Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6855/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2020Справа № 910/6855/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП

до Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС

про стягнення 213 895,39 грн,

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС (відповідач) про стягнення 213 895,39 грн на підставі Договору № 53.18-433 про надання послуг від 10.12.2018, з яких: 172 440,00 грн заборгованості, 34 693,45 грн пені, 2 940,03 грн інфляційних нарахувань, 3 821,91 грн 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач на виконання умов вказаного договору надав відповідачу послуги з розробки корпоративного дизайну та елементів корпоративного стилю, екранних форм і дизайну веб-порталу КИЇВПАСТРАНС на суму 712 440,00 грн згідно Акту здачі-приймання наданих послуг № 1 від 31.01.2019, проте відповідач оплатив надані послуги лише частково на суму 540000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 172440,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6855/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/6855/20.

05.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до зазначеного розрахунку позивач зазначив, що попередня (орієнтовна) сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 29 310,83 грн.

16.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені на суму 11 811,67 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України .

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяви про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

10.12.2018 між Комунальним підприємством КИЇВПАСТРАНС (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП (виконавець, позивач) було укладено Договір № 53.18-433 про надання послуг (далі - Договір або Договір № 53.18-433 від 10.12.2018), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, зазначені в п. 1.2, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Найменування послуг: Професійні дизайнерські послуги код 79930000-2 за ДК 021:2015 (послуги з розробки корпоративного дизайну та елементів корпоративного стилю, екранних форм і дизайну веб-порталу Київпастранс (основної та мобільної версії), далі - послуги, згідно з технічними вимогами, що визначені в Додатку № 2 до цього Договору, і є його невід`ємною частиною (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору вартість послуг (ціна Договору) визначається згідно з специфікацією (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору, і становить 593 700,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 118 740,00 грн, разом ціна Договору становить 712 440,00 грн з ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється за власні кошти підприємства. Порядок розрахунків за рахунок власних коштів підприємства:

- попередня оплата може надаватись у розмірі та порядку, передбаченому законодавством України;

- оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг.

Згідно п. 4.1 Договору строк надання послуг: послуги надаються протягом терміну дії Договору.

Пунктами 5.1.2 та 5.1.3 Договору передбачено обов`язок замовника вчасно прийняти послуги по закінченню строку надання послуги і, у разі відсутності зауважень, підписати акт наданих послуг та вчасно оплатити послуги в порядку, встановленому Договором.

Умовами п. 6.3 Договору сторони погодили, що, у разі затримки оплати за Договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 01.02.2019 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1 Договору).

На виконання взятих на себе за Договором № 53.18-433 від 10.12.2018 зобов`язань позивачем були надані послуги з розробки корпоративного дизайну та елементів корпоративного стилю, екранних форм і дизайну веб-порталу Київпастранс на загальну суму 712 440,00 грн. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2019 на суму 712 440,00 грн. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2019 на суму 712 440,001 грн був погоджений та затверджений відповідачем. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, що засвідчує відсутність у відповідача будь-яких претензій по об`єму, якості та строком виконання робіт (надання послуг).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором № 53.18-433 від 10.12.2018 в повному обсязі.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги здійснив лише частково, сплативши у період з 15.05.2019 по 08.08.2019 540 000,00 грн. Факт часткової оплати відповідачем за надані позивачем послуги підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача за 15.05.2019, 22,05.2019, 28.05.2019, 11.06.2019, 19.06.2019, 25.06.2019, 02.07.2019, 09.07.2019, 16.07.2019 та 08.08.2019.

Враховуючи зазначене у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 172 440,00 грн (712 440,00 грн - 540 000,00 грн = 172 440,00 грн).

З огляду на наявність заборгованості за Договором № 53.18-433 від 10.12.2018, на адресу відповідача позивачем 27.01.2020 була направлена претензія № 13.01-1/328 від 13.01.2020 про сплату заборгованості та пені, відповідно до якої позивач просив відповідача виконати належним чином зобов`язання за Договором про надання послуг № 53.18-433 від 10.12.2018 та перерахувати на його рахунок заборгованість у розмірі 172 440,00 грн, а також суму пені у розмірі 66 176,70 грн, суму збитків від врахування індексації заборгованості 8 847,74 грн та суму збитків 3% річних за користування грошовими коштами 7 160,89 грн. Факт отримання відповідачем 30.01.2020 зазначеної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 04071 3694355 6.

Враховуючи, що заборгованість відповідачем не була погашена, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 213 895,39 грн на підставі Договору № 53.18-433 про надання послуг від 10.12.2018, з яких: 172 440,00 грн - заборгованість, 34 693,45 грн - пеня, 2 940,03 грн - інфляційні нарахування, 3 821,91 грн - 3% річних.

Відповідно до п. 3.2 Договору сторони погодили, що оплата наданих виконавцем послуг здійснюється замовником у національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання сторонами акту наданих послуг

Враховуючи зазначені умови та дату підписання сторонами акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 від 31.01.2019, відповідач був зобов`язаний сплати вартість наданих позивачем послуг у розмірі 712 440,00 грн протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання акту наданих послуг, тобто у строк до 01.04.2019 включно.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги в повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суті, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 172 440,00 грн (712 440,00 грн (загальна вартість послуг, наданих позивачем за Договором № 53.18-433 від 10.12.2018) - 540 000,0 грн (сума часткових оплат, здійснених відповідачем у період з 15.05.2019 по 08.08.2019, за надані позивачем послуги) = 172 440,00 грн).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за надані позивачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 172 440,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 693,45 грн за період з 09.08.2019 по 04.05.2020.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі затримки оплати за Договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Матеріали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 16.06.2020 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування пені на суму 11 811,67 грн. В основу заперечень відповідача покладене твердження про те, що позивачем всупереч вимог ч. 6 ст. 232 ГК України здійснено нарахування пені за 9 місяців. З урахуванням зазначеного та враховуючи, що остання часткова оплата була здійснена відповідачем 08.08.2019, останній вважає, що період нарахування пені на залишок заборгованості має становити з 09.08.2019 по 09.01.2020.

Перевіривши розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивач дійсно всупереч вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України здійснює нарахування пені за 9 місяців. Однак, суд не погоджується з твердженнями відповідача стосовного того, що вірним періодом нарахування пені на залишок заборгованості є період з 09.08.2019 по 09.01.2020.

Суд звертає увагу на те, що ані позивачем, ані відповідачем не було вірно визначено період нарахування пені.

Приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Враховуючи положення п. 3.2 Договору, відповідач відповідач був зобов`язаний сплати вартість наданих позивачем послуг у розмірі 712 440,00 грн протягом 60 (шістдесяти) календарних днів після підписання акту наданих послуг. Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1 був підписаний сторонами 31.01.2019. Таким чином, відповідач був зобов`язаний сплати вартість наданих позивачем послуг у строк до 01.04.2019 включно, тобто починаючи з 02.04.2019 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

З огляду на зазначене, судом було визначено вірні періоди нарахування пені з урахуванням часткових оплат, здійснених відповідачем у період з 15.05.2019 по 08.08.2019, та з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України:

- з 02.04.2019 по 14.05.2019 на суму 712 440,00 грн;

- з 15.05.2019 по 21.05.2019 на суму 612 440,00 грн;

- з 22.05.2019 по 27.05.2019 на суму 512 440,00 грн;

- з 28.05.2019 по 10.06.2019 на суму 412 440,00 грн;

- з 11.06.2019 по 18.06.2019 на суму 392 440,00 грн;

- з 19.06.2019 по 24.06.2019 на суму 352 440,00 грн;

- з 25.06.2019 по 01.07.2019 на суму 312 440,00 грн;

- з 02.07.2019 по 08.07.2019 на суму 272 440,00 грн;

- з 09.07.2019 по 15.07.2019 на суму 232 440,00 грн;

- з 16.07.2019 по 07.08.2019 на суму 192 440,00 грн;

- з 08.08.2019 по 01.10.2019 на суму 172 440,00 грн.

Загальний період нарахування пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України становить з 02.04.2019 по 01.10.2019.

Положеннями ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені за період з 09.08.2019 по 04.05.2020, тобто за період більший ніж шість місяців.

З огляду на встановлені обставини справи, судом було здійснено власний розрахунок суми пені за період з 09.08.2019 (початок періоду нарахування, визначений позивачем) по 01.10.2019.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у загальному розмірі 8 551,13 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ).

Враховуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 8 551,13 грн пені.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 940,03 за період з 09.08.2019 по 04.05.2020 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищенаведеного, суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 940,03 грн інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 3 821,91 грн за період з 09.08.2019 по 04.05.2020 .

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 3 821,91 грн, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю в сумі 3 821,91 грн 3% річних.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати за виконані позивачем роботи.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначено, що такий розрахунок складається з суми судового збору в розмірі 3 208,43 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката , несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі .

Матеріали справи містять: копію Договору № 02.04-2020 від 02.04.2020 про надання послуг (надання правової допомоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Зараєвою Наталією Сергіївною (виконавець). Відповідно до п. 1.1 цього Договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та відповідними специфікаціями, що є невід`ємними частинами даного Договору, а замовник - прийняти та оплатити надані послуги.

Матеріали справи також містять копію Специфікації № 1 від 02.04.2020 до Договору № 02.04-2020 від 02.04.2020 про надання послуг (надання правової допомоги), відповідно до якої виконавцем будуть надаватись наступні послуги: юридичний аналіз матеріалів спірних правовідносин та узгодження з замовником правової позиції по справі та проведення всіх необхідних дій для представництва замовника в суді у справі за позовом Про стягнення суми заборгованості за Договором про надання послуг № 53.18-433, укладеного 10 грудня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП та Комунальним підприємством КИЇВПАСТРАНС .

Дослідивши матеріали справи та перевіривши інформацію, наявну в Єдиному реєстрі адвокатів України, судом встановлено, що Зараєва Наталія Сергіївна не є адвокатом в розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 816,30 грн покладається на відповідача.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства КИЇВПАСТРАНС (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕЙСІК ГРУП (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 54; ідентифікаційний код 38316871) 172 440,00 грн (сто сімдесят дві тисячі чотириста сорок гривень 00 коп.) заборгованості, 8 551,13 грн (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одну гривню 13 коп.) пені, 3 821,91 грн (три тисячі вісімсот двадцять одну гривню 91 коп.) 3% річних, 2 940,03 грн (дві тисячі дев`ятсот сорок гривень 03 коп.) інфляційних втрат та 2 816,30 грн (дві тисячі вісімсот шістнадцять гривень 30 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.