.06.2020 №554/01-12, ТОВ "ФОРТ ОІЛ" (ЄДРПОУ 41213266) за період з 01 грудня 2018 року по 31 грудня 2019 року вакансії для працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №3-ПН (Інформація про попит на робочу силу (вакансії)) не надавались. Участь у заходах, які проводились протягом 2019 року Мелітопольським міськрайонним центром зайнятості у напрямку працевлаштування осіб з інвалідність не приймалась.

За таких обставин, неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звітів за формою №3-ПН про наявність вакансій для осіб з інвалідністю державній службі зайнятості є порушенням вищезгаданих норм матеріального права та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з частинами першою, другою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

В силу приписів частини третьої статті 217 Господарського кодексу України крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина четверта статті 217 Господарського кодексу України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача адміністративно-господарської санкції у розмірі 23596,43 грн.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок нарахування пені та її сплати, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 №223, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819 (далі Порядок № 223), встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до п.2.2. Порядку № 223, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно п. 3.4 зазначеного Порядку нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати АГС (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу). При поданні до суду позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю відділення Фонду відповідно до п. 3.7. Порядку розраховує суму пені на дату подання позовної заяви. Враховуючи, що ставка НБУ з 13.03.2020 становить 10,0% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,03%.

Розраховується сума пені за один день прострочення:

23596,43 грн (сума адміністративно-господарських санкцій) х 0,03% (розрахунковий розмір пені) = 7,08 грн, таким чином, сума пені, що необхідно сплатити дорівнює:

7,08 грн (сума пені за один день прострочення) х 8 (кількість днів) = 56,64 грн.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій в розмірі 23596,43 грн та пені у розмірі 56,64 грн відповідачем не сплачена, суд вважає, що позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач, як суб`єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а відповідач не надав доказів на спростування заявлених позовних вимог.

Враховуючи те, що факти наведені у позовній заяві знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, то позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147) до Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТ ОІЛ (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, буд. 17, код ЄДРПОУ 41213266) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТ ОІЛ (72316, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Зіндельса, буд. 17, код ЄДРПОУ 41213266) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 147) суму адміністративно - господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році у розмірі 23653 (двадцять три тсячі шістсот пятдесят три) грн 07 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України у перебіг установленого судом строку для подання апеляційної скарги не враховується строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), запроваджений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (із змінами та доповненнями).

Рішення у повному обсязі складено та підписано суддею 12.08.2020.

Суддя Р.В. Сацький