Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6560/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Єврокровля

до Товариства з обмеженою відповідальністю БПО Гідро Технолоджі

про стягнення 300 707,53 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Єврокровля (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БПО Гідро Технолоджі (відповідач) про стягнення 300 707,53 грн на підставі Договору поставки № 1/18.11.19 від 18.11.2019, з яких: 279 048,82 грн основного боргу, 8 325,49 грн пені, 13 333,22 грн 42% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов вищевказаного договору в частині оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2020 залишено позовну заяву без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

02.06.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї документами.

Матеріали справи містять клопотання позивача по розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд визнав, що вказана справа має бути розглянута в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки є справою, визнаною судом малозначною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Єврокровля прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6560/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/6560/20.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/6560/20 було направлене відповідачу за адресою: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуто органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 у справі № 910/6560/20 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

01.07.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли пояснення на виконання п. 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 03.06.2020 про відкриття провадження у справі № 910/6560/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, пояснення позивача та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

18.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Єврокровля (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БПО Гідро Технолоджі (покупець, відповідач) був укладений Договір поставки № 1/18.11.19 (далі - Договір або Договір № 1/18.11.19 від 18.11.2019), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується постачати покупцеві товар відповідно до замовленої кількості, в обумовлені строки та в асортименті, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його вартість за ціною, узгодженою сторонами. Асортимент, кількість і ціна замовлених товарів визначається у рахунках-фактурах, які узгоджуються повноважними представниками сторін, і є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 1.4 сума Договору складається з сум вартості партій товару, поставлений постачальником протягом строку дії Договору на підставі рахунку-фактури № СФ-0000189 від 18.11.2019 та видаткових накладних, і складає 551 694,36 грн.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний поставити товар, узгоджений у рахунку № СФ-0000189 від 18.11.2019, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання передплати, визначеної в п. 5.3 Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури № СФ-0000189 від 18.11.2019 постачальника. Покупець здійснює оплату товару в наступному порядку:

- передплата 27% від вартості товару у сумі 148 957,48 грн вноситься покупцем на рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) днів з моменту укладання даного Договору;

- наступна оплата 27% від вартості товару у сумі 148 957,48 грн вноситься покупцем на рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) днів з моменту укладання даного Договору;

- остаточний розрахунок в сумі 253 779,40 грн вноситься покупцем на рахунок постачальника протягом 40 (сорока) днів з моменту поставки товару, що підтверджується видатковою накладною.

Сторони узгодили, що у разі збільшення офіційного курсу Євро у національній валюті - гривні більше, ніж на один відсоток, загальна сума Договору і як наслідок сума остаточного розрахунку, що підлягає оплаті на дату проведення розрахунку, збільшується за наступною формулою:

Ц1 = Ц0 х К1 : К0, де:

Ц1 - сума, що фактично підлягає оплаті на дату проведення розрахунку,

Ц0 - 253 77940 грн - сума остаточного розрахунку в гривнях, визначена на дату укладання Договору,

К0 - валютний курс станом на дату укладання Договору,

К1 - валютний курс станом на робочий день, що передує дню оплати.

Зазначене коригування оплати не потребує укладання додаткових угод. У разі необхідності сторони зобов`язуються привести у відповідність до сум фактичної оплати документацію, що є похідною від даного Договору.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що, у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити пеню за кожний день такого прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 6.4 Договору у разі прострочення виконання грошового зобов`язання більше, ніж на 5 днів, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок два відсотка річних від простроченої суми.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

На виконання умов п. 5.3 Договору відповідачем 19.11.2019 було здійснено передплату у розмірі 27% від вартості товару в сумі 148 957,48 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою № 0405-20VU-1032-3884 від 04.05.2020 по рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 04.05.2020.

Позивач на виконання умов Договору № 1/18.11.19 від 18.11.2019 на підставі рахунку-фактури № СФ-0000189 від 18.11.2019 поставив відповідачу обумовлений товар на загальну суму 551 694,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалами справи видатковими накладними № РН-0000220 від 22.11.2019 на суму 312 735,30 грн, № РН-0000017 від 17.02.2020 на суму 140 664,00 грн та № РН-0000024 від 06.03.2020 на суму 98 295,06 грн.

Відповідно до умов п. 5.3 Договору відповідач був зобов`язаний здійснити наступну оплату 27% від вартості товару у сумі 148 957,48 грн протягом 20 (двадцяти) днів з моменту укладання даного Договору, тобто, враховуючи дату укладання Договору № 1/18.11.19 (18.11.2019) у строк до 08.12.2019.

Остаточний розрахунок в сумі 253 779,40 грн відповідач повинен був провести протягом 40 (сорока) днів з моменту поставки товару, що підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до видаткової накладної № РН-0000024 остання поставка товару була здійснена позивачем 06.03.2020, а отже відповідач був зобов`язаний провести остаточний розрахунок в сумі 253 779,40 у строк до 15.04.2020.

Матеріалами справи, а саме: банківською випискою № 0405-20VU-1032-3884 від 04.05.2020 по рахунку позивача за період з 01.01.2019 по 04.05.2020 підтверджується, що 12.02.2020 відповідачем було сплачено 148 957,48 грн вартості товару, поставленого на підставі рахунка-фактури № СФ-0000189 від 18.11.2019 згідно видаткових накладних № РН-0000220 від 22.11.2019, № РН-0000017 від 17.02.2020 та № РН-0000024 від 06.03.2020.

З огляду на ухилення відповідача від виконання зобов`язання щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар, останній тричі звертався до відповідача з письмовими вимогами від 07.02.2020, від 16.04.2020 та від 28.04.2020, в яких просив погасити заборгованість. Відповідач залишив вимоги позивача без виконання, але повністю визнав суму боргу, підписавши 17.03.2020 акт звірки взаєморазрахунків.

Відповідно до вимоги № 3 від 28.04.2020 про виконання грошового зобов`язання позивач вимагав на виконання п. 5.3 Договору оплати заборгованості з урахуванням зміни офіційного курсу Євро до національної валюти - гривні в розмірі 279 048,82 грн, розрахунок якої проводив наступним чином:

279 048,82 грн = 253 779,40 грн х 29,4184 : 26,7644, де:

279 048,82 грн - сума, що фактично підлягає оплаті на дату проведення розрахунку,

253 779,40 грн - сума заборгованості без урахування зміни валютного курсу,

29,4184 - офіційний курс НБУ євро до гривні станом на 28.04.2020,

26,7644 - офіційний курс НБУ євро до гривні станом на 18.11.2019.

За доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язання за Договором, а саме в частині здійснення своєчасної та повної оплати поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього за Договором № 1/18.11.19 від 18.11.2019 заборгованості у розмірі 279 048,82 грн. За порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивачем було нараховано 8 325,49 грн пені та 13 333,22 грн 42% річних.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що Договір № 1/18.11.19 від 18.11.2019 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Станом на дату складання та підписання позивачем позовної заяви (30.04.2020), а рівно і станом на час вирішення спору по суті, відповідачем не здійснено в повному обсязі розрахунок за поставлений позивачем товар, що останнім не заперечувалось.

Здійснивши перевірку зробленого позивачем розрахунку основної заборгованості відповідача за поставлений товар у сумі 279 048,82 грн з урахуванням пункту 5.3 Договору № 1/18.11.19 від 18.11.2019, суд визнає цей розрахунок обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи. Водночас судом враховано, що відповідач у справі не заперечував наведений розрахунок та визначену ним суму основної заборгованості за поставлений товар у розмірі 279 048,82 грн.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 279 048,82 грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині основної заборгованості є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в сумі 279 048,82 грн .

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 8 325,49 грн пені за порушення відповідачем строків оплати товару.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.3 Договору сторони погодили, що, у разі порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний оплатити пеню за кожний день такого прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За прострочення виконання зобов`язання з оплати товару на підставі пункту 6.3 Договору, позивач нарахував пеню в загальній сумі 8 325,49 грн.

Судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було враховано здійснені відповідачем часткові оплати, однак було невірно визначено кінець періоду нарахування пені, враховуючи дату подання позовної заяви до суду.

Враховуючи вказане, розрахунок пені, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с. 12-18 т. 1), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Здійснивши власний розрахунок пені за загальний період з 09.12.2019 по 30.04.2020 з урахуванням визначених позивачем сум заборгованості, судом встановлено, що загальна сума пені становить 8 131,13 грн, а тому вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 8 131,13 грн. В іншій частині, в сумі 194,36 грн., вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають з наведених вище підстав.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 13 333,22 грн.відсотків річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вказаних норм, у пункті 6.4 Договору № 1/18.11.19 від 18.11.2019 сторони узгодили збільшити розмір річних до 42 процентів, а саме: у разі прострочення виконання грошового зобов`язання більше, ніж на 5 днів, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити постачальнику сорок два відсотка річних від простроченої суми.

Суд, проаналізувавши зміст пункту 6.4 Договору № 1/18.11.19 від 18.11.2019, положення частини 2 статті 549 та статтю 625 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку, що у пункті 6.4 Договору, фактично, сторони погодили збільшення відсотків річних, можливість стягнення та узгодження розміру яких визначені у статті 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару у строки, визначені Договором, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 6.4 Договору були розраховані та заявлені до стягнення 42% річних від прострочених сум за періоди прострочення, вказані позивачем у розрахунку відсотків річних.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 42% річних і встановив, що позивачем було вірно визначено періоди нарахування, а тому вимога в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 13 333,22 грн .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати за поставлений позивачем товар.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 4 510,61 грн та вартості юридичних послуг в розмірі 21 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК країни).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач не подав та не надіслав жодних доказів, які б підтверджували витрати позивача, пов`язані зі сплатою ним витрат на юридичні послуги.

Враховуючи вище встановлені обставини, витрати позивача, пов`язані із наданням професійної допомоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 4 507,69 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БПО Гідро Технолоджі (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 18/24; ідентифікаційний код 41044018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Єврокровля (49000, м. Дніпро, вул. Титова, буд. 2, прим. 4; ідентифікаційний код 40108101) 279 048,82 грн (двісті сімдесят дев`ять тисяч сорок вісім гривень 82 коп.) основного боргу, 8 131,13 грн (вісім тисяч сто тридцять одну гривню 13 коп.) пені, 13 333,22 грн (тринадцять тисяч триста тридцять три гривні 22 коп.) 42% річних та 4 507,69 грн (чотири тисячі п`ятсот сім гривень 69 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.