Рішення

від 12.08.2020 по справі 905/1190/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2020 Справа № 905/1190/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В. , при секретарі судового засідання Лисих О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НВФ ГАНЗА (50085, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Жовтневий район, вулиця 50-річчя Перемоги; код ЄДРПОУ 38255479)

до відповідача: державного підприємства Селидіввугілля (85401, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ: 33426253)

про стягнення 169 418,79 грн., з яких: основний борг в сумі 156 009,6 грн., інфляційні втрати в сумі 2 964,19 грн., 3% річних в сумі 1 445,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача : не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю НВФ ГАНЗА звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства Селидіввугілля про стягнення 169 418,79 грн., з яких: основний борг в сумі 156 009,6 грн., інфляційні втрати в сумі 2 964,19 грн., 3% річних в сумі 1 445,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №Т1/2-2020 від 21.01.2020, що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат в сумі 2 964,19 грн., 3% річних в сумі 1 445,00грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

21.01.2020 між державним підприємством Селидіввугілля (далі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю НВФ ГАНЗА (далі - постачальник) було укладено договір поставки № Т1/2-2020 (далі-договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, зазначений у специфікації, а покупець прийняти і оплатити товар.

Згідно п. 1.2. договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: електроди в асортименті, код ЄЗС ДК 021:2015-44310000-6 Вироби з дроту .

Ціна договору становить 831 962, 40 (вісімсот тридцять одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві грн. 40 коп.) з ПДВ, у тому числі податок на додану вартість - 138 660, 40 (сто тридцять вісім тисяч шістсот шістдесят грн. 40 коп.) (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання товару.

Згідно п. 5.1. договору постачання узгодженої партії товару здійснюється в міру необхідності згідно з заявкою покупця. Строк (термін) поставки товару протягом 5 робочих днів з моменту замовлення товару.

Місцем поставки товару та його вантажоодержувачем є відокремлені підрозділи покупця, які зазначаються у специфікації до договору (п. 5.2. договору).

Згідно п. 5.3. договору постачання товару здійснюється автотранспортом постачальника та/або за рахунок його коштів.

Відповідно до п. 5.4. договору датою поставки товару покупцю вважається дата, яка вказана на товаросупроводжувальних документах, наданих покупцю постачальником. Ризик втрати чи пошкодження товару, а також обов`язок несення витрат, пов`язаних з товаром несе постачальник.

Відповідно до п. 6.1.1. договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 10.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного та належного їх виконання.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № Т1/2-2020 від 21.01.2020 позивачем було здійснено поставку товару згідно специфікації до вказаного договору від 21.01.2020 на суму 831 962, 40 грн. з ПДВ.

Поставка по специфікації від 21.01.2020 на суму 831 962, 40 грн. з ПДВ була здійснена частково, а саме на суму 156 009, 60 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000054 від 29.01.2020, підписаною представником відповідача без зауважень.

Як зазначає позивач, 27.05.2020 ним було надіслано на адресу відповідача лист вих. № 263 від 27.05.2020 з вимогою погасити заборгованість в сумі 156 009, 60 грн., який був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Крім того, 01.06.2020 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих.. № 269 від 01.06.2020 з вимогою погасити заборгованість в сумі 156 009, 60 грн., яка також була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведені обставини зумовили звернення позивача із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір поставки № Т1/2-2020 від 21.01.2020 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за узгоджену партію товару здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту постачання товару.

Сплату заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, відповідачем суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором поставки № Т1/2-2020 від 21.01.2020 щодо оплати отриманого товару в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 156 009, 60 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 28.02.2020 по 19.06.2020 нараховано 3 % річних в сумі 1445, 00 грн. та інфляційні нарахування за період з березня 2020 по травень 2020 в сумі 2 964, 19 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 24.01.2018 по справі № 910/24266/16, відповідно до якої вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є методологічно арифметично невірним, оскільки період нарахування визначено без урахування п. 6.8. договору.

Згідно здійсненого судом за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунку сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1432, 22 грн. за період з 29.02.2020 по 19.06.2020.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично невірним. Так, згідно здійсненого судом власного розрахунку сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2981,69 грн. Проте, враховуючи, що згідно ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат в межах заявленої суми 2964, 19 грн..

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судовий збір на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю НВФ ГАНЗА до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення 169 418,79 грн., з яких: основний борг в сумі 156 009,60 грн., інфляційні втрати в сумі 2 964,19 грн., 3% річних в сумі 1 445,00грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Селидіввугілля (85401, Донецька область, місто Селидове, вулиця Карла Маркса, будинок 41; код ЄДРПОУ: 33426253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю НВФ ГАНЗА (50085, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, Жовтневий район, вулиця 50-річчя Перемоги; код ЄДРПОУ 38255479) основний борг в сумі 156 009,60 грн., 3% річних в сумі 1432, 22 грн., інфляційні втрати в сумі 2964, 19 грн., судовий збір в сумі 2406, 08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 12.08.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова