Рішення

від 24.06.2020 по справі 910/4846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.06.2020Справа № 910/4846/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В. , за участі помічника судді Карлюк М. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ"

до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення заборгованості в розмірі 7 538 358,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2020),

Представники учасників процесу згідно протоколу від 24.06.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення заборгованості в розмірі 7 793 021,40 грн, з якої 7 675 508,00 грн суми основного боргу та 117 513,40 грн три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договірних обов`язків щодо повної оплати поставленого товару згідно договору поставки товару № 323(6)19УК/53-121-01-19-08320 від 09.07.2019.

13.04.220 Господарський суд міста Києва ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в справі № 910/4846/20, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 06.05.2020. Сторонам встановлено строки для подання заяв, пояснень та клопотань.

У судовому засіданні 06.05.2020 судом встановлено, що відповідачем не подано відзив.

За наслідками судового засідання 06.05.2020 суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 03.06.2020.

19.05.2020 до канцелярії суду надійшов відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання 03.06.2020 прибула представник позивача та надав пояснення.

Відповідач представників у судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином.

За наслідками судового засідання 03.06.2020 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 24.06.2020.

10.06.2020 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути 7 375 508,00 грн боргу, 1462 850,00 три проценти річних та 61 404,06 грн інфляційних втрат. Крім того позивачем була подана відповідь на відзив.

22.06.2020 від Підприємства через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва надійшли заперечення на відповідь на відзив та заперечення на заяву про зменшення розміру позовних вимог.

У призначеному судовому засіданні 24.06.2020 судом розглянуте клопотання про зменшення розміру позовних вимог. В частині заявлених 61 404,06 грн інфляційних втрат судом відхилене подане клопотання з підстав того, що вказані компенсаційні витрати не були першочергово заявлені, у той час як зменшити або збільшити можливо лише ті вимоги, які були заявлені спочатку.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

У свою чергу представник Підприємства проти задоволення позовних вимог заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Відповідно статті 233 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення у даній справі прийняте в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

09.07.2019 між Державним підприємством НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ ЕНЕРГОАТОМ , в особі ВП ЗАПОРІЗЬКА АЕС та Товариством з обмеженою відповідальністю СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ був укладений Договір поставки товару № 323 (6) 19УК/53-121-01-19-08320 (далі-Договір).

Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і оплатити: Міські автобуси МАЗ-103486 у кількості 4 (чотири) одиниці на загальну суму 15 679 440,00 гривень, в т.ч. ПДВ (далі - Товар) (п. 1.1. Договору).

Строк поставки Товару: липень - листопад 2019 року (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за Товар здійснюється наступним чином: Покупець протягом 45 календарних днів з дати укладання Договору, за умови отримання від Постачальника належним чином оформленої банківської або страхової гарантії, перераховує останньому на розрахунковий рахунок суму авансу у розмірі 30% вартості Товару, що складає 4 703 832,00 гривень, в т.ч. ПДВ.

Остаточний розрахунок за поставлений Товар у розмірі 70% від вартості Товару, що складає 10 975 608,00 гривень, в т.ч. ПДВ здійснюється за фактом поставки протягом 45 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Проте, незважаючи на таку систему оплати, передбачену Договором, Сторонами було погоджено дострокову поставку Товару без попередньої оплати, на умовах попереднього постачання, що підтверджується копією листа № 517 СВ-09 від 30.09.2019.

На виконання своїх зобов`язань за Договором, Постачальником було поставлено Покупцю Товар на загальну суму 15 679 440,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4447-00463 та актом приймання-передачі від 04.10.2019.

Таким чином, строк оплати станови до 18.11.2019 включно.

У період з 16 вересня 2019 року по 16 березня 2020 року Підприємством було перераховано на банківський рахунок Постачальника лише частину оплати за Товар у розмірі 8 003 932,00 грн. У подальшому, у межах розгляду справи, а саме 18.05.2020 відповідачем було сплачено 300 000,00 грн.

Оскільки з боку відповідача грошові зобов`язання в установлений строк не виконані в повному обсязі, Товариство звернулось до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка становить 7 375 508,00 грн. Крім суми боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 162 850,00 грн три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 19.11.2019по 10.06.2020.

Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що умовами договору не було встановлено в який саме строк має бути проведена оплата після спливу 45 денного строку відстрочення платежу, після фактичної поставки товару. Крім того позивач не звертався до Підприємства із вимогами про сплату грошових коштів. Також відповідача Товариство припустилось помилок при здійсненні розрахунку трьох процентів річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільний кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

У силу вимог частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, умовами пункту 3.2. договору сторонами погоджена оплата протягом 45 календарних днів за фактом поставки товару.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги, що товар поставлений позивачем відповідачу 04.10.2019, граничний строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором настав 18.11.2019.

Суд вважає хибними доводи Підприємства щодо непогодження строку, оскільки вони спростовуються умовами договору.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами вартість поставленої продукції Підприємство оплатило лише частково. Таким чином, внаслідок невиконання обов`язку з оплати поставленої продукції в повному обсязі, за відповідачем обліковується заборгованість спірним договором в сумі 7 375 508,00 грн, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 162 850,00 грн за період з 19.11.2019 по 10.06.2020.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 162 850,00 грн вказаної компенсаційної плати згідно розрахунку суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідача не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог. При цьому суд відзначає, що судом не здійснюється розподіл судового збору за наслідками зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із відсутністю відповідної заяви Товариства. У разі надання такої заяви позивачем, судові витрати будуть розподілені шляхом постановлення додаткового рішення.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129-130, 236-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ" до Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості в розмірі 7 538 358,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 10.06.2020 - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУЧАСНІ ВАНТАЖІВКИ" (01004, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, 13/1, кімната 204; ідентифікаційний код 36085246) 7 375 508,00 грн (сім мільйонів триста сімдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім гривень 00 копійок) боргу, 162 850,00 грн (сто шістдесят дві тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) три проценти річних та 113 075,37 грн (сто тринадцять тисяч сімдесят п`ять гривень 37 копійок ) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06.08.2020.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ