Постанова

від 14.08.2020 по справі 428/6977/19

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 428/6977/19

Провадження № 22-ц/810/452/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Стахової Н.В.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , співвідповідач - Сєвєродонецька міська рада,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 травня 2020 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом Луганської області у складі: судді Кордюкової Ж.І., в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Сєвєродонецької міської ради Луганської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями,

в с т а н о в и в:

У червні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями, який згодом уточнила та який мотивувала тим, що 14.02.2014 року приблизно о 10 -й год. відповідач, здійснюючи розгляд колективного звернення мешканців під`їзду АДРЕСА_1 , проник до її житла без рішення суду, без будь-яких інших законних підстав та без її згоди, дав доручення працівникам комунальних підприємств Сєвєродонецьккомунсервіс , ПАО Луганськгаз , КП Промінь на вивіз з її квартири майно, яке він вважав сміттям, чим спричинив матеріальну шкоду на суму 169173 грн.

За результатами розгляду кримінального провадження № 420141303700000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, відповідача звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

За наслідками протиправних дій відповідача її в період з 14.02.2014 року по 21.02.2014 року позивача було незаконно відключено від газопостачання, вона була позбавлена можливості харчуватись, фактично голодувала, до неї було незаконно застосовано обмеження право на недоторканість житла, що призвело до погіршення стану її здоров`я та душевного спокою, який потрібен у її віці, адже станом на час вчинення протиправних дій щодо неї їй виповнилося 88 років, а наразі 91 рік. Вона повинна протягом п`яти останніх років захищати свої права у судах та правоохоронних органах, що також призводить до душевних страждань. Моральну шкоду оцінила в розмірі 300000 грн.

Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 07 жовтня 2019 року за клопотанням позивача залучено до участі у справі як співвідповідача Сєвєродонецьку міську раду Луганської області.

Позивачка просила суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду в сумі 169173 грн та моральну шкоду в сумі 300000 грн.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що позивачка належним чином не підтвердила наявність завданих їй матеріальних збитків та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та спричиненими збитками. Відсутній розрахунок розміру матеріальної шкоди. В ухвалі суду від 15.03.2019 року у справі № 428/5448/18 про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, на яку посилається позивачка, встановлено лише, що відповідач незаконно проник до житла ОСОБА_1 , фактів пошкодження, знищення чи привласнення ОСОБА_2 майна ОСОБА_1 вказаним судовим рішенням не встановлено. Позивачкою не доведений факт спричинення їй моральної шкоди, відсутнє обґрунтування її розміру та не доведена наявність вини відповідача в її спричиненні. Позивачка не довела, що відключення від газопостачання відбулось з вини відповідача і що це відключення було незаконним. В позові відсутні міркування, з яких виходила позивачка, заявляючи до стягнення моральну шкоду в сумі 300000 грн.

Відповідач Сєвєродонецька міська рада вважала позовні вимоги ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 вважає рішення суду незаконним і необґрунтованим, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, не в повному обсязі та неправильно досліджені обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджені та оцінені наявні докази, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції невірно трактовано рішення ЄСПЛ від 09.01.2020 року по справі Александров проти України (заява № 56483/09) та положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , взагалі не прийнято до уваги. Доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії -Кострицького В.В., Стахова Н.В.

Апеляційне провадження по справі відкрито 03 липня 2020 року, ухвалою суду від 10 липня 2020 року справу призначено до апеляційного розгляду на 13 серпня 2020 року о 16-й год.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4 скаргу не визнав.

Відповідачі ОСОБА_2 та Сєвєродонецька міська рада не з`явилися, судом повідомлені належним чином, що відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і матеріалами підтверджено, що 15.03.2019 року за результатами розгляду кримінального провадження № 420141303700000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, відносно ОСОБА_2 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області було постановлено ухвалу, якою останнього було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 16-17).

Під час розгляду кримінального провадження № 420141303700000007 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, судом було встановлено, що ОСОБА_2 згідно розпорядження голови Сєвєродонецької міської ради № 27 від 17.01.2011 року призначений на посаду головного спеціаліста Відділу житлово-комунального господарства Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради. Відповідно до посадової інструкції від 07.06.2011 року він є посадовою особою місцевого самоврядування, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій з питань житлово-комунального господарства (п.1.1.), у своїй діяльності повинен керуватись Конституцією України, Законами України, іншими підзаконними нормативними актами (п. 1.3.).

Також встановлено, що ОСОБА_2 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій з питань житлово-комунального господарства, без рішення суду та будь-яких інших законних підстав для проникнення до житла, без згоди ОСОБА_1 через вхідні двері здійснив незаконне проникнення до квартири, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 та розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де перебував всупереч її волі. Своїми діями ОСОБА_2 порушив право ОСОБА_1 , передбачене ст. 30 Конституції України, на недоторканність житла.

Вказані обставини ніким не оспорюються.

Переглядаючи рішення суду за доводами апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги наступне.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Частиною 1 ст. 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом частин 1, 2, 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Частиною 6 ст. 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановивши, що відповідач ОСОБА_2 згідно розпорядження голови Сєвєродонецької міської ради № 27 від 17.01.2011 року призначений на посаду головного спеціаліста Відділу житлово-комунального господарства Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради Луганської області, що свідчить про те, що відповідач не перебуває в трудових відносинах з Сєвєродонецькою міською радою Луганської області, а є працівником Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради Луганської області, яке в свою чергу, відповідно до приписів ст. 5, 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні входить до системи органів місцевого самоврядування, суд зробив правильний висновок про те, що за таких обставин Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради Луганської області до участі в цій справі не залучено.

Колегія суддів погоджує такий висновок суду, адже відповідно відомостей, що містяться станом на час розгляду справи судом та перегляд рішення колегією суддів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради (код ЄДРПОУ 23264003), організаційно-правова форма - орган місцевого самоврядування, є самостійною юридичною особою, яка наділена цивільною дієздатністю та може виступати від свого імені в суді.

З аналізу змісту гл. 82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Оскільки ставиться питання про відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди, завданої відповідачем ОСОБА_2 як посадовою особою місцевого самоврядування, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих функцій з питань житлово-комунального господарства, під час виконання останнім своїх обов`язків, то правовою підставою для відповідальності є норми статті 1174 ЦК України, а шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача як посадової особи органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Що стосується висновків суду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 та Сєвєродонецької міської ради Луганської області, то вдавшись до оцінки доказів наявності або відсутності майнової та немайнової (моральної) шкоди та їх доведеності, суд припустився помилки, оскільки оцінка наданим позивачем доказам має бути зроблена під час розгляду справи з належним відповідачем.

Проте, такі помилкові висновки не призвели до неправильного висновку суду про відмову у задоволенні позову, оскільки визначальним є те, що судом правильно зазначено про незалучення до участі у справі належного відповідача та відмовлено у задоволенні позову і з цих підстав.

Наведене порушення норм процесуального права відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для зміни оскаржуваного рішення, а згідно частини четвертої вказаної норми зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Тому рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 травня 2020 року підлягає зміні в наведеній частині та виключенню з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо обґрунтованості позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Сєвєродонецької міської ради Луганської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 травня 2020 змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду щодо обґрунтованості позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Сєвєродонецької міської ради Луганської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 14 серпня 2020 року.

Головуючий

Судді: