Рішення

від 14.08.2020 по справі 907/239/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.08.2020 м. Ужгород Справа № 907/239/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенство Безпеки та Охорони "Легіон", м. Ужгород

до відповідача Дочірнього підприємства "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", м. Ужгород

про стягнення 198272,00 грн (з врахуванням заяви позивача №42 від 28.07.2020)

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача вартості наданих на виконання Договору №ВБ-02/Ф на стаціонарну фізичну охорону об`єктів від 01.08.2018 послуг в розмірі 255346,50 грн. Крім суми боргу, у зв`язку з порушенням зобов`язань позивачем також нараховано та поставлено вимогу про стягнення 2539,00грн 3% відсотків річних, а також пеню за прострочення сплати платежів в розмірі 18986,48 грн, покликаючись на статті 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 218, 229, 230-232 Господарського кодексу України та п. 3.4 Договору.

Ухвалою суду від 15.04.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків. Після усунення в установленому порядку недоліків ухвалою суду від 28.04.2020 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір в порядку спрощеного позовного провадження без виклик сторін та встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 4153,08 грн. сплаченого судового збору та 12000 грн витрат на правову допомогу.

Заявою від 18.05.2020, оформленою відповідно до вимог ст. ст. 80, 126 ГПК України, яка надійшла до суду 19.05.2020, позивач просить відшкодувати 7200,00 грн. понесених витрат на правову допомогу.

На адресу суду також надійшов відзив на позов, від позивача- відповідь на відзив, що містить заяву про часткове погашення відповідачем боргу; заперечення відповідача, подані разом з клопотанням про зменшення/відмову в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.

Також позивачем 28.07.2020 надіслано заяву про зменшення позовних вимог в частині суми стягнення основного боргу та збільшення позовних вимог в частині річних, інфляційних втрат та пені. Так, посилаючись на часткове погашення відповідачем боргу на суму 90000 грн просить суд зменшити позовні вимоги в цій частині, однак, провів нарахування річних та пені за період 02.05.2020-28.07.2020, а також інфляційних втрат за травень-червень 2020 року. З огляду на те, що встановлені процесуальні строки в період дії п. 3 ч. 11 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , тобто до 17.07.2020 були продовжені на строк дії такого карантину, вказана заява відповідає вимогам ст. 46 ГПК України, відтак, прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Правова позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив надані позивачем послуги охорони, в зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 18.06.2020 складає 165345,00 грн. У зв`язку з простроченням оплати вказаних послуг Позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача також 2539,00 грн. трьох відсотків річних (за період: 01.01.2020 до 01.05.2020) та 18986,48 грн. пені за аналогічний період.

В ході розгляду справи позивачем збільшено період нарахування річних та пені: з 02.05.2020-28.07.2020, внаслідок чого просить стягнути з відповідача ще 1381,00 грн 3% річних та 8775,87 грн пені, а також 1176,73 грн втрат від інфляції за травень-червень 2020 року.

Заперечення (відзив) відповідача

Відповідач не визнає позов частково. Оскільки позивачем не подано суду актів виконаних робіт за січень- березень 2020 року, вважає заявлену до стягнення сума в розмірі 73600,00 грн безпідставною, як і нараховані за вказаний період пеня та три відсотки річних.

Відповідь на відзив

Позивач спростовує доводи відповідача, подавши повернуті підписані відповідачем акти виконаних робіт за січень - квітень 2020 року, а також Акти звірки взаєморозрахунків, складені та підписані уповноваженими представниками сторін у спорі та скріплені мокрими печатками, станом на 01.04.2020 та 04.04.2020.

Наголошує, що часткове погашення відповідачем боргу 21.05.2020 в розмірі 50000,00 грн, проведене з посиланням на Акт звірки від 01.04.2020.

Заперечення

Вважає докази на підтвердження позовних вимог за період січень - квітень 2020 року недопустимими, оскільки подані лише з відповіддю на відзив без клопотання про поновлення пропущеного строку та без обґрунтування поважності причин їх неподання разом з позовною заявою.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агенство Безпеки та Охорони Легіон (виконавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Закарпатський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (замовник, відповідач) 01 серпня 2018 року укладено Договір №ВБ-02/Ф на стаціонарну фізичну охорону об`єктів, за умовами якого позивач власними силами, засобами та за допомогою власного персоналу надає Замовнику комплекс послуг з фізичної охорони об`єктів Замовника, а Замовник приймає надані послуги та оплачує їх.

Пунктом 2.2. договору сторони визначили, що охорона об`єктів здійснюється у дні і години, вказані у дислокації (Додаток № 1) від дати прийому об`єктів під охорону до моменту зняття об`єктів з охорони.

Згідно з Дислокацією виконавцю під охорону передано три об`єкти: приміщення асфальтно - бетонного заводу смт. Великий Березний, урочище Карпотино , сплетення вул. Гагаріна та бази у м. Перечин, вул. Будівельників, 10 А та смт. В. Березний, вул. Фізкультурна, 11.

Як стверджує позивач, та не заперечує відповідач, з 01.01.2019 вартість місячних послуг охорони складала 69103,50 грн., з 01.01.2020 - 73000,00 грн.

Відповідно до п. 5.7. договору відповідач (Замовник) зобов`язався своєчасно здійснювати оплату по цьому договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що оплата за послуги здійснюється "Замовником" виключно Охороні щомісячно до 10 числа місяця, наступного за відпрацьованим, шляхом перерахування коштів у безготівковій формі національної валюти України на рахунок „Охорони". Сторони помісячно, в останній робочий день місяця, підписують акт виконаних робіт.

При цьому, в разі, якщо "Замовником" після отримання для підпису актів виконаних робіт на протязі 5 -ти робочих днів з моменту отримання, не підписано та на адресу Охорони не надіслано будь-яких листів щодо непогодження з даними актами, то такі вважаються визнаними "Замовник" та підлягають платі.

Факт надання виконавцем послуг послуг підтверджується поданими до суду актами здачі-прийняття робіт, в т. ч. № 4720 за листопад 2019 року на суму 69103,50 грн, № 5239 за грудень 2019 року на суму 50370,00 грн., № 31 з січень 2020 року на суму 73000,00 грн, № 558 за лютий 2020 року на суму 73000,00, № 1097 з березень 2020 року на суму 73000,00 грн та № 1112 за квітень 2020 року на суму 9600,00 грн, підписаними та скріпленими печатками сторін у спорі. Кожен акт містить підтвердження, що сторони взаємних претензій не мають.

Як стверджує позивач, починаючи з кінця 2019 року відповідач почав неналежно виконувати свої обов`язки щодо оплати отриманих послуг охорони, внаслідок чого станом на 04.04.2020 у нього рахувався борг в сумі 255345,50 грн, який визнано ним у складеному 04.04.2020 двосторонньому Акті звіряння взаємних розрахунків.

З врахуванням часткової оплати в розмірі 90000,00 грн заявлений до стягнення борг відповідача складає 165345,00 грн.

Сторони також обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати за цим Договором нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня не оплати послуг в строк, передбачений п. 3.3 договору (пункт 3.4 Договору).

Посилаючись на вказаний пункт договору, позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення пені, нарахованої на суму боргу 255345,00 грн за період: 01.01.2020-01.05.2020 в розмірі 18986,48 грн, а за період 02.05.2020-28.07.2020 - у розмірі 8775,87 грн, разом 27762,35 грн.

Окрім того, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення з відповідача 3988,00 грн трьох відсотків річних за період 01.01.2020-28.07.2020 та 1176,73 грн втрат від інфляції за травень-червень 2020 року.

ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами виникли правовідносин, які регулюються положеннями закону, що виникають з договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором(ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Факт надання позивачем послуг на заявлену од стягнення суму належним чином підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт, та визнана відповідачем в Актах звірки взаєморозрахунків. Доказів повної оплати відповідачем наданих йому позивачем послуг матеріали справи не містять.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом.

Заперечення уповноваженого представника щодо недоведеності факту надання послуг у 2020 році спростовується наявними у справі двосторонніми актами здачі-прийняття робіт та актом звірки взаєморозрахунків, які підписані керівником підприємства та скріплені мокрою печаткою.

Твердження відповідача про недопустимість таких доказів, яка полягає у порушенні порядку їх подання (докази подані не разом з позовною заявою та без клопотання про поновлення строку для їх подання) суд розцінює як помилкове з огляду на наступне. Позивач в заяві про усунення недоліків в порядку частини 4 ст. 80 ГПК України повідомив суд, що такі не можуть бути ним подані в установлений законом строк з об`єктивних причин, оскільки не повернуті відповідачем. При цьому, відсутність акту виконаних робіт не може свідчити про те, що послуги не надавалися, оскільки за умовами п. 3.3 Договору не підписання та не повернення акту за умови відсутності листів замовника щодо непогодження таких актів такі послуги вважаються визнаними замовником та підлягають оплаті.

Доводи щодо припинення умов договору судом до уваги не беруться та не підлягають оцінці, оскільки з огляду на предмет спору (стягнення боргу за період, що охоплюється дією договору і такий період жодною із сторін не заперерчується) не входять до предмету доказування.

За таких обставин, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 165345,00 грн. основного боргу є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо пені

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 3.4 Договору сторони погодили, що за порушення зобов`язання замовником здійснюється нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня не оплати послуг в строк, передбачений п. 3.3 договору.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. З вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, відповідно до п. 1.8 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення з відповідача суми пені, беручи до уваги викладені вище норми, суд дійшов висновку, що такий містить недоліки.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача боргу в розмірі 181746,50 грн, який існував станом на 31.12.2019 за надані у 2019 році послуги, а також за послуги, надані за період 01.01.2020 - 04.04.2020, і такий борг в сукупності ( з врахуванням часткових проплат відповідача) на день звернення до суду з позов складав разом 255345,50 грн.

В ході судового розгляду за твердженням позивача відповідач частково погасив борг 21.05.2020 на суму 50000,00 грн, 18.06.2020- на суму 20000,00 грн та 15.07.2020 на суму 20000 грн.

Судом встановлено, що позивачем проведено розрахунок пені не за кожний неоплачений місячний платіж, що необхідно задля правильного обчислення часткових проплат та за необхідності врахування шестимісячного обмеження нарахування пені, а на загальну суму боргу, яка утворилася за наслідками всього періоду надання послуг.

За таких обставин суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені за кожен місяць окремо, зокрема, за 2019 рік на суму 181746,50 грн боргу ( тобто за жовтень - 62273,00 грн, за листопад - 69103,50 та за грудень - 50370,00грн), а також за січень 2020 року - 73000,00грн, за лютий 2020 року - 73000,00 грн, за березень 2020 року - 73000,00 грн та за квітень 2020 року - 9600,00грн. та з врахуванням проплат, відображених в акті звірки.

Враховуючи заявлений до стягнення період за 01.01.2020 до 28.07.2020, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягає пеня в розмірі 19922,68 грн, в іншій частині заявленої суми слід відмовити.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши проведений позивачем розрахунок, судом встановлено, що він проведений не з врахуванням валового збільшення боргу щомісяця, а на кінцеву (заявлену) суму боргу та без врахування часткових проплат.

Суд здійснив перерахунок річних за кожний місяць отримання послуг, тому задовольняє вимоги в частині стягнення 3260,61 грн трьох відсотків річних, відмовивши з решті вимог.

Заявлено до стягнення інфляційні втрати нараховані арифметично вірно, відтак, підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судового збору.

З врахуванням заявленої до стягнення суми (198272,00 грн) на відповідача покладається 2845,58 грн витрат на оплату судового збору.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у передбачених законом випадках, зокрема, у разі зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, сплачений судовий збір в розмірі 1179 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за його клопотанням.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 26 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Стаття 1 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами першою, третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Приписами статті 129 ГПК України визначено розподіл судових витрат. Зокрема, частиною четвертою даної статті закріплено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору №12/2020 про надання адвокатських послуг (правову допомогу) від 10.04.2020, укладений з адвокатом Михалків Б.С.; Акт-розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу від 05.05.2020 на суму 7200,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 18.10.2006 № 21/549; Ордер на надання правової допомоги серії ЗР №66346; копію платіжного доручення від 15.05.2020, що підтверджує оплату наданих послуг у розмірі 7200,00 грн.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про відмову або зменшення розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу. В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує на те, що Акт-Розрахунок суми гонорару в розмірі 7200,00 грн. за надану правову допомогу за Договором №12/2020 від 10 квітня 2020 року не засвідчений адвокатом та товариством належним чином, а саме: відсутня дата, посада, ініціали та прізвище завірителя. Окрім того, стверджує, що вказаний Акт-розрахунок містить відомості про надання послуг щодо надання письмового висновку щодо можливості врегулювання спору у судовому порядку з викладенням у ньому норм права надання рахунку на оплату відповідних послуг, збору необхідних доказів по справі та їх перевірки вимогам чинного законодавства, аналіз судової практики, здачі документів процесуального характеру через канцелярію Господарського суду, придбання необхідних канцелярських приналежностей, суми податків від суми отриманого гонорару.

У той же час, витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку пояснень чи інших процесуальних документів та інших дій, зазначених вище, які не є заявами по cyтi справи і вчинення виконання яких не вимагається згідно з процесуальним законом, не є обов`язковими для відшкодування.

Більше того, при здійсненні аналізу судової практики в Акті розрахунку немає посилань на судові рішення, якими підтверджуються правові висновки адвоката. Також важливим відповідач вважає врахування судом правильної позиції сторони (адвоката), яка вплинула на результат розгляду справи, що має свідчити про доцільність виконаної адвокатом роботи.

Розглянувши клопотання відповідача суд частково погоджується з його доводами з огляду на наступне.

Як убачається з Акта-розрахунку, такий дійсно складений на суму 7200,00 грн, погоджену в Договорі про надання правової допомоги. В той же час, не всі зазначені у ньому послуги (характер правової допомоги) та, відповідно, їх вартість, є такими, що пов`язані з правничою допомогою адвоката. Так, сплата податків від суми отриманого гонорару не є витратами в розумінні наведених статей процесуального кодексу. Розмір суми, заявленої до стягнення в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, як от відправка процесуальних документів засобами поштового зв`язку, придбання необхідних канцелярських приналежностей, повинні встановлюватись судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, однак, таких доказів подано суду не було. Заява про усунення недоліків позовної заяви, попередні консультації та письмовий висновок щодо можливості врегулювання спору(до того ж доказів виконання якого суду надано не було), а також укладення Договору про надання правової допомоги, акту-розрахунку та рахунку на оплату відповідних послуг, не є заявами по суті справи.

З огляду на це, суд погоджується із доводами відповідача про те, що частина витрат позивача на правову допомогу є необґрунтованою та не відповідає критерію необхідності та співмірності.

Разом із цим суд зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, додатковій постанові Верховного суду від 19.11.2019 у справі № 5023/5587/12.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, наявність клопотання про відмову/зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн з урахуванням критерію розумності, співмірності та доведеності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 126, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Закарпатський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ: 31179046, 88000, м. Ужгород, вул. Собранецька, 39) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство Безпеки та Охорони Легіон (код ЄДРПОУ 35335630, 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Годинки, буд. 8, кв. 59) заборгованість у розмірі 189705,01 грн. (сто вісімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ять гривень 01 коп.), в т. ч. 165345,00грн. боргу за надані послуги, 19922,68 грн пені, 3260,61 грн. трьох відсотків річних, 1176,72 грн втрат від інфляції, а також 6845,58 грн (шість тисяч вісімсот сорок п`ять гривень 58 коп), в т. ч. 2845,58 грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору та 4000,00 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В. Андрейчук