Рішення

від 17.08.2020 по справі 910/6261/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2020Справа № 910/6261/20

За позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії

про стягнення 5 070,38 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (відповідач) про стягнення 5 070,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за грудень 2019 року та лютий 2020 року за орендоване майно, передане за актом передачі-приймання від 27.04.2015 на підставі Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1697 від 27.04.2015, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 4 864,76 грн основного боргу, 181,62 грн пені та 24,00 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 позовну заяву Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

26.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 позовну заяву Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6261/20, призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 про відкриття провадження у справі № 910/6261/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Згідно з статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі

Відповідно до положень ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з цим, відповідно до п. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 30.03.2020 № 540-IX), яка діяла до 16.07.2020) було визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України від 18.06.2020 № 731-IX), згідно розділу І якого внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, пункт 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції:

"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

За змістом п. 2 розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" в редакції Закону України від 30.03.2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 р. № 731-IX. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX .

Проте, протягом 20-денного строку після набрання чинності Законом України від 18.06.2020 № 731-IX та станом на дату ухвалення цього рішення учасники справи не подавали заяву про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених Законом України від 18.06.2020 № 731-IX.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

27.04.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець), Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (балансоутримувач, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (орендар, відповідач) було укладено Договір оренди № 1697 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір або Договір № 1697 від 27.04.2015).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 1697 від 27.04.2015 (далі - Додаткова угода № 1 від 07.05.2018) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 3.1.27 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 3,65 кв. м (далі - майно), що розташоване за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, та перебуває на балансі ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.01.2018 року і становить за незалежною оцінкою - 345 993,00 грн без врахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення каси з продажу авіаквитків (п. 1.2 Договору).

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов Договору не виконано основного обов`язку орендаря внаслідок чого виникла заборгованість по сплаті передбачених договором платежів та позивачем нараховані пеня та 3% річних.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підсипання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

За актом приймання-передачі державного майна № 1 від 27.04.2015 орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду державне майно - частину приміщення № 3.1.27 на 3-му поверсі пасажирського терміналу D загальною площею 3,65 кв. м, що розташоване за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , та обліковується на балансі ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль

Відповідно до приписів ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 27.04.2015 до 27.03.2018 включно (п. 10.1 Договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Зазначені дії оформляються Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління, який надається на запит орендодавця (п. 10.4 Договору).

Пунктом 6 Додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 сторони домовились продовжити термін дії Договору на 2 роки 11 місяців до 27.02.2021 року.

З огляду на зазначене, станом на час розгляду справи по суті Договір № 1697 від 27.04.2015 є чинним.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 07.05.2018 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (із змінами) (далі - Методика) і становить без ПДВ за перший (базовий) місяць оренди січень 2018 року - 4 324,91 грн без ПДВ. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітнім відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу.

Пуктом 5.15 Договору передбачено обов`язок орендаря до 15 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-здачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-здачі виконаних послуг орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання-здачі виконаних послуг не буде повернуто балансоутримувачу та не надана вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами.

Для сплати орендної плати за грудень 2019 року, лютий 2020 року позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 11 675,43 грн, з яких до сплати на користь позивача належить 4 864,76 грн з ПДВ.

На виконання вимог п. 5.15 Договору, відповідачем було самостійно отримано в бухгалтерії позивача рахунок-фактуру № 76/2239 від 31.12.2019 та акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2019. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи Реєстром виданих/отриманих оригіналів документів за період надання послуг з 01.12.2019 по 31.12.2019.

У зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 5.15 Договору щодо самостійного отримання в бухгалтерії позивача рахунку-фактури № 76/416 від 29.02.2020 і доданого до нього акту приймання-здачі виконаних послуг від 29.02.2020, останні були направлені позивачем на адресу відповідача, вказану у Договорі. Наведене підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у поштове відправлення № 08301 0349902 2.

За відсутності заперечень відповідача щодо наданих послуг, в силу положень п. 5.15 Договору, акти приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2019 та від 29.02.2020 вважаються підписаними сторонами.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами п. 5.3 Договору передбачено обов`язок своєчасно у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, у тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Проте відповідач свого обов`язку по сплаті передбаченої Договором орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, до матеріалів справи не надав доказів повної оплати на користь позивача заборгованості за Договором за грудень 2019 року та лютий 2020 року в розмірі 4 864,76 грн.

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З огляду на встановлене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 864,76 грн орендної плати (основний борг) , а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 181,62 грн, суд відзначає наступне.

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 Договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у розмірі пені, що підлягає стягненню.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 172,07 грн (розрахунок здійснений за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга ), яка розрахована за визначені позивачем періоди, нарахована на суму боргу по оренді, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

З огляду на зазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 181,62 грн пені підлягають частковому задоволенню в сумі 172,07 грн .

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 24,00 грн .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодуксу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга перевірку заявленої до стягнення суми 3% річних в розмірі 24,00 грн виходячи зі встановлених періодів, в яких відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначених позивачем у розрахунку періодів нарахування, суд дійшов висновку, що сума 3% річних, розрахована позивачем, не суперечить нормам чинного законодавства, але є арифметично невірною, а тому підлягає частковому задоволенню в сумі 23,93 грн .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до стст 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та які б свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині сплати орендних платежів за грудень 2019 року та лютий 2020 року.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене та приписи ст.129 ГПК України, враховуючи часткове задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2 098,01 грн.

Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Українсько-середземноморські авіалінії (04116, м. Київ, вул. Шулявська, буд. 7; ідентифікаційний код 30180773) на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль (08300, Київська обл., Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7; ідентифікаційний код 20572069) 4 864,76 грн (чотири тисячі вісмсот шістдесят чотири гривні 76 коп.) основного боргу, 172,07 грн (сто сімдесят дві гривні 07 коп.) пені, 23,93 грн (двадцять три гривні 93 коп.) 3% річних та 2 098,01 грн (дві тисячі дев`яносто вісім гривень 01 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 17.08.2020.

Суддя Гумега О.В.