Рішення

від 14.08.2020 по справі 440/3282/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3282/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супруна Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу №440/3282/20 за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Полтавської обласної ради професійних спілок про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2020 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Полтавської обласної ради професійних спілок (надалі - відповідач, Облпрофрада), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 93 722,22 грн та пеню в розмірі 1199,36 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в порушення вимог ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідач у 2019 році не виконав нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у кількості 1 робочого місця, що є підставою для накладення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 93 722,22 грн та пені у розмірі 1199,36 грн.

Ухвалою судді Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

21.07.2020 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що Облпрофрада звільнена від обов`язку сплачувати адміністративно-господарські санкції, оскільки є неприбутковою організацією. На підтвердження правомірності своєї позицію посилається на лист Міністерства праці та соціальної політики України та Фонду соціального захисту інвалідів від 26.04.2007 №1/5-375 (а.с. 20-24).

У відповіді на відзив від 30.07.2020 позивач наголошує на відсутності з боку Облпрофради доказів на підтвердження утримання за рахунок державного чи місцевого бюджету, натомість має місце фінансування за рахунок членських внесків. Зауважує, що Облпрофрада не зверталася до центру зайнятості зі Звітами за формою 3-ПН про попит на робочу силу (вакансії) щодо пошуку осіб з інвалідністю, як і не вчиняла заходів на створення та виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Посилання на лист Міністерства праці та соціальної політики України та Фонду соціального захисту інвалідів відкидає, оскільки такий не є нормативно-правовим актом і не може встановлювати нові правові норми, а має лише інформаційний характер та є службовою кореспонденцією (а.с. 48-49).

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, в межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Облпрофрада зареєстрована як юридична особа 22.03.2000, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру 15.10.2009 № 1 588 120 0000 008743 (а.с. 25-29).

Облпрофрадою подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ) від 21.01.2020 за вх. № 405 від 22.01.2020 (а.с. 4).

Згідно з відомостями зазначеними у Звіті середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) підприємства у 2019 році становила 18 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (код рядку 02) складає 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) (код рядка 03) становить 1 особа.

Відповідно до листа Полтавської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості №16/46/1943-20 від 06.07.2020 протягом 2019 року відповідач не подав звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (а.с. 18).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів позивач нарахував Облпрофраді адміністративно-господарські санкції у розмірі 93 722,22 грн (за 1 особу) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1199,36 грн за 64 дні - з 16.04.2020 по 18.06.2020 (а.с. 5).

Відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню, натомість звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як свідчать матеріали справи, відповідач використовує найману працю, що не заперечується сторонами по справі. Відтак на відповідача покладено обов`язок виділити та створити у 2019 році 1 робоче місце для особи з інвалідністю.

Відповідно до статті 46 Положення Полтавської обласної ради професійних спілок, затвердженого XXVI позачерговою конференцією Полтавської обласної ради профспілок 28.09.2016 (надалі - Положення), Облпрофрада як юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через виборні органи, які діють у межах прав наданих їй законом та цим Положенням. Облпрофрада має повну фінансову самостійність, є власником коштів, цінних паперів та іншого майна, необхідного для здійснення статутної діяльності.

Статтею 47 цього ж Положення визначено, що Облпрофрада є власником майна, набутого в порядку правонаступництва. джерелами формування майна та коштів Облпрофради є членські внески членських організацій, внески (дольова участь) на проведення заходів Облпрофради, безповоротна фінансова допомога, добровільні майнові внески й пожертвування, благодійна допомога, кошти, отримані від використання корпоративних прав Облпрофради та інших статутних напрямків її діяльності, гранти на проведення профспілкових заходів, відсотки банку інші надходження, незаборонені законодавством, та доходи, отримані від господарської діяльності установ, підприємств, організацій, заснованих на власності Облпрофради. Доходи Облпрофради використовуються виключно для фінансування реалізації мети, основних завдань та напрямків діяльності, визначених цим Положенням, видатків на утримання Облпрофради.

При цьому, відповідачем у відповідності до принципу змагальності сторін не надано аргументації про наявність підстав для звільнення закладу, заснованого на приватному капіталі, від обов`язку працевлаштування соціально вразливих у цій сфері верств населення.

Згідно з п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

З огляду на положення вказаної норми суд не знаходить підстав для висновку про відсутність можливості у відповідача спрямувати свої доходи на такі видатки, як сплата, в тому числі, але не виключно, штрафів та інших обов`язкових платежів.

Натомість, на переконання суду, юридичні особи приватного сектору, що створені без мети отримання прибутку, матимуть привілейоване становище по відношенню до інших роботодавців з огляду на відсутність відповідальності за порушення обов`язку дотримуватися нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Така позиція носитиме ознаки недотримання, у випадку відмови у задоволенні позовних, вимог принципу пропорційності приватних і публічних інтересів.

Суд зауважує, що в даному випадку, відповідач добровільно порушив вказаний принцип, знехтувавши обов`язком працевлаштування особи з інвалідністю.

Натомість, виконання цього обов`язку звільнило б відповідача від накладення штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом (ч. 5 ст. 20 Закону).

З вказаної норми, крім визначення джерела сплати штрафів та пені і черговості їх сплати по відношенню до обов`язкових платежів, випливає також висновок про те, що у випадку відсутності у відповідача коштів на погашення санкції, стягнення може бути звернено також на майно відповідача, як додаткове джерело сплати штрафів та пені.

Отже, твердження відповідача щодо виключності джерела сплати коштів у вигляді прибутку, як підстави для звільнення неприбуткових організацій від працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальності за їх непрацевлаштування, суд вважає помилковим, оскільки як і будь-яка інша юридична особа, відповідач має самостійний кошторис, круглу печатку, кутовий штамп, фірмовий бланк, рахунки в банку, власну символіку, про що зазначено у ст. 4 Положення.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не інформував центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць для особи з інвалідністю, чим позбавив можливості уповноважений державний орган бути обізнаним із потребою відповідача у робочій силі та надання відповідачу відповідних пропозицій.

Юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або в разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону №875-XII, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ст. 18, ч. 2, 3 та 5 ст. 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулася до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №824/643/18-а.

Посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального захисту інвалідів від 26.04.2007 №1/5-375, відповідно до якого адміністративно-господарські санкції не сплачуються підприємствами, установами і організаціями, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також неприбутковими організаціями, суд вважає безпідставними, оскільки лист не є нормативно-правовим актом, носить лише роз`яснювальний та рекомендаційний характер, не містить нових правових норм, які визначають права, свободи й законні інтереси фізичних та юридичних осіб.

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з відповідача підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції за одне робоче місце у розмірі 93722,22 грн (93 722,22 грн (середньорічна заробітна плата штатного працівника) х 1 (робоче місце)).

Враховуючи встановлені у справі обставини, якими підтверджується правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій на суму 93 722,22 грн, сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем, становить 1199,36 грн (93 722,22 грн х 0,02%) х 64 днів).

Таким чином, адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Полтавської обласної ради професійних спілок (вул. Ляхова, 1, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02607976) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Полтавської обласної ради професійних спілок (вул. Ляхова, 1, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02607976) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 93 722 (дев`яносто три тисячі сімсот двадцять дві) грн 22 коп та пеню у розмірі 1 199 (одна тисяча сто дев`яносто дев`ять) грн 36 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення з урахуванням положень п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Б. Супрун