Рішення

від 14.08.2020 по справі 420/4337/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4337/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС ТРАНС ГРУП 928 про стягнення заборгованості, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС ТРАНС ГРУП 928 , в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/рUA368999980313141230000015008, Код ЄДРПОУ 38016923, Тел./факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszі@ukr.net, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 28532,15 грн., та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 291,04 грн., всього - 28823,19 грн.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом заяв позивача по суті справи, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, з таких підстав:

- згідно Звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, наданому до відділення Фонду середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ ЕС ТРАНС ГРУП 928 склала 14 осіб. На підприємстві протягом 2019 року працювала особа з інвалідністю: ОСОБА_1 (1 міс.) + ОСОБА_2 (1 міс.) = 2 міс. : 12 міс. = 0,17 = 0;

- Мінсоцполітики у своїх листах від 26.03.2017 р. № 1/6-172, від 27.01.2009 р. № 1/6-30/06: норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другою пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 р. № 286 ;

- за правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяці звітного року, оскільки 6 (місяців): 12 (місяців) = 0.5 = 1 особа;

- у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідач повинен був створити 1 робоче місце, проте не було створено жодного;

- при здійсненні розрахунку адміністративно-господарських санкцій ТОВ ЕС ТРАНС ГРУП 928 за 2019 рік, відділення Фонду керувалось Інструкцією щодо заповнення форми № 10-ПІ поштова-річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів , затвердженою Наказом Мінпраці України 10.02.2007 року № 42 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 року за № 117/13384. Згідно цієї форми статистичної звітності код рядка 01 - Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2 Інструкції зі статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 р. № 286 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.11.2005 р. за № 1442/11722, код рядка 02 чітко вказано: з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність;

- відповідно до чинного законодавства норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2019 року відповідачем не виконано;

- відповідно до розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій сума відрахувань за 1 нестворене робоче місце становить 28 532,15 грн.; середньорічна заробітна плата 798,90 грн. х 1000 : 14 = 57064,29 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій = 57064,29 грн. х 1: 2= 28532,15 грн.;

- всупереч ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач самостійно в строк до 15 квітня 2020 року адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не сплатив;

- несплата штрафних санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів на рахунки органів Державного казначейства в дохід Державного бюджету України завдає істотної шкоди інтересам держави, так як підриває правову та економічну основу соціального захисту населення з реалізації конституційних прав і свобод громадян;

- станом на 19.05.2020 року відповідач повинен сплатити й пеню, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк, що становить 291,04 грн.: Відсоток ставки НБУ станом на 19.05.2020 року становить 08%; коефіцієнт ставки НБУ становить: (120Ч08):(100Ч366)=0,03; розмір пені за 1 день: (28532,15грн.х0,03):100=08,56грн.; розмір пені за 34 (період з 16.04.2020 р. по 19.05.2020 р.) днів становить: 08,56х34=291,04 грн. Таким чином, Одеська обласне відділення Фонду керуючись Інструкцією правильно розрахувало розмір адміністративно-господарських санкцій, що становить 28532,15 грн. та пеню за порушення встановлених законодавство термінів адміністративного-господарських санкцій у розмірі 291,04 грн.;

- Державна служба зайнятості у листі Щодо обов`язковості подання форми № 3-ПН та заходів з працевлаштування інвалідів від 14.09.2016 р. № ДЦ-06415/0/16 наголошує, що роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Механізм подання визначено Порядком подання форми звітності № 3-ПН, затвердженим наказом Мінсоцполітики від 31.05.2013 № 316;

- у разі подання Державній службі зайнятості лише Форми № 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю;

- відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі надає інформацію про попит на вакансії та не вжив усіх залежних від нього, передбачених законом заходів, для виконання нормативу по працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Станом на 14.08.2020 року відзив відповідача на позовну заяву до суду не надійшов.

03.06.2020 року електронною поштою та 16.06.2020 року через канцелярію представником відповідача до суду подано лист від 02.06.2020 року вих. № 02/06/2020-2, в якому останній просить не застосовувати до підприємства відповідача штрафні санкції, з таких підстав:

- до підприємства було направлено розрахунок санкцій за 2019 рік № 506/03 від 24.02.2020 р., з приводу цього повідомлено щодо ситуації з працевлаштуванням інваліда на підприємстві. Як відомо, кожна фірма повинна за нормативом влаштувати на роботу до себе інвалідів. Довгий період відповідач сподівався на таке працевлаштування, шукав робітника з такими властивостями із запрошенням на роботу, але нікого не міг знайти. Тому відповідач подав до Фонду зайнятості запит 3-ПН з проханням направити такого кандидата на вакантне робоче місце (зареєстроване Фондом зайнятості, вх. номер 1195);

- через кілька місяців до відповідача звернувся такий кандидат від Фонду зайнятості ОСОБА_3 , і підприємство прийняло його на посаду системного адміністратора. Але через два тижня ОСОБА_3 звільнився за власним бажанням і відповідач залишився знов без співробітника з інвалідністю. Потім вже без допомоги Фонду 21 грудня відповідач прийняв на роботу нового співробітника з інвалідністю ОСОБА_1 , вже на посаду кур`єра, який працює і зараз;

- усі обставини справи було роз`яснено у листі до Фонду зайнятості інвалідів від 31 березня 2020 р., який передано до Фонду.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2020 року відповідачем до позивача подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Форми № 10-ПІ від 06.02.2020 року (а.с.5-6), у якому зокрема зазначено:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 14 осіб;

- з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа;

- Фонд оплати праці штатних працівників - 798,9 тис. грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 57064 грн.;

- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - -.

Відповідно до Списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 року, у відповідача працювали:

- ОСОБА_1 ; відпрацьовано у 2019 році повних місяців, у яких має інвалідність - 1; посада - кур`єр; № та дата наказу про прийняття на роботу - № 14-К від 21.12.2019 року; № та дата наказу про звільнення - -;

- ОСОБА_3 ; відпрацьовано у 2019 році повних місяців, у яких має інвалідність - 1; посада - системний адміністратор; № та дата наказу про прийняття на роботу - № 11-К від 01.11.2019 року; № та дата наказу про звільнення - № 13-К від 19.11.2019 року.

24.02.2020 року позивачем складено Розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2019 звітний рік, № 506/03 (а.с.7), відповідно до змісту якого:

- норматив = 1

- середньооблікова кількість штатних працівників за звітний рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність = 0

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами = 1

- середньорічна заробітна плата = 798,90х1000:14 = 57064,29 грн.

- сума адміністративно-господарських санкцій = 57064,29грн.х1 = 57064,29грн.:2 = 28532,15 грн.

На доведення обставин, викладених у поданому до суду листі від 02.06.2020 року вих. № 02/06/2020-2, відповідачем додано копії (а.с.18-22):

- листа від 04.06.2020 № 1098/19/10, яким відповідач на запит позивача повідомив останнього, що протягом 2019 року відповідачем подано до Одеського міського центру зайнятості звіт від 18.09.2019 № 1195 на вакансію ІТ-спесіаліст - адміністратор системник з позначкою щодо працевлаштування особи з інвалідністю;

- Звітності, Інформація про попит на робочу силу (вакансії), Форми № 3-ПН, поданої відповідачем та прийнятої позивачем 18.09.2019 року, відповідно до змісту якої, зокрема, основні дані про вакансії: професія (посада) - ІТ-спеціаліст - адміністратор системи; кількість вакансій - 1.

Станом на момент розгляду і вирішення справи доказів щодо оскарження або сплати відповідачем повністю або частково заявленої у позові суми заборгованості суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин) : законами України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII), Про зайнятість населення від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI), Господарським кодексом України від 16.01.2003 року № 436-IV (далі - ГК України), Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 року № 129 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 27.03.2017 року № 477), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2011 р. за № 528/19266 (далі - Положення № 129), Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70).

Згідно з п. 1 п. 6 Положення № 129 Фонд відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 875-XІI для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно з ст. 20 Закону № 875-XІI підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закон № 5067-VI роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Відповідно до п. 2 Порядку № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Форму звітності N3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Судом встановлено, що 18.02.2020 року відповідачем до позивача подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Форми № 10-ПІ від 06.02.2020 року , у якому зазначено, зокрема:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 14 осіб;

- з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 1 особа;

- Фонд оплати праці штатних працівників - 798,9 тис. грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника - 57064 грн.;

- сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - -.

Згідно зі Звітністю позивача, Інформація про попит на робочу силу (вакансії), Форми № 3-ПН, поданою відповідачем та прийнятою позивачем 18.09.2019 року , зокрема, основні дані про вакансії: професія (посада) - ІТ-спеціаліст - адміністратор системи; кількість вакансій - 1.

Також, згідно зі змістом листа від 04.06.2020 № 1098/19/10, відповідач на запит позивача повідомив останнього, що протягом 2019 року відповідачем подано до Одеського міського центру зайнятості звіт від 18.09.2019 № 1195 на вакансію ІТ-спесіаліст - адміністратор системник з позначкою щодо працевлаштування особи з інвалідністю.

Відповідно до Списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 року, у відповідача працювали :

- ОСОБА_1 ; відпрацьовано у 2019 році повних місяців, у яких має інвалідність - 1; посада - кур`єр; № та дата наказу про прийняття на роботу - № 14-К від 21.12.2019 року; № та дата наказу про звільнення - -;

- ОСОБА_3 ; відпрацьовано у 2019 році повних місяців, у яких має інвалідність - 1; посада - системний адміністратор; № та дата наказу про прийняття на роботу - № 11-К від 01.11.2019 року; № та дата наказу про звільнення - № 13-К від 19.11.2019 року.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Крім того, причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі № 520/3919/19, від 31.07.2019 року у справі № 812/1164/18, від 23.07.2019 року у справі № 820/2204/16, від 31.01.2019 року у справі № 820/2267/17, від 19.12.2018 року у справі № 812/1140/18, від 11.09.2018 року у справі № 812/1127/18, від 26.06.2018 року у справі № 806/1368/17, від 28.02.2018 року у справі № 807/612/16, від 14.02.2018 року у справі № 820/2124/16 тощо .

Доводи позивача про те, що подання Державній службі зайнятості лише Форми № 3-ПН не можна вважати, що роботодавець зробив усе можливе для працевлаштування фахівця з інвалідністю, суд вважає безпідставними, оскільки законодавством України передбачений лише обов`язок щодо створення робочих місць для інвалідів, їх атестування та інформування про кількість створених робочих місць, та як встановлено судом вище, відповідачем крім подання Державній службі зайнятості лише Форми № 3-ПН також подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік Форми № 10-ПІ від 06.02.2020 року та протягом 2019 року фактично працевлаштовано двох інвалідів, один з яких ( ОСОБА_1 ) відпрацював до кінця звітного 2019 року.

Щодо обґрунтування позивача заявлених позовних вимог із посиланням на те, що Мінсоцполітики у своїх листах від 26.03.2017 р. № 1/6-172, від 27.01.2009 р. № 1/6-30/06: норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другою пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.20015 р. № 286 , - слід зазначити таке.

Листи Мінсоцполітики - не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 КАС України, яке застосовується судом, отже, вони не регулюють спірні правовідносини, носять виключно рекомендаційний / інформаційний характер, та не є обов`язковими для виконання / застосування.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, позивач суду не навів та не надав.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи, відповідно

- підстав для стягнення з відповідача на користь позивача на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/рUA368999980313141230000015008, Код ЄДРПОУ 38016923, Тел./факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszі@ukr.net, суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 28532,15 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 291,04 грн., всього - 28823,19 грн., - немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України (в редакції, чинній до 17.07.2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема, процесуальні строки щодо розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) від 18.06.2020 року № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 року, зокрема, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 241-246, 250, 255, 262, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 13901271) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС ТРАНС ГРУП 928 (місцезнаходження: вул. Велика Арнаутська, 69, офіс 101, м. Одеса, 65007; ідентифікаційний код юридичної особи: 36288413) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС ТРАНС ГРУП 928 на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Приморському районі/50070000, МФО 899998, р/рUA368999980313141230000015008, Код ЄДРПОУ 38016923, Тел./факс: (048) 722-52-42, E-mail:Odessa_fszі@ukr.net, суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2019 році у розмірі 28532,15 грн., та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 291,04 грн., всього - 28823,19 грн., - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.