Рішення

від 17.08.2020 по справі 909/422/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/422/20 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології",

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.М.Грушевського

про стягнення заборгованості в сумі 71 771 грн 99 к.

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" із позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені М. Грушевського про стягнення заборгованості в сумі 71 771 грн 99 к., з них: 59787 грн 00 к. - основний борг, 8979 грн 62 к. - пеня, 1315 грн 14 к. - 3% річних; 1690 грн 23 к. - інфляційних нарахувань.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

25.05.2020 суд відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 25.05.2020 суд встановив відповідачу строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву на позовну заяву і всіх наявних у нього доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 02.06.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесені зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Враховуючи те що Закон набрав чинності 17.07.2020 процесуальний строк на подання відповідачем відзиву закінчився 06.08.2020.

Станом на 06.08.2020 відповідач відзиву на позов, заяви про застосування позовної давності або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При розгляді справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення своїх договірних зобов"язань відповідач не оплатив поставлений товар, в результаті чого виникла заборгованість. Позивач обґрунтував позов ст.525,526,610,611,629 ЦК України та керуючись п.8.3. договору поставки №02012019/0307 та ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню, інфляційні збитки та 3% річних на суму боргу.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.

02.01.2019 сторони спору уклали договір поставки №02012019/0307, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов"язався в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити у власність покупцю ветеринарні препарати (далі-товар), назва товару, кількість, ціна та загальна сума визначається сторонами в рахунках фактурах та видаткових накладних до цього договору, а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору.

Покупець оплачує поставлений постачальником товару по ціні, визначеній в рахунках фактурах та видаткових накладних до цього договору (п.4.1 договору).

Ціна на товар визначається згідно з п.1.1 цього договору, у гривнях відповідно до цін на окремі одиниці товару, погоджених сторонами в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Загальну суму договору сторони встановлюють у видаткових накладних до договору та яка дорівнює сумі всіх підписаних (укладених) видаткових накладних (п.4.2. договору).

Покупець проводить оплату за товар за схемою відстрочки платежу: протягом 30 (тридцять) календарних днів, після дати поставки (п.5.1. договору).

Оплату за товар покупець проводить виключно в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника (п.5.2. договору).

В пункті 8.3. договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від загальної вартості товару за видатковою накладною за кожен день прострочення поставки за весь період прострочки.

Відповідно до п.10.1, цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання своїх обов"язків по договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 59787 грн 00 к., що підтверджується приєднаною до матеріалів справи копією видаткової накладної, яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств.

В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отриманий товар не оплатив. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 59787 грн 00 к.

Станом на 22.05.2020 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.8.3 договору за прострочення виконання грошового зобов"язання нарахував відповідачу 8979 грн 62 к. - пені, 1690 грн 23 к - інфляційних втрат, 1315 грн 14 к. - 3% річних та звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Висновки суду.

Факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в сумі 59787 грн 00 к. в строк, встановлений договором підтверджується матеріалами справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 59787 грн 00 к. основного боргу обґрунтована та належить до задоволення.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем пені за період з 21.08.2019 - 21.02.2020, 3% річних за період з 21.08.2019 - 14.05.2020 та інфляційних втрат за період вересень 2019 року - квітень 2020 року та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 59787 грн 00 к. основного боргу, 8979 грн 62 к. - пені, 1690 грн 23 к - інфляційних втрат, 1315 грн 14 к. - 3% річних.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №1368 від 15 травня 2020 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2102 грн 00 к. суд покладає на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

12 травня 2020 року позивач (клієнт) та адвокат Хілько Антон Сергійович, який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001815 від 27.09.2018 уклали договір про надання правової допомоги №140.

Згідно акта від 14.05.2020 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №140 від 12.05.2020, вартість наданих послуг становить 7000 грн 00 к.

На виконання умов договору про надання правової допомоги №140 від 12.05.2020, позивач перерахував адвокату Хільку Антону Сергійовичу кошти в сумі 7000 грн 00 к., що підтверджується платіжними дорученнями №1369 від 15 травня 2020 року.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на належну підготовку адвокатом документів для подання до суду та виклад правової позиції, а також підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами, суд дійшов висновку про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.М.Грушевського 7000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 123, 124, 126, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.М.Грушевського про стягнення заборгованості в сумі 71771 грн 99 к. задовольнити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.М.Грушевського (с.Чесники, Рогатинський район, Івано-Франківська область,77042, код 20536228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Українські ветеринарні технології", а/с 11841, м. Харків, 61020, код 39163688) - 59787 (п"ятдесят дев"ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень) 00 к. основного боргу, 8979 (вісім тисяч дев"ятсот сімдесят дев"ять гривень) 62 к. - пені, 1690 (одну тисячу шістсот дев"яносто гривень) 23 к - інфляційних втрат, 1315 (одну тисячу триста п"ятнадцять гривень) 14 к. - 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві гривні) 00 к. - судового збору та 7000 (сім тисяч) 00 к. - витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.08.2020

Суддя Т. В. Максимів